15 липня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1090/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сагуна А.В.;
за участю секретаря судового засідання - Дигас В.М.;
представника позивача - ОСОБА_1
представників відповідача - Балакіної Т.А., Яковлєвої І.І
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби про визнання незаконним та скасування рішення, -
ОСОБА_2 , через свого представника - адвоката Іванова Олексія Вікторовича, звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення Кіровоградської митниці ДФС від 16.04.2019 року про коригування митної вартості товарів №UА901000/2019/000159/2.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідач незаконно прийняв рішення від 16.04.2019 р. № UА901000/2019/000159/2 про коригування митної вартості транспортного засобу марки Volkswagen модель Passat, 2015 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , який був придбаний ним у Німеччині 08.04.2019 р. за ціною 9800 Євро, ввезений на територію України та заявлений в режимі імпорту по митній декларації №UA901010/2019/005417 від 12.04.2019 р. за резервним методом у розмірі 11 650 Євро, в результаті чого митна вартість вказаного транспортного засобу протиправно збільшена до 13200 Євро.
Позивач зазначає, що за наслідками укладення договору купівлі-продажу бувшого в користуванні автомобіля оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля готівкою в сумі 9800 Євро, про що свідчить зміст договору купівлі-продажу, квитанція про сплату коштів, а також той факт, що при вивезенні автомобіля з території Євросоюзу, митними органами ФРН була оформлена митна декларація №MRN19DE345404080014E4, в якій також зафіксована ціна автомобіля в розмірі 9800 Євро.
Разом з тим, відповідачем здійснено коригування митної вартості автомобіля на підставі ст. 64 Митного кодексу України, за резервним методом та визначено митну вартість автомобіля у розмірі 13 200 Євро.
Відтак, позивач стверджує про протиправність дій відповідача.
Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому вказує, що прийняття оскаржуваного рішення здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Митним кодексом України, Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС від 11.09.2015 р. №689, Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.
Зокрема, відповідач вказав, що позивачем не надано всіх запропонованих додаткових документів, можливість надання яких передбачена ст.53, 368 МКУ (висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими організаціями, що мають відповідні повноважен6я згідно із законодавством), які містили б відомості щодо вартості товару та які використовуються для цілей оподаткування товару, що переміщується громадянином через митний кордон України, що і стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення (а.с.50-57).
Позивачем до суду подано відповідь на відзив та заперечення на письмові пояснення, згідно якого з доводами відповідача, викладеними у вказаних заявах не погодився, оскільки останні не відповідають дійсності (а.с.116-125).
В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи викладенні в заявах по суті.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 08.04.2019 р. позивачем придбано в Федеративній Республіці Німеччина у фірми «Автоконцепт ГмбХ» транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen модель Passat, 2015 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , бувший у використанні.
Вказана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи копією договору купівлі-продажу вживаного автомобіля, складений мовою оригіналу (німецька), та його перекладом на українську мову, від 08.04.2019 р. та квитанцією про сплату коштів від 08.04.2019 р. мовою оригіналу та переклад на українську мову (а.с.15-18).
Вивезення придбаного автомобіля з території Європейського союзу здійснювалось на підставі митної декларації, складеної митними органами ФРН №MRN19DE345404080014E4 (а.с.20-22, 23-25). Згідно вказаного документу митна вартість автомобіля становила 9800 Євро.
Як вбачається судом, перед здійсненням митного оформлення позивач, володіючи інформацією про те, що митними органами буде проводитись коригування митної вартості по каталогу Schwacke, з метою уникнення затримок при здійсненні митного оформлення, останній звернувся до експерта з проведення автотоварознавчої експертизи для отримання інформації про вартість ввезеного ним автомобіля з каталогу Schwacke.
Так, експертом позивачу був наданий витяг з каталогу Schwacke, в якому була зазначена вартість продажу ввезеного ним автомобіля - Volkswagen модель Passat, 2015 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , включаючи ПДВ, яка становить 11650 Євро (а.с.26-30).
12.04.2019 року придбаний позивачем автомобіль було ввезено на територію України, що підтверджується Актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобі, ручної поклажі та багажу (а.с.62).
12.04.2019 р. позивачем подано до відповідача митну декларацію №UA901010/2019/005417, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: автомобіль марки Volkswagen модель Passat, 2015 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 (а.с.59).
Як з'ясовано судом у вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за шостим методом (резервний), яка складає 11650 Євро - графа 46 митної декларації.
На підтвердження заявленої митної вартості автомобіля позивачем надано договір купівлі-продажу вживаного автомобіля від 08.04.2019 р., квитанцію про сплату коштів від 08.04.2019 р., а також інформація з електронного довідника Schwacke від 12.04.2019 р. на ТЗ Volkswagen моделі Passat, VIN код НОМЕР_1 , згідно якого вартість ТЗ з пробігом 197988 км становить - 11650,00 Євро.
