19 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/7543/19
категорія 109020100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльность, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області щодо неприйняття рішення по результатах розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.03.2019 про надання в оренду земельних ділянок площею 13.1830га кадастровий номер НОМЕР_1 що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області.
- зобов'язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.03.2019 про надання в оренду земельних ділянок площею 13.1830га, кадастровий номер НОМЕР_1 що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області та прийняти по ній рішення.
В обґрунтування позову вказує, що його заяву із земельного питання не було передано Брусилівською селищною радою для розгляду на засіданні чергової сесії і рішення по заяві від 26.03.2019 не було прийнято.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Копію ухвали позивач отримав 27.05.2019, а відповідач - 23.05.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
До суду 11 червня 2019 року надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказує, що Пунктом 1 ст. 122 Земельного кодексу України, передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 13.1830га, розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області не внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (відповідний пакет документів готується для подання на реєстрацію). Просить відмовити у задоволенні позовної заяви.
Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов до наступного висновку.
Так, згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення
З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 подано до Брусилівської селищної ради заяву про надання в оренду земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області
Листом №404 від 26.04.2019 Брусилівська селищна рада Брусилівського району Житомирської області повідомила заявника про те, що оскільки земельна ділянка, вказана у заяві, передана з державної власності в комунальну власність Брусилівської селищної ради відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 22.12.2018 № 65020/14-18/СГ «Про передачу земельної ділянки державної власності в комунальну власність» та акта приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22.12.2018, але право на комунальну власність Брусилівської селищної ради на земельну ділянку площею 13.1830га, кадастровий номер НОМЕР_1 не зареєстровано Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (відповідний пакет документів готується для подання на реєстрацію) селищна рада не має правових підстав для внесення на розгляд сесії та прийняття відповідного рішення по Вашій заяві (а.с. 9).
Вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України ) та Законом України від 21.05.1997, №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон).
Згідно приписів п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону до виключних повноважень ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Частиною 1 ст. 46 Закону визначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Приписами ч. 5 ст. 46 Закону встановлено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Пунктом 1 ст. 122 Земельного кодексу України, передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частиною 1. ст. 83 ЗК України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Статтею ст. 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад та б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.зокрема розпорядження землями територіальних громад.
Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
При цьому, ч.1, ч.2 ст.124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Положеннями ч.2 ст.123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Приписами ст.123 Земельного кодексу України визначено, що питання про надання земельних ділянок комунальної власності у користування розглядається також органами місцевого самоврядування, за результатами якого приймається рішення.
З наведених норм вабачається, що підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання є чітко врегульованими та конкретизованими.
Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельним кодексом України визначено обов'язок виключно на пленарних засіданнях селищної ради вирішувати питання регулювання земельних відносин, в тому числі і питання передачі у користування земельних ділянок.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, на заяву позивача про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 , Брусилівська селищна рада Брусилівського району Житомирської області повідомила заявника про те, що оскільки земельна ділянка, вказана у заяві, передана з державної власності в комунальну власність Брусилівської селищної ради відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 22.12.2018 № 65020/14-18/СГ «Про передачу земельної ділянки державної власності в комунальну власність» та акта приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22.12.2018, але право на комунальну власність Брусилівської селищної ради на земельну ділянку площею 13.1830га, кадастровий номер НОМЕР_1 не зареєстровано Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (відповідний пакет документів готується для подання на реєстрацію) селищна рада не має правових підстав для внесення на розгляд сесії та прийняття відповідного рішення по Вашій заяві.
Враховуючи законодавче регулювання передачі в користування земельних ділянок, лист за підписом селищного голови не є рішенням, яке має прийматися на сесії селищної ради та відповідати по формі і змісту вимогам рішення.
Оскільки селищний голова, в порушення вимог ст.ст.34,56 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішив питання передачі в оренду спірної земельної ділянки без винесення його на пленарне засідання селищної ради, а отже, фактично по заяві позивача рішення сільською радою не прийнято.
Щодо доводів представника відповідача, що право комунальної власності на земельну ділянку не зареєстровано, тому відсутні підстави для винесення на розгляд сесії клопотання позивача про надання в оренду земельної ділянки.
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 13.1830га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, передана з державної в комунальну власність Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад" відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 22.12.2018 року № 65020/14-18/СГ "Про передачу земельної ділянки державної власності в комунальну власність" та акта приймання - передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, складеного від 22.12.2018 .
Тобто, спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер, вона передана у комунальну власність та перебуває у віданні Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області.
Враховуючи наведене, уповноваженим органом на прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання в оренду земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 13.1830га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області є саме Брусилівська селищна рада, тобто розгляд даного питання мав відбуватися на засіданні (сесії) Брусилівської селищної ради.
Відповідачем не надано суду жодних доказів дотримання відповідачем вказаних вимог Закону № 280/97-ВР при розгляді звернення позивача щодо надання в оренду земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 13.1830га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області.
Оскільки відповідачем не прийнято рішення за результатами заяви позивача від 26.03.2019, то суд дійшов висновку що позовні вимоги в частині визнати протиправною бездіяльність Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області щодо неприйняття рішення та зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.03.2019 року про надання в оренду земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 13.1830га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області та прийняти по ній рішення, - підлягає задоволенню.
Вирішуючи вимогу позивача в частині стягнення з відповідача на його користь понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2606,10 грн., суд враховує наступне .
Так, приписами ч.2 ст.134 КАС України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 цієї ж статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Частиною 5 цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З аналізу викладених норм слідує, що витрати на правничу допомогу адвоката мають бути:
- пов'язаними з конкретною справою;
- співмірними із: складністю справи, що визначається предметом спору, обсягом дослідження доказів, тривалістю розгляду справи, тощо; ціною позову; обсягом наданих послуг, що має бути підтверджено актами наданих послуг, актами виконаних робіт, тощо; витраченим часом адвоката на надання правничої допомоги;
- підтверджені належними доказами, а саме: квитанцією до прибуткового касового ордера, платіжним дорученням з відміткою банку або іншим банківським документом, касовим чеком, тощо.
Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано договір про надання правової допомоги №4 від 02.05.2019, акт приймання-передачі грошових коштів від 06.05.2019, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію квитанції до прибуткового касового ордера №4 від 06.05.2019 про оплату суми 2606,10 грн., попередній розрахунок суми судових витрат.
Дослідивши надані докази, суд відмічає, що згідно договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 приймає на себе зобов"язання оплатити за надання професійної правничої допомоги при підготовці та розгляді в суді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради про не передачу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 адвокату Нестеренко М.М. за годину роботи кошти з розрахунку 0,2 мінімальної заробітної плати .
Отже, зміст договору свідчить про те, що адвокатом надавалась професійна правнича допомоги з підготовки та розгляду цивільної справи, а не адміністративної.
Згідно акту приймання-передачі грошових коштів, адвокат Нестеренко М.М. виконав роботу по підготовці та складанні позовної заяви ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою - 1489,20 грн.
Разом з тим, у даній адміністративній, а не цивільній справі (як зазначено у договорі) спір не про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, а про бездіяльність сільської ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 . Отже, акт приймання-передачі не узгоджується з договором про надання професійної правничої допомоги та предметом спору.
В контексті відшкодування витрат на правову допомогу у цій справі, суд зазначає, що з договору про надання правової допомоги та акту приймання-передачі грошових коштів за послуги адвоката від 06.05.2019 неможливо встановити, в якій конкретній справі надавались правничі послуги, оскільки такі містять розбіжності. Жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати до відшкодування, акт про надання правничої допомоги не містить.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження фактичного отримання коштів в сумі 2606,10 грн адвокатом Нестеренком М.М. від ОСОБА_1 , що може бути підтверджено витягом з Книги обліку доходів і витрат адвоката як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність за період травень 2019 року. При цьому сама по собі квитанція до прибуткового касового ордера №4 від 06.05.2019 на суму 2606,10 грн, підписана та видана адвокатом, без доказів дійсного оприбуткування цих коштів у відповідності до норм податкового законодавства України, не може слугувати достатнім доказом понесення витрат на правничу допомогу позивачем.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що наданими до суду документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, а підстави для задоволення клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, - відсутні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у справі 821/1594/17.
Щодо вимоги встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області подати у місячний строк з моменту набрання рішення законної сили звіт про виконання рішення суду.
Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Враховуючи наведене, підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (вул. Митрополита Іларіона, 50, Брусилів,Житомирська область,12601, код ЄДРПОУ 04348504) щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 26.03.2019 про надання в оренду земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 13.1830га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області.
Зобов"язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області (вул. Митрополита Іларіона, 50, Брусилів,Житомирська область,12601, код ЄДРПОУ 04348504) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 26.03.2019 року про надання в оренду земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 13.1830га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області та прийняти по ній рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду складено у повному обсязі: 19 липня 2019 року.
Суддя О.В. Лавренчук