"18" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1558/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.
При секретарі судового засідання Орлов О.О.
розглянувши справу №916/1585/19
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон» (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, код ЄДРПОУ 14291113);
до відповідача: Акціонерного товариства „Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії „Одеська залізниця (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200);
про стягнення 15 723,52 грн.
Представники сторін:
від позивача - Лисогор А.Б, довіреність № 798, дата видачі : 26.12.18;
від відповідача - Костовська О.В., № 2054, дата видачі : 07.12.18;
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства „Нібулон звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства „Українська залізниця в особі Регіональної філії „Одеська залізниця, в якій просить суд стягнути з останнього збитки, завдані нестачею вантажу при його перевезенні у сумі 15 723,52грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо перевезення вантажу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2019р. було відкрито провадження по справі №916/1558/18. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач в судове засідання надав відзив на позов від 08.07.2018р. за вх.ГСОО №13370, згідно якого позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими в зв'язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
ТОВ СП НІБУЛОН що є вантажовідправником та вантажоодержувачем, завантажив у вагон №95536116 насипом вантаж пшениця 3го класу та передав залізниці для перевезення, що відображено у залізничній накладній №48156731 від 02.02.2019р.
Під час переважування вказаного вагону по масі брутто було виявлено ознаки недостачі вантажу, а саме виявлено ознаки нестачі вантажу у розмірі 3 200кг, що підтверджується комерційним актом № 415207/11 від 08.02.2019р.
ТОВ СП НІБУЛОН у день виявлення ознак нестачі, а саме 07.02.2019, листом від 07.02.2019 №07-1/35 звернулось до начальника станції Миколаїв-Вантажний з пропозицією прийняти участь у комісійному переважуванні вищевказаного вагону по кількості та скласти акту експертизи РТПП Миколаївської області.
Крім того, телефонограмою №7/35 від 07.02.2019р. ТОВ СП «НІБУЛОН» звернулось до начальника станції Миколаїв-Вантажний з пропозицією прийняти участь у комісійному переважуванні вищевказаного вагону та складанні комерційного акту.
08.02.2019р. проводилось комерційне зважування вагона №955336116 у присутності ДСМ ОСОБА_1 , агента ком. ОСОБА_2 , ВОХР ОСОБА_3 , слідчого Заводського відділу поліції ОСОБА_8., представника вантажоодержувача ОСОБА_5 за результатами якого було складено комерційний акт №415207/11 форма ГУ-22. Згідно акту « … Вагон прибув за справними 7ЗПП відправника… При знятті ЗПП відправника з розвантажувальних люків та при розкритті завантажувальних люків, над 2-м розвантажувальним люком від сходів зі сторони штурвала мається поглиблення довжиною 3000 мм, шириною 1200мм, глибиною 900 мм…», «… вагон прибув технічно справний…».
Позивач вказує, що даний акт був підписаний зі сторони представника вантажоодержувача ОСОБА_5 із наступними зауваженням: «…вагон прибув технічно несправний: на середніх розвантажувальних люках виявлені зазори довжиною 40 см та 55 см, в яких затиснуті зерна кукурудзи, та наявний механічний вплив на кришку бункера середнього розвантажувального люка зі сторони штурвалів у вигляді квадратного сліду, який різко відрізняється відтінком кольору, розвантажувальні люка закриті нещільно, що не забезпечує збереження вантажу при транспортуванні (підтверджується Актом РТПП Миколаївської області №120-0154 від 08.02.2019…).»
За посиланнями позивача, комерційний акт №415207/11 від 08.02.2019 р., в порушення вимог п. 9 Правил складання актів не містять в собі докладного опису, зокрема, щодо правильного або навпаки здійснення вантажовідправником завантаження, розміщення й кріплення вантажу у спірному вагоні, а також, зазначений комерційний акт містить в собі відомості тільки в частині наявності у вантажу поглиблення від сходів зі сторони штурвала, а відтак, у відповідності до чинного законодавства, саме на залізницю покладається обов'язок довести відсутність своєї вини у нестачі вантажу.
Відповідно до акту експертизи №120-0154, складеного Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області 08.02.2019р., при зовнішньому огляді вагонів встановлено: що на вагоні № 95536116 у місці з'єднання кришки і бункера виявлено зазор довжиною 40 см, у якому затиснуті роздавлені зерна кукурудзи, також виявлено механічний вплив на кришку бункера люку у вигляді квадратного сліду, який різко відрізняється відтінком кольору. У вагоні з протилежної сторони від штурвалів в нижній частині середнього розвантажувального люка в місці з'єднання кришки і бункера виявлено зазор довжиною 55 см, у якому затиснуті зерна кукурудзи. Після зняття пломб було виявлено, що у цьому вагоні між II (другим) і III (третім) люками є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини), довжиною близько 3,0 м та завглибшки візуально до 0,90 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу вниз, у бік середнього розвантажувального люка (зі сторони штурвалів), який має зазор з затиснутим зерном кукурудзи та механічний вплив.
