Іменем України
16 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1961/19
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Шляхтун М.М.
та
представників сторін:
від позивача - Левандовський Є.Ю. (довіреність від 04.01.2019
№ 51/9/12-32-10-00-29)
від відповідача- не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом
Головного управління ДФС у Луганській області
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 274300,98 грн,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Головного управління ДФС у Луганській області (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 20 травня 2019 року б/н (арк. спр. 24-26) просить стягнути з відповідача податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб за період з 20 березня 2017 року по 19 лютого 2018 року в загальному розмірі 274300,98 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання приписів статті 295 Податкового кодексу України відповідач, який знаходився на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, згідно з якою він був платником єдиного податку ІІ групи на ставці 20 %, під час здійснення підприємницької діяльності повинен був сплачувати єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. У зв'язку з несплатою з 20 березня 2017 року по 20 вересня 2017 року самостійно визначеного грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 4073,00 грн. Також відповідачем до контролюючого органу подано декларацію від 09 лютого 2018 року № 16343 на загальну суму 270227,58 грн, граничний термін сплати якої сплинув 19 лютого 2018 року. Отже, за позивачем рахується податковий борг в загальній сумі 274300,98 грн. Позивачем відповідно до вимог статті 59 Податкового кодексу України направлено відповідачу поштою податкову вимогу форми "Ф" від 08 серпня 2017 року № 1698-17 (вручено платнику податків 21 вересня 2017 року).
З посиланням на норму підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 та пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України Головне управління ДФС у Луганській області просить стягнути з відповідача кошти в рахунок погашення податкової заборгованості.
Ухвалою від 15 травня 2019 року позовну заяву Головного управління ДФС у Луганській області залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (арк. спр. 22).
На виконання вимог частини третьої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалою суду від 27 травня 2019 року зобов'язано Центр надання адміністративних послуг у м. Лисичанську протягом 3-х (трьох) днів з дня отримання ухвали надати інформацію про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (арк. спр. 29).
Ухвалою від 10 червня 2019 року про відкриття провадження в адміністративній справі суд вирішив розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 1-2).
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним в уточненому адміністративному позові від 20 травня 2019 року без номеру.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 35, 49). Поштові відправлення із судовими повістками, направлені на адресу позивача, повернуті у зв'язку не врученням адресату (арк. спр. 36-37, 52). Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з 14 жовтня 2014 року по 30 серпня 2018 року був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності (фізична особа-підприємець) та перебував на обліку в державній податковій інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області як платник податків, про що свідчать витяг з реєстраційних та облікових даних платника податків та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11 травня 2019 року № 1005323716 (арк. спр. 7-8, 20-21).
Відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 24 жовтня 2014 року відповідач з 01 листопада 2014 року є платником єдиного податку другої групи, обрана ставка єдиного податку - 20 % розміру мінімальної заробітної плати (арк. спр. 10).
У зв'язку з несплатою авансових внесків, нарахованих контролюючим органом на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, та податкового зобов'язання, нарахованого платником податків за 2017 рік у декларації від 09 лютого 2018 року № 16343 (арк. спр. 11-12), у відповідача утворилась податкова заборгованість з єдиного податку за період з 20 березня 2017 року по 19 лютого 2018 року у розмірі 274300,98 грн, у тому числі:
- по строку сплати до 20 березня 2017 року в сумі залишку непогашеного грошового зобов'язання станом на 18 квітня 2019 року у розмірі 233,40 грн;
- по строку сплати до 20 квітня 2017 року в сумі 640,00 грн;
- по строку сплати до 20 травня 2017 року в сумі 640,00 грн;
- по строку сплати до 20 червня 2017 року в сумі 640,00 грн;
- по строку сплати до 20 січня 2017 року в сумі 640,00 грн;
- по строку сплати до 20 липня 2017 року в сумі 640,00 грн;
- по строку сплати до 20 серпня 2017 року в сумі 640,00 грн;
- по строку сплати до 19 лютого 2018 року в сумі 270227,58 грн.
Головним управлінням ДФС у Луганській області виставлено відповідачу податкову вимогу форми "Ф" від 08 серпня 2017 року № 1698-17, якою повідомлено, що станом на 07 серпня 2017 року сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 2793,40 грн, у тому числі за основні платежі - 2793,40 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 0,00 грн та пеня - 0,00 грн (арк. спр. 13).
Податкову вимогу форми "Ф" від 08 серпня 2017 року № 1698-17 відповідачу надіслано поштою з повідомленням про вручення та отримано останнім 21 березня 2017 року (арк. спр. 13).
На час розгляду адміністративної справи відповідачем податковий борг не погашений, що підтверджено розрахунком податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб станом на 30 травня 2019 року (арк. спр. 39) та інтегрованою карткою платника за 2017-2019 роки (арк. спр. 14, 15, 16, 44, 45, 46, 64).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України:
грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);
податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);
пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);
податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1).
штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1).
Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються, зокрема, на другу групу платників єдиного податку - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень (підпункт 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 293.1 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Пунктом 293.2 статті 293 Податкового кодексу України передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік (абзац перший пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України).
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (абзац перший пункту 294.2 статті 294 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Згідно з пунктом 295.2 статті 295 Податкового кодексу України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до пункту 295.4 статті 295 Податкового кодексу України сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.
Згідно з абзацом першим пункту 296.2. статті 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.
В порушення зазначених норм Податкового кодексу України відповідачем не сплачено авансові внески з єдиного податку за період з 20 березня 2018 року по 20 серпня 2017 року та податкові зобов'язання з єдиного податку, визначені у податковій декларації за 2017 рік.
Отже, у відповідача виникла заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 274300,98 грн, що підтверджується розрахунком податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб станом на 18 квітня 2019 року та на 30 травня 2019 року (арк. спр. 9, 39) та інтегрованою карткою платника за 2017-2019 роки (арк. спр. 14, 15, 16, 44, 45, 46).
Відповідно до абзацу другого підпункту 65.10.8 пункту 65.10 статі 65 Податкового кодексу України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до пунктів 95.1 та 95.2 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Оскільки податкова вимога від 08 серпня 2017 року № 1698-17 є чинною (доказів про скасування або відкликання податкової вимоги суду не надано), суд дійшов висновку, що контролюючим органом при зверненні до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.
Згідно із пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 Податкового кодексу України).
Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.
Головне управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445) є органом державної влади та зареєстровано юридичною особою, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16 липня 2019 року за № 1005549186 (арк. спр. 53-55).
Згідно з Положенням про Головне управління ДФС у Луганській області, затвердженим наказом Державної фіскальної служби України від 01 лютого 2019 року № 80, Головне управління ДФС у Луганській області є територіальним органом Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), який підпорядковується ДФС. Головне управління ДФС у Луганській області (далі - ГУ ДФС) є органом доходів і зборів. Основними завданнями ГУ ДФС (крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій п. 3-1 цього положення) є забезпечення реалізації державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного (при виконанні повноважень з контрольно-перевірочної, оперативно-розшукової роботи, досудового розслідування, перевірок фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом) законодавства, здійснення у межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів. Відповідно до підпунктів 9, 19 пункту 4 вказаного Положення Головне управління ДФС у Луганській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; звертається до суду у випадках, передбачених законодавством (арк. спр. 56-62).
З вищевикладеного слідує, що у межах спірних правовідносин контролюючим органом, уповноваженим здійснювати стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи, є Головне управління ДФС у Луганській області.
Враховуючи, що відповідачем за час розгляду даної справи податковий борг з єдиного податку у загальному розмірі 274300,98 грн не сплачений, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).
З викладеного слідує, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб'єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб'єкту владних повноважень, не підлягає.
Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.
Оскільки Головне управління ДФС у Луганській області у вказаній справі є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445, місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 274300,98 грн задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до місцевого бюджету Лисичанської міської ради Луганської області податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 274300,98 грн (двісті сімдесят чотири тисячі триста грн 98 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 22 липня 2019 року.
Суддя Т.І. Чернявська