ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"22" липня 2019 р. справа № 300/1108/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови від 04.04.2019 року за № 078506, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови від 04.04.2019 року за № 078506.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
05.06.2019 року представником відповідача подано суду клопотання про заміну первісного відповідача управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області належним відповідачем - Державною службою України з безпеки на транспорті (а.с.42-43).
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 року в задоволенні клопотання про заміну неналежного відповідача у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови від 04.04.2019 року за № 078506- відмовлено (а.с.79-80).
Позовні вимоги мотивовані протиправністю застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн. згідно оскаржуваної постанови з підстав неправомірного висновку відповідача щодо відсутності у автомобільного перевізника, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, оскільки на момент перевірки у водія транспортного засобу, зокрема, була наявна та заповнена згідно вимог законодавства індивідуальна контрольна книжка, що є альтернативним варіантом обліку робочого часу і часу відпочинку. Також зазначає про те, що перевірка щодо наявності встановлених тахографів проводиться виключно на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні автомобільні перевезення, відтак на законодавчому рівні відсутнє зобов'язання водія, що здійснює перевезення у внутрішньому сполученні мати в обов'язковому порядку адаптований до транспортного засобу тахограф.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 05.06.2019 року. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.62-70). Просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що позивачем допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт в частині надання послуг з перевезення вантажу вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тонн, який обладнано цифровим тахографом без оформлення картки водія до цифрового тахографа, роздруківки даних роботи цифрового тахографа. Зауважив, що згідно законодавства вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, а індивідуальна контрольна книжка ведеться у випадку коли транспортний засіб не обладнаний тахографом.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.
02.02.2018 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець з основним видом діяльності вантажний автомобільний транспорт згідно обраного коду КВЕД 49.41 (а.с.16).
25.02.2019 року посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок у період 25.02.2019 - 03.03.2019 року від 21.02.2019 року (а.с.74) та відповідно до направлення на рейдову перевірку за № 004426 від 25.02.2019 року на 121 км а/д Н-08 "Бориспіль-Запоріжжя" (а.с.73), проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , який належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за № 135606, який відповідно до пункту 21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, складається в одному примірнику (а.с.72).
Перевіркою встановлено порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" в частині надання послуг з перевезення вантажу вантажним автомобілем повною масою понад 3,5 тонн, який обладнано цифровим тахографом без оформлення картки водія до цифрового тахографа, роздруківки даних роботи цифрового тахографа, передбачених пунктом 3.3. наказу Міністерства транспорту та зв'язку України за № 385 від 24.06.2010 року (а.с.72).
Як вбачається з матеріалів справи, водій транспортного засобу відмовився від надання письмових пояснень та підписання акта (а.с.72).
Вищезазначені матеріали направлені до управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, начальником управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області винесено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за № 078506 від 04.04.2019 року, відповідно до якої за порушення суб'єктом господарювання статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн. (а.с.17). Згідно супровідного листа від 08.04.2019 року за № 1341/27/24-19 (а.с.18) постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу за № 078506 від 04.04.2019 року направлена відповідачем фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та отримана останнім 10.04.2019 року (а.с.24)
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 скористався правом оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за № 078506 від 04.04.2019 року в адміністративному порядку, що підтверджується скаргою від 18.04.2019 року (а.с.19-25).
Рішенням Державної служби України з безпеки на транспорті за № 3097/03/15-19 від 11.05.2019 року постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.04.2019 року № 078506 залишена без змін, а скарга - без задоволення (а.с.26).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року № 2344-III (надалі - Закон № 2344-III).
Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року за № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з пункту 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за № 1567 (надалі - Порядок № 1567) державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Частинами 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону № 2344-III рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Пунктами 12, 14 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктами 16, 17 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб Укртрансбезпеки у кількості не менш як дві особи. Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.
Відповідно до пунктів 21, 22 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Згідно пунктів 25, 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку № 1567).
Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України.
Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 49 Закону № 2344-III водій транспортного засобу зобов'язаний зокрема мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Статтею 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Генеральна конференція Міжнародної організації праці 27.06.1979 року у м. Женева ухвалила Конвенцію № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті. Ця Конвенція застосовується до найманих водіїв, які працюють або на підприємствах, що займаються перевезеннями для третіх сторін, або на підприємствах, що перевозять вантажі чи пасажирів за свій рахунок на автомобілях, які використовуються професійно для внутрішніх чи міжнародних автомобільних перевезень товарів або пасажирів. Ця Конвенція застосовується також, якщо в ній не передбачено іншого, до власників транспортних засобів, зайнятих професійно автомобільними перевезеннями, та до членів їхніх сімей, які не отримують заробітної плати, коли вони працюють водіями.
Відповідно до статті 10 цієї Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами, установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті" від 25.01.2012 року № 51 визначено Міністерство інфраструктури компетентним органом з питань виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті в частині внутрішніх автомобільних перевезень.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 року за № 811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (надалі - Положення № 340).
Пунктами 1.1, 1.2 Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух". Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.
Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Згідно з пунктом 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Відповідно до пункту 4 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року № 340 ця норма для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн набрала чинності з 01.06.2013 року, а для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01.06.2015 року.
Згідно з пунктом 7.1 Положення № 340 перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року № 385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 року за № 946/18241 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (надалі - Інструкція № 385).
Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".
Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Контрольний пристрій (тахограф) - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв (пункт 1.4 розділу І Інструкції № 385).
Умови використання тахографів передбачені розділом III Інструкції № 385.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 розділу ІІІ Інструкції № 385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).
Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Згідно з пунктами 3.5, 3.6 розділу ІІІ Інструкції № 385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Системний аналіз цих норм свідчить, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн, які використовується суб'єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов'язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. А для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", обов'язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнених тахокарт (або картки водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом) (реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв). Ведення водієм індивідуальної контрольної книжки не замінює обов'язок автомобільного перевізника використовувати для цього перевезення лише автомобіль, що обладнаний тахографом, а водія - мати відповідні документи, які підтверджують його використання.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 травня 2019 року по справі № 816/124/17.
Судом встановлено та не заперечується позивачем, що транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , обладнаний цифровим тахографом.
Тахограф пройшов перевірку та адаптацію до транспортного засобу, що підтверджено відповідним протоколом за ідентифікаційним № UA117-0012301 від 08.02.2018 року (а.с.37).
Оскільки транспортний засіб позивача обладнаний цифровим тахографом, наявність картки водія чи роздруківка даних роботи тахографа під час його використання є обов'язковим.
Проте, доказів, що у водія на час перевірки були в наявності картка водія чи роздруківка даних роботи тахографа, позивачем не надано.
Таким чином, судом встановлено порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частиною 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Суд вважає необґрунтованими твердження позивача щодо порушення управлінням Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області термінів направлення оскаржуваної постанови, визначених пунктом 29 Порядку № 1567, згідно якого копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням, оскільки постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу за № 078506 від 04.04.2019 року скерована фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 у строк, встановлений законодавством з урахуванням правил обчислення строку: якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Щодо посилання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо неналежного повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та, як наслідок, здійснення такого розгляду без участі уповноваженої особи, що позбавило останнього права бути присутнім під час розгляду справи, суд зазначає.
Як слідує з матеріалів справи, згідно листа від 19.03.2019 року за № 27/1042-19 ОСОБА_1 запропоновано 04.04.2019 року (з 10год. до 12 год.) прибути в управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Вказаний лист направлений позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак повернувся на адресу управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області з відміткою центру поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.71).
Таким чином, відповідачем дотримано приписи Порядку № 1567 щодо процедури розгляду акта перевірки про порушення законодавства про автомобільний транспорт в частині повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи шляхом надіслання рекомендованого листа з повідомленням про вручення поштового відправлення. Такий лист надіслано відповідачем завчасно, а Порядком № 1567 не встановлено обов'язку перевіряти факт його отримання суб'єктом господарювання та відкладати розгляд у разі неотримання. Відтак, доводи фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про те, що останній не був належним чином повідомлений про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, є безпідставними.
При цьому, суд зауважує, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 01.03.2018 року у справі № 820/4810/17 (адміністративне провадження № К/9901/1438/18).
Окрім того, суд не бере до уваги твердження позивача, що перевізником вантажу, який транспортувався 25.02.2019 року є фізична особа - підприємець ОСОБА_5 згідно договору на транспортно-експедиційне обслуговування за № 50 від 12.02.2018 року, оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, термін дії договору закінчився (12.02.2019 року) (а.с.33). Таким чином, вказаний правочин не стосується спірних правовідносин та не є належним і допустимим доказом в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з'ясування усіх обставин справи, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).
Приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що відповідач обґрунтував правомірність застосування до позивача штрафу у розмірі 1700,00 грн. згідно оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за № 078506 від 04.04.2019 року.
З огляду на наведене, суд прийшов до переконання, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а відтак в задоволенні даного позову слід відмовити.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39816845, вул. Тополина, 3, с. Угорники, Івано-Франківськ, м. Івано-Франківськ, 76492) про визнання протиправною та скасування постанови від 04.04.2019 року за № 078506 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.