05 липня 2019 року (15 год.35 хв.)Справа № 280/1365/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Калашник Ю.В., секретар судового засідання Стовбур А.Ю.,
за участю представників: позивача - Феленка С.О., відповідача - Гончаренка А.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2019 № № 0002781305, 0002861305, 0002891305 , 0002881305 , 0002911305 , 0002901305 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пп.164.1.3 п. 164.1 ст.164, п. 177.2, пп. 177.4.1 пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177, п.п. «в» п. 176.1 ст.176, п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п.200.1 ст.200, п.198.1, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем під час проведення перевірки надано копії всіх первинних документів на підтвердження здійснення господарської діяльності у 2016-2017 роках. Актом перевірки зафіксовано те, що кожна ланка господарських операцій постачання ТМЦ/послуг задокументовані належним чином: договорами та додатками до них, специфікаціями, рахунками-фактури, платіжними дорученнями та банківськими виписками, актами приймання-передачі, актами списання ТМЦ, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, документами складського обліку, авансовими звітами тощо. При цьому, вказані документи, які були надані на перевірку підтверджують реальність господарських операцій з придбання та реалізації ТМЦ, послуг. Більше того, зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 198, 201 ПК України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Жодних зауважень до якісної сторони первинних документів в Акті перевірки не міститься. Зауважує, що фізична особа, яка реєструється підприємцем, не перестає бути фізичною особою, а підприємець не стає самостійним суб'єктом права власності (тобто це одна і та сама особа, в т.ч. як власник майна). Відповідно, фізична особа, яка використовує власне майно у підприємницькій діяльності, не повинна та не може сама собі здавати в оренду таке майно, оскільки використання власного майна для здійснення підприємницької діяльності є одним із напрямів розпорядження майном фізичної особи. Всі доходи, які були отримані від здавання вказаного нерухомого майна в оренду були відображені в податковій звітності у відповідних деклараціях про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 роки. Разом з цим, у відповідності до пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України, до витрат підприємця включаються витрати на «оплату оренди, ремонт і експлуатацію майна, яке використовується у підприємницькій діяльності». Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв'язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень.
Ухвалою суду від 02.04.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 22.04.2019.
22.04.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 20.05.2019.
11.05.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 18858), в якому зазначає, що під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що позивач у перевірярємому періоді фактично отримував доходи від кількох видів діяльності, однак в порушення п.п. «в» п. 176.1 ст.176 Податкового кодексу України позивачем не здійснено розподіл отриманого доходу, зокрема не зазначено окремо отримання доходу від надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна та надання в оренду й експлуатацію власного рухомого майна. При цьому загальна сума отриманого доходу (згідно наданих документів рух коштів по розрахунковим рахункам та книги реєстрації розрахункових операцій та відомостей з центральної бази даних ДФС про суми виплачених доходів) відповідає задекларованої сумі. Крім того, до перевірки не надано договору оренди приміщень, укладених між ФОП ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_1 , які позивач використовує у власній господарській діяльності також не надано документів які б підтверджували виплати будь яких відшкодувань, додаткового блага від ФОП ОСОБА_1 на користь громадянина ОСОБА_1 . При цьому, позивач включив до витрат суми сплачені іншим СГД за будівельні матеріали, товари, послуги які фактично використовувалися для ремонту та поліпшення споруд які належать громадянину ОСОБА_1 та збільшують вартість зазначених споруд, що свідчить про те, що позивач неправомірно включив до витрат за 2016 рік суму 2327234,34 грн. та за 2017 рік суму 2560618,78 грн. яка фактично була сплачена для поліпшення споруд, які належать громадянину ОСОБА_1 . Разом з цим, проведеною перевіркою не підтверджено здійснення товарних операцій контрагентами-постачальниками на адресу ФОП ОСОБА_1 та встановлено надходження товарів з джерела невідомого походження, тобто такі товари не постачалися та не надавалися. Крім того, згідно отриманої податкової інформації контрагенти - постачальники позивача неправомірно виписували та реєстрували податкові накладні на виконання ремонтно-будівельних робіт ФОП ОСОБА_1 , а відтак суми, на які виписані податкові накладні, не можуть бути враховані до податкового кредиту за перевіряємий період. Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У період з 20.05.2019 по 29.05.2019 суддя Калашник Ю.В. була відсутня на роботі, що підтверджується відповідною довідкою Запорізького окружного адміністративного суду вих. № 02-35/19/42 від 28.05.2019.
У зв'язку із відсутністю судді Калашник Ю.В., підготовче засідання 20.05.2019 перенесено на 20.06.2019 о 14:30, про що повідомлено учасників справи.
Протокольною ухвалою суду від 20.06.2019 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 20.06.2019.
20.06.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 05.07.2019.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові та відповіді на відзив.
Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.
Враховуючи норми ч.3 ст.243 КАС України, у судовому засіданні 05.07.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку із відсутністю судді Калашник Ю.В. у період з 12.07.2019 по 21.07.2019 на роботі, що підтверджується відповідною довідкою Запорізького окружного адміністративного суду вих. № 02-35/19/60 від 19.07.2019, рішення у повному обсязі складено та підписано 22.07.2019.
Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
У період з 23.07.2018 по 10.08.2018, на підставі направлень від 25.07.2018 № №282,281, наказу від 26.06.2018 №2080, відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.75.1 ст.75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», фахівцями відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, за результатами якої складено Акт від 17.08.2018 №817/08-01-13-05/2701503278 (т.1 а.с.165-235).
Висновками Акту перевірки від 17.08.2018 №817/08-01-13-05/ 2701503278 встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 , вимог зокрема:
п.п. «в» п. 176.1 ст.176 Податкового кодексу України, перекручення даних наданих в декларації за 2016 рік та 2017 рік, а саме: завищення валових витрат, в декларації за 2016 рік не відображений окремо отримання доходу від надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна, в декларації за 2017 рік, а саме: не відображено окремо отримання доходу від надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого манна та надання в оренду й експлуатацію власного рухомого майна;
п. 177.2, пп. 177.4.1 пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 4816693,47 грн. у т.ч. за 2016р. на суму 3388714,56 грн. та за 2017р. на суму 1427978,91 грн.;
пп.164.1.3 п. 164.1 ст.164, підпункт 1.3 пункту 161 підрозділу 10 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 401391,12 грн. у т.ч. за 2016р. на суму 282392,88 грн. та за 2017р. на суму 118998,24 грн.;
п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, завищено суму податкових зобов'язань при взаємовідносинах з контрагентами покупцями за період з 01.12.2016 по 31.12.2017 на суму 81787 грн., що не призвело до виникнення грошових зобов'язань;
п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.198.1, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено суми податкового кредиту заявлених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.12.2016 по 31.12.2017 на суму 81787 грн., що не призвело до виникнення грошових зобов'язань та завищення суми податкового кредиту заявлених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.12.2016 по 31.12.2017, які призвели до нарахування ПДВ у сумі 2170378 грн. у т.ч. березень 2016 року - 43299 грн., квітень 2016 року - 97540 грн., травень 2016 року - 26568 грн., червень 2016 року - 97850 грн., липень 2016 року -112464 грн., серпень 2016 року - 40755 грн., вересень 2016 року - 41872грн., жовтень 2016 року - 16018 грн., листопад 2016 року - 21786 грн., грудень 2016 року - 42053 грн., січень 2017 року - 25000 грн., лютий 2017 року - 57491 грн., березень 2017 року - 45726 грн., квітень 2017 року - 51364 грн., травень 2017 року - 322576 грн., червень 2017 року - 328701 грн., липень 2017 року - 49701 грн., серпень 2017 року - 166086 грн., вересень 2017 року - 25280 грн., жовтень 2017 року - 471600 грн., листопад 2017 року - 73735 грн., грудень 2017 року - 16530 грн.;
завищення від'ємного значення за січень 2016 року на суму 25000 грн., за лютий 2016 року на суму 10099 грн., за березень 2016 року на суму 8200 грн.;
п. 51.1 ст.51 Податкового кодексу України, не надано до Бердянської ОДПІ податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2016 року.
Не погодившись з висновками акту перевірки №817/08-01-13-05/ 2701503278 від 17.08.2018, в порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 надіслані на адресу відповідача письмові заперечення вих. № 28.09.2018-1 від 28.09.2018 із копіями документів, в обґрунтування заперечень (т.2 а.с.3-17).
Так, у період з 19.12.2018 по 26.12.2018, на підставі направлень від 19.12.2018 № №788,789, наказу від 17.12.2018 №4330, відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.5, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 ) з питань, що викладені у запереченні від 28.09.2018 № 28.09.2018-1 (вх. № 9881/ФОП від 02.10.2018) до акту перевірки № 817/08-01-13-05/ 2701503278 від 17.08.2018 про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, за результатами якої складено Акт від 03.01.2019 №8/08-01-13-05/2701503278 (т.1 а.с.19-164).
Висновками Акту перевірки від 03.01.2019 №8/08-01-13-05/2701503278 встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 , вимог зокрема:
пп. «в» п. 176.1 ст.176 Податкового кодексу України, перекручення даних наданих в декларації за 2016 рік та 2017 рік, а саме: завищення валових витрат, в декларації за 2016 рік не відображений окремо отримання доходу від надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна, в декларації за 2017 рік, а саме: не відображено окремо отримання доходу від надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого манна та надання в оренду й експлуатацію власного рухомого майна;
п. 177.2, пп. 177.4.1 пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на 2504171,25 грн., у т.ч. за 2016 рік на суму 820378,17 грн. та за 2017 рік на суму 1683793,08 грн.;
п.п.164.1.3 п. 164.1 ст.164, підпункт 1.3 пункту 161 підрозділу 10 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 208680,93 грн. у т.ч. за 2016 рік на суму 98364,84 грн. та за 2017 рік на суму 140316,09 грн.;
п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, завищено суму податкових зобов'язань при взаємовідносинах з контрагентами покупцями за період з 01.12.2016 по 31.12.2017 на суму 81787,00 грн., що не призвело до виникнення грошових зобов'язань;
п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено суми податкового кредиту заявлених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.12.2016 по 31.12.2017 на суму 81787 грн., що не призвело до виникнення грошових зобов'язань та завищення суми податкового кредиту заявлених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.12.2016 по 31.12.2017, які призвели до донарахування ПДВ у сумі 2170378 грн. у т.ч. березень 2016 року - 43299 грн., квітень 2016 року - 97540 грн., травень 2016 року - 26568 грн., червень 2016 року - 97850 грн., липень 2016 року -112464 грн., серпень 2016 року - 40755 грн., вересень 2016 року - 41872 грн., жовтень 2016 року - 16018 грн., листопад 2016 року - 21786 грн., грудень 2016 року - 42053 грн., січень 2017 року - 25000 грн., лютий 2017 року - 57491 грн., березень 2017 року - 45726 грн., квітень 2017 року - 51364 грн., травень 2017 року - 322576 грн., червень 2017 року - 328701 грн., липень 2017 року - 49701 грн., серпень 2017 року - 166086 грн., вересень 2017 року - 25280 грн., жовтень 2017 року - 471600 грн., листопад 2017 року - 73735 грн., грудень 2017 року - 16530 грн.;
завищення від'ємного значення за січень 2016 року на суму 25000 грн., за лютий 2016 року на суму 10099 грн., за березень 2016 року на суму 8200 грн.;
п. 51.1 ст.51 Податкового кодексу України, не надано до Бердянської ОДПІ податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2016 року.
На підставі Акту перевірки від 03.01.2019 №8/08-01-13-05/2701503278 та виявлених порушень податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 21.02.2019:
№ 0002781305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 3 255 567,00 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями 2170378 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1085189 грн. (т. 1 а.с.239-240);
№ 0002861305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування на загальну суму 260 851,16 грн., у т.ч.: за податковими зобов'язаннями 208680,93 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 52170,23 грн. (т. 1 а.с.241-242);
№ 0002891305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 3 130 214,06 грн., у т.ч.: за податковими зобов'язаннями 2504171,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 626042,81 грн. (т. 1 а.с.245-246);
№ 0002881305, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 510,00 грн. (т. 1 а.с.243-244);
№ 0002901305, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн. (т. 1 а.с.247-248);
№ 0002911305, яким позивачу зменшено суму податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України на суму 81787,00 грн. та зменшено суму податкового кредиту на суму 81787,00 грн. (т. 1 а.с.249-250).
Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Порядок оподаткування доходів отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності встановлений статтею статті 177 Податкового кодексу України.
Пунктами 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Перелік витрат, дозволений для віднесення фізичними особами-підприємцями до витратної частини обліку, встановлений пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, за змістом якого до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, за приписами підпунктів 177.4.1 - 177.4.4 належать:
177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
За змістом підпунктів 177.4.5, 177.4.6 пункту 177.4 статті 174 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
Зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.
Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).
Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об'єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.
Крім того, 01.01.2015 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71- VIII, запроваджено військовий збір. Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України.
Так, згідно із пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні: фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею163 Податкового кодексу України. Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 Кодексу).
Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
За приписами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Щодо висновків податкового органу щодо включення до витрат, податкового кредиту сум вартості робіт по ремонту та поліпшенню приміщень, які позивач використовує у власній господарській діяльності, які належать громадянину ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у власності ОСОБА_1 знаходяться об'єкти нерухомого майна, що підтверджується необхідними документами наявними у справі, а саме:
- Комплекс будівель та споруд (склад зберігання зерна), що розташовані за адресою: м. Бердянськ, вул. Кабельників, буд.3;
- Комплекс будівель та споруд (офіс, стоянка авто, СТО), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
- Нежитлове приміщення (склад вугілля), що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;
- Нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;
- Комплекс будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
Так, податковий орган у акті перевірки зазначає, що позивачем не надано договору оренди зазначених приміщень, укладених між ФОП ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_1 , а відтак позивачем неправомірно включеного до складу витрат суму, яка фактична сплачена для поліпшення споруд, які належать громадянину ОСОБА_1
Видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є, зокрема: надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20), а також складське господарство.
Судом встановлено, що частина приміщень, які належать ОСОБА_1 , в перевіряємий період здавалися в оренду ТОВ «Азов Скан Транс» (код ЄДРПОУ 39597599) відповідно до договорів оренди нерухомого майна №01/07/2016 від 07.07.2016 та №01/09/2017 від 01.09.2017, вказані обставини щодо надання в оренду нерухомого майна та отримання від цього виду діяльності доходів підтверджуються відповідними доказами, наявними в матеріалах справи.
У відповідності до вимог ст. 325 ЦК України, суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. При цьому, Цивільним кодексом не визначений такий суб'єкт права власності як фізична особа - підприємець, набуття такого статусу дозволяє лише здійснювати господарську діяльність.
Згідно з п.1 ст. 19 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
У свою чергу, відповідно до положень п.1 ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення будь-якої діяльності (підприємницької або незалежної професійної) - суб'єктом права власності виступає саме фізична особа, а не підприємець.
Таким чином, фізична особа, яка реєструється підприємцем, не перестає бути фізичною особою, а підприємець не стає самостійним суб'єктом права власності (тобто це одна і та сама особа, в т.ч. як власник майна). Відповідно, фізична особа, яка використовує власне майно у підприємницькій діяльності, не повинна укладати договір оренди між фізичної особою-підприємцем та фізичною особою, оскільки використання власного майна для здійснення підприємницької діяльності є одним із напрямів розпорядження майном фізичної особи. Всі доходи, які були отримані від здавання вказаного нерухомого майна в оренду були відображені в податковій звітності у відповідних деклараціях про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 роки.
Разом з цим, особливих умов з для формування витрат для фізичних осіб - суб'єктів господарювання, що пов'язані з реєстрацією права власності, Податковим кодексом України не передбачено, а тому здійснена реєстрація нерухомого майна на фізичну особу, а не на суб'єкта підприємницької діяльності жодним чином не впливає на право позивача на віднесення витрат на поліпшення такого майна, що використовується безпосередньо у господарській діяльності фізичної особи - підприємця. Крім того, фізична особа - підприємець у межах її підприємницької діяльності відповідно до ч. 2 ст. 128 Господарського кодексу України відповідає всім майном, що належить їй на праві приватної власності, за своїми обов'язками в сфері підприємництва.
Вказана позиція висловлена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.04.2018 по справі №808/1077/17.
Так, до витрат, передбачених п.п. 177.4.4 п .177.4 ст. 177 ПК України ФОП ОСОБА_6 було віднесено сплачені ним на користь інших суб'єктів господарювання грошові кошти в сумі 2 327 234,34 грн. за 2016 рік та в сумі 2 560 618,78 грн. за 2017 рік за будівельні матеріали, товари та послуги, які фактично використовувалися для ремонту та поліпшення вищевказаних споруд (серед таких суб'єктів господарювання є ТОВ «Бердянський завод залізобетонних виробів», ТОВ «ТК Граніттрейд», ТОВ «Енергетична група Центр електрик технолоджи» тощо). Всі первинні документи щодо придбання вказаних матеріалів, товарів та наданих послуг перевіряючими в повному обсязі були досліджені і будь-яких зауважень зі сторони податкового орану вказано не було.
Разом з цим, всі первинні документи щодо понесених позивачем витрат за 2016 рік в сумі 2 327 234,34 грн. і за 2017 рік в сумі 2 560 618,78 грн. надані позивачем до матеріалів справи. Вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 правомірно включено до витрат за 2016 року суму вартості робіт по ремонту та поліпшенню приміщень, які належать ОСОБА_1 .
Щодо віднесення до витрат вартості придбання та встановлення запчастин для власних транспортних засобів та послуг із здійснення поточного ремонту, суд зазначає наступне.
Одним із видів господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є, зокрема: вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41).
У власності позивача знаходяться сідловий тягач SKANIА у кількості 51 одиниця (з яких 42 одиниці надано в оренду ТОВ «Азов Скан Транс»), напівпричіп у кількості 52 одиниці (з яких 42 одиниці надано в оренду ТОВ «Азов Скан Транс») і TOYOTA HILUX у кількості 1 одиниці, що підтверджуються технічними паспортами на транспортні засоби, які містяться в матеріалах справи.
Так, надання транспортних засобів в оренду підтверджується договором №01/10/16 оренди транспортних засобів та додатковими угодами з переліком транспортних засобів, які передані в оренду.
У період з 01.01.2017 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_1 на зазначені транспортні засоби було придбано, введено в експлуатацію та віднесено до складу витрат запчастини загальною вартість 6 635 874,34 грн.
Вказані витрати підтверджуються відповідними первинними бухгалтерськими документами, які були надані під час перевірки та наявні в матеріалах справи, а саме: видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, рахунки - фактури. Вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.
Крім того, контролюючим органом у акті перевірки зроблено висновок про заниження податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оскільки ФОП ОСОБА_1 завищено витрати за 2017 рік, за рахунок включення до складу витрат, пов'язаних з провадженням господарської діяльності, витрати на утримання основних засобів подвійного призначення, зокрема, вантажних автомобілів до яких відноситься сідловий тягач та вантажний напівпричіп, а саме вартості придбаних запасних частин на загальну суму 6 635 874,34 грн.
Суд зазначає, що для правильності вирішення спірних правовідносин необхідно з'ясувати, чи відноситься сідловий тягач та вантажний напівпричіп до вантажних автомобілів у розумінні Податкового кодексу України.
Так, вирішальним фактором при віднесенні транспортного засобу до відповідної категорії є його технічні умови, сфера застосування та призначення.
Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІ (далі - Закон № 2344-ІІ), визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2344-ІІІ, автомобіль колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт.
Автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій.
Автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
Напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача
Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку, що напівпричіп за своєю конструкцією призначений для використання з сідловим тягачем і частина повної маси якого передається на цей тягач через сідлово-зчіпний пристрій.
Напівпричіп призначений для з'єднання з автомобілем таким чином, щоб його частина обпиралась на автомобіль і останній ніс на собі значну частину ваги напівпричепа та ваги його вантажу.
Однак, у статті 1 Закону № 2344-ІІ відсутнє визначення «сідловий тягач».
Згідно з Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі -УКТЗЕД), затвердженої Законом України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 № 584-VII, сідловий тягач належить до товарної позиції трактори колісні для напівпричепів (код 8701 20). При цьому трактор не відноситься ні до вантажних, ні до легкових автомобілів. А причепи та напівпричепи віднесено до товарної позиції - 8716.
Крім цього, згідно з визначенням поняття «сідловий тягач», наведених у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, таким є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.
Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що напівпричепи та сідлові тягачі, згідно чинного законодавства, не відносяться до основних засобів подвійного призначення, а є транспортними засобами спеціального призначення.
Крім того, податковим органом безпідставно виключено зі складу витрат, витрати на обслуговування напівпричепів, які використовуються позивачем у господарській діяльності, оскільки, відповідно до норм чинного законодавства, напівпричепи бортові не відносяться до вантажних автомобілів, а отже не є основними засобами подвійного призначення.
На підставі наведеного, сідловий тягач і напівпричепи - це два транспортні засоби, які зареєстровані, як окремі види транспорту, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортних засобів та вони не є вантажними автомобілями, які визначені як основні засоби подвійного призначення пп.177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України.
Щодо включення позивачем до складу витрат, витрат на придбання транспортного засобу TOYOTA HILUX та комплектуючих (у т.ч. послуг на встановлення) на суму 873 096,97 грн., суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що у перевіряємовму періоді позивачем у ТОВ Фірма «Алмаз Мотор ЛТД» (код ЄДРПОУ 23946642) придбано транспортний засіб TOYOTA HILUX та комплектувальних (в т.ч. послуги встановлення) на суму 873 096,97 грн.
Факт придбання вказаного транспортного засобу та комплектувальних підтверджується наступними первинними документами, а саме: договором купівлі-продажу №41 А/16 від 09.02.2016, специфікацією №1 до даного договору, актом приймання-передачі товару, видатковою накладною №РН-0000165 від 09.02.2016, а також рахунками-фактури №АМ-0000064 від 09.02.2016 та №СФ-рр-426 від 09.02.2016.
Крім цього, використання вказаного транспортного засобу в господарській діяльності позивача підтверджується, зокрема, шляховими листами, які були досліджені під час перевірки (№01, №11, №19, №26, №42, №63, №56, №64).
У зв'язку з наведеним, зазначені вище витрати на придбання у ТОВ Фірма «Алмаз Мотор ЛТД» (код ЄДРПОУ 23946642) транспортного засобу TOYOTA HILUX та комплектувальних (в т.ч. послуги встановлення) на суму 873 096,97 грн. у повному обсязі відповідають наступним вимогам «валових витрат» ФОП:
1) відповідають переліку, наведеному в п. 177.4 ст. 177 ПК України;
2) пов'язані з господарською діяльністю Позивача, тобто пов'язані із отриманням доходу (виручки);
3) є фактично понесеними (даний факт взагалі не піддається сумніву податковим органом) та документально підтверджені.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу щодо неправомірності включення ФОП ОСОБА_1 до складу витрат, пов'язаних з провадженням господарської діяльності, вартість придбаних запасних частин для сідлових тягачів та напівпричепів на загальну суму 6 635 874,34 грн.
Що стосується висновків податкового органу про безтоварність (нереальність) здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ та робіт між позивачем та ТОВ «Добре Тепло», ТОВ «ГЗФ Східно-Цонбасська», ТОВ «Спец-Альянс Груп», ТОВ «Оніс пром», ТОВ «Емсіс», ТОВ «Мост Коал Трейд», ТОВ «Веста», ПП «Баланс» і ФОП ОСОБА_7 , суд зазначає наступне.
07.09.2015 між ТОВ «Добре Тепло» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладено Договір поставки № 070901. Даний договір був виконаний сторонами у повному обсязі, що підтверджується необхідними документами, а саме: актом прийому - передачі № 90101 від 09.01.2016 вугілля у кількості 69,00 тон; видатковою накладною № 90101 від 09.01.2016; рахунком на вугілля № 90101 від 09.01.2016 та залізничною накладною № 45010931 від 01.01.2016, в якої вказані дати відправки вугілля антрацит у кількості 69 тон - 02.01.2016, та прибуття (видача) вантажу - 09.01.2016 (т.5 а.с.189-193).
При цьому, придбане вугілля у ТОВ «Добре Тепло» було в подальшому реалізовано позивачем (тобто використано в господарській діяльності) на користь Комиш-Зорянської ради Куйбишевського району Запорізької області, що підтверджується договором на закупівлю вугілля за державні кошти №1 від 18.01.2016, видатковими накладними №PH-0000008 від 22.01.2016, №РН-0000009 від 22.01.2016, а також товаро-транспортними накладними №0000000010 від 22.01.2016, №0000000011 від 22.01.2016.
28.05.2015 між ТОВ «Гірнично збагачувальна фабрика Східно - Донбасська» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладено Договір поставки №28/05/15Уг. Даний договір був виконаний сторонами у повному обсязі, що підтверджується необхідними документами, а саме: актом прийому - передачі від 10.03.2016 вугілля у кількості 349,3 тон; видатковою накладною № 110 від 10.03.2016; рахунком оплати № 144 від 10.03.2016, та залізничною накладною, в якої вказано кількість тон (280,3), дата відправлення вугілля -10.03.2016, дата прибуття вугілля - 17.03.2016, та дата видачі вугілля - 18.03.2016; актом прийому - передачі від 05.04.2016 вугілля у кількості 70 тон; та видатковою накладною № 169 від 05.04.2016; рахунком оплати № 175 від 05.04.2016, та залізничною накладною, в якої вказано кількість тон (70), дата відправлення вугілля - 05.04.2016 та дата прибуття (видачі) вантажу - 15.04.2016; рахунками на оплату № 182, 183, від 05.04.2016, № 249 від 12.04.2016, № 536 від 31.05.2016, № 594 від 17.06.2016, № 978 від 24.08.2016; видатковими накладними № 176,177 від 05.04.2016, № 244 від 12.04.2016, № 527 від 31.05.2016, № 586 від 17.06.2016, № 968 від 24.08.2016; актами прийому - передачі вугілля від 05.04.2016, від 12.04.2016, від 31.05.2016, від 17.06.2016, від 24.08.2016 та залізничними накладними за відповідний період (т.5 а.с.124-188).
