(про відмову у забезпеченні позову)
22 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/9174/19
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Плохотнюк О.Ю. від 11.05.2019 №46 про утримання з нього надміру виплачених сум пенсії в розмірі 3624,54 гривень;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повернути йому вже утриману з його пенсії частину в червні 2019 року в сумі 789,20 грн., в липні 2019 року в сумі 796,02 грн., загалом 1585,22 грн.
Ухвалою судді від 09 липня 2019 року позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано десятиденний строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, шляхом надання до суду уточненої позовної заяви із зазначенням у ній позовних вимог відповідно до ст. 5 та ст. 160 КАС України, а також заяви про забезпечення позову, що відповідатиме вимогам ст.150-153 КАС України, у випадку якщо позивач хоче застосувати заходи забезпечення позову.
19 липня 2019 року до суду від ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали від 09.07.2019 надійшла уточнена позовна заява з усуненими недоліками.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 липня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Крім того, 19 липня 2019 року позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить забезпечити адміністративний позов шляхом заборони Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області утримувати з його пенсії в серпні, вересні та жовтні 2019 року її частину в розмірі 20 % на підставі оскарженого ним рішення №46 від 11.05.2019, тобто до повного погашення суми в розмірі 3624,54 гривень.
В обґрунтування заяви зазначено, що на підставі оскаржуваного в даній адміністративній справі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.05.2019 №46 з його пенсії утримують надміру виплачену суму в розмірі 3624,54 гривень, шляхом щомісячного утримання 20 % від розміру пенсії. Позивач вважає вказане рішення незаконним, необгунтованим та безпідставним, оскільки матеріали його пенсійної справи не містять інформації, яка б давала підстави зробити висновок, що переплата пенсії виникла у зв'язку з наданням ним недостовірних даних. Таким чином, необхідність забезпечення позову позивача мотивує протиправністю оскаржуваного рішення від 11.05.2019 №46.
Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Ознайомившись із заявою про забезпечення позову та приєднаними до неї документами, суд при вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За змістом приписів частин 4, 5, 6 ст. 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно із п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності. Забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.
У контексті наведеного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно будь-якої із сторін у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, в тому числі не було надано жодних доказів у підтвердження того, що у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , утримані з його пенсії кошти не зможуть бути поверненні позивачу.
Окрім того, позивач жодним чином не підтвердив можливість настання негативних наслідків заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі через невжиття заходів забезпечення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач лише вказує на очевидну, на його думку, протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.05.2019 №46 про утримання надміру виплачених сум пенсії в розмірі 3624,54 гривень.
У контексті наведеного суд відмічає, що вжиття заходів та забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.05.2019 №46, може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність спірного рішення відповідача, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України. Таким чином, заявником не доведено необхідності вжиття заходів забезпечення позову. В той же час, судом також не встановлено будь-яких обставин що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи вище викладене, суд не вбачає обставин, які вказують на необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному в ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.Е.Черняхович