22 липня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1822/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульський В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач) про визнання протиправними дій відповідача в частині не виплати індексації грошового забезпечення з 01.02.2015 по 31.10.2015 та з 01.01.2016 по 07.12.2018; зобов'язання Луцький прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.02.2015 по 31.10.2015 та з 01.01.2016 по 07.12.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що проходив військову службу у відповідача з квітня 2012 року по грудень 2018 року. Зазначає, що звернувся до відповідача із проханням надати відомості про виплату всіх видів грошового забезпечення за вказаний період, на що отримав лист із інформацією про складові та види сум грошового забезпечення. Також, вказує на те, що 24.05.2019 року дізнався про те, що відповідачем не виплачувалась йому індексація грошового забезпечення з лютого 2012 року по грудень 2018 року, що є порушенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». ОСОБА_1 вважає, що дії відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення є протиправними, а тому просив його позов задовольнити повністю.
Ухвалою від 10.06.2019 відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (а.с.1).
Відповідач у відзиві на позов від 19.06.2019 вих. №14/6955 його вимоги заперечує, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.20-26). В обґрунтування своєї позиції зазначив, що під час проходження військової служби ОСОБА_1 виплачувалось належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалось у межах виділених відповідачу коштів. Відповідно до п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, проведення індексації грошових доходів населення, у тому числі грошового забезпечення, здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Зазначає, що Кабінет Міністрів України рішення про порядок проведення індексації заробітної плати та особливого порядку проведення індексації грошових доходів населення на 2015 рік не приймав, внаслідок чого грошові кошти на виплату індексації заробітної плати не виділялось, а тому в Луцького прикордонного загону відсутні підстави для проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. Також зазначає, що видатки були передбачені у 2015 році з січня по червень включно, та згідно довідки. Індексація грошового забезпечення нараховувалась і виплачувалась позивачу в повному обсязі. На підставі вищевикладеного просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Також у відзиві відповідач клопотав про розгляд справи за участю представників Луцького прикордонного загону.
Щодо клопотання відповідача про здійснення розгляду справи за участю представників Луцького прикордонного загону, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів частин п'ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.
Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачав підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі.
Сторони скористались своїм правом, щодо подачі заяв по суті справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 19.04.2012 №129-ОС1 «По особовому складу», призначено старшого прапорщика ОСОБА_1 , начальником відділу зв'язку - начальник відділу зв'язку прикордонної служби «Піща» ІІ категорії (а.с.28).
Відповідно до витягу з наказу начальника 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України м. Луцьк від 07.12.2018 №587-ос «По особовому складу» старшого прапорщика ОСОБА_1 , начальником відділу зв'язку - начальник відділу зв'язку прикордонної служби «Піща» ІІ категорії, припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби в запас за підпунктом «Б» (а.с.29). Також наказом від 10.12.2018 №589-ос, позивача виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення (а.с.30).
Відтак, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, те що позивач дійсно проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 11.04.2012 по 12.12.2018.
Як слідує з матеріалів справи, на звернення позивача від 13.05.2019 відповідач листом від 22.05.2019 №11/5876 направив копії довідок про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2015 - 2018 роки (а.с.5-9).
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення, відтак звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).
Статтею 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009, встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.
Як визначено статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі - Закон №1282-XII), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Аналогічна норма закріплена у пункті 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року (далі - Порядок №1078).
Статтею 4 Закону № 1282-XII встановлено підстави для проведення індексації. Так індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у частині першій статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №15, ст. 111) цифри «101» замінено цифрами «103».
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункт 4 Порядку №1078).
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №141 пункт 5 Порядку №1078 викладено в такій редакції: «У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків».
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»).
Отже, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Згідно зі статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Відповідно до статті 27 Закону України від 03 квітня 2003 року №661-IV Про «Державну прикордонну службу України» фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством.
У свою чергу, положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина друга, шоста статті 5 Закону № 1282-XII в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01 грудня 2015 року). Аналогічні положення містить пункт 6 Порядку №1078.
Ці норми безпосередньо не пов'язують індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів. Виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17.
Посилання відповідача на відсутність видатків у спірних роках на виплату індексації грошового забезпечення як поважну причину непроведення розрахунку суд відхиляє, оскільки належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується Житомирський прикордонний загін, такі кошти відсутні, суду не надано.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Суд при розгляді справи також враховує рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.
Таким чином, вказані відповідачем у відзиві обставини не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.
Вирішуючи спір, суд враховує, що згідно із загальними засадами права, дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Як слідує з довідки Луцького прикордонного загону (а.с.32), ОСОБА_1 у 2015 році відповідно до кошторисних призначень на 2015 рік нараховано та виплачено індексацію з січня по червень 2015 року в загальній сумі 2 881,79 грн.
При цьому в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 31.12.2015 та з 01.01.2016 по 07.12.2018, що свідчить саме про протиправну бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за вказані періоди (періоди проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_2 ). У зв'язку з цим суд вважає за необхідне визнати таку бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати Луцький прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме з 0 з 01.07.2015 по 31.12.2015 та з 01.01.2016 по 07.12.2018.
Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач в ході розгляду справи не довів правомірність своєї бездіяльності, а відтак позов обґрунтований та підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.07.2015 по 31.12.2015 та з 01.01.2016 по 07.12.2018.
Зобов'язати Луцький прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.07.2015 по 31.12.2015 та з 01.01.2016 по 07.12.2018.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський