65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/528/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Топольницькій Б.П.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Андрєєв В.М. адвокат; Тисячнюк О.А. керівник;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Каскад" про стягнення 408343,76грн.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Каскад" 408343,76грн.
В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на неналежне виконання Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Каскад" зобов'язань за укладеним між сторонами договором №3532/1617-ТЕ-23 від 26.08.2016р. постачання природного газу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.03.2019р. відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.03.2019р. о 11:20.
27.03.2019р. за вх.суду№5919/19 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.
В підготовчому засіданні від 28.03.2019р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 18.04.2019р. о 10:20, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.03.2019р. викликано учасників справи у підготовче засідання відкладене на 18.04.2019р. о 10:20.
В підготовчому засіданні від 18.04.2019р. представник позивача повідомив про зміну найменування відповідача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в підтвердження чого надав до суду не засвідчену належним чином копію детальної інформації про юридичну особу.
В підготовчому засіданні від 18.04.2019р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 21.05.2019р. о 11:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.04.2019р. змінено найменування позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.04.2019р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.04.2019р. викликано учасників справи у підготовче засідання відкладене на 21.05.2019р. о 11:00.
Однак у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 21.05.2019р., засідання суду не відбулося.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2019р. призначено підготовче засідання на 03.06.2019р. о 10:20 та викликано учасників справи у підготовче засідання.
В підготовчому засіданні від 03.06.2019р. було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2019р. закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 11.06.2019р. о 10:40.
В судовому засіданні від 11.06.2019р. було оголошено про початок розгляду справи по суті.
В судовому засіданні від 11.06.2019р. було оголошено перерву по 27.06.2019р. о 12:20, про що зазначено в протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. викликано учасників справи у судове засідання на 27.06.2019р. о 12:20.
26.06.2019р. за вх.суду№12734/19 відповідач звернувся з клопотанням про долучення доказів сплати заборгованості.
26.06.2019р. за вх.суду№12739/19 позивач надав до суду письмові пояснення та виписки по рахунку.
В судовому засіданні від 27.06.2019р. було оголошено перерву по 09.07.2019р. о 10:40, про що зазначено в протоколі судового засідання.
В судовому засіданні від 09.07.2019р. було оголошено перерву по 11.07.2019р. о 14:00, про що зазначено в протоколі судового засідання.
В судовому засіданні від 11.07.2019р. відповідач надав до суду докази сплати заборгованості.
В судовому засіданні від 11.07.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/528/19.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
26.08.2016р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач, Постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Каскад" (відповідач, Споживач) було укладено договір №3535/1617-ТЕ-23 постачання природного газу (далі договір) на виконання якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у 2016 - 2017р.р. природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах договору (п.1.1. договору).
Відповідно до п.2.1. договору Постачальник передає Споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно) природний газ обсягом до 551.000тис.куб.м.
Ціна за 1000куб.м. газу за договором становить 4942,00грн., крім того ПДВ (20%). До сплати за 1000куб.м. природного газу з ПДВ - 5930,40грн. (п.5.2. договору).
Згідно п.5.4. договору загальна вартість договору складається із сум вартості місячних поставок газу.
Відповідно до п.6.1. договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 8.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання Споживачем п.6.1, він зобов'язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню, у розмірі 21% річних але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п.10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.
Згідно розділу 12 договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016р. до 31.03.2017р. включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Як вказує позивач, на виконання умов договору, він передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 3949005,91грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу. Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 6.1 договору. Сума простроченого та несплаченого основного боргу складає 256471,24грн. З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 74845,20грн.
Позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, вказує, що оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, він зобов'язаний сплатити на користь позивача 3% річних від простроченої суми у розмірі 18837,02грн. та інфляційні витрати у сумі 58190,30грн.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 256471,24грн. основного боргу, 74845,20грн. пені, 18837,02грн. 3% річних, 58190,30грн. інфляційних витрