Справа № 523/13887/18
№ провадження 4-с/495/23/2019
Ухвала
18 лютого 2019 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі головуючого - одноособово судді Шевчук Ю.В.
при секретарі Савенко М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровському справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Суворовського району Шишки Т.С. -
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Суворовського району Шишки Т.С.
В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 просив задовольнити його скаргу та скасувати постанову, з мотивів викладених у скарзі.
В судове засідання представник державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Суворовського району не з'явився, однак надав до суду заперечення, згідно якого вказує, що вважає скаргу не обґрунтованою. Та вказує настпуне, що починаючи з 27.12.2017 року по 26.09.2018 рік у відділі на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 55449042, відкритого за заявою стягувана ОСОБА_1 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-4782/10 виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 грошової суми в розмірі 10000 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентного 80000 грн. на користь ОСОБА_1 .
При проведенні державним виконавцем виконавчих дій боржником 25.09.2018 року на депозитний рахунок відділу надійшла грошова сума, стягнута з боржника, в розмірі 8 8251 грн. достатня для виконання вимог виконавчого документа, сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Згідно з платіжним дорученням № 2623 від 03.10.2018 року грошова сума в розмірі 80000 грн. перерахована на користь стягувача ОСОБА_1 за реквізитами наданими стягувачем у заяві.
26.09.2018 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним фактичним виконанням, згідно з п. 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Керуючись статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» скасовано вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, в тому числі тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України.
Оскільки рішенням суду борг стягнуто в доларах США із зазначенням гривневого еквіваленту за курсом Національного банку України на час вирішення спору, а законодавством державного виконавця не наділено правом змінювати суму заборгованості, розраховану та визначену у рішенні суду (гривневий еквівалент), то виконавче провадження підлягає закінченню за умови оплати боржником заборгованості саме у національній валюті. Просить відмовити у задоволенні скарги.
Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.
Вивчивши матеріали скарги, докази, поянення скаржника, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовіносини.
Позовні вимоги позивач обгрунтував наступним. Білгород - Дністровським районним судом Одеської області було видано дублікат виконавчого листа від 18.12.2017 року на виконання рішення Білгород - Дністровського районного суду Одеської області по справі №2- 4782/10 від 25.10.2010 року по стягненню з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь суму боргу у розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США, що на момент винесення рішення за курсом НБУ було еквівалентно 80000 (вісімдесят тисяч) гривень, який був поданий мною до Другого Суворовського відділу ДВС Одеси Головного територіального управляння юстиції в Одеській області.
По даному виконавчому листу було відкрито виконавче провадження №55449042 та було накладено арешт на рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , але з виявленого в нього майна - це квартира у АДРЕСА_1 , яка вже була під арештом. На виклики державних виконавців боржник ОСОБА_2 не з'являвся з 2011 року, коли перший раз було зареєстровано провадження про стягнення боргу на його користь.
Тільки коли суддя Суворовського районного суду Середа І.В. винесла ухвалу від 13.06.2017 року (справа 523/8311/17) про тимчасове обмеження виїзду за межі України ОСОБА_2 , за поданням державного виконавця Суворовського відділу ДВС Одеси за його ходатайством, йому заборонили виліт з Одеського аеропорту з'явився його представник - адвокат Тонкошкур І.В.
04.10.2018року на його особливий рахунок були переведені кошти в сумі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень.
05.10.2018 року скаржник з'явився в Другий Суворовський відділ ДВС до державного виконавця Шишки Т.С., яка віддала йому на руки Постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.09.2018 року на підставі повного виконання провадження. З даним фактом не погодився, тому що у розписці наданою йому ОСОБА_2 вказано що він зобов'язується повернути мені суму 10000 (десять тисяч) доларів СІНА, які він в нього позичив та обіцяв до 27.09.2009 року, в рішенні суду та виконавчому листі також зазначена сума 10000 (десять тисяч) доларів США, але еквівалент 80000 (вісімдесят тисяч) гривень на 25.10 2010 року. За даними НБУ на 04.10.2018 року (на момент часткового погашення боргу ОСОБА_2 та зачислення на мій особливий рахунок 80000 грн.) курс долара США встановлений - 28.32 грн. за 1 долар США. Згідно цього 10000 доларів США, які зобов'язаний повернути мені ОСОБА_2 буде еквівалентно 283 200 грн. ОСОБА_2 9 років користувався його коштами у сумі 10000 доларів США, та віддав лише частину від цієї суми.
Вважає, що рішення за виконавчим листом було б виконано в повному обсязі якщо б боржник ОСОБА_2 розрахувався у сумі еквівалентній 10000 доларів США по курсу НБУ на день розрахунку за вирахуванням 80000 грн., які він вже сплатив. Таким чином скаржник звернувся в письмовій формі про часткове погашення боргу ОСОБА_2 до державного виконавця та про передчасне закриття виконавчого провадження №55449042.
Керуючись статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» скасовано вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, в тому числі тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України.
Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», неявка в судове засідання в зазначених справах заявника або заінтересованої особи, яким повідомлено про час і місце його проведення, не перешкоджає розгляду скарги.
Суд, дослідивши матеріали скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги скаржника, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги з наступних підстав.
Статтрею 129-1 Конституції встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обовязковим до виконання.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконавче провадження в Україні здійснюють державні виконавці відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
За положеннями ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень; судові накази; ухвали, постанови; виконавчі написи нотаріусів.
Згідно з роз'ясненнями пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними у п. 15 постанови від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою від 03 червня 2016 року № 4), при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.
Тобто, у сторони виконавчого провадження є процесуальна можливість оскарження рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця шляхом подання скарги та передбачена розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».
Відповідно до ст.ст. 447, 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно з положеннями ч.ч.2 і 3 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене прав заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
На підставі наданої постанови №55449042 від 26.09.2018 року про закінчення виконавчого провадження, суд встановив про відсутність порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 з боку державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Суворовського району Шишки Т.С., так державним виконавцем було в повному об'ємі виконаний виконавчий лист, тобто стягнута сума, яка вказана до стягнення.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що державним виконавцем були додержані вимоги Закону України "Про виконавче провадження".
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.447-453, 353 ЦПК України, -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Суворовського району Шишки Т.С. - відмовити в повному обсязі.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Суддя :