36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
19.07.19 Справа № 917/773/19
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Отюговій О. І., розглянувши справу № 917/773/19
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лего" вул. М. Грушевського, 59-а, оф.301, м. Дніпро,49069
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтера - Строй" вул. Першотравнева, 20А, оф.505, м. Кременчук, Полтавська область,39600
про стягнення 57 483,66 грн. заборгованості
Без виклику учасників справи
16.05.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лего" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтера Строй" про стягнення 57483,66 грн. заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області суду від 20.05.2019 року cуд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/773/19 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.05.2019 року була надіслана відповідачу 20.05.2019 року рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Поштове відправлення було вручене відповідачу 23.05.2019 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (№3600114306060).
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч. 5 ст. 240 ГПК України)
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
28.09.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лего" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтера - Строй" (підрядник, відповідач) укладено договір підряду № 2809/2 з додатком (арк. с. 15-21).
Умовами даного договору сторони погодили наступне:
- підрядник зобов'язався порядку та строки, встановлені Договором підряду виконати роботи з благоустрою території на об'єкті замовника, що розташований за адресою: м. Кременчук, вул. Першотравнева, 63/16, згідно додатку №1 до цього договору, а замовник зобов'язався прийняти належним виконану роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором та додатками до нього (п. 1.1. договору);
- об'єм, характер та вартість робіт, що будуть виконуватись підрядником встановлюються згідно з умовами Договору у кошторисі (-сах) та/або додатках до нього, та обмежені сумою цього договору (п. 1.2. договору);
- підрядник розпочинає виконання робіт за цим договором протягом одного дня з моменту підписання вказаного договору сторонами та отриманням від замовника авансу. Кінцевий строк виконання усіх робіт, зазначених у цьому договорі - 10 (десять) календарних днів від початку їх виконання (п. 1.4. договору);
- замовник проводить оплату робіт за цим договором в наступному порядку: аванс у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. протягом 5 (п'яти календарних днів з моменту підписання цього договору; остаточний повний розрахунок за виконані роботи на Об'єкті замовника після прийняття виконаних робіт комісією замовника на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт (п. 4.3. договору);
- у випадку, якщо підрядник не приступив до виконання робіт та/або не завершив їх у встановлений даним договором строк, зазначений у п. 1.4.. він сплачує замовнику штрафну неустойку у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих відсотка) % від вартості договірної ціни за кожен день такого затримання (п. 6.5. договору);
- підряду у випадку неякісного виконання робіт підрядником або якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право у односторонньому порядку достроково розірвати цей договір, письмово попередивши підрядника про це та проводить розрахунок за фактично виконані роботи з відрахуванням вартості шкоди, якщо така була завдана в ході виконання робіт по цьому договору. Підрядник зобов'язаний повернути отриманий від замовника аванс у випадку розірвання договору з підстав, коли підрядник своєчасно не приступив до виконання робіт протягом 2 (двох) банківських днів з дати дострокового розірвання договору (п. 8.2.1. договору);
- цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його їх печатками, та діє до « 31» грудня 2018р., але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.1. договору).
Додатком №1 до договору сторони погодили види робіт, їх кількість, ціну (загальна вартість робіт з ПДВ: 59060,00 грн.) та строк виконання робіт до 12.10.2018 року (арк. с. 21).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що ним на виконання умов договору 05.10.2018 року було перераховано відповідачу 20 000,00 грн. авансу по договору, що підтверджується платіжним дорученням №9107 від 05.10.2019 року (арк. с. 22).
Факт перерахування даної грошової суми також підтверджується підписаним між сторонами Актом звіряння взаємних розрахунків за період жовтень 2018р. (арк. с. 23).
Як вказує позивач відповідач, не дивлячись на отримання від позивача передбаченої умовами договору підряду передоплати у розмірі 20 000,00 грн., так і не приступив до виконання обумовлених цим договором та додатками до нього робіт.
Позивачем 06.02.209 року було направлено на адресу відповідача вимогу щодо повернення авансового платежу за договором підряду від 29.01.2019 року, що підтверджується фіскальним чеком та накладною N 4906903485209 ДД ПАТ «Укрпошта» від 06.02.2019р., а також описом вкладення в цінний лист від тієї ж дати (арк. с. 24-25).
