Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 липня 2019 р. Справа№200/6401/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., секретаря судового засідання Синовят Н.С.,
від представників сторін:
від позивача не з'явився,
від відповідача Коваленко Г.О., за довір.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, 177-а, код за ЄДРПОУ 00191678)
до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код за ЄДРПОУ 39406028)
про скасування вимоги про сплату боргу,-
16 травня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, у якому позивач просить скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування від 12 березня 2019 року № Ю-9-23 на суму недоїмки у розмірі 413 830,24 гривень у т.ч. штраф у розмірі 218 749,14 гривень та пеня у сумі 165 662,08 гривень.
Ухвалою суду від 21 травня 2019 року позовну заяву Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" залишено без руху. Позивачу встановлено строк 10 днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, надання (надіслання) суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у сумі 6 207,45 гривень.
06 червня 2019 року позивачем усунені недоліки позовної заяви та ухвалою суду від 07 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено підготовче засідання на 04 липня 2019 року.
Суд, ухвалою від 04 липня 2019 року закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті на 19 липня 2019 року.
Позивач не погоджується із винесеною податковим органом вимогою про сплату податкового боргу (недоїмки) від 12 березня 2019 року № Ю-9-23 в частині суми недоїмки у розмірі 413 830,24 гривень у т.ч. штраф у розмірі 218 749,14 гривень та пеня у сумі 165 662,08 гривень, посилаючись на норми Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яким введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочате проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Зазначає, що скористався своїм правом та направив до податкового органу відповідну заяву про звільнення від обов'язків щодо сплати єдиного соціального внеску, а також звертає увагу на наявність сертифікатів Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили.
Вважає спірну вимогу протиправною, оскільки звільнений від виконання обов'язків платника єдиного внеску, що передбачені частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, і відповідальність, штрафні та фінансові санкції за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у вказаний період до неї не застосовуються, що є підставою для звернення до суду із цим позовом. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що оскаржувана вимога відповідає вимогам законодавства, винесена в межах повноважень податкового органу.
Зазначає, що звільнення платника єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, передбачених статтею 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" пов'язується з необхідністю подання до податкового органу відповідної заяви не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Вважає, що підстави для звільнення позивача від виконання свої обов'язків щодо сплати єдиного соціального внеску відсутні, тому просив суд відмовити у задоволені позову.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" (далі - Товариство, позивач), зареєстроване як юридична особа за кодом ЄДРПОУ 00191678, місцезнаходження: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лібкнехта, 117 а, що вбачається з відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщених в безкоштовному доступі на сайті Міністерства юстиції.
Судом встановлено, що 12 березня 2019 року відповідно статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VІ (далі - Закон № 2464) відповідачем була винесена спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-9-23, відповідно до якої станом на 29 лютого 2019 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску (недоїмка) у загальному розмірі 20 191 949, 47 гривень у т.ч.: недоїмка у розмірі - 19 807 538,25 гривень, штраф у розмірі - 218 749,14 гривень та пеня - 165 662,08 гривні (а.с. 14, т.1).
Як вбачається зі змісту адміністративного позову, позивач оскаржує спірну вимогу в частині суми недоїмки у розмірі 413 830,24 гривні у т.ч. штраф у розмірі 218 749,14 гривень та пеня у сумі 165 662,08 гривень.
При цьому позивач зазначає, що сума, вказана у спірній вимозі у розмірі 20 191 949,47 гривень, у т.ч. недоїмка - 19 807 538,25 гривень, штраф - 218 749 ,14 гривень, пеня - 165 662,08 гривень, частково включає суми, раніше зазначені відповідачем у попередніх вимогах Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку, Покровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та які вже були оскаржені позивачем у судовому порядку (Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 18.08.2016р. по справі № 805/1678/16-а., від 29.082016р. по справі № 805/1844/16-а., від 10.10.2016р. по справі № 805/3155/16-а., від 11.01.2017р. по справі № 805/4854/16-а., від 02.03.2017р. по справі № 805/4855/16-а., від 02.03.2017р. по справі № 805/4855/16- а., від 11.05.2017р. по справі № 805/1345/17-а., від 29.06.2017р. по справі № 805/2007/17-а., від 05.12.2017р. по справі № 805/2577/17-а., від 07.09.2017р. по справі № 805/2856/17-а., від 13.11.2017р. по справі № 805/3139/17-а., від 16.01.2018р. по справі № 805/4306/17-а., від 14.06.2018р. по справі № 805/1308/18-а., від 08.05.2018р. по справі № 805/2006/18-а., від 10.07.2018р. по справі № 805/2610/18-а, від 17.09.2018р. по справі 805/4827/18-а., від 09.10.208р. по справі № 0540/5585/18-а., від 24.10.2018р. по справі № 0540/7057/18-а.)
Не погодившись із зазначеною вимогою, Товариство у березні 2019 року звернулось до Державної фіскальної служби України зі скаргою на спірну вимогу.
22 квітня 2019 року ДФС України прийнято рішення «Про результати розгляду скарги» № 18986/6/99-99-11-05-02-25, яким спірна вимога залишена без змін, а скарга - без задоволення (а.с. 16-18, т.1).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 01 лютого 2016 року за вих. № 58 на адресу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області направлена заява про звільнення Товариства від виконання обов'язків щодо сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с. 32, 33, т.1).
Також, у матеріалах справи наявні «Сертифікати (висновок) про настання обставин непереборної сили» Торгово-промислової палати України від 25 листопада 2014 року № 1735 та 1736, відповідно до яких КП «Компанія «Вода Донбасу» засвідчено настання обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року (а.с. 28-31, т.1).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абзацом 1 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.
Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 201 року № 1669-VII (надалі - Закон № 1669).
Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке втратило чинність 2 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, в тому числі м. Маріуполь Донецької області було віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" м. Маріуполь Донецької області знову віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.
Статтею 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 9-3 такого змісту (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин): платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.
Таким чином, законодавець визначив спосіб звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, що передбачені статтею 6 Закону № 2464, зокрема, подання платником єдиного внеску заяви, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
З цього приводу суд зазначає, що вищезазначеним Законом визначений період, протягом якого така заява може бути подана, а саме не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Разом з цим, законом не встановлено будь-яких обмежень щодо можливості платників податків звернутись до податкового органу з відповідною заявою раніше.
Позивачем 01 лютого 2016 року була подана до контролюючого органу відповідна заява про звільнення від виконання обов'язку платника соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Крім того, відповідно до частини 2-3 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з абзацом 1 статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Посилання відповідача на закінчення антитерористичної операції, підтвердженням чого є Указ Президента України від 30.04.2018 року №116/2018 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях" (указ для службового користування) та лист Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 23.10.2018 року № 33/1-8434, є неприйнятними з огляду на те, що на час прийняття спірної вимоги Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року №405/2014 є чинний, тобто період проведення АТО триває.
Крім того, суд звертає увагу на той факт, що Указом Президента від 30.04.2018 року №116/2018 затверджено рішення РНБО "Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей". Тобто, виходячи з назви самого рішення РНБО слідує, що антитерористична операція на території Донецької та Луганської областей триває, що спростовує доводи відповідача щодо завершення АТО.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 30 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" № 2268 від 18.01.2018 року були внесені зміни до деяких законодавчих актів України.
Так, статтею 3 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" № 638 від 20.03.2003 року було доповнено абзацом 10: "антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Обєднаних націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України"
Отже, суд зазначає, що діючі норми права не містять кінцевої дати закінчення антитерористичної операції, а дають підстави вважати, що антитерористична операція продовжується з операцією об'єднаних сил.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Як вже зазначалось судом раніше, Товариством отриманий відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України.
Також, суд зауважує, що основною задачею Закону України № 1669, є, зокрема, забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Таким чином, позивач є платником єдиного внеску, який визначений статтею 4 Закону № 2464-VI, та який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Суд зазначає, що на момент винесення оскаржуваної вимоги, перелік територій, на яких здійснювалась антитерористична операція, був визначений. Крім того, суд зауважує, що не потребує додаткового засвідчення форс-мажорних обставин, по яким чітко визначено критерій та встановлено звільнення від сплати Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". Як наслідок, у відповідності до приписів Закону України №1669 позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов'язків платника єдиного внеску.
Разом з тим, як вже зазначалось судом, позивачем були отримані сертифікати (висновок) про настання обставин непереборної сили № 1735, 1736 від 25 листопада 2014 року, відповідно до яких було засвідчено для позивача з 10 червня 2014 року настання обставин непереборної сили при здійснені господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової звітності та справляння та сплати податків та обов'язкових платежів. Термін їх закінчення встановити неможливо.
Водночас, суд зазначає, що Закон № 2464-VІ не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Суд виходить з того, що пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ є чинним на цей час, зміни безпосередньо до Закону № 2464-VІ щодо виключення або викладення в новій редакції, тощо пункту 9-4 розділу VIII цього Закону не внесені, чим спростовуються доводи податкового органу щодо втрати чинності положень цього пункту.
Суд ще раз наголошує, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірної вимоги в порядку частини 2 статті 77 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, а спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування від 12 березня 2019 року № Ю-9-23 на суму недоїмки у розмірі 413 830,24 гривень у т.ч. штраф у розмірі 218 749,14 гривень та пеня у сумі 165 662,08 гривень є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовий збір позивачем був сплачений відповідно до платіжного доручення від 31 травня 2019 року № 4936 на суму 6 207,45 гривень та підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, 177-а, код за ЄДРПОУ 00191678) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код за ЄДРПОУ 39406028) про скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування від 12 березня 2019 року № Ю-9-23 на суму недоїмки у розмірі 413 830,24 гривень у т.ч. штраф у розмірі 218 749,14 гривень та пеня у сумі 165 662,08 гривень - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування від 12 березня 2019 року № Ю-9-23 на суму недоїмки у розмірі 413 830,24 гривень у т.ч. штраф у розмірі 218 749,14 гривень та пеня у сумі 165 662,08 гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, 177-а, код за ЄДРПОУ 00191678) витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 207 (шість тисяч двісті сім) гривень 45 копійок.
Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 19 липня 2019 року Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 19 липня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Е. Абдукадирова