22 липня 2019 року Справа № 280/2654/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправною та скасування вимоги,
03.06.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-24848-49У від 12.11.2018, винесену відповідачем у відношенні позивача, на суму 15819,54 грн.
Також, просить розподілити судові витрати згідно з ухваленим судовим рішенням та розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці; фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту). Стверджує, що він не є підприємцем та не забезпечує себе роботою самостійно, також є пенсіонером за віком, а тому не є платником єдиного внеску. В зв'язку з чим вважає, що вимога №Ф-24848-49У від 12.11.2018 про сплату боргу з єдиного внеску в розмірі 15819,54 грн. винесена необґрунтовано та безпідставно, а отже підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 04.06.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/2654/19. Судове засідання призначено на 01.07.2019 без виклику (повідомленням) сторін.
25.06.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№26086) в якому зазначено, що згідно даних ІС «Податковий Блок» 30.09.1994 внесено запис щодо державної реєстрації підприємницької діяльності ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п НОМЕР_1). 30.09.1994 платника взято на облік у Головному управлінні ДФС у Запорізькій області, Олександрівське управління у м. Запоріжжі, Олександрівська ДПІ (Олександрівський район м. Запоріжжя). Таким чином, з 30.09.1994 ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ДФС у Запорізькій області, Олександрівського управління у м. Запоріжжі, Олександрівська ДГП (Олександрівський район), як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування, вид діяльності - надання індивідуальних послуг. Станом на час формування вимоги скаржник не перебував в процесі припинення підприємницької діяльності. Відповідно до облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 , на час формування вимоги, становила 15819,54 грн. (нарахування за 2017 рік 8448,00 грн. + нарахування за 3 квартали 2018 року 7371,54 грн.). На підставі цих даних ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу №Ф-24848-49У від 12.11.2018. Зазначає, що пенсіонером за віком позивач став тільки 24.08.2018. В зв'язку з чим, в ході проведення інвентаризації інтегрованої картки платника податків виявлено зайве нарахування єдиного внеску на суму 819,06 грн. Нарахування відкориговано, облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів приведені у відповідність. Заборгованість на 21.06.2019 року складає 14705,62 грн. В зв'язку з чим вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) винесена законно та обґрунтовано. Просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, 12.11.2018 відповідачем винесена вимога №Ф-24848-49У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 15819,54 грн. (а.с. 12 зворотній бік).
Не погодившись з зазначеною вимогою позивач звернувся з даним позовом до суду.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010, зі змінами та доповненнями.
Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платники єдиного внеску визначені в ст. 4 зазначеного Закону.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є:
1) роботодавці:
підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);
фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);
філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;
дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;
підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб:
військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов'язок і військову службу»;
патронатних вихователів, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;
осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;
осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту;
осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини;
одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства;
інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції (у тому числі постійне представництво інвестора-нерезидента), що використовує працю фізичних осіб, найнятих на роботу в Україні на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем в Україні, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);
4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;
5-1) члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах;
15) особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування;
16) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.
Відповідач в наданому відзиві зазначив, що «…..згідно даних ІС «Податковий Блок» 30.09.1994 внесено запис щодо державної реєстрації підприємницької діяльності ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п НОМЕР_1). 30.09.1994 платника взято на облік у Головному управлінні ДФС у Запорізькій області, Олександрівське управління у м. Запоріжжі, Олександрівська ДПІ (Олександрівський район м. Запоріжжя). Таким чином, з 30.09.1994 ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ДФС у Запорізькій області, Олександрівського управління у м.Запоріжжі, Олександрівська ДГП (Олександрівський район), як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування, вид діяльності - надання індивідуальних послуг».
Однак, позивачем надана роздруківка з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, відповідно до якої, фізичних-осіб підприємців з даним РНОКПП не знайдено (а.с. 19).
Судом на офіційному сайті Міністерства юстиції України перевірені дані щодо наявності фізичних осіб-підприємців з РНОКПП НОМЕР_1 , проте з даним РНОКПП фізичних осіб-підприємців не знайдено.
Отже в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Відповідачем не надано жодного доказу того, що позивач був або є фізичною особою-підприємцем.
Стосовно посилання відповідача на те, що в ЄДР реєстраційні дії здійснюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», який набрав чинності 1 липня 2004 року. Данні про фізичних осіб-підприємців, які були зареєстровані до 01.07.2004 можуть бути відсутні в ЄДР, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.13.6 Розділу ХІІІ Порядку обліку платників податків та зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 р. за № 1562/20300, контролюючі органи координують свою діяльність з питань обліку платників податків з:
органами державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;
органами, що здійснюють реєстрацію приватної нотаріальної, адвокатської, іншої незалежної професійної діяльності та видають свідоцтва про право на провадження такої діяльності;
органами, що ведуть облік або реєстрацію рухомого майна та інших активів, які є об'єктами оподаткування;
фінансовими установами;
іншими органами відповідно до Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Таким чином, відповідач мав змогу отримати інформацію щодо реєстрації (або не реєстрації) позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності, в територіальних органах виконавчої влади, в яких проводилась реєстрація фізичних осіб-підприємців до 01 липня 2004 року.
Проте відповідач своїм правом не скористався та не надав суду жодного належного доказу того, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець у 1994 році та у 2017-2018 мав зазначений статус.
Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем не надано доказів того, що позивач відноситься до платників єдиного внеску визначених ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с. 3).
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправною та скасування вимоги, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-24848-49У від 12.11.2018, винесену Головним управлінням ДФС у Запорізькій області у відношенні ОСОБА_1 , на суму 15819,54 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривен 40 копійок).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.В. Кисіль