Іменем України
22 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1952/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,
17.05.2019 до Луганського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Старобільське ОУПФУ), у якому просить суд:
- визнати незаконними дії Старобільського ОУПФУ та рішення № 6965/03-01 від 25.04.2019 щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії у розмірі 90 відсотків місячної (чинної) заробітної плати, вказаної у довідці прокуратури Луганської області від 10.04.2019 № 18-147вих-19;
- зобов'язати Старобільське ОУПФУ провести перерахунок пенсії за вислугу років здійснити, починаючи з 1 квітня 2018 року, перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки прокуратури Луганської області від 10.04.2019 № 18-147вих-19, без обмежень її максимального розміру.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач з 1985 року по цей час працює в прокуратурі Луганської області на різних посадах. У вересні 2005 року у відповідності до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789 - XII позивачу призначено пенсію за вислугою років, виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми заробітної плати.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких Постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» внесено зміни до чинної постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012, а саме - працівникам прокуратури збільшено посадові оклади та надбавки за класні чини, що згідно зі статтею 50-1 Закону є підставою для перерахунку пенсії за вислугою років.
У відповідності до частини дванадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції Закону України від 28.01.2005 № 2377-IV, чинній на час призначення пенсії) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Частина сімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час призначення пенсії) передбачає перерахунок пенсій працівникам прокуратури у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько - слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більше як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівниками виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Вказані обставини дали позивачу підставу 23.04.2019 звернутися до Старобільського ОУПФУ із заявою про перерахунок пенсії, виходячи з розрахунку 90 відсотків від заробітної плати, яку вказано в довідці прокуратури Луганської області від 10.04.2019 № 18-147вих.-19, з квітня 2018 року, без обмеження максимального розміру пенсії.
Рішенням Старобільського ОУПФУ № 6965/03-01 від 25.04.2019 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, з посиланням на відсутність урядової постанови щодо умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, як це було передбачено частиною двадцятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697.
Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства з таких підстав.
Дійсно, статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Однак на даний час постанову не прийнято. Вказані посили у Законі суттєво звужують і обмежують зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.
Відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії, при цьому ним застосовано положення, які суттєво звужують його право на пенсійне забезпечення, що суперечить частини першій статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
З посиланням на норми статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, статті 16, статті 86, пункту 1-1 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, статті 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657, пунктів 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» в редакції, чинній до 15.12.2015, статті 7 КАС України, Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 № 1566/11846, Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, статті 8, 22, 58 Конституції України, позивач вважає, що проведення перерахунку призначеної йому пенсії можливо лише за дотриманням двох умов - звернення до управління Пенсійного фонду з відповідною заявою та довідка уповноваженого органу про розмір заробітної плати. Особи, які отримують пенсію за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ мають право на її перерахунок органами ПФУ на підставі поданих такими пенсіонерами документів, зокрема, довідок щодо розміру посадового окладу за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час здійснення перерахунку. І у такому разі відсутність постанови Кабінету Міністрів України щодо порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку, порядок якого передбачено Законами, які мають вищу юридичну силу.
Бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною двадцятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру», визнана протиправною рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 826/8546/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 та постановою Верховного Суду від 24.04.2019.
Щодо здійснення перерахунку пенсії за вислугу років без обмеження її граничного розміру, в даному випадку пункт 27 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148 не підлягає застосуванню, оскільки обмеження максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VII, застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01.01.2016, тобто не стосуються пенсії позивача, призначеної у вересні 2005 року. На думку позивача, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії.
Верховним Судом України сформульована правова позиція, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, яка діяла на момент призначення пенсії, а процедури призначення пенсії та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом (постанови від 10.12.2013 у справі № 21-420-а-13, від 10.12.2013 у справі № 21-348-а-13, від 17.12.2013 у справі № 21-445-а-13, від 06.10.2015 у справі № 21-2432/15).
У рішенні «Суханов та Ільченко проти України» від 26.06.2014 ЄСПЛ наголосив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином установленої соціальної допомоги може становити втручання в право власності (пункт 52).
Також позивач зазначив, що посилання відповідача на відсутність підстав для перерахунку пенсії з застосуванням 90% від суми місячного заробітку згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» є необґрунтованим, оскільки пунктом 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру». Вказаний Закон набув чинності з 01.04.2015. Враховуючи, що спеціальний закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01.06.2015 прийнятий не був, з вказаної дати втратили чинність норми Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, зокрема, щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення за вислугу років, і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.
Однак, 15.07.2015 набрав законної сили Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, відповідно до частини першої статті 86 якого прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1.10.2016 по 30.09.2017 - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років. Оскільки стаття 86 Закону № 1697 набрала законної сили після 01.06.2015, станом на цю дату не діяла, положення Закону № 213 на неї не розповсюджуються. Вказана норма іншими законами не скасовувалась, її дія не зупинялась, є чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на теперішній час, з 15.07.2015 право прокурорів на пенсійне забезпечення за вислугу років законодавцем було відновлено і з вказаної дати прокурори мають таке право.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 11.10.2005 № 8-рп/2005 розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення. Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 10.02.2015 у справі № 21-630а14.
На думку позивача, скасування його права на перерахунок пенсії за вислугу років призвело до ситуації, в якій позивач, пропрацювавши до досягнення встановленої законом вислуги років та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, виявився позбавленим права на перерахунок пенсії за вислугу років, лише на тій підставі, що до відповідного законодавства внесено зміни, якими звужено права та погіршено соціальні гарантії. Така відмінність у ставленні до прокурорів, які, пропрацювавши понад 20 років, не може бути визнана виправданою як з точки зору об'єктивних та розумних обґрунтувань, так і з підстав прямої невідповідності Конституції України та практиці ЄСПЛ.
Ухвалою суду від 13.05.2019 позовну заяву залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви (арк.спр. 27-28).
17.05.2019 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 22.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі після усунення її недоліків, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін (арк.спр. 1-2).
Ухвалою суду від 20.06.2019 визначено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено відкрите судове засідання на 08.07.2019 на 16 год. 00 хв., зобов'язано Старобільське ОУПФУ надати суду засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 та запропоновано позивачу надати суду засвідчену належним чином копію трудової книжки (арк.спр. 78-79).
04.06.2019 за вх. № 30214/2019 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 67), у якому останній позовних вимог не визнав з огляду на наступне.
23.04.2019 до управління надійшла заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , щодо проведення перерахунку пенсії з більшої заробітної плати відповідно до Закону України «Про прокуратуру», до якої було додано довідку про заробітну плату від 10.04.2019 № 18-147 вих -19, видану прокуратурою Луганської області, та додаток до довідки від 10.04.2019 № 18-147 вих-19 про інші виплати, передбачені діючою системою оплати праці за період з 01.04.2014 по 31.03.2019 включно.
ОСОБА_1 з 05.09.2005 призначена пенсія за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991, який втратив чинність з 16.07.2015.
З 16.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697, статтею 86 якого врегульовано порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури, зокрема в частині двадцятій цієї статті визначено, що умови та порядок перерахунок призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. На час виникнення спірних правовідносин, а саме на час звернення до управління із заявою про перерахунок пенсії, Кабінетом Міністрів України не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Наведені положення Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697 не були визнані не конституційними у встановленому порядку та є діючими.
Керуючись вимогами Закону України «Про прокуратуру», відповідач вирішив відмовити ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії з більшої заробітної плати на підставі довідки № 18-147 вих-19 від 10.04.2019, яка видана прокуратурою Луганської області, так як відсутні правові підстави для здійснення перерахунку пенсії.
З огляду на наведене відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 (арк.спр. 22-24), працює в органах прокуратури на різних посадах з 1985 року, що підтверджується відомостями з трудової книжки НОМЕР_2 (арк.спр.152-156).
05.09.2005 позивач звернувся до УПФУ в Старобільському районі Луганської області з заявою № 5/239 про призначення пенсії за вислугою років (арк.спр. 121-122).
Розпорядженням УПФУ в Старобільському районі Луганської області від 10.09.2005 № 45 ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991, з 05.09.2005 (арк.спр. 120).
23.04.2019 позивач звернувся до Старобільського ОУПФУ із заявою № 365 про перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною надбавки, до якої додав довідку від 10.04.2019 № 18-147 вих -19, видану прокуратурою Луганської області, та з додатком від 10.04.2019 № 18-147 вих-19 (арк. спр. 68-69, 72-73,74-75).
Так, відповідно до довідки від 10.04.2019 № 18-147вих-19 заробітна плата ОСОБА_1 - керівника Старобільської місцевої прокуратури станом на 10 квітня 2019 року складається із посадового окладу у розмірі 8000,00 грн, надбавки за класний чин у розмірі 2400,00 грн, надбавки за вислугу років (45%) у розмірі 3600,00 грн, інших виплат, передбачених системою оплати праці; сума заробітної плати для призначення пенсії - 68866,05 грн (арк. спр. 72-73).
Рішенням Старобільського ОУПФУ від 25.04.2019 № 6965/03-01 відмовлено ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії з більшої заробітної плати на підставі довідки від 10.04.2019 № 18-147 вих-19, яка видана прокуратурою Луганської області, так як відсутні правові підстави для здійснення перерахунку пенсії. Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 05.09.2005 призначена пенсія за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі - Закон 1789), який втратив чинність з 16.07.2015. З 16.07.2015 набув чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697, статтею 86 якого врегульовано порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури, зокрема, у частині 20 цієї статті визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. На час виникнення спірних правовідносин, а саме на час звернення до управління з заявою про перерахунок пенсії, Кабінетом Міністрів України не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Наведені положення Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697 не були визнані неконституційними у встановленому порядку та є діючими (арк.спр. 70-71).
Вирішуючи справу у межах заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих на час призначення пенсії позивачу - 05.09.2005 - визначався статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру» (надалі - Закон № 1789-XII).
Так, за приписами частини першої статті 50-1 Закону № 1789-XII ( в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Статтею 50-1 Закону № 1789-XII встановлено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Таким чином, станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України «Про прокуратуру», на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
В подальшому до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» вносились зміни, проте такі стосувались порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, яка діяла на час призначення пенсії.
Суд звертає увагу на те, що норми статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII, які безпосередньо визначали умови перерахунку пенсії, були виключені із цього Закону, а питання визначення умов та порядку перерахунку таких пенсій віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України - з набранням чинності Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII (набрав чинності 01 січня 2015 року).
Пунктом 16 розділу III «Прикінцеві положення» цього Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.
Згідно з частиною двадцятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 28.12.2014 №76-VIII) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Проте, згідно вищевказаної статті в редакції Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 826/8546/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019, визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною двадцятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру», зобов'язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури (арк.спр. 144-146, 147-148).
Постановою Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 826/8546/18 (провадження № К/9901/6145/19) касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 у справі № 826/8546/18 залишено без змін. Так, Верховний Суд зробив висновок, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом № 1697-VII покладено саме на відповідача, що у свою чергу, призвело до неможливості пенсійними органами провести перерахунок пенсій працівникам прокуратури та численних звернень пенсіонерів до суду щодо оскарження таких дій територіальних управлінь Пенсійного фонду України (арк.спр. 149-150).
Разом з тим, не зважаючи на наявність судового рішення у справі № 826/8546/18, яке набрало законної сили, умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України станом на теперішній час не визначено, і правова невизначеність для працівників прокуратури триває.
Між тим, з аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія, згідно із Законом України «Про прокуратуру», на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько - слідчих працівників.
Отже, чинним на момент звернення позивача до уповноваженого органу (територіального органу Пенсійного фонду України) законодавством передбачена можливість перерахунку раніше призначених пенсій, а відтак, встановлене право особи, яка отримує відповідно до законодавства про прокуратуру пенсію за вислугу років, на її перерахунок за певних умов та в порядку, які на даний час Урядом України не визначені.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», яка набрала законної сили 06.09.2017, підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько - слідчим працівникам.
Враховуючи те, що Кабінетом Міністрів України не вжито заходів на реалізацію вищенаведеної норми, виходячи із приписів частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, та статті 22, згідно з якою закріплені Конституцією України права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані, суд вважає, що позивач має право на перерахунок пенсії на підставі довідки, виданої прокуратурою Луганської області, з огляду на дію постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», оскільки, у такому разі мають застосовуватися норми, що визначали умови та порядок перерахунку пенсії, які діяли на момент її призначення позивачу.