При цьому, акт експертизи містить висновок про те, що візуально вільний простір у вагоні дозволяє поміститись недоліку вантажу.
Згідно акту експертизи №120-0154 від 08.02.2019р., зважування і огляд вагонів здійснювались комісійно з представниками: ТОВ СП«НІБУЛОН» - прийомоздавальник вантажу та багажу - ОСОБА_5 , вагар - ОСОБА_6 , змінний майстер - ОСОБА_7 , ком. агент станції «Миколаїв -Вантажний» - ОСОБА_2 , слідчо-оперативна група Заводського відділу поліції в Миколаївській області та за участю експерта РТПП Миколаївської області.
За посиланнями позивача, наявність конусоподібного поглиблення у вигляді воронки (порожнини) у розвантажувальному люці вагону, а також наявність сторонніх предметів у розвантажувальному люці вагону, не передбачених технічною конструкцією вагону свідчать про технічну несправність (пошкодження) вищевказаного вагону та можливість доступу до вантажу в процесі перевезення. Наявність конусоподібного поглиблення у вигляді воронки (порожнини) свідчить про течію вантажу (виникнення нестачі) саме під час його перевезення. Вищевказані обставини свідчать про наявність доступу до вантажу під час його перевезення через технічну несправність (пошкодження) вагону, а отже, відповідальність за нестачу повинен нести перевізник (залізниця)
Після переважування вантажу (нетто) у вищевказаному вагоні №95536116 було встановлено нестачу вантажу у розмірі 3 200 кг.
Отже, нестача вантажу у вищезазначеному розмірі підтверджується наступними доказами: актом експертизи РТПП Миколаївської області № 120-0154 від 08.02.2019, актом переважування вагону здійсненого вантажоодержувачем - ТОВ СП «НІБУЛОН» від 08.02.2019, комерційним актом №415207/11 від 08.02.2019
Згідно з довідкою від 14.05.2019 № 7354/3-19/27, виданою вантажовідправником ТОВ СП «НІБУЛОН» (зазначений у п. 1 залізничної накладної № 48156731 від 02.02.2019), вартість однієї тони вантажу відправленого у вагоні №95536116 складає 5 470 (п'ять тисяч чотириста сімдесят) гри. 00 коп. (у т. ч. ПДВ), без включення провізних платежів.
Таким чином, загальна вартість нестачі згідно з розрахунком позивача у вагоні №95618856 становить 15 723,52 грн.
Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон» звернулось до суд з відповідним позовом та просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 15 723,52 грн. вартості нестачі вантажу.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст.525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч.2 ст.307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 (далі - Статут залізниць України), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
В силу вищевикладених вимог Закону, наявна у матеріалах справи залізнична накладна №48156731 від 02.02.2019р. свідчить про укладення між позивачем (вантажовідправник) і відповідачем (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача (ТОВ СП «НІБУЛОН»).
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Крім того, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Згідно з п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України „Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів від 21 листопада 2000 року N 644, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об'єднати в більші.
Положеннями п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Відповідно до ч.1 ст. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до п. 11 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 при передаванні завантажених вагонів і контейнерів сторони зобов'язані зовнішнім оглядом пересвідчитись у справності кузова вагона (контейнера), наявності та цілісності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП), відповідності відтиску на них даним, зазначеним у перевізних документах.
З матеріалів справи вбачається, що вантаж було прийнято АТ „Українська залізниця до перевезення без будь-яких зауважень, а, отже, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу приписів ст. 110 Статуту залізниць України, покладається на залізницю, тобто відповідача.
За змістом ч. 2 ст. 308, ч.3 ст. 310 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Згідно ст. 314 Господарського кодексу України, що кореспондується зі ч.2 ст.924 Цивільного кодексу Укрїни, ч.1 ст. 127 Статут залізниць Україниперевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Зазначені норми передбачають обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють перевізника від відповідальності за не збереженості вантажу, лежить саме на перевізнику.
Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.
Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.
Пошкодження вантажу це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій); нестача вантажу доставка вантажу одержувачу в меншій кількості, ніж оголошено до перевезення.
Положеннями п. 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
Згідно з положеннями п. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Як встановлено судом, під час комісійного зважування вантажу, у вагоні №95536116 було виявлено нестачу вантажу у кількості 3 200 кг, та виявлені механічні ушкодження, а саме: над 2-м розвантажувальним люком від сходів зі сторони штурвала мається поглиблення довжиною 3000 мм, шириною 1200мм, глибиною 900 мм, що відображено у комерційному акті №415207/11 від 08.02.2019р.
При цьому, як зазначалося вище, вказаний акт містить висновок щодо технічної справності вагону.
Згідно з п.3.3 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 р. №04-5/601, порядок складання комерційних актів передбачено Правилами складання актів. Якщо у комерційному акті відсутній докладний опис обставин, за яких сталося незбереження вантажу, зокрема, про стан запірно-пломбувальних пристроїв та пломб, технічного стану вагона (контейнера) тощо, залізниця несе відповідальність за незбереження вантажу, доки не доведе відсутність своєї вини.
