про залишення позовної заяви без розгляду
м. Вінниця
17 липня 2019 р. Справа № 120/1397/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Комара П.А.,
за участю:
секретаря судового засідання: Литвина Д.С.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Пилипіва С.О.
розглянувши у підготовчому засіданні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі
за позовом: ОСОБА_2
до: Національної гвардії України
про: визнання протиправним та скасування контракту про проходження військової служби
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування контракту про проходження військової служби.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.05.2019 позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, позивач зазначає, що про порушення свого права він дізнався 7 листопада 2018 року, тобто, коли отримав на руки примірник контракту та виявив, що підпис на ньому не його. Враховуючи таку позицію, вважає, що строк на звернення до суду не пропущений або пропущений з поважних причин.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлене клопотання з викладених у ньому підстав. Крім того, зазначив, що до даної справи не встановлюється місячний строк, оскільки, вона не відноситься до категорії справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.
Представник відповідача у судовому засіданні при вирішенні питання заперечив про поновлення строку на звернення до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Як передбачає ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Додатково суд звертає увагу при вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа «Мельник проти України») погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Частиною 3 ст. 123 КАС України передбачено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи позивач просить визнати протиправним та скасувати контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб офіцерського складу від 07.11.2017 та зобов'язати відповідача звільнити його з займаної посади.
Так, судом встановлено, що до суду позивач звернувся 24.04.2019, оскаржуючи контракт про проходження військової служби від 07.11.2017, який отримав 07.11.2018.
У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що саме 07.11.2018 позивачем отримано примірник контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України від 07.11.2017.
Разом з тим, позивачу про даний контракт стало відомо 07.11.2018, а до суду він звернувся лише 24.04.2019, тобто із пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду.
Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що предмет спору у даній справі пов'язаний з публічною службою, але не відноситься до категорії справ, визначених частиною п'ятою статті 122 КАС України, для яких встановлений місячний строк звернення до суду.
Однак такі доводи позивача суд вважає безпідставними, оскільки у даній справі виник спір з приводу проходження військової служби, тобто укладенням контракту про проходження військової служби у Національній гвардії України, який позивач і хоче визнати протиправним та скасувати, а також зобов'язати відповідача звільнити позивача із займаної посади, яка відноситься до посади публічної служби.
Як визначено п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Зокрема відомим є поділ публічної служби на цивільну та мілітаризовану. Мілітаризована служба характеризується особливим призначенням і завданнями, спеціальним порядком формування і проходження служби, спеціальними вимогами щодо професійної підготовки. Особливими характеристиками мілітаризованої служби є: здійснення охоронної функції, що полягає в охороні і захисті законності та правопорядку, територіальної цілісності та безпеки держави, захисті життя і здоров'я громадян; можливість застосування примусу (легальне застосування насильства); наявність чіткої системи субординації, суворої ієрархії особового складу, обов'язковості наказів. Крім того, при прийнятті на мілітаризовану службу, як правило, визначено жорсткіші вимоги щодо: віку, стану здоров'я, фізичної підготовки тощо. Також службовці мілітаризованої служби мають спеціальні зовнішні атрибути (форму одягу, зовнішні відзнаки), їм присвоюють спеціальні звання.
В Україні до мілітаризованої служби відносять військову державну службу - у Збройних Силах України, Службі безпеки України та правоохоронну (воєнізовану) державну службу - в органах внутрішніх справ (поліції), державній прикордонній службі тощо.
Так, відповідно до ч. 1, 6 ст. 9 Закону України "Про Національну гвардію України" Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом. Трудові відносини працівників Національної гвардії України регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Крім того, статтею 3 даного Указу, поширено дію Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на військовослужбовців Національної гвардії України.
Пунктом 2 Положення передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять:
військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти);
військову службу за контрактом осіб рядового складу;
військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт.
При цьому, у позовній заяві позивач сам вказує на те, що в 2017 році через нестабільну ситуацію в державі погодився на службу в Національній гвардії.
З урахуванням викладеного, дана справа відноситься до категорії справ, для яких частиною п'ятою статті 122 КАС України встановлений місячний строк звернення до суду.
Поряд з тим, для поновлення встановленого законом строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити поважність причин його пропуску.
У свою чергу, поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до адміністративного суду та підтверджені належними доказами.
Враховуючи, що обставини, викладені у клопотанні на обґрунтування причини пропуску строку звернення до суду, були спростовані доказами та поясненнями самого представника позивача, отриманими в ході судового засідання і позивач не надав доказів поважності таких причин пропуску строку звернення, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою без поважних причин.
За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_2 необхідно залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 243, 248, 256 КАС України суд, -
У задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_2 до Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування контракту про проходження військової служби залишити без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович