про повернення позовної заяви
19 липня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1943/19
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Смокович В.І., одержавши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Луцький слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку,
ОСОБА_1 звернулась із адміністративним позовом до Державної установи "Луцький слідчий ізолятор" про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати грошової компенсації за належні їй до видачі предмети речового майна у сумі 11 353 грн 82 коп.; зобов'язання виплатити грошову компенсацію за належні їй до видачі предмети речового майна у сумі 11 353 грн 82 коп.; стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період із 01 лютого 2018 року по 20 червня 2019 в сумі 166 264 грн 56 коп.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання належним чином оформленої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та надання доказів поважності причин його пропуску.
Представник позивача 15 липня 2019 року подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху) у якій також просив визнати поважними причину пропуску строку звернення до суду із даним позовом.
У вказаній заяві представник позивача зазначив, що спірні правовідносини не є правовідносинами у сфері публічної служби, оскільки позивачем не оспорюються дії відповідача по прийняттю його на публічну службу, її проходження чи звільнення із публічної служби, а тому повинен бути застосований шестимісячний строк на звернення до суду, початок перебігу якого слід відраховувати із 30 травня 2019 року - із дня отримання відповіді на адвокатський запит. Зазначив, що підпис на довідці № 19 від 01 лютого 2018 року про її отримання 20 лютого 2018 року не належить позивачці ОСОБА_1 , що можливо підтвердити за результатами почеркознавчої експертизи.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 14 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Таким чином, зазначеною нормою прямо передбачено, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є публічною службою.
Згідно з пунктом 27 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою КМУ №578 від 14 серпня 2013 року, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.
Як убачається із матеріалів справи, позивач заявив позов про стягнення компенсації за недоотримане речове майно за час проходження служби в державній установі "Луцький слідчий ізолятор", яка є складовою системи Державної кримінально-виконавчої служби.
Наведене свідчить про те, що спір фактично виник між особою, яка проходила службу та суб'єктом владних повноважень щодо права на отримання компенсації за неотримане під час такої служби майно з моменту звільнення, а отже спір є не лише публічно-правовим, але й безпосередньо стосується обставин проходження публічної служби та виникнення певних прав після звільнення з публічної служби, а отже до вказаних правовідносин повинен бути застосований місячний строк звернення до суду, визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Щодо належності підпису особі, яка отримала 20 лютого 2018 року довідку № 19 від 01 лютого 2018 року необхідно зазначити, що позивач ані до позовної заяви, ані до заяви про усунення недоліків позовної заяви не надав доказів, які б свідчили про встановлення факту підроблення документів (зокрема судового рішення, яке набрало законної сили).
Відтак, у суду не виникає обґрунтованих сумнів щодо належності підпису у довідці № 19 від 01 лютого 2018 року про її отримання 20 лютого 2018 року саме ОСОБА_1 , протилежного позивачем не доведено. Із наведеного слідує, що початок перебігу строку звернення до суду із даним позовом розпочався із 21 лютого 2018 року.
Таким чином, суд констатує пропуск позивачем строку на звернення до суду.
Заява позивача про визнання поважними причин пропуску звернення до суду із даним позовом до задоволення не підлягає з огляду на таке.
В обгрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом позивач зазначила, що відповідач з моменту її звільнення (31 січня 2018 року) не видавав довідку про виплату грошової компенсації до 30 травня 2019 року (день отримання відповіді на адвокатський запит). Однак, позивач не надала доказів про звернення із вимогою видати таку довідку та відмову ДУ «Луцький слідчий ізолятор» у такій видачі.
Як установлено із позовної заяви, ОСОБА_1 була обізнана із обов'язком відповідача видати речове майно або виплати за нього грошову компенсацію під час її звільнення (посилається на пункти 27, 60 Порядку 578), неодноразово усно зверталась із вимогами про таку виплату.
Таким чином, з урахуванням статті 122 КАС України щодо початку перебігу строку звернення до суду, - з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, суд не убачає підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом із зазначених у заяві підстав.
Що стосується посилання представника позивача на постанову КАС ВС від 07 березня 2018 року у справі №825/1174/17, висновки якої підлягають до врахування, то суд зауважує, що в даній постанові Верховним судом не досліджувалось питання щодо вибору між місячним та шестимісячним строком на звернення до суду з позовом, а лише підтверджено висновок судів першої та апеляційної інстанцій про пропуск шестимісячного строку на звернення з адміністративним позовом в редакції КАС України, що діяла до 15 грудня 2017 року.
Відповідно до частин першої-другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху; при цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку; якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із частиною п'ятою статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).
Таким чином, оскільки представником позивача не усунуто недоліки позовної заяви, судом визнано неповажними підстави, вказані у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, тому вказану позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути позивачу (особі, яка звернулась з позовом).
Керуючись статтями 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Луцький слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою і доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя В.І. Смокович