11 липня 2019 року справа № 340/650/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, вул. Ак. Корольова,26, м. Кропивницький,25030
про скасування наказу, визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
1)визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 19 вересня 2018 року №820 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах", в частині включення земельної ділянки площею 29,7591 га, кадастровий номер № НОМЕР_1 , в перелік земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області;
2) визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, оформлену листом від 18.01.2019 року №0-11-0.332-462/2-19, у наданні йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,5 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Чемерпільської сільської ради, за межами с. Чемерпіль Гайворонського району Кіровоградської області;
3) зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути його заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Чемерпільської сільської ради, за межами села Чемерпіль Гайворонського району Кіровоградської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач з надуманих, необґрунтованих та непередбачених законом підстав відмовив йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. При цьому позивач наголошує на тому, що ним виконано всі вимоги передбачені законодавством для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою. Також позивач зазначає, що дії відповідача є протиправними, тому просить суд зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про видання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 1,5 га, для ведення особистого селянського господарства.
Ухвалою суду від 14 березня 2019 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного письмового позовного провадження (а.с.1-2).
Ухвалою суду від 04 червня 2019 року розгляд справи призначено в судовому засіданні, участь представника відповідача визнано обов'язковою, відповідача зобов'язано надати копії документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної відмови (а.с.49-50).
Ухвалою суду від 19.06.2019 року продовжено процесуальні строки розгляду справи (а.с.82-83).
Відповідачем направлено відзив до суду, який мотивовано тим, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізовано право на отримання земельної ділянки у власність. Відтак, відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не має наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати земельну ділянку. Звертаючись до суду з позовом про зобов'язання відповідача надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою, позивач намагається усунути перешкоду у реалізації його прав, якої у дійсності немає. Стверджуючи, що такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 року у справі № 814/741/16, від 14.03.2018 року у справі №804/3703/16, представник відповідача просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.93-96).
В судове засідання, призначене на 11.07.2019 року, сторони, належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду справи не прибули.
Від позивача та представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с.92).
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.9 ст.205 КАС України).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач з 2000 року є землекористувачем земельної ділянки площею 0,70 га, яка розташована на земельній ділянці площею 29,75 га, кадастровий номер - НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою Чемерпільської сільської ради від 13.11.2017 року №695 (а.с.18).
На початку 2016 року, позивач звернувся до Чемерпільської сільської ради з заявою про надання дозволу на передання йому у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,5 га.
Висновком від 13.06.2016 року №73/1 "Про погодження в надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " Чемерпільська сільська рада погодила позивачу надання у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,5 га (а.с.17).
В 2017 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.
Листом від 24.04.2017 року №С-5842/0-4966/0/6-17 позивачу відмовлено у надані такого дозволу, в зв'язку з наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою іншій особі (а.с.19).
Листом від 23.05.2017 р. за вих.№С-8379/0-6632/0/6-17 позивачу повідомлено, що він повинен звернутись з клопотанням до Головного управління Держгеокадстру у Кіровоградській області додатково додавши документи, відповідно до вимог законів та прийнятих нормативно-правових актів (а.с.20).
Листом від 21.12.2017 р. за вих.№С-2317/0-1677/0/6-17 позивачу повторно відмовлено у надані такого дозволу, в зв'язку з наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою іншій особі (а.с.21).
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградській області від 05.04.2018 року зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на площі 29,75 га (кадастровий номер - НОМЕР_1 ) (а.с.22-24).
Вказане рішення набрало законної сили (а.с.25).
Згідно з приписами ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідач, на виконання рішення суду, повторно розглянув заяву ОСОБА_1
Листом від 18.01.2019 року №0-11-0.332-462/2-19 позивачу відмовлено у надані такого дозволу у зв'язку з тим, що згідно наказу Головного управління Держгеокадстру у Кіровоградській області від 19.09.2018 року №820 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах", бажана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок с/г призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах (а.с.28).
Позивач не погоджуючись з відмовою в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується.
Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
У відповідності до п. "б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
При цьому, з огляду на зміст п.п. "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
На підставі п. "б" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч.1, 7 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003р. №742-IV для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про наявність у позивача можливості отримати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, однак за умови, якщо такого права вона не використала раніше.
Документальних доказів використання позивачем раніше такого права відповідач до суду не надав.
Згідно з ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Проаналізувавши норми Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, суд дійшов висновку про наявність у відповідача повноважень щодо надання громадянам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.ч.6,7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Як зазначалось вище 05.04.2018 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області прийняв рішення, яким зобов'язав Головне управління, зокрема, повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.
Зазначене вище рішення суду набрало законної сили 01.06.2018 року (апеляційний суд повернув апеляційну скаргу відповідачу) (а.с.25).
Судом встановлено, що 19.09.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області винесено наказ №820 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах" (а.с.57-58).
До цього переліку увійшла земельна ділянка, на яку претендувала позивач (а.с.58).