Відповідно до п.2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Згідно п.9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.
Натомість, суд, дослідивши зазначений комерційний акт, дійшов висновку, що він був складений в порушення вимог п. 9 Правил складання актів, оскільки не містить в собі докладного опису, зокрема, щодо правильного або навпаки здійснення вантажовідправником завантаження, розміщення й кріплення вантажу у спірному вагоні, а також, зазначений комерційний акт містить в собі відомості тільки в частині наявності у вантажу поглибнення довжиною 3000 мм, шириною 1200 мм, глибиною 900 мм.
Згідно зі ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж, зокрема, надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами.
Суд враховує, що вантаж, завантажений засобами вантажовідправника у вагон №95536116, залізниця прийняла до перевезення без зауважень, до моменту прибуття вагонів на станцію Миколаїв-вантажний жодних зауважень чи то повідомлень з приводу неправильного визначення вантажу вантажовідправником залізницею зроблено не було.
Одночасно, зазначення у комерційних актах та актах про технічний стан вагонів про технічну справність вагонів не відповідає дійсності, так як встановлені при комісійному огляді експертом, представником вантажоотримувача механічні ушкодження та зазори між кришкою розвантажувального люка та кришкою не можуть вважатись технічною справністю вказаних вагонів, оскільки таке не відповідає Технічним умовам 24.05.491-81 „Вагон для зерна модель 19-752, про що вказано у листі ПАТ „Крюківський вагонобудівний завод №50-01-36/1337 від 28.07.2016р.
У відповідності до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Таким чином, вище проаналізовані докази у сукупності вказують на несправність вагонів у технічному та комерційному відношеннях, що не дозволяє схоронне транспортування вантажу насіння кукурудзи, із чого суд вбачає підстави для покладення відповідальності за нестачу вантажу у вагоні 9553616 у кількості 3 200кг на перевізника, за умови ще й того, що перевізник не надав суду жодних доказів того, що під час перебування у нього вантажу позивача вжив достатніх та необхідних заходів для його збереження, хоча доведення такого є обов'язком перевізника - ПАТ „Українська залізниця в особі Регіональної філії „Одеська залізниця.
Положеннями ст. 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно зі статтею 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. за №862/5083 (з наступними змінами та доповненнями) вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Надана позивачем довідка №7354/3-19/27 від 14.05.2019р. про вартість однієї тони насіння кукурудзи узгоджується з вимогами ст.115 Статуту залізниць України, яка визначає, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, так як ТОВ СП „Нібулон є вантажовідправником даного вантажу.
Перевіривши здійснений ТОВ СП "Нібулон" розрахунок вартості втраченого вантажу, з урахуванням наданої останнім довідки про вартість однієї тонни вантажу, яка складає 5 400 грн., господарський суд доходить висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком необхідність задоволення позову шляхом присудження до стягнення із ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" збитків у розмірі 15 723, 52 грн., завданих нестачею вантажу (по вагону №95536116: 65 100 (маса вантажу, переданого до перевезення, нетто)/100% *0,5% = 325,50 (норма природної втрати вантажу); 3 200 (розмір нестачі)322,50 = 2 874,50 (розмір нестачі з урахуванням природної втрати); 2 874,50 * 5 470 грн. = 15 723,52 грн.
Слід зазначити, що АТ „Українська залізниця не було доведено суду обставин на підтвердження можливої втрати вантажу після його передачі ТОВ „Нібулон.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" до відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 15 723,52грн., обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із залученням експертів, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.2 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч.ч.4,5,7 ст.127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат, пов'язаних із залученням експертів та оплати таких витрат в розмірі 1 716грн. позивачем надані до суду договір про надання послуг від 30.08.2016р. №938, із додатками и та додатковими угодами до цього договору, які укладені між ТОВ СП „НІБУЛОН (замовник) і Регіональною ТПП Миколаївської області (виконавець), актом приймання-передачі наданих послуг №120-0154 від 11.02.2019р., рахунком на оплату №120-00154 від 11.02.2019р. та платіжним дорученням №8105 від 14.02.2019р.
На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору та витрати, повязані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства „Нібулон (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, код ЄДРПОУ 14291113) до Акціонерного товариства „Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії „Одеська залізниця (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства „Українська залізниця /03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815/ в особі регіональної філії „Одеська залізниця (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, ідентифікаційний код 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальність сільськогосподарського підприємства „Нібулон (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск,1, ідентифікаційний код 14291113) вартість нестачі вантажу у розмірі 15 723(п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять три)грн.. 52коп., судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. та витрат, пов'язаних із залученням експертів та проведенням експертизи у розмірі 1 716(одна тисяча сімсот шістнадцять)грн..
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 22 липня 2019 р.
Суддя К.Ф. Погребна