про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
22 липня 2019 р. Справа № 125/1104/19
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Яремчук Костянтин Олександрович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Барської міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови про звільнення з посади,
16 липня 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду з Барського районного суду Вінницької області в порядку, передбаченому статтею 29 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Барської міської ради Вінницької області, у якій просить визнати розпорядження міського голови №44-КП від 10 травня 2019 року "Про звільнення з посади начальника комунального підприємства "Бар-благоустрій" неправомірним та скасувати його.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, заявник зазначає, що з 13 листопада 2017 року на підставі контракту працював на посаді начальника комунального підприємства "Бар-благоустрій". Однак, розпорядженням Барського міського голови №44-КП від 10 травня 2019 року на підставі пункту 10 частини 4 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, підпункту "а" пункту 5.2 контракту з керівником комунального підприємства "Бар-благоустрій" від 13 листопада 2017 року його звільнено з посади з 13 травня 2019 року у зв'язку із закінченням строку дії контракту. Водночас, на думку заявника, вказане рішення прийнято міським головою в умовах конфлікту інтересів.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Проаналізувавши обставини, наведені у позовній заяві, а також дослідивши додані до неї матеріали, доходжу висновку, що вказаний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, зважаючи на таке.
Приписами частини 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Водночас, адміністративною справою у розумінні пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
В свою чергу, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини 1 статті 4 КАС України).
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною владних управлінських функцій стосовно іншого суб'єкта.
Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин.
Із поданої позовної заяви слідує, що спір спрямований на оскарження розпорядження відповідача, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника комунального підприємства "Бар-благоустрій", що є комунальним закладом, у відповідності до трудового законодавства.
Приписами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Викладені у позовній заяві обставини свідчать про те, що між учасниками справи виникли спірні правовідносини, які стосуються трудових відносин, а тому вирішення такого спору не належить до юрисдикції адміністративного суду.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №802/3530/14-а, а також у постанові Верховного Суду України від 23 черваня 2015 року у справі №802/3531/14-а.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав: фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з "… питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Іншим прикладом в даному контексті є рішення Європейського суду з прав людини у справі "Занд проти Австрії", яким визначено, що поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Зважаючи на викладене, дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 слід відмовити на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.
Відповідно до частини 6 статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Відтак, враховуючи суб'єктний склад спірних правовідносин та характер таких відносин, розгляд вказаного спору належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 2, 4, 19, 170, 171, 248 КАС України,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Барської міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови про звільнення з посади.
Роз'яснити заявнику, що розгляд такої справи належить до юрисдикції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович