справа № 522/19581/18
провадження № 2-а/520/272/19
(повне)
09.07.2019 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у одноособовому складі:
суддя Літвінова І.А. (головуючий)
секретар судового засідання - Молодов В.С.,
за участю позивача - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі адміністративну справу № 522/19581/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у м. Одесі Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Кірова Сергія Сергійовича, третя особа - Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
В жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до інспектора Управління патрульної поліції у м. Одесі Департаменту патрульної поліції Кірова Сергія Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 12.10.2018 року серії ЕАВ № 659692 в сумі 255 грн., передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП.
Посилається на те, що 12.10.2018 року інспектором 3-ої роти 2-го батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Кіровим С.С., відносно позивача винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАВ № 659692, по якій позивач визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та встановлено штраф в розмірі 255 грн. У постанові було зазначено, що водій керуючи тз, здійснив перетин через подвійну суцільну лінію д.р.1.3., чим порушив п.8.5.1. ПДР - Порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на думку позивача не було вчинено ніякого адміністративного правопорушення. Інспектором Кіровим С.С. не було взято до уваги, що горизонтальна дорожня розмітка на вулиці Тираспольській не була достатнім чином розмічена, а відповідно до правил дорожнього руху в такій ситуації необхідно керуватися знаками. Так, відповідно до п.8.5-1 Правил дорожнього руху Дорожня розмітка застосовується відповідно до ПДР і повинна відповідати вимогам національного стандарту. Дорожня розмітка повинна бути видимою учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби на відстані, що забезпечує безпеку руху. На ділянках доріг, на яких є труднощі для видимості учасниками дорожнього руху дорожньої розмітки (сніг, бруд тощо) або дорожня розмітка не може бути відновленою, установлюються відповідні за змістом дорожні знаки.
Позивач також вказував, що постанова була складена на вул. Асташкіна, а там немає ніяких суцільних ліній. Також позивач звернув увагу на той факт, що лейтенант поліції Кіров С.С. зупинив позивача на вулиці Спиридонівська, 33, але для складання постанови вимагав переміститися на вулицю Асташкіна, де було і складено постанову. Відповідно до ч. 3 ст. 258 КУпАП працівник патрульної поліції повинен винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто - на місці зупинки транспортного засобу. В даному випадку місце зупинки - це вулиця Спиридонівська, 33, тобто саме тут потрібно було скласти постанову, але відповідно до матеріалів справи постанова була складена на вул. Асташкіна. Таким чином, можна зробити висновок, що постанова складена з порушенням процедури винесення.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просить задовольнити.
Відповідач інспектор 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у м. Одесі Департаменту патрульної поліції Кіров Сергій Сергійович в судове засіданні не з'явився. Про час, дату та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань не надавав, розпорядившись наданим йому правом на власний розсуд.
Ухвалою суду від 10.12.2018 року відповідач був попереджений, що в справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасування, як така, що складена з порушенням процедури винесення та не відповідає дійсним обставинам події.
Так, постанова Серія ЕАВ № 659692 складена у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керуючи транспортним засобом HONDA ACCORD НОМЕР_1 12.10.2018 року порушив п.8.5.1. ПДР - Порушення вимог горизонтальної розмітки. Місце скоєння правопорушення та місце розгляду справи у постанові ототожнені та вказана адреса: м. Одеса , вул . Асташкіна, 2 .
Суд зазначає, що проїзна частина дороги по вулиці Асташкіна у місті Одесі біля будинку 2 будь-якої горизонтальної дорожньої розмітки не містить, що взагалі виключає можливість учасниками дорожнього руху на ділянці по вулиці Асташкіна, 2 в місті Одесі порушувати вимоги горизонтальної розмітки, у зв'язку із відсутністю такої розмітки.
Конституційний Суд України у пункті 2.4 мотивувальної частини свого рішення від 26.05.2015 № 5-рп/2015 зазначив, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає.
Наслідки винесення інспектором поліції постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не на місці вчинення правопорушення визначені і у постанові ВС від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а (2-а/337/154/2016), де підставою для скасування постанови інспектора ПП, крім її складення не на місті вчинення правопорушення, також було й невірно зазначено місце вчинення правопорушення.
При розгляді справи за позовом ОСОБА_1 третя особа Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції у письмових поясненнях зазначила, що вина позивача в скоєнні адміністративного правопорушення підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом № 20181012205429001222 з відео регістратора, закріпленого в службовому автомобілі поліції, зокрема з відеозапису вбачається наступне: час на відео 12:40:24 - автомобіль «Хонда» темного кольору рухається назустріч поліцейським, та здійснює поворот ліворуч на вулицю Асташкіна, перетинаючи подвійну суцільну розмітку 1.3, після чого зупиняється на вимогу поліції; автомобіль правопорушника залишається в полі зору поліцейських під час переслідування, та в момент зупинки чітко видно його державний номерний знак, а саме НОМЕР_1 ; з розмови позивача з поліцейським вбачається, що він добре усвідомлює про наявність суцільної подвійної смуги в місті здійснення ним повороту ліворуч, однак, намагається скористуватися тим, що розмітка має незначну затертість, у зв'язку з систематичним її перетинанням транспортними засобами.
До цих пояснень суд відноситься критично, виходячи з наступного:
У письмових поясненнях третьої особи час руху автомобілю темного кольору та здійснення ним повороту ліворуч вказаний 12:40:24, тоді як в оскаржуваній постанові час скоєння правопорушення вказаний 12:48:51;
в поясненнях третьої особи не вказана вулиця, на якій наявна суцільна розмітка 1.3., перетин якої здійснив автомобіль темного кольору при повороті ліворуч (як зазначалося вище вулиця Асташкіна, 2, яка в постанові вказана місцем скоєння правопорушення, суцільної горизонтальної розмітки 1.3. в тій частині не містить);
не відповідають дійсності твердження у поясненнях про те, що автомобіль правопорушника залишається в полі зору поліцейських під час переслідування. При при дослідженні наявних в матеріалах справи відеозаписів суд встановив, що автомобіль темного кольору (номерні знаки не ідентифікуються), який рухався назустріч поліцейським, після здійснення повороту ліворуч на вулицю Асташкіна вибув з поля зору поліцейських, а автомобіль темного кольору HONDA ACCORD НОМЕР_1 потрапив в поле зору поліцейських приблизно через 8 секунд після цього.
Те, що при розмові з поліцейськими позивач добре усвідомлює наявність суцільної подвійної смуги в місті здійснення ним повороту ліворуч є лише суб'єктивною оцінкою думок позивача третьої особи. Так позивач у суді зазначав, що ймовірно третьої особою мається на увазі розмітка на вулиці Тираспольській. Позивач впевнений, що при будівництві в тому районі житлового комплексу компанією «KADORR Group» розмітка по вулиці Тираспольській була умисно затерта дорожніми службами для вільного повороту будівельного та іншого транспорту, тому водії вільно здійснюють там поворот ліворуч, користуючись дорожніми знаками. Суд зауважує, що систематичний перетин цієї смуги транспортними засобами підтверджує і третя особа у своїх поясненнях, зазначаючи: «розмітка має незначну затертість, у зв'язку з систематичним її перетинанням транспортними засобам». В цьому випадку ступень затер тості, яку третя особа характеризує як «незначну» також є суб'єктивною оцінкою. Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції не надає критеріїв визначення ним «значної» чи «незначної» затертості розмітки. Не є підтвердженим, що ця розмітка відповідала технічним вимогам ДСТУ 2587-94 «Розмітка дорожня технічні вимоги. методи контролю. правила застосування» й відповідно відповідала вимогам п.8.5-1 Правил дорожнього руху, за приписами яких дорожня розмітка застосовується відповідно до ПДР і повинна відповідати вимогам національного стандарту.
Суд зазначає, що наявність сполучника «і» в конструкції положень п. 8.5-1 Правил дорожнього руху свідчить, що умовою застосування дорожньої розмітки відповідно до ПДР є відповідність цієї розмітки вимогам національного стандарту.
Відповідач та третя особа не надали доказів того, що горизонтальна дорожня розмітка, у недотримані якої звинувачують позивача, станом на 12.10.2018 року відповідала вимогам національного стандарту.
Слід зазначити, що на час винесення цього рішення судом, оновлена дорожня розмітка при повороті ліворуч з вулиці Тираспольській в напрямку вулиці Асташкіна в місті Одесі не є суцільною та дозволяє здійснення такого повороту транспортним засобам.
Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписучи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисточи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Положення ст. 7 КАС України передбачає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали.
В ході розгляду адміністративної справи № 520/19581/19, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на обставини, встановлені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАB № 659692 від 12 жовтня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративногосудочинстваУкраїни, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ; паспорт громадянина України: НОМЕР_3 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Одеській області 06.09.1996); адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) до інспектора 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у м. Одесі Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Кірова Сергія Сергійовича, третя особа - Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Скасувати постанову Серія ЕАВ № 659692 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у м. Одесі Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Кіровим Сергієм Сергійовичем 12.10.2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Днем складення повного рішення є 19 липня 2019 року.
Суддя Літвінова І. А.