22 липня 2019 року Справа № 160/2406/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
за участі секретаря судового засіданняСтогній К.В.
за участі:
представника позивача представника відповідача ОСОБА_1 . Воротниченко Н.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
14 березня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з вимогами:
- визнати незаконним податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 12.02.2019р. №0004571305 Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області та його скасувати;
- визнати незаконним податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 12.02.2019р. №0004581305 Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області та його скасувати;
- визнати незаконним податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 12.02.2019р. №0004591305 Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області та його скасувати;
- визнати незаконним податкове повідомлення - рішення форми "Н" від 12.02.2019р. №0004651305 Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області та його скасувати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р., з питань дотримання вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильність нарахування, обчислення, повноти і своєчасності сплати за період 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , за результатами якої складено акт перевірки від 16.01.2019 року № 963/04-36-13-05/ НОМЕР_1 .
Висновки перевірки про порушення п. 177.2 п. 177.4, ст. 177 Податкового кодексу України щодо заниження податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 60694,55 грн. є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів. Вказує, що дійсно 01.03.2017 р. не відображено у книзі обліку доходів та витрат дохід у сумі 16258,33 грн., проте, 02.03.2017 р. у книзі обліку доходів та витрат зазначений дохід у складі загальної суми доходу, отриманого 01.03.2017 р. (16258,22 грн.) та 02.03.2017 р. (35078,33 грн.). Дохід за 28.02.2017 р. у сумі 16258,33 грн. відображений у книзі обліку доходів та витрат помилково. Вказує, що через арифметичну помилку щодо не включення суми 25600,00 грн. у загальний денний дохід 01.02.2017 р., з урахуванням помилкового зазначення доходу 28.02.2017 р., позивач занизив доходи лише на суму 9341,67 грн. Твердження відповідача про заниження доходу на іншу суму (41858,33 грн.) не знаходять свого підтвердження первинними бухгалтерськими документами, отже є безпідставними. Також щодо висновків перевірки про порушення п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України в частині заниження суми ПДВ на 634153,00 грн. є хибними, оскільки актом перевірки підтверджено, що вивчені у ході проведення перевірки первинні бухгалтерські документи підтверджують вірність зазначених позивачем у деклараціях податкових зобов'язань із ПДВ, проте відповідач безпідставно пов'язує момент виникнення податкового зобов'язання та об'єкт оподаткування за податком на додану вартість з доходом фізичної особи-підприємця. Такий підхід суперечить законодавству, за яким чистий оподатковуваний дохід визначається "касовим методом", тобто фактом отримання грошових коштів, а податок на додану вартість виникає за принципом "першої події" (що раніше відбулось відвантаження або оплата), отже ці моменти не є тотожніми, а висновки основані на такому принципі є протиправними. Отже, відповідач безпідставно вказує на необхідність формування податкового зобов'язання з ПДВ за фактом отримання оплати за товар, наслідком чого є відповідне відображення у книзі обліку доходів та витрат, за умови коли визначення податкового зобов'язання з ПДВ здійснено за фактом постачання товару (за першою подією). Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.02.2019 р. № 0004651305, яким застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 306059,00 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 612118,00 грн. позивач вказує, що підстави застосування такої санкції актом перевірки не наведено, у доданому до податкового повідомлення-рішення не розшифровано відомості щодо застосування штрафної санкції та суми ПДВ 612118,00 грн. за якої нараховано штрафну санкцію.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2019 року було відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
08.04.2019 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що згідно наданих первинних документів, а саме даних виписок по розрахунковим рахункам, даним виторгів по РРО, даним інформаційних баз, даним книги обліку доходів та витрат, даних відомостей ЦБД ДРФО ДФС України про отримані доходи встановлено ФОП ОСОБА_2 була занижена сума загального оподатковуваного доходу у 2017 р. на 41858,33грн. У ході проведення перевірки загальний оподатковуваний дохід від господарської діяльності згідно книги обліку доходів та витрат складає: 2016 рік - 19846644,36 грн., 2017 рік - 10130126,95 грн. Розбіжність суми доходу у 2017 році між даними декларації про майновий стан і доходи та даними перевірки склала 41858,33 грн., у наслідок арифметичної помилки при підрахунку загального доходу за лютий 2017 року по книзі обліку доходів та витрат на 25600,00 грн., оскільки дана сума не включена до загального оподатковуваного доходу за 2017 рік; не відображення доходу в книзі обліку доходів та витрат за 01.03.2017 р. доходу, отриманого згідно виторгу по РРО та виписок по розрахунковим рахункам у сумі 16258,33 грн. У зв'язку з виявленим порушенням в частині заниження сум чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік на загальну суму 41858,33 грн. та за результатами перевірки підлягає донарахуванню податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності з урахуванням вимог п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України за 2017 рік в сумі 7534,50 грн. Щодо податкових повідомлень-рішень від 12.02.2019 р. №0004591305 №0004651305 вказано, що загальний оподатковуваний дохід згідно декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік складає 19846644,36 грн.; загальний оподатковуваний дохід згідно книги обліку доходів та витрат за 2016 рік та даних перевірки складає 19846644,36 грн.; обсяг постачання згідно декларацій по ПДВ за перерід з 01.01.2016 р. - 31.12.2016 р. складає -18210213,0 грн.; дебіторська заборгованість покупців на 01.01.2016 р. склала 1526253,64 грн. (без ПДВ); розбіжність між сумою постачання товару та сумою відображення у книзі обліку доходів та витрат та декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік складає 110177,72 грн. Загальний оподатковуваний дохід згідно декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік складає 10088268,62 грн.; загальний оподатковуваний дохід згідно книги обліку доходів та витрат за 2017 рік та даних перевірки складає 10135628,00 грн.; обсяг постачання згідно декларацій з ПДВ за період з 01.01.2017 р. - 31.12.2017 р. складає 7075038,00 грн.; розбіжність між сумою постачання товару та сумою відображення коштів у книзі обліку доходів та витрат за 2017 рік складає 3060590,00 грн. В ході перевірки достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1 - 8.2) за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. встановлено заниження платником подану суми ПДВ на 634153,00 грн., у тому числі у 2016 році - 22035,00 грн., у 2017 році - 612118,00 грн.
15.04.2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що у поданому позові відповідачем поряд із встановленими фактами заниження доходу у книзі обліку доходів і витрат не зазначаються відповідні факти завищення денного доходу у книзі обліку доходів і витрат поряд з первинною бухгалтерською документацією, зокрема 28.02.2017 р. та 02.03.2017 р. Жодних заперечень до цих обставин відповідач у відзиві не надає, як не надає доводів, чому ним такі обставини не повинні бути прийняті до уваги поряд із фактами заниження денного доходу при визначенні такого доходу. Жодних доказів наявності обставин заниження доходу на іншу суму 41858,33 грн. відповідачем також не надано. Незважаючи на твердження позивача, що будь-які твердження про заниження ПДВ без посилань на конкретні операції є необґрунтованими та надуманими відповідач жодних посилань на такі операції не наводитись, тим паче, доказів існування таких обставин не надає. Також вважає, що навіть за умови застосування штрафної санкції відповідно до п. 120-1.2 ст. 120 Податкового кодексу України, то у разі нарахування контролюючим органом зобов'язань з ПДВ, зазначений штраф може застосовуватись лише після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення.
У судовому засіданні 22.07.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі, скасувавши податкові повідомлення-рішення від 12.02.2019 р. №0004571305, №000458130, №0004591305, №0004651305.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.07.2019 року проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, просив у його задоволенні відмовити, посилаючись доводи, наведені у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 07.08.2014 року зареєстрований виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, перебуває на загальній системі оподаткування та є платником податку на додану вартість.
У період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року видами діяльності ФОП ОСОБА_2 було: оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками (основний); оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
Судом встановлено, що у період з 17.12.2018 року по 09.01.2019 року, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 ст. 77 Податкового кодексу України, ст. 14 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", згідно плану - графіку проведення планових документальних перевірок, наказів Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 27.11.2018 року № 6744-п, від 18.12.2018 року № 7310-п, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р., з питань дотримання вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильність нарахування, обчислення, повноти і своєчасності сплати за період 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , за результатами якої складено акт перевірки від 16.01.2019 року № 963/04-36-13-05/ НОМЕР_1 .
У висновку вказаного акта зазначено про встановлення порушень, зокрема:
- п. 177.2 п. 177.4, ст. 177 Податкового кодексу України - занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 68229,05 грн., у тому числі по періодам: 2016 рік - 60694,55 грн., 2017 рік - 7534,50 грн.,
- п.п.1.2, п.п. 1.3 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177, п. 178.3 ст.178 розділу IV Податкового кодексу України - занижено військовий збір у розмірі 5685,75 грн., у т.ч. по періодам: 2016 рік - 5057,88 грн.; 2017 рік - 627,87 грн.,
- п.4 ч.1 ст.4, п.2 ч.1 та ч.3 ст.7, п.1. ч.2. ст.6, ч.2. ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - заниження на 10220,83 грн., у т.ч. за 2016 рік на 814,00 грн., за 2017 рік на 9406,83 грн.,
- п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України - заниження суми ПДВ на 634153,00 грн., у т.ч. у 2016 рік на 612118,0 грн., у 2017 рік на 22035,00 грн.,
- п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України - порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі за 2016 рік.
Не погоджуючись із вказаними висновками акта перевірки, ФОП ОСОБА_2 30.01.2019 року подано до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заперечення, за розглядом яких листом від 08.02.2019 року № 13690/04-36-13-05 повідомлено, що заперечення ФОП ОСОБА_2 на акт перевірки від 16.01.2019 року № 963/04-36-13-05/ НОМЕР_1 задоволено частково в частині визначення податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, військового збору та за результатами розгляду заперечень сума податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2017 рік складає 7534,50 грн., з військового збору за 2017 рік складає 627,87 грн. Інші висновки, викладені в акті перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства із заперечення ФОП ОСОБА_2 на акт перевірки від 16.01.2019 року № 963/04-36-13-05/ НОМЕР_1 в цій частині залишаються без задоволення.
На підставі вказаного акта перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 12.02.2019 року прийнято:
- податкове повідомлення-рішення № 0004571305 форма "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 11301,75 грн., у тому числі: за податковими зобов'язаннями 7534,50 грн., за штрафними санкціями у сумі 3767,25 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0004581305 форма "Р" яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у сумі 941,80 грн., у тому числі: за податковими зобов'язаннями 627,87 грн., за штрафними санкціями у сумі 313,93 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0004591305 форма "Р" яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 951229,50 грн., у тому числі: за податковими зобов'язаннями 634153,00 грн., за штрафними санкціями у сумі 317076,50 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0004651305 форма "Н" яким застосовано штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних на суму 306059,00 грн.
Правомірність винесених Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд вказує, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України).
Положеннями пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Так, за приписами пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Згідно пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Отже, до витрат, які враховуються при визначенні чистого оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця, включаються безпосередньо пов'язані з отриманням доходів витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності такої особи.
За приписами пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.
За приписами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Згідно з частиною 2 статті 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).
Відповідно до пункту 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).
Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції
Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.
Зі змісту статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.
Досліджуючи питання правомірності формування витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, які відображені у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2017 рік, судом встановлено, що перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, відображеного в декларації про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 роки, а саме надходжень на розрахунковий рахунок, виторгу по РРО, перевірки інформації з ЦБД ДРФО ДПА України про отримання доходів від підприємницької діяльності, книги обліку доходів та витрат, первинних документів встановлено, що ФОП ОСОБА_2 була занижена сума загального оподатковуваного доходу у 2017 році на 41858,33 грн.
Згідно книги обліку доходів та витрат сума загального оподатковуваного доходу у 2017 році складає 10130126,95 грн.
Розбіжність суми доходу у 2017 році між даними декларації про майновий стан і доходи даними перевірки склала 41858,33 грн., у наслідок: арифметичної помилки при підрахунку загального доходу за лютий 2017 року по книзі обліку доходів та витрат на 25600,00 грн. та не відображення доходу в книзі обліку доходів та витрат за 01.03.2017 р. доходу отриманого згідно виторгу по РРО та виписок по розрахунковим рахункам, у сумі 16258,33 грн.
У ході розгляду справи позивачем зазначалось, що дійсно 01.03.2017 р. не відображено у книзі обліку доходів та витрат дохід у сумі 16258,33 грн., проте, 02.03.2017 р. у книзі обліку доходів та витрат зазначений дохід у складі загальної суми доходу, отриманого 01.03.2017 р. (16258,22 грн.) та 02.03.2017 р. (35078,33 грн.). А дохід за 28.02.2017 р. у сумі 16258,33 грн. відображений у книзі обліку доходів та витрат помилково.
Судом встановлено, що у Книзі обліку доходів і витрат № 1/674-5, за період 01.03.2017 р. в графі "загальна сума отриманого доходу, яка підлягає декларуванню" вказано 0,00 грн.
Разом з тим, у Книзі обліку доходів і витрат № 1/674-5, 02.03.2017 р. відображено загальну суму доходу, яка підлягає декларуванню, - 51328,33 грн.
Проте згідно даних виписок по розрахунковим рахункам ФОП ОСОБА_2 та денного звіту виторгу по РРО за 02.03.2017 р., сума доходу отриманого ФОП ОСОБА_2 02.03.2017 р. складає 35078,33 грн. (без ПДВ) (а.с. 83, 91).
Також судом встановлено, що у Книзі обліку доходів і витрат № 1/674-5, за період 28.02.2017 р. в графі «загальна сума отриманого доходу, яка підлягає декларуванню» вказано 16258,33 грн. Згідно даних виписок по розрахунковим рахункам ФОП ОСОБА_2 та денного звіту виторгу по РРО за 28.02.2017 р., сума доходу отриманого ФОП ОСОБА_2 28.02.2017 р. складає 0,00 грн.
Відповідачем в ходу судового розгляду справи не заперечувався факт завищення ФОП ОСОБА_2 суми загального оподатковуваного доходу за 28.02.2017 р. на суму 16258,33 грн. та 02.03.2017 р. на суму 16250,00 грн. (51328,33 грн. - 35078,33 грн.).
Позивачем в ході судового розгляду справи підтверджено допущену помилку щодо не включення суми 25600,00 грн. у загальний денний дохід 01.02.2017 р..
На підставі викладеного суд приходить до висновку про недоведення факту заниження ФОП ОСОБА_2 суми загального оподатковуваного доходу у 2017 році на 41858,33 грн., зважаючи на встановлення заниження загальної суми отриманого доходу, яка підлягає декларуванню за 01.02.2017 р. у розмірі 25600,00 грн., завищення суми загального оподатковуваного доходу за 28.02.2017 р. на суму 16258,33 грн. та завищення суми загального оподатковуваного доходу за 02.03.2017 р. на суму 16250,00 грн., що, в свою чергу, вказує на завищення ФОП ОСОБА_2 суми загального оподатковуваного доходу у 2017 році на 6908,33 грн.
Відтак, податкове повідомлення-рішення № 0004571305 від 12.02.2019 року, яким ФОП ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 11301,75 грн., у тому числі: за податковими зобов'язаннями 7534,50 грн., за штрафними санкціями у сумі 3767,25 грн. є таким, що прийнято відповідачем протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Відповідно до підпункту 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи - п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України).
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Оскільки судом висновки перевірки про заниження загального оподатковуваного доходу у 2017 році в розмірі 41858,33 грн. спростовано, податкове повідомлення - рішення № 0004581305 від 12.02.2019 року, яким ФОП ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у сумі 941,80 грн., у тому числі: за податковими зобов'язаннями 627,87 грн., за штрафними санкціями у сумі 313,93 грн., є таким, що прийнято відповідачем протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Щодо порушень п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України - заниження суми ПДВ на 634153,00 грн., у т.ч. у 2016 рік на 612118,0 грн., у 2017 рік на 22035,00 грн. судом встановлено, що у ході перевірки достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1 - 8.2) за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. встановлено заниження суми ПДВ на 634153,00 грн., у т.ч. у 2016 році на 612118,00 грн, у 2017 році на 22035,00 грн..
При цьому, згідно акту перевірки від 16.01.2019 року № 963/04-36-13-05/2190718091, вказаний висновок ґрунтується на розбіжності між датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товару, згідно даних книги обліку доходів та витрат, та даними у декларації по ПДВ, а саме: за грудень 2016 року загальний оподатковуваний дохід згідно книги обліку доходів та витрат становить 852553,91 грн., сума податкового зобов'язання згідно декларації з ПДВ - 724871,00 грн. (розбіжність 110177,72 грн. (ПДВ 22035,00 грн.), за січень 2017 року загальний оподатковуваний дохід згідно книги обліку доходів та витрат становить 498359,59 грн., сума податкового зобов'язання згідно декларації з ПДВ - 523792,00 грн. (розбіжність 25432,41 грн. (ПДВ 5086,00 грн.), за лютий 2017 року загальний оподатковуваний дохід згідно книги обліку доходів та витрат становить 465343,85 грн., сума податкового зобов'язання згідно декларації з ПДВ - 415268,00 грн. (розбіжність 50076,00 грн. (ПДВ 10015,00 грн.), за березень 2017 року загальний оподатковуваний дохід згідно книги обліку доходів та витрат становить 3332631,14 грн., сума податкового зобов'язання згідно декларації з ПДВ - 465133,00 грн. (розбіжність 2883756,00 грн. (ПДВ 576751,00 грн.), за квітень 2017 року загальний оподатковуваний дохід згідно книги обліку доходів та витрат становить 269777,30 грн., сума податкового зобов'язання згідно декларації з ПДВ - 197307,00 грн. (розбіжність 72470,00 грн. (ПДВ 14494,00 грн.), за травень 2017 року загальний оподатковуваний дохід згідно книги обліку доходів та витрат становить 523758,30 грн., сума податкового зобов'язання згідно декларації з ПДВ - 456008,00 грн. (розбіжність 67750,00 грн. (ПДВ 13550,00 грн.), за червень 2017 року загальний оподатковуваний дохід згідно книги обліку доходів та витрат становить 515539,00 грн., сума податкового зобов'язання згідно декларації з ПДВ - 515765,00 грн. (розбіжність - 226,00 грн. (ПДВ - 45,00 грн.), за серпень 2017 року загальний оподатковуваний дохід згідно книги обліку доходів та витрат становить 871679,00 грн., сума податкового зобов'язання згідно декларації з ПДВ - 859483,00 грн. (розбіжність 12196,00 грн. (ПДВ 2439,00 грн.).