Проте, як вказує позивач, дане поштове відправлення пролежало у поштовому відділенні за місцезнаходженням відповідача 16 днів (що підтверджується інформацією про відстеження поштового відправлення, отриманого на сайті https://ukrposhta.ua/) так і не отримано відповідачем та було повернуте до відділення відправника та вручене позивачеві (арк. с.26).
Отже, вимога позивача була залишена відповідачем без реагування та відповіді.
Позивач зазначає, що відповідач до теперішнього часу роботи не виконав та не повернув позивачу попередню оплату в сумі 20 000,00 грн. не поставив.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про стягнення з відповідача 57 483,66 грн. заборгованості, яка складається з: 20 000,00 грн. суми передоплати, 36 285,00 грн. суми штрафної неустойки, 997,66 грн. суми інфляційних за період з 07.10.2018 року - 06.02.2019 року та 201,00 грн. суми 3% річних за період з 07.10.2018 року - 06.02.2019 року (розрахунки арк. с. 11-14).
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору підряду.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст. 854 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як встановлено судом, позивач на виконання умов договору в рахунок здійснення попередньої оплати перерахував відповідачу 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9107 від 05.10.2018 року (арк. с.22).
У пункті 1.4. договору сторони погодили, що підрядник розпочинає виконання робіт за цим договором протягом одного дня з моменту підписання вказаного договору сторонами та отриманням від замовника авансу. Кінцевий строк виконання усіх робіт, зазначених у цьому договорі - 10 (десять) календарних днів від початку їх виконання.
Оскільки сторони у договорі обумовили строк виконання відповідачем робіт за договором, то згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як стверджує позивач, відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, у встановлений договором строк не виконав визначені умовами договору роботи.
Направлена на адресу відповідача вимога залишена останнім без відповіді та задоволення, а тому станом на день звернення з позовом до суду за відповідачем рахується борг в сумі 20 000,00 грн.
Таким чином зобов'язання відповідача щодо повернення позивачу попередньої оплати в розмірі 20 000,00 грн. на час розгляду справи не виконане. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 20 000,00 грн. попередньої оплати є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Водночас, відповідно ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, недодержання письмової форми є наслідком нікчемність правочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 6.5. договору сторони погодили, що у випадку, якщо підрядник не приступив до виконання робіт та/або не завершив їх у встановлений даним договором строк, зазначений у п. 1.4.. він сплачує замовнику штрафну неустойку у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих відсотка) % від вартості договірної ціни за кожен день такого затримання.
На підставі вищевикладеного позивачем нараховано відповідачу:
- 36 285,00 грн. штрафної неустойки за період з 07.10.2018 року - 06.02.2019 року;
- 997,66 грн. інфляційних за період з 07.10.2018 року - 06.02.2019 року;
- 201,00 грн. суми 3% річних за період з 07.10.2018 року - 06.02.2019 року (розрахунки арк. с. 11-14).
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 36 285,00 грн. штрафної неустойки за період з 07.10.2018 р. по 06.02.2019 р. суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Грошовим, за змістом статей, зокрема, статті 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Таким чином, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.
За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за невиконані роботи.
Аналогічний правовий висновок про неможливість нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму попередньої оплати у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 910/24853/13, від 20.11.2018 у справі № 916/75/18.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку позивач нараховує інфляційні та 3% річних до моменту пред'явлення вимоги про повернення грошових коштів, тобто до моменту коли зобов'язання були негрошовими, оскільки відповідач повинен був виконати роботи.
Отже, застосування до спірних правовідносин приписів ст. 625 ЦК України за період з 07.10.2018 року - 06.02.2019 року ( до моменту пред'явлення вимоги про повернення грошових коштів) є безпідставним, оскільки вимоги позивача на той момент не були грошовими в розумінні вказаної статті.
Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 997,66 грн. та 3 % річних в розмірі 201,00 грн., які він нарахував на суму попередньої оплати.
Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 20 000,00 грн. попередньої оплати та 36 285,00 грн. штрафної неустойки підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 129, 232-233,237-238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтера - Строй" (вул. Першотравнева, 20А, оф.505, м. Кременчук, Полтавська область,39600, ідентифікаційний код 38132470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лего" (вул. М. Грушевського, 59-а, оф.301, м. Дніпро,49069, ідентифікаційний номер 23374418) 20 000,00 грн. попередньої оплати, 36 285,00 грн. штрафної неустойки, 1880,94 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 19.07.2019 року
Суддя О.М.Тимощенко
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.