м. Вінниця
15 липня 2019 р. Справа № 802/1107/17-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,
суддів: Мультян Марини Бондівни,
Воробйової Інни Анатоліївни,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 в адміністративній справі:
за позовом: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 )
до: Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022, адреса: проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168), Південно-територіального квартирно-експлуатаційного управління (код ЄДРПОУ: 24981994, адреса: вул. Армійська, 18, м. Одеса, 65058)
про: визнання протиправним та скасування рішення,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022, адреса: проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168), Південно-територіального квартирно-експлуатаційного управління (код ЄДРПОУ: 24981994, адреса: вул. Армійська, 18, м. Одеса, 65058) про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 року вирішено адміністративний позов задовольнити повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства оборони України від 26 травня 2017 року №358 про звільнення з військової служби у відставку полковника ОСОБА_1 з посади начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління (п. 17); визнано протиправним та скасовано п. 2 наказу Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 14 червня 2017 року №111 щодо виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління; поновлено полковника ОСОБА_1 на військовій службі на посаді начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018 року апеляційні скарги Міністерства оборони України, Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 року - без змін.
28.03.2019 року від Міністерства оборони України відповідача надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 року.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.04.2019 року в задоволенні заяви Міністерства оборони України про зміну способу і порядку виконання судового рішення відмовлено.
21.05.2019 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява в порядку статті 383 КАС України.
Листом № 802/1107/17-а/1493/19 від 24.05.2019 року Вінницький окружний адміністративний суд повідомив позивача, що розгляд заяви буде здійснено, відповідно до вимог статті 383 КАС України, після закінчення терміну щорічної основної оплачуваної відпустки головуючого судді Чернюк Алли Юріївни.
Листом № 802/1107/17-а/1717/19 від 12.06.2019 року Вінницький окружний адміністративний суд повідомив ОСОБА_1 , що розгляд заяви буде здійснено, відповідно до вимог статті 383 КАС України, після закінчення терміну щорічної основної оплачуваної відпустки судді ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 24.06.2019 року призначено заяву ОСОБА_1 до розгляду в судовому з повідомленням учасників справи.
Відповідно до частини 5 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, перевіривши доводи заявника та оцінивши інші докази у їх сукупності суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 КАС України.
Відповідно до частин 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно частини 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
З матеріалів справи вбачається, що 02.08.2018 року Вінницьким окружним адміністративним судом позивачу видано виконавчий лист № 802/1107/17-а, який 30.11.2018 року разом із заявою про примусове виконання рішення суду пред'явлений для виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
07.02.2019 року головним державним виконавцем Думанською Аліною Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 58308074.
Постановою старшого державного виконавця Валявського Олександра Анатолійовича від 28.02.2019 року за невиконання рішення суду накладено на Міністерство оборони України штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн., зобов'язано боржника виконати рішення протягом трьох робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
У зв'язку із невиконанням судового рішення Міністерством оборони України протягом тривалого часу, 03.04.2019 року та 13.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Київської місцевої прокуратури № 9 та Державного бюро розслідувань із заявами про вчинення кримінального правопорушення в яких просив розглянути питання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за статтею 382 Кримінального кодексу України.
Листом № 11/2743 від 18.04.2019 року Військова прокуратура Київського гарнізону повідомила позивача, що оскільки вказана заява не містить відомостей, передбачених частиною 5 статті 214 КПК України, вона не являється повідомленням про кримінальне правопорушення, а тому підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відсутні.
Постановою старшого державного виконавця Валявського Олександра Анатолійовича від 23.04.2019 року за повторне невиконання рішення суду накладено на Міністерство оборони України штраф на користь держави у розмірі 10200,00 грн., зобов'язано боржника виконати рішення та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
23.04.2019 року старшим державним виконавцем Валявським Олександром Анатолійовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду № 802/1107/17-а від 27.11.2018 року про поновлення полковника ОСОБА_1 на військовій службі на посаді начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління.
15.05.2019 року позивач звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зі скаргою на дії старшого державного виконавця Валявського Олександра Анатолійовича та просив скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 58308074 від 23.04.2019 року.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що Міністерство оборони України не виконало рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 року добровільно, а також ухиляється від виконання вимог державного виконавця, що є протиправною бездіяльністю зі сторони відповідача.
Відповідно до статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Водночас, представником Міністерства оборони України надано витяг з наказу Міністра оборони України № 309 від 04.06.2019 року згідно якого, пункт 17 наказу Міністра оборони Украйни (по особовому складу) № 358 від 26.05.2017 року про звільнення з військової служби у відставку полковника ОСОБА_1 , начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління, скасовано та поновлено його на військовій службі на вказаній посаді.
Проте, суд не може вважати такий витяг з наказу беззаперечним доказом того, що заявник був поновлений на військовій службі на посаді начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління, адже згідно статті 65 Закону України № 1404-VІІІ від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
В силу вимог пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 у разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.
У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за № таким-то є недійсним" звільнений... і зазначається нове формулювання.
У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.
Враховуючи те, що відповідачем на час розгляду заяви не надано належних доказів щодо вжиття ним дієвих заходів на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 року по справі № 802/1107/17-а, суд з урахуванням приписів статті 249 КАС України, доходить висновку, що відповідачем порушено положення статті 129-1 Конституції України, частини 2 статті 14 та частини 1 статті 370 КАС України, а саме: не виконано у повному обсязі судове рішення, яке набрало законної сили, що зумовлює необхідність постановлення окремої ухвали і направлення її до Міністерства оборони України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Керуючись статтями 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 року по справі № 802/1107/17-а задовольнити.
Повідомити Міністерство оборони України про факт неналежного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 року по справі № 802/1107/17-а.
Довести до відома Міністерства оборони України про встановлені у змісті ухвали обставини для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленому судом порушенню.
Зобов'язати Міністерство оборони України повідомити Вінницький окружний адміністративний суд про вжиті заходи не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено: 15.07.2019
Головуючий суддя Чернюк Алла Юріївна
Судді Мультян Марина Бондівна
Воробйова Інна Анатоліївна