Також суд зазначає, що відповідно до викладеного у рішеннях Конституційного Суду України (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій) розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
Так, Конституційний Суд України сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі в органах прокуратури. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що їх служба пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей, а тому це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно із висновками Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», « Колишній король Греції та проти Греції» та « Малама проти Греції». «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права ( пункт 83 рішення від 12 липня 2001 року у справі « Ганс-Адам 11 проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт ( рішення у справі «Копецький проти Словачини»).
У даних правовідносинах легітимні сподівання позивача на перерахунок пенсії передбачені законодавством, тобто, є конкретними, отже, на них поширюється режим «існуючого майна».
У рішенні від 24 квітня 2015 року за заявою № 38667/06 у справі «Будченко проти України» ЄСПЛ наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Отже, відсутність нормативного документу, і регулювання умов і порядку перерахунку пенсій не може позбавити позивача, гарантованого Конституцією і Законом України «Про прокуратуру» права, оскільки встановлене та наявне право на перерахунок призначених працівникам прокуратури пенсій не може бути нівельоване у зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана та реалізована.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції станом на час призначення пенсії), на підставі довідки прокуратури Луганської області від 10.04.2019 № 18-147 вих-19, тому рішення Старобільського ОУПФУ від 25.04.2019 № 6965/03-01 є протиправним та підлягає скасуванню.
В задоволенні позовної вимоги про визнання незаконними дій Старобільського ОУПФУ слід відмовити, оскільки належним способом захисту порушеного права в цій частині є визнання протиправним та скасування індивідуального акта - рішення Старобільського ОУПФУ від 25.04.2019 № 6965/03-01, і порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем цього рішення.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Старобільського ОУПФУ провести перерахунок призначеної позивачу пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки прокуратури Луганської області від 10.04.2019 № 18-147 вих-19 без обмежень її максимального розміру, починаючи з 01.04.2018, суд зазначає таке.
Щодо доводів позивача, що пенсія має бути перерахована з 01.04.2018, суд зауважує, що відповідно до частини четвертої статті 45 Закону № 1058 перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Тобто в даному випадку позивач має право на перерахунок пенсії з 01.05.2019, оскільки з заявою звернувся 23.04.2019, а не з 01.04.2018, як вважає ОСОБА_1 .
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Відповідач як уповноважений орган у оскаржуваному рішенні не надавав оцінки наявності чи відсутності підстав для перерахунку пенсії саме у розмірі 90% місячної (чинної) заробітної плати, для обмеження максимального розміру пенсії, а обмежився виключно констатацією відсутності в ОСОБА_1 взагалі права на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв'язку з відсутністю механізму для такого перерахунку, тому в даному випадку суд не наділений повноваженнями самостійно, без надання відповідної оцінки уповноваженим органом, зобов'язувати відповідача здійснити перерахунок пенсії у конкретних відсоткових розмірах до чинної заробітної плати позивача та без обмежень її максимального розміру. Спір саме з цього питання між сторонами відсутній, натомість, наявний спір щодо права позивача на перерахунок раніше призначеної пенсії на підставі довідки прокуратури Луганської області від 10.04.2019 № 18-147вих-19, і доводам відповідача в цій частині, викладеним в оскаржуваному рішенні, судом надано оцінку вище.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).
Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».
Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Старобільського ОУПФУ здійснити перерахунок пенсії за вислугою років ОСОБА_1 на підставі довідки від 10.042019 № 18-147вих-18, виданої прокуратурою Луганської області, з 01 травня 2019 року, на підставі заяви від 23 квітня 2019 року за № 365.
У задоволенні решти вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 1536,80 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку щодо частково задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 768,40 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, а судовий збір в розмірі 768,40 грн покладається на позивача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місце знаходження: 92704, Луганська обл., м. Старобільськ, кв. Дружби, 1а, код за ЄДРПОУ 41246506) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 25.04.2019 № 6965/03-01 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з більшої заробітної плати на підставі довідки № 18-147 вих-19 від 10.04.2019, виданою прокуратурою Луганської області.
Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити перерахунок пенсії за вислугою років ОСОБА_1 на підставі довідки від 10.042019 № 18-147вих-18, виданої прокуратурою Луганської області, з 01 травня 2019 року, на підставі заяви від 23 квітня 2019 року за № 365.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4
Суддя А.Г. Секірська