Приписами статей 134-136 Земельного кодексу України встановлено, що відповідач наділений правом визначати перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або права на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами.
Однак, на час прийняття оскарженого наказу набуло законної сили рішення суду, якими зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
А тому, як вбачається, Головне управління, прийнявши згадане рішення, намагалось ухилитися від виконання рішення суду, застосовуючи приписи ч.3 ст.136 Земельного кодексу України, якою встановлено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Прийняття суб'єктом владних повноважень рішень зі згаданим мотивом суперечить принципу верховенства права, котрий є основною засадою адміністративного судочинства відповідно до п.1 ч.3 ст.2 КАС України.
Згідно положень частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Більше того, оскаржуваний в частині наказ протирічить приписам статті 129-1 Конституції України, якою встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Таким чином, вбачається, що відповідач, будучи державним органом і боржником у виконавчому провадженні, прийняв рішення, котрим намагався звільнитись від виконання судового рішення, оскільки наказ №820 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах" прийнято 19.09.2018 року, тобто після набрання рішенням суду від 05.04.2018 року законної сили.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність наказу відповідача від 19.09.2018 р. №820 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах", в частині включення до вказаного переліку, земельної ділянки площею 1,5 га, зазначеної ОСОБА_1 на графічних матеріалах, поданих разом із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи те, що позивачу задоволена позовна вимога про протиправність наказу відповідача від 19.09.2018 р. №820 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах", в частині включення до вказаного переліку, земельної ділянки площею 1,50 га, зазначеної ОСОБА_1 на графічних матеріалах, поданих разом із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав позивача вийти за межи позовних вимог та скасувати наказ від 19.09.2018 р. №820 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах" в цій же частині, в якій він визнаний судом протиправним.
Так, статтею 134 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі, з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу (ч.2 ст.135 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч.3 ст.135 Земельного кодексу України організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, або державний виконавець у разі виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.
Згідно з ч.1 ст.136 Земельного кодексу України, організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення. У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.
Частина 3 статті 136 Земельного кодексу України передбачає, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Тобто, положеннями Земельного кодексу України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги.
Згідно листа відповідача від 18.01.2019 р. №0-11-0.332-462/2-19 вбачається, що Головним управлінням було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 оскільки відповідачем прийнято оскаржуваний в частині наказ від 19.09.2018 р. №820 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах".
Враховуючи те, що на момент звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом з відповідними позовними вимогами наказ від 19.09.2018 р. №820 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах" скасовано не було, тому останній був чинним.
З огляду на ч.3 ст.136 Земельного кодексу України (в якій визначена заборона відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги) Головне управління, відмовляючи листом від 18.01.2019р. №0-11-0.332-462/2-19 ОСОБА_1 у задоволенні його заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, діяло правомірно, відповідно до норм Земельного кодексу України.
Таким чином, суд дійшов висновків про відсутність протиправних дій Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, які, на думку позивача, полягала у відмові у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства, а відтак суд відмовляє у задоволені даної позовної вимоги.
Вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.
У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013р. №21-87а13, а згідно з статтею ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки заява позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою розглянута з порушенням норм Земельного кодексу України, суд вважає, що порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути дану заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнані дії відповідача протиправними.
Щодо доводів відповідача, зазначених у відзиві на позовну заяву та посилання на правові висновки Верховного Суду, що висловлені в постановах від 31.01.2018 р. у справі №814/741/16 та постанові від 14.03.2018 р. у справі №804/3703/16, суд зазначає, що у справах, які розглядались Верховним судом встановлено, що позивачу не було у місячний строк надано дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні. Верховний суд вказав, що суди попередніх інстанцій встановили ту обставину, що відповідач надавав відмову позивачу поза місячним строком, а тому позивач мав право замовити проект землеустрою без отримання такого дозволу за принципом так званої "мовчазної згоди". Таким чином, за вказаних та встановлених судами попередніх інстанцій обставин у позивача відсутні перешкоди у замовленні проекту землеустрою.
Натомість у даній справі, яка розглядається, Головним управлінням у місячний строк надано позивачеві відповідь про відмову у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Таким чином, вказані обставини позбавляють права позивача замовити проект землеустрою за принципом "мовчазної згоди", тобто без отримання відповідного дозволу, а доводи відповідача про не порушення прав та інтересів позивача як особи, яка має намір отримати земельну ділянку є необґрунтованими.
При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2305,2 грн. за три позовні вимоги немайнового характеру, дві з яких є похідними.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 139 КАС України, судовий збір у розмірі 1536,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 .код - НОМЕР_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030, код ЄДРПОУ 39767636) про скасування наказу, визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 19.09.2018 №820 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах", в частині включення до вказаного переліку, земельної ділянки площею 1,50 га, зазначеної ОСОБА_1 на графічних матеріалах, поданих разом із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,50 га на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області код (ЄДРПОУ 39767636).
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Повний текст рішення складено та підписано 19.07.2019 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко