15 липня 2019 року Справа № 160/2576/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кальника В.В.
за участі:
секретаря судового засідання Туренко К.М.
позивача ОСОБА_1
представника відповідачів 1, 2 Матієнко Т.А.
представника третьої особи 1 ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі клопотання представника відповідачів 1, 2 про залишення позову без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача 1 Східного територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, відповідача 2 Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головне управління ДФС у м. Києві, Головне управління ДФС у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа №160/2576/19 за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1 Східного територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, відповідача 2 Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головне управління ДФС у м. Києві, Головне управління ДФС у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 року провадження у справі відкрито та призначене судове засідання. Також, цією ухвалою до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, залучено Головне управління ДФС у м. Києві, Головне управління ДФС у Харківській області.
В судовому засіданні представником відповідачів 1, 2 заявлено клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з порушенням строку, встановленого для звернення до суду. Зауважено, що позивач про те, що нарахування та сплата ЄСВ не здійснюється ніким з відповідачів, дізнався ще 22.06.2018 року, про що свідчить зміст листа позивача від 23.06.2018 року. Отже, на думку представника відповідачів 1,2 строк для надання позивачем позовних вимог до відповідачів щодо нарахування та сплати ними ЄСВ розпочався після 22.06.2018 року та закінчився 22.12.2018 року, а позивач звернувся до адміністративного суду тільки 06.03.2019 року.
Позивач в судовому засіданні зазначив, що вважає, що ним строк не порушено з огляду на тривалу переписку, яка велась з органами доходів і зборів, органами поліції у м. Києві та у Харківській області, та просив суд поновити строк, якщо суд прийде до висновку про його порушення позивачем.
Представник третьої особи 1 в судовому засіданні проти задоволення клопотання про залишення позову без розгляду заперечував, просив строки поновити.
Суд, дослідивши подане клопотання, заслухавши думку позивача, представника відповідачів 1, 2, представника третьої особи 1, вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
При вирішенні заявленого клопотання суд виходить із завдань адміністративного судочинства, якими відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Правовими положеннями ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАС України).
Причина пропуску строку, є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентовано, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
Дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.
Так, частиною 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" правило встановлення обмежень доступу до суду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Як встановлено судом з матеріалів справи, строк звернення позивача до суду порушено, однак, зважаючи на заходи, які вживались позивачем для захисту своїх прав, з метою забезпечення реалізації права позивача на судовий захист, суд дійшов висновку, що доводи позивача про причини пропуску строку звернення до суду заслуговують на увагу, в зв'язку з чим, суд вважає, що слід визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, водночас, у задоволенні клопотання представника відповідачів 1, 2 про залишення позовної заяви без розгляду належить відмовити.
Керуючись ст.45, ст.ст. 240, 241-246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом.
В задоволенні клопотання представника відповідачів 1,2 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 256 КАС України.
Повний текст ухвали складено 22 липня 2019 року.
Суддя В.В. Кальник