В подальшому відповідачем, в рамках відпрацювання згенерованих АСАУР ФМК, по зазначеному транспортному засобу проведено порівняння рівня заявленої позивачем митної вартості з рівнями митної вартості автомобіля марки Volkswagen моделі Passat, з технічними характеристиками (робочий об'єм циліндрів двигуна 1968 см3, потужність двигуна 110 кВт), 2015 календарний рік випуску, 2015 модельного року випуску, з рівнями митної вартості ідентичних та подібних товарів митне оформлення яких вже здійснено, та виявлено, що заявлений рівень митної вартості товару нижчий, ніж вартості та їх рівні вищезгаданих товарів по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі «імпорт» в максимально наближені терміни до дати експорту товару в Україну.
Також, як вбачається судом, відповідачем додатково було проведено перевірку транспортного засобу Volkswagen моделі Passat по інформаційному електронному довідника Schwacke, враховуючи VIN код НОМЕР_1 , та встановлено, що відповідно до заявлених даних вартість транспортного засобу становить 13200,00 Євро.
З огляду на проведені дії, враховуючи інформацію з електронного довідника Schwacke щодо вартості автомобіля, встановлено, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості позивачем.
В зв'язку з вище переліченим, судом встановлено, що відповідач, керуючись розділом 6 статті 53 Митного кодексу України, повідомив позивача, що той за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості транспортного засобу, наприклад: копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.
В ході проведення консультації декларантом було надано копію декларації країни відправлення - ФРН №MRN19DE345404080014E4 від 10.04.2019 року з вартісними показниками.
Проте, як вказує відповідач, інших запропонованих додаткових документів позивачем (декларантом) не надано.
Таким чином, як встановлено, відповідач, за результатами розгляду поданої позивачем митної декларації №UA901010/2019/005417 від 12.04.2019 р. та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості від 16.04.2019 року п №UА901000/2019/000159/2, яким вартість автомобіля визначена у розмірі 13200 Євро на підставі ст. 64 МК України - за резервним методом(а.с.13-14).
В графі 33 вказаного рішення, як підставу коригування митної вартості зазначено, зокрема, наступне: «…надання декларантом інформації з електронного довідника Schwacke.net від 12.04.2019 року на ТЗ Volkswagen моделі Passat, VIN код НОМЕР_1 , згідно якого вартість ТЗ з пробігом 197988 км становить - 11650,00 EUR, що вище заявленої митної вартості; не надання декларантом всіх запропонованих додаткових документів, можливість надання яких передбачена ст. 53, 368 МКУ (висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством) які містили б відомості щодо вартості товару та які використовуються для цілей оподаткування товару, що переміщується громадянином через митний кордон України; інформацію з ПІК ЄАІС ДФС та електронного довідника Schwacke.net, що призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості заявленої декларантом; у відповідності до п.2 ч.2 ст.55 МКУ виникли обґрунтовані сумніви щодо достовірності відомостей про вартість товару, зазначену в МД, в зв'язку з чим метод визначення вартості за заявою декларанта, не може бути застосований.
Цінову інформацію про ідентичні та подібні товари в розумінні ст.59, 60 та з урахуванням положень ст.61 МКУ у максимально наближений до дати експорту товару в Україну термін як у митниці, так і у декларанта, не виявлено.
Для визначення митної вартості товару за МВВ згідно ст.62 та 63 МКУ необхідна інформація як у митниці, так і у декларанта, відсутня.
У відповідності до положень ст.54, 55 МКУ та враховуючи встановлену ст.57 МКУ послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено згідно статті 64 МКУ резервним методом на рівні 13200,00 EUR за одиницю.
При визначені митної вартості використані відомості з МД від 25.01.2019 року №UA408010/2019/004804 (легковий автомобіль марки Volkswagen, модель Passat, бувший у використанні; торгова марка Volkswagen; МВВ6; митна вартість товару 13200,00 EUR; вага нетто 1505 кг; модельний рік виготовлення - 2015; робочий об'єм циліндрів дизельного двигуна 1968 см3, потужність двигуна 110 кВт…»
Не погоджуючись із такими висновками та відмовою відповідача у прийнятті митної декларації, коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування прийнятого відповідачем рішення.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі - МК України, Кодекс).
За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження митної вартості автомобіля, з переліку документів, визначених ч.2 ст.53 МК України, разом з митною декларацією був поданий договір купівлі-продажу автомобіля від 08.04.2019 року №2019-123, який підтверджував вартість товару (9800 Євро) та містив реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (марка, модель, рік випуску, номер кузова та ін.), тобто, єдиний документ, передбачений п.5 ч.2 ст.53 МК України.
Суд звертає увагу, що позивачем у вказаній митній декларації, при вказаній ціні товару (транспортного засобу) самостійно було визначено митну вартість товару за шостим методом (резервний), яка складає 11650 Євро - графа 46 митної декларації (статистична вартість).
Вказана митна вартість була визначена відповідно до витягу з каталогу Schwacke, в якому була зазначена вартість продажу ввезеного ним автомобіля - Volkswagen модель Passat, 2015 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 (а.с.26-30).
Щодо документів, які при процедурі консультації із позивачем відповідач пропонував надати (копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством), суд вважає їх витребування безпідставним, з огляду на наступне.
Згідно частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).
Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).
За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно частини 2 коментованої статті Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).
У відповідності до частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана позивачем у митній декларації №UA901010/2019/005417 від 12.04.2019 р., визначено за резервним (шостим) методом, а до самої митної декларації подано, зокрема, договір купівлі-продажу вживаного автомобіля, якими підтверджується заявлені відомості про митну вартість транспортного засобу за ціною договору.
Додатково позивачем була надана копія митної декларації №MRN19DE345404080014E4 країни відправлення, складеної митними органами ФРН, в графі 22 якої, зазначена вартість автомобіля в розмірі 9800 Євро.
Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку з неможливістю надати висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством), які містили б відомості щодо вартості товару та які використовуються для цілей оподаткування товару, що переміщується громадянином через митний кордон України.
Однак, суд вказує на протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за шостим (резервним) методом.
Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за вказаним вище методом та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.
По-перше, суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування шостого (резервного) методу для визначення позивачем митної вартості товару у спірних відносинах.
По-друге, судом встановлено, що відповідачем при визначенні митної вартості товару не застосовано черговість застосування методів визначення митної вартості товару. Зокрема суд вважає, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за методом вибраним декларантом (позивачем), в даному випадку за шостим (резервним) методом, то повинен застосовуватись основний метод. Натомість відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення розпочалося застосування черговості методів з другого (резервного), а не з першого.
Більш того, суд звертає увагу, що митною вартістю товару, який ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена за товар, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої статті 58 МКУ. В даному випадку фактично сплаченою ціною за товар (транспортний засіб) є 9800 Євро. Статистичною ціною, скоригованою декларантом на підставі даних з витягу каталогу Schwacke, та зазначеною в митній декларації №UA901010/2019/005417 від 12.04.2019 р., є 11650 Євро. Натомість, для обчислення митної вартості транспортного засобу, відповідачем було взято ціну у розмірі 13 200 Євро, як митну вартість товару, який ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту також з урахуванням даних з каталогу Schwacke. Однак, в судовому засіданні, представниками відповідача не доведено, що інформація з каталогу Schwacke, яка використовувалася позивачем при поданні митної декларації є не достовірною та не підлягає врахуванню при митному оформленні.
По-третє, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість автомобіля є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.
По-четверте, відповідач ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль.
По-п'яте, судом вбачається, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення в порушення ч.4 ст. 368 Митного кодексу України, при встановленні недостовірності заявленої громадянином фактурної вартості товару не визначено його вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу, хоча інформація про ідентичні та подібні товарів була наявна (а.с.85-105, 118).
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Судом встановлено, що відповідач, здійснюючи коригування митної вартості автомобіля, діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини та недоведеність відповідачем правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення від 16.04.2019 про коригування митної вартості товарів №UА901000/2019/000159/2, суд дійшов висновку про його протиправність, а тому останнє підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 768,40 грн. (а.с.3), витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн., на підтвердження понесення яких надано: ордер серії КР №74094 від 19.04.2019 р. (а.с.39), копію договору про надання правової допомоги від 19.04.2019 року (а.с.151-156), копію акту наданих послуг №1 від 19.04.2019 р. (а.с.33) та копію квитанції до прибуткового касового ордеру №12 від 26.04.2019 р. (а.с.34).
Крім того, позивачем замовлялись переклади документів з німецької на українську мову (а.с.35), натомість, документальних доказів щодо оплати вартості перекладів на суму 448 грн. позивачем до суду не надано, а тому в цій частині суд відмовляє в задоволенні клопотання про стягнення судових витрат.
Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України останнім днем складання повного рішення суду є 22.07.2019.
Керуючись ст.ст.139, 243 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби (вул. Лавандова (Тореза), 27-6, м. Кропивницький, 25030, код ЄДРПОУ 39640963) про визнання незаконним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби від 16.04.2019 про коригування митної вартості товарів №UА901000/2019/000159/2.
Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).
Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати на оплату професійної правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби у розмірі 4000 грн. (чотири тисячі грн.).
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.
Дата складання повного рішення суду - 22.07.2019.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. Сагун