При цьому, вугілля, яке від вказаного контрагента було в подальшому реалізовано позивачем користь ТОВ «Веста», ПП «Баланс», ФОП ОСОБА_7
13.01.2017 між ТОВ «МОСТ КОАЛ ТРЕЙД» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладено Договір поставки №1301-17. Даний договір був виконаний сторонами у повному обсязі, що підтверджується необхідними документами, а саме: актом прийому - передачі № 0213-01 від 13.02.2018 вугілля у кількості 66,1 тон; рахунком №0213-01 від 13.02.2017; видатковою накладною №0213-01 від 13.02.2017, та залізничною накладною, в якої вказані дати постачання вугілля антрацит марки AM (13-25) у кількості 66,1 тон - 08.02.2017, та прибуття (отримання) вантажу - 13.02.2017 (т.5 а.с.194-207).
27.09.2017 між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ «Спец-Альянс Груп» (Підрядник). укладено договір на ремонтно - будівельні роботи № 27/09/2017. Додатком №1 до цього Договору вказано перелік робіт на загальну суму 2398080,00 грн. Даний договір виконаний сторонами у повному обсязі про свідчать наступні первинні документи: акт виконаних робіт з 01.10.2017 по 05.10.2017 на суму 270300,00 грн., та рахунок фактура №005 від 05.10.2017 на суму 270300,0 грн.; акт виконаних робіт з 01.10.2017 по 09.10.2017 на суму 228700,0 грн., та рахунок фактура № 0009 від 09.10.2017 на суму 228700,00 грн.; акт виконаних робіт з 01.10.2017 по 12.10.2017 на суму 166920,00 грн., та рахунок фактура №0012 від 12.10.2017 на суму 166920,0 грн.; акт виконаних робіт з 01.10.2017 по 16.10.2017 на суму 247440,00 грн., та рахунок фактура № 0016 від 16.10.2017 на суму 247440,00 грн.; акт виконаних робіт з 01.10.2017 по 18.10.2017 на суму 264060,00 грн., та рахунок фактура № 0018 від 18.10.2017 на суму 264060,00 грн.; акт виконаних робіт з 01.10.2017 по 20.10.2017 на суму 263280 грн., та рахунок фактура № 0020 від 20.10.2017 на суму 263280,00 грн.; акт виконаних робіт з 01.10.2017 по 23.10.2017 на суму 270048,00 грн., та рахунок фактура № 0023 від 23.10.2017 на суму 2703048,00 грн.; акт виконаних робіт з 01.10.2017 по 25.10.2017 на суму 234540,00 грн., та рахунок фактура № 0025 від 25.10.2017 на суму 234540,00 грн.; акт виконаних робіт з 01.10.2017 по 27.10.2017 на суму 256356,00 грн., та рахунок фактура № 0027 від 27.10.2017 на суму 256356,00 грн.; акт виконаних робіт з 01.10.2017 по 30.10.2017 на суму 196356,00 грн., та рахунок фактура №0030 від 30.10.2017 на суму 196356,00 грн. (т.5 а.с.226-250, т.6 а.с.1-10).
16.01.2017 між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ «Оніс Пром» (Підрядник) укладено договір на ремонтно - будівельні роботи № 16/01/2017. Додатком №1 до цього Договору вказано перелік робіт на загальну суму 924000,00 грн. Даний договір виконаний сторонами, що підтверджує акт приймання виконаних будівельних робіт за 01.05.2017 по 16.05.2017 на загальну суму 256840,76 грн.; акт приймання виконаних будівельних робіт за 01.05.2017 по 19.05.2017 на загальну суму 444779,28 грн.; акт приймання виконаних будівельних робіт за 01.05.2017 по 22.05.2017 на загальну суму 222389,64 грн.; а також рахунками фактур: від 16.05.2017 на суму 256840,73 грн.; від 19.05.2017 на суму 222389,64 грн.; від 19.05.2017 на суму 222389,64 грн.; від 22.05.2017 на суму 222389,64 грн. (т.5 а.с.208-225).
31.07.2017 між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ «Вест Торг Груп» (Підрядник) укладено договір на ремонтно - будівельні роботи №31/07/2017. Додатком №1 до цього Договору вказано перелік робіт на загальну суму 355194,00 грн. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано акт приймання виконаних будівельних робіт за 01.08.2017 по 31.08.2017 на загальну суму 355194,00 грн., а також рахунки-фактури: від 31.08.2017 № СФ-0800154 на суму 53654,40 грн.; від 31.08.2017 № СФ-0800155 на суму 186300,0 грн.; від 31.08.2017 № СФ-0800156 на суму 115239,60 грн. (т.5 а.с.113-123).
Реальність господарських операцій, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи. Вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.
До того ж, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Щодо висновків податкового органу у акті перевірки, що в ході перевірки не підтверджено реалізацію ФОП ОСОБА_1 товарів (послуг) на суму 81 787,00 грн., яку використано для формування у подальшому неправомірного податкового кредиту наступним покупцям: ТОВ «Веста» (23676875) - 8333,33 грн. ПДВ, ПП «Баланс» (30667175) - 45833,34 грн. ПДВ, ФОП ОСОБА_7 ( НОМЕР_6 ) - 34600,83 грн. ПДВ, суд зазначає наступне.
Так, реалізоване на користь вище вказаних контрагентів вугілля позивачем придбано у ТОВ «ГЗФ «Східно-Донбаська» на підставі Договору поставки №28/05/15Уг від 28.05.2015.
Реалізація вугілля на користь ТОВ «Веста», ПП «Баланс» і ФОП ОСОБА_7 підтверджується наступними документами:
-на адресу ТОВ «Веста»: видатковою накладною №РН-0000067 від 15.04.2016, а також податковою накладною №62 від 19.04.2016;
-на адресу ПП «Баланс»: договором поставки №05/04/16-1 від 05.04.2016, видатковою накладною №РН-0000077 від 04.05.2016, податковими накладними №65 від 20.04.2016, №114 від 27.04.2016;
-на адресу ФОП ОСОБА_7 : видатковими накладними №РН-0000050 від 19.03.2016, №РН-0000066 від 14.04.2016, податковими накладними №92 від 25.04.2016, №91 від 19.04.2016, №115 від 27.04.2016, №9 від 10.05.2016.
Таким чином, позивачем доведено реальність операцій з реалізації вігілля на адресу вищезазначених контрагентів-покупців, документи, які підтверджують постачання такого товару та його подальше оприбуткування, надані представником позивача в судовому засіданні та містяться в матеріалах справи.
Щодо посилань в Акті перевірки на відсутність реальної можливості здійснення господарських операцій через відсутність у постачальників майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що було встановлено з наданої податкової інформації, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з тих підстав, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
Крім того, Верховний суд у постанові від 07.08.2018 по справі №808/760/16 зазначив, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Щодо доводів відповідача, про можливий розрив в ланцюгу постачання товару, який в подальшому реалізований позивачу, суд зазначає про те, що позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.
Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.
В Податковому кодексі України відсутня будь-яка норма, яка б позбавляла платників податків права на податковий кредит у випадку, коли постачальники (продавці) такого платника податків несвоєчасно подають податкову звітність, не декларують та/або не сплачують податки за тими ж операціями, а платник податку виконав усі передбачені законом умови та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Разом з цим, посилання відповідача, на результати опрацювання зібраної податкової інформації, отриманої від податкових органів на обліку в яких перебувають контрагенти позивача, суд розцінює безпідставними, а результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо контрагента позивача не можуть бути допустимими доказами по справі, оскільки чинним законодавством України не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками по ланцюгу вимог законодавства з оподаткування в їх господарській діяльності і можливі неправомірні дії і у разі припущення ними будь-яких порушень нести за них негативні наслідки у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникає в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг), так як згідно Конституції і податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність, згідно якої припущені порушення одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Обґрунтування податковим органом своїх висновків про нереальність господарської операції на підставі інформаційних баз даних є невмотивованими, оскільки у своїй діяльності відповідач повинен керуватися Конституцією України, Податковим кодексом України, законами України, іншими нормативними актами, відповідно до яких об'єктом документальної перевірки є первинні документи, які використовуються в бухгалтерському і податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, тоді коли інформаційні бази даних податкового органу не є об'єктом документальної перевірки та не є належними доказами.
Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 29.03.2019 №808/3412/16 (касаційне провадження №К/9901/41648/18) дійшов висновку, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними (пункт 14 постанови ВС).
Також, у Верховний суд вказав, що висновки відповідача ґрунтуються на інформації, отриманій від інших податкових органів щодо перевірок контрагента позивача по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем не завищено валові витрати, а такі підтверджено документально та безпосередньо використані у власній господарській діяльності та в подальшому реалізовані, то суд приходить до висновку про безпідставність посилань податкового органу про заниження податку на доходи з фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та завищення податкового кредиту.
Звідси є й хибним посилання контролюючого органу про заниження позивачем суми утриманого військового збору та, відповідно нарахування штрафних санкцій.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 9605 грн.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.02.2019 № № 0002781305, 0002861305, 0002891305 , 0002881305 , 0002911305 , 0002901305 , які винесені Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9605 грн. (дев'ять тисяч шістсот п'ять грн.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 22.07.2019.
Суддя Ю.В. Калашник