В ході судового розгяду справи позивачем зазначалось, що визначення податкового зобов'язання з ПДВ здійснювалось ФОП ОСОБА_2 за першою подією, а у спірному періоді відвантаження товарів на адресу покупців відбувалось раніше ніж здійснювалась оплата за товару. За фактом отримання оплати за поставлений товар відбувалось відповідне відображення доходу у книзі обліку доходів та витрат.
Зважаючи на те, що відвантаження товару на адресу контрагентів-покупців та оплата ними за поставлений товар відбувалась у різці місяці, має місце наведена в акті розбіжність в частині суми загального оподатковуваного доходу, відображеного у книзі обліку доходів та витрат та декларованих сум податкового зобов'язання з ПДВ.
Як вже судом зазначалось, згідно вимог пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Таким чином ФОП ОСОБА_2 правомірно сформовано податкові зобов'язання з постачання товарів/послуг (кам'яна сіль) за подією, що сталася раніше, а саме за датою відвантаження товарів.
Отже доводи відповідача щодо порушення ФОП ОСОБА_2 . п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України та заниження суми ПДВ на 634153,00 грн., у т.ч. у 2016 рік на 22035,00 грн. та у 2017 рік на 612118,00 грн., які обґрунтовані розбіжністю між датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товару, згідно даних книги обліку доходів та витрат, та даними у декларації по ПДВ, є хибними, оскільки ФОП ОСОБА_2 зобов'язаний визначати податкові зобов'язання з постачання товарів/послуг саме за подією, що сталася раніше, а не лише за фактом зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, які в свою чергу, відображаються у книзі обліку доходів та витрат.
На підставі викладеного податкове повідомлення-рішення № 0004581305 від 12.02.2019 року, яким ФОП ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 951229,50 грн., у тому числі: за податковими зобов'язаннями 634153,00 грн., за штрафними санкціями санкціями у сумі 317076,50 грн. прийнято відповідачем протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Так, відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Уразі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів
Зважаючи на спростування висновків перевірки про порушення ФОП ОСОБА_2 . п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України в частині відсутності формування податкових зобов'язань з ПДВ на суму 634153,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ на 634153,00 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 612118,00 грн., доводи відповідача про порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за 2017 рік на загальну суму ПДВ 612118,00 грн., у зв'язку з чим застосовано штрафну санкцію, відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, є безпідставними.
Отже податкове повідомлення-рішення № 0004651305 від 12.02.2019 року, яким до ФОП ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних на суму 306059,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині другій статті другій Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали, а якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
За сукупності викладених обставин, оскільки порушення ФОП ОСОБА_2 п. 177.2 п. 177.4, ст. 177, п.п.1.2, п.п 1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п. 164.1 ст. 164, п. 187.1 ст.187, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, визначених ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, податкові повідомлення - рішення від 12.02.2019 р. №0004571305, №000458130, №0004591305, №0004651305 є такими, що прийнято відповідачем протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.
На підставі викладеного, зважаючи на встановлені обставини та аналіз чинного законодавства, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 9605,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 710 від 12.03.2019 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 9605,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 22 липня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Виготовлення рішення суду у повному обсязі здійснено 22 липня 2019 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини рішення в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 242-243, 245-246Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 12.02.2019р. №0004571305 Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області та його скасувати;
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 12.02.2019р. №0004581305 Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області та його скасувати;
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 12.02.2019р. №0004591305 Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області та його скасувати;
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Н" від 12.02.2019р. №0004651305 Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області та його скасувати.
Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 9605,00 грн. (дев'ять тисяч шістсот п'ять гривень).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 22 липня 2019 року.
Суддя С. В. Прудник