Справа № 520/11439/19
Провадження № 2/520/4270/19
22.07.2019 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Куриленко О.М..
за участю секретаря - Баранової Ю.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Чорноморська товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,
24 травня 2019 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить: визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №19 від 18 лютого 2000 року, а саме: квартири АДРЕСА_1 загальною площею 33,5 кв.м., укладений на Чорноморській товарній біржі, між продавцем - ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 03 квітня 1996 року), яка на той час проживала за адресою: АДРЕСА_2 , та покупцем - ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 08 червня 1998 року), паспортні дані на цей час: паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 21.11.2000 року, яка на час укладення договору купівлі-продажу проживала за адресою: АДРЕСА_3 .
Свої вимоги мотивувала тим, що 18.02.2000 року між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, кожна із сторін виконала повністю цей договір, однак, під час укладання Біржового договору вони не знали про те, що договір необхідно укладати саме в нотаріальній формі, так як чинним на той час законодавством зазначене не було передбачено.
У зв'язку з чим на теперішній час вона не може реалізовувати свої права власника по розпорядженню своїм майном, так як нотаріусами не визнається правомірність договору купівлі-продажу укладеного на біржі нерухомості.
Вказана обставина і стала підставою, для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Куриленко О.М., яка ухвалою від 24.05.2019 року прийняла справу до свого провадження.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.
У судове засідання з'явилась позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , які позов підтримали в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, про час та місце його проведення сповіщалась належним чином, звернулась до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позову не заперечує.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази, вважає позов підлягаючим задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України у редакції 1963 року, який діяв на момент укладання договору купівлі-продажу вказаної квартири.
Судом встановлено, що 18 вересня 2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 19, відповідно до умов п. 1 якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 купила квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаний договір купівлі - продажу нерухомого майна було укладено у письмовій формі та зареєстрований на Чорноморській товарній біржі та в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості.
Відповідно до п. 6 Договору вказана квартира продана за 8 101 гривень, які отримані «Продавцем» до підписання цього договору.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі (ст. 219 ЦК України).
Разом з тим, у відповідності зі ст. 227 ЦК України в редакції 1963 року, що діяла на момент виникнення правовідносин, при укладені договорів купівлі-продажу нерухомого майна потрібна нотаріальна форма договору, якщо хоча б одна зі сторін договору є громадянин України.
Згідно до ч. 2 ст. 47 ЦК України (у редакції 1963 року) та ст. 220 ЦК України (у редакції 2003 року), якщо одна зі сторін повністю або частково виконала договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, а інша ухиляється від нотаріального посвідчення, суд вправі на вимогу однієї зі сторін визнати угоду дійсної.
Крім того, у відповідності зі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов, а саме: якщо вона являє собою куплю-продаж, допущений до обороту на товарній біржі, якщо її учасники - члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеної з моменту її реєстрації на біржі.
Таким чином, сторони виконали всі умови договору купівлі-продажу, у результаті яких наступили юридичні наслідки, а саме одна сторона передала іншій квартиру.
Окрім того з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_8 , який було розірвано 04 травня 2011 року.
Отже, докази щодо виконання умов договору купівлі-продажу нерухомого майна № 19 від 18 лютого 2000 року ніким не спростовані та свідчать про те, що позивач є добросовісним набувачем нерухомого майна.
Відповідно до ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За таких обставин, коли позивач передала гроші за куплену квартиру, а відповідачі передали їй у відповідь квартиру та право встановлювані документи, а позивач відповідно їх прийняла, та розпочала користуватися вказаною квартирою то суд на підставі ст. ст. 224-225 ЦК УРСР (в ред.1963р.), які діяли на час домовленостей і існуючих правовідносин між сторонами, вважає, що відбулося повне виконання договору купівлі-продажу і право власності на куплене нерухоме майно підлягає захисту шляхом визнання правочину дійсним.
Крім того, згідно з ст. 328 ЦК України,України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
З урахуванням вищевказаного, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов законний та обґрунтований та підлягає задоволенню шляхом визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 19 від 18 лютого 2000 року.
На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 81,280-283 ЦПК України , ст. 47 ч. 2 ст. 227 ЦК Україна у редакції 1963 року, ст. 220 ЦК України в редакції 2003 року, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,, третя особа Чорноморська товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №19 від 18 лютого 2000 року, а саме: квартири АДРЕСА_1 загальною площею 33,5 кв.м., укладений на Чорноморській товарній біржі, між продавцем - ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 03 квітня 1996 року), яка на той час проживала за адресою: АДРЕСА_2 , та покупцем - ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 08 червня 1998 року), паспортні дані на цей час: паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 21.11.2000 року, яка на час укладення договору купівлі-продажу проживала за адресою: АДРЕСА_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси.
Суддя Куриленко О. М.