Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 липня 2019 р. Справа№200/5462/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стойки В.В.,
при секретарі Дідевич І.О.
за участю:
представника позивача Лещенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької митниці Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення та картку відмови,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецької митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 03.04.2019 року № UA 7000000/2019/000036/2 та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 700140/2019/00037.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 21.03.2019 року позивачем придбано у нерезидента « UAB GELGOTOS TRANSPORTAS» аукціонного майданчику транспортний засіб SKODA модель «OKTAVIA», 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , вартість якого становить 6 324,00 євро, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойс) GA №2019-00560 від 21.03.2019 року. Але відповідачем протиправно за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA 700140/2019/00037 від 03.04.2019 року та рішення про коригування митної вартості товарів від 03.04.2019 року № UA 7000000/2019/000036/2. Позивач стверджує, що на підставі фактури №944-02 від 21.03.2019 року автомобіль в сумі 6 327.00 євро, про що отримав відповідні документи. При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). Відтак, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 6 327,00 євро до 12 950 євро суттєво порушує права позивача. На підставі вказаного просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.
В судовому засіданні представник позивача підтримали заявлені вимоги з підстав, викладених у позовні заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач надав відзив на позовну заяву із відповідними письмовими доказами. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що 03.04.2019 року позивачем до Донецької митниці ДФС для здійснення митного оформлення в режимі «імпорт» подано митну декларацію за реєстраційним номером № UA 7000000/2019/000036/2 на ввезений транспортний засіб - легковий автомобіль марки «SKODA модель «OKTAVIA», 2017 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 .
В графі 42 митної декларації № UA700140/2019/000633 від 03.04.2019 року «ціна товару» зазначена його фактурна вартість в розмірі 6324 євро, згідно рахунку-фактури від 21.03.2019 року №GA 2019-00560. Оскільки у посадових осіб митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо достовірності задекларованою митної вартості, це зумовило необхідність витребування додаткових документів, а саме сервісної книжки, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, висновки про вартісні характеристики товару, підготовленими спеціалізованими експертними організаціями, каталоги, прайс-листи, тощо. Декларантом 03.04.2019 року були надані додаткові документи: квитанції від 25.03.2019 року та роздруківку з відомостями про банківський переказ та відмовився від надання інших документів. За результатами перевірки повноти та достовірності задекларованих даних щодо митної вартості, посадовою особою митниці було виявлено факт заниження позивачем митної вартості. Зазначена обставина зумовила неможливість визнання митної вартості, визначеної позивачем. З урахуванням того, що всі попередні методи визначення митної вартості застосувати було неможливо був застосований резервний метод та прийнято рішення про коригування митної вартості транспортного засобу з використанням відомостей про вартість за даними системи оцінки транспортних засобів SCHWACKE та скоригована вартість автомобіля складає 12950 євро.
З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що надав відповідачу всі документи визначені ч.2 ст.53 Митного кодексу. Ніяких ознак підробки наданих документів або розбіжностей, неповноти щодо складових митної вартості митним органом на стадії прийняття спірного рішення про коригування митної вартості не наведено. Єдино причиною витребування додаткових документів у позивача стали дані, отримані з електронної бази даних SCHWACKE, що суперечить ст.ст.53,55 Митного кодексу. Крім того жодних належних обґрунтувань неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості відповідач в оскаржуваному рішенні не наводить.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року було відкрито справу у спрощеному провадженні та призначено судове засідання на 16 травня 2019 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року було прийнято рішення про розгляд справи за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання на 31 травня 2019 року.
31 травня 2019 року підготовче засідання було відкладено до 10 червня 2019 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року було відмовлено у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу для розгляду справи по суті на 09 липня 2019 року.
Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових запереченнях, просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши позивача та його представника, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі обставини.
21.03.2019 року позивачем придбано у нерезидента « UAB GELGOTOS TRANSPORTAS» аукціонного майданчику транспортний засіб SKODA модель «OKTAVIA», 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , вартість якого становить 6 324,00 євро, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойс) GA №2019-00560 від 21.03.2019 року.
03.04.2019 року позивачем для здійснення митного оформлення даного транспортного засобу подано відповідачу митну декларацію за № UA 700140/2019/000633 на транспортний засіб, згідно з якою заявлено його митну вартість в розмірі: 6324 євро Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору, вартість операції зазначена в інвойсі № 94402 від 21.03.2019 року, інвойс підписаний продавцем та закріплений печаткою, відповідно до зазначеного інвойсу: вартість автомобіля 5500 евро, транспортні витрати 360 евро, операційний збір 226 евро, оформлення автомобіля 99 евро, аукціонний збір 89 евро. Крім цього до митної вартості було включено пеню продавця 3 евро. Загальна сума вартості склала транспортного засобу склала 6327 євро.
03 квітня 2019 року відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA 700140/2019/00037 та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA 7000000/2019/000036/2.
Відповідач відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв'язку з тим, що у поданих документах неповні відомості про його митну вартість.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд вказує про таке.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі - МК України).
За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Судом встановлено, що подані 03.04.2019 року декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.
Щодо тверджень відповідача про неподання позивачем інших документів, які підтверджують митну вартість товару, судом встановлені такі обставини.
Відповідач, посилається на ч.3 ст.53 Митного кодексу, як на підставу витребування додаткових документів у позивача на підтвердження митної вартості автомобіля.
Відповідно до приписів зазначеної статті у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Суд зазначає, що відповідачем не було надано доказів та не наведено обставин щодо наявності ознак підробки, розбіжностей, неповноти даних щодо складових митної вартості в наданих позивачем до митної декларації документах.
Отже, відповідачем безпідставно були витребувані додаткові документи у розумінні приписів ч.3 ст.53 Податкового кодексу України.
Для підтвердження заявленої вартості транспортного засобу, що заявлений за митною декларацією від 03.04.2019 № UA700140/2019/000642 відповідачем було направлено декларанту позивача електронне повідомлення з проханням надати протягом 10 календарних днів додаткові документи:
- сервісної книжки;
- банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару;
- висновки про вартісні характеристики товару, підготовленими спеціалізованими експертними організаціями,
- каталоги, прайс-листи.
На вимогу митного органу, декларантом позивача надано: : квитанцію АА 100019154 від 25.03.2019 року та роздруківку з відомостями про банківський переказ та лист про відмову надати інші додаткові документи та відмову від проведення консультації в рамках статті 55 Митного кодексу України.
За результатами опрацювання додатково наданих документів для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу відповідач зазначив про такі недоліки:
- Оплату за автомобіль було здійснено позивачем 01.03.2019 року несвоєчасно, більше ніж як 5 календарних днів, встановлених формою підтвердження купівлі, яка є невід'ємною частиною договору.
- Оплату за автомобіль було проведено позивачем не в повному обсязі на суму 5850 євро, та 462 евро були сплачені іншою особою.
Суд зазначає, що вищезазначені документи є підтвердженням оплати за автомобіль позивачем. Виконання декларантом умов договору купівлі продажу товарів не відноситься до повноважень відповідача.
У відповідності до п.1 частини другої ст.55 Митного кодексу прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.
Суд вважає, що обґрунтовані причини щодо невизнання заявленої позивачем митної вартості відповідачем у спірних рішеннях наведено не було.
Відповідно до ч.6 ст.57 Митного кодексу кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Стаття 64 Митного кодексу України містить наступні приписи.
1. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
2. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
3. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
4. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Для використання оцінки автомобіля позивача митним органом використовувались відомості з системи оцінки транспортних засобів SCHWACKE.
Як вбачається з матеріалів справи митним органом складено акт про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, про що складено акт від 27.03.2019 року та додатковій аркуш до нього № UA7000140/2019/000633, в якому зазначено комплектація транспортного засобу та наявні пошкодження, ознаки експлуатації а саме: наявні сколи, пошкодження лакофарбового покриття; забруднений салон; пошкоджено передній та задній бампери, капот, радіатор, праві крила, задні двері,праві задні двері.
За таких обставин, використана відповідачем система оцінки транспортних засобів SCHWACKE не могла враховувати реальний технічний стан придбаного позивачем транспортного засобу з урахуванням його фактичних пошкоджень та комплектації.
Крім того, відповідачем не доведено, що застосовані ним відомості системи оцінки транспортних засобів SCHWACKE не визначають ціну товарів на внутрішньому ринку країни-експортера, що суперечить пункту 3 частини 3 статті 64 МК України.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що відповідач у оскаржуваних рішеннях від 03 квітня 2019 року та відзиві на позов не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості. Відповідач не довів, що заявлені позивачем відомості про митну вартість автомобіля є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.
Враховуючи норми частини 2 статті 77 КАС України щодо обов'язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності суб'єктом владних повноважень, відповідачем не доведена правомірність складення спірних картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700140/2019/00037 від 03 квітня 2019 року та рішення про коригування митної вартості товарів № UA 7000000/2019/000036/2 від 03 квітня 2019 року, через що заявлений позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Донецької митниці Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення та картку відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Донецької митниці ДФС у Донецькій області про коригування митної вартості товарів від 03.04.2019 року № UA 7000000/2019/000036/2.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 700140/2019/00037 від 03.04.2019 року.
Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09 липня 2019 року.
Повний текст рішення складено 19 липня 2019 року.
Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Стойка