17 липня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1218/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Сагуна А.В.;
за участю секретаря судового засідання - Дигас В.М.
представника позивача - ОСОБА_2.;
представника відповідача- Волошиної Н.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 48):
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області;
- стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 29.12.2018 по 15.07.2019 включно в розмірі 36283,18 грн. (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят три грн. 18 коп.)
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1301/к від 27.04.2015 року. Позивача поновлено на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 28.04.2015 та стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 157262,17 грн. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць допущено судом до негайного виконання.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року скасовано в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 28 квітня 2015 року, зобов'язано ГТУЮ нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2015 року по 06.04.2018 включно в розмірі 157262,17 грн. та допущення у вказаній частині рішення до негайного виконання та прийнято нову постанову у цій частині, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області з 28 квітня 2015 року, стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2015 по 06.04.2018 в розмірі 199828,26 грн. В решті рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 в справі №П/811/1672/15 - залишено без змін. Так, позивач зазначив, що рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2015 по 06.04.2018 включно виконано, однак, обов'язок щодо поновлення позивача на вищевказаній посаді відповідачем дотепер не виконано, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.
Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки наразі існують об'єктивні причини невиконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, зокрема: відсутнє відрите виконавче провадження, в межах якого має здійснюватись виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 у справі №П/811/1672/15, що змінене постановою ДААС від 02.08.2018; посада, на якій поновлено ОСОБА_1 відсутня в організаційно - штатній структурі Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області та правомірність рішення, яким позивача поновлено на посаді, наразі переглядається Верховним судом; позивач працює в КП «Поліграфія», а тому стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинен здійснюватися з урахуванням відрахувань його заробітної плати в КП «Поліграфія» (а.с. 24-31).
В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року по справі № П/811/1672/15 позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: начальник Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді було задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 27.04.2015 року №1301/к "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, з 28 квітня 2015 року.
Зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2015 по 06.04.2018 включно в розмірі 157 262,17 грн. (а.с. 6-10)
В подальшому, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року скасовано в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 28 квітня 2015 року, зобов'язання ГТУЮ нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2015 по 06.04.2018 включно в розмірі 157 262,17 грн. та допущення у вказаній частині рішення до негайного виконання та прийнято нову постанову у цій частині, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області з 28 квітня 2015 року, стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2015 по 06.04.2018 в розмірі 199 828,26 грн.
В решті рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 року в справі №П/811/1672/15 - залишено без змін (а.с.11-13).
На виконання вказаних рішень, отримано виконавчі листи.
Так, рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.04.2015 по 06.04.2018 включно виконано, шляхом списання бюджетних коштів з казначейських рахунків.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №1140/5/19 від 13.03.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України було задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області.
Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 07.04.2018 року по 28.12.2018 року включно в розмірі 52529,38 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (а.с.14-16).
В подальшому, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити частково.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 року в адміністративній справі № 1140/5/19 - скасувано в частині визнання протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо непоновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області та в цій частині позову відмовити.
В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 року - залишено без змін.
При цьому, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, відповідачем виконано не було та не виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.12.2018 по 15.07.2019 включно.
Не погодившись з вказаною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Згідно ст. 129-1 Конституції України, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
В абз. 1 пп. 3.2 п. 3 рішення Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30.06.2009 року зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Приписами ст. 383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що за позивачами, на користь яких ухвалені судові рішення та які перебувають в процесі виконання, закріплено право на звернення до суду з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання таких судових рішень.
Як свідчать встановлені обставини справи, заявлені позивачем вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення останнього на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області безпосередньо пов'язані з висновками позивача щодо протиправності невиконання відповідачем постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018.
З огляду на викладене, суд зазначає, що в разі, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача, на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то відповідно останній має право звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності відповідача.
Враховуючи те, що позивач зазначаючи про протиправність бездіяльності відповідача при виконанні ним судового рішення, звернувся до суду, саме з позовною заявою, в той час як положеннями ст. 383 КАС України встановлено інший порядок вирішення даного питання, відповідно останнім обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.
Таким чином, у задоволенні позовної вимоги в якій позивач просить визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області необхідно відмовити.
Стосовно позовної вимоги, в якій позивач просить стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 29.12.2018 по 15.07.2019 включно в розмірі 36283,18 грн., то суд зазначає наступне.
Згідно ст. 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 235 КАС України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Приписами ст. 236 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Положення ст. 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 25.07.2018 року (справа № 552/3404/17).
Як свідчать встановлені обставини справи, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі П/811/1672/15 від 02.08.2018 позивача було поновлено на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області з 28 квітня 2015 року.
Суд наголошує, що за приписами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до пункту 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Згідно п. 10 Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, в областях, містах Києві та Севастополі, що затверджене наказом Міністра юстиції України №1707/5 від 23.06.2011р., начальники головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, призначаються на посади за погодженням з головами місцевих державних адміністрацій та звільняються з посад Міністром юстиції України.
Відтак, з огляду на вказане, суд дійшов висновку, що у відповідача наявний обов'язок по поновленню позивача на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області, який має бути здійснений, шляхом видання останнім відповідного наказу.
В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що позивач на посаді начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області поновлений не був, що свою чергу свідчить про затримку відповідачем виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та зумовлює породження у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки в силу приписів ст. 236 Кодексу законів про працю України.
Згідно п. "з" ч. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від от 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, вимушеного прогулу.
Абзац 4 частини 2 Розділу ІІ "Період, за яким обчислюється середня заробітна плата" Порядку № 100 визначає, що якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку
Відповідно до п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Як вбачається з рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 середньоденна заробітна плата позивача за два попередні місяці роботи перед звільненням становила 270,77 грн.
Відтак, оскільки кількість робочих днів за період з 29.12.2018 по 15.07.2019 включно становить 134 дні, то відповідно середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 36283,18 грн. (270,77 грн. х 134 дні), який підлягає стягненню з відповідача.
Щодо посилань відповідача на безпідставність застосування приписів ст. 236 Кодексу законів про працю України, з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження про примусове виконання судового рішення щодо поновлення позивача на посаді, то суд зазначає, що приписи ст. 236 КЗпП не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема, не пред'явив рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитись на роботі.
Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду України, що викладені в постанові від 25.06.2015 року по справі № 6-511цс16.
Також, безпідставними є посилання відповідача на необхідність відрахування із середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.12.2018 по 15.07.2019 включно, суми заробітної плати позивача, отриманої в КП "Поліграфія", які ґрунтуються на положеннях п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", оскільки викладені у вказаній постанові роз'яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП України, яку було виключено на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року № 3248- IV "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України", а положення ст. 235 КЗпП України відповідних застережень не містять.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 20.06.2018 по справі № 826/808/16.
Також суд зазначає, що відсутність вини відповідача щодо не поновлення позивача на посаді у зв'язку з відсутністю останньої в штаті установи, та як наслідок відсутності обов'язку щодо виплати середнього заробітку, на що посилався представник відповідача, суд не приймає до уваги та оцінює критично, тому як в постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 року (справа № П/811/1672/15) було зазначено, що у разі відсутності посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису та ввести скорочену. Якщо підприємство, установа реорганізована, рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.
Таким чином, позовна вимога в якій позивач просить стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 29.12.2018 по 15.07.2019 включно в розмірі 36283,18 грн. є законною та обґрунтованою.
Судових витрат, які підлягають стягненню на користь сторін судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 139, 243 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Стягнути з Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 29.12.2018 по 15.07.2019 включно в розмірі 36283,18 грн. (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят три грн. 18 коп.)
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.
Дата виготовлення повного рішення - 22.07.2019
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. Сагун