Справа № 496/1718/19
Провадження № 2/496/1200/19
18 липня 2019 року Біляївський районний суд
Одеської області
в складі: головуючого судді - Трушиної О.І.
за участю секретаря - Горищенко К.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Біляївка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 07.07.2011 року у розмірі 18123,49 грн. та судові витрати по справі.
Свої вимоги мотивує тим, що 07.07.2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем був укладений кредитний договір б/н, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які викладено на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у анкеті-заяві і є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання за кредитним договором та станом на 02.04.2019 року виникла заборгованість у розмірі 18123,49 грн., яка складається з наступного: заборгованості за простроченим тілом кредиту - 1067,25 грн., нарахованої пені за прострочене зобов'язання - 12567,03 грн., заборгованості за нараховану пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 3150 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 839,21 грн. Оскільки відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість за кредитним договором, представник позивача звернувся до суду з позовом.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 20.05.2019 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але подав до суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив справу розглянути у його відсутність і не заперечував проти заочного розгляду справи. Крім того, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоча повідомлявся про день слухання справи належним чином, відзив на позов не подав, а тому суд, приймаючи до уваги заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, приймаючи до уваги заяву позивача, суд вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, 07.07.2011 року відповідач ОСОБА_1 , як клієнт банку, підписав надруковану «Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку» (а.с. 9) про те, що він отримав картку, про що свідчить його підпис у зазначеній анкеті-заяві.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач 07.07.2011 року отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Однак, «Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку» не містить даних про отримання відповідачем зазначеної суми кредиту.
Разом з цим, у заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, обов'язок клієнта, зокрема погашати заборгованість по кредиту, відсотки за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених цим договором.
Згідно з п. 2.1.1.7.6 Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає оплаті в зазначені банком терміни.
П. 2.1.1.2.4 Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку встановлено, що підписання цього договору є прямим і безумовним згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Відповідно до п. 1.1.7.11 Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.
АТ КБ «Приватбанк» є правонаступником прав та обов'язків ПАТ КБ «Приватбанк», який в свою чергу є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ КБ «Приватбанк», у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 р. змінено найменування з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на ПАТ КБ «ПриватБанк», а згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на АТ КБ «Приватбанк», про що зазначено у п. 1.7 Статуту АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 50-51).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 02.04.2019 року виникла заборгованість у розмірі 18123,49 грн., яка складається з наступного: заборгованості за простроченим тілом кредиту - 1067,25 грн., нарахованої пені за прострочене зобов'язання - 12567,03 грн., заборгованості за нараховану пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 3150 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 839,21 грн. (а.с. 6-7).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а ч. 1 ст. 1049 вказаного Кодексу встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору кредит у строк та в порядку, встановлених договором.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Так, у позовній заяві позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі повертав кредитні кошти та не сплачував передбачені зазначеним вище кредитним договором платежі, що призвело до виникнення перед банком заборгованості.
Однак, у позовній заяві відсутні вимоги про стягнення тіла кредиту. У позовній заяв Банк не поставив суд до відома, коли саме позивач сплатив тіло кредиту. Для розгляду справи ця обставина має суттєве значення, зокрема, суд повинен мати можливість перевірити правильність нарахування відсотків, пені, штрафу, суми які є похідними від дати прострочення платежу, однак позивач позбавив суд такої можливості. Слід зазначити, що наданий позивачем розрахунок заборгованості, до того ж, не завірений належним чином, не дає можливості визначити існуючу заборгованість за тілом кредиту.
Крім того, з доданого вище до позовної заяви розрахунку заборгованості не вбачається, виходячи з чого нараховані: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 1067,25 грн., пеня за прострочене зобов'язання - 12567,03 грн., заборгованість за нараховану пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 3150 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 839,21 грн. із вимогами про стягнення з якими звернувся до суду позивач та які складові у нього були включені.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у свої сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд дійшов висновку, що надані позивачем докази викликають сумнів у своїй достовірності, а їх сукупність недостатня для висновку щодо визначення існуючої заборгованості за відповідачем.
При цьому суд позбавлений можливості збирати докази з власної ініціативи.
Так, відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1, ч. 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 205, 526, 625, 634, 642, 1048-1050, 1054, 1057ЦК України, ст. ст. 81, 258, 259, 263-265, 268, 279, 280-282, 352, 354, 355ЦПК України, суд -
Позовну заяву Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 07.07.2011 року у розмірі 18123,49 грн. - залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, через Біляївський районний суд Одеської області.
Повне судове рішення складено 18 липня 2019 року.
Суддя О.І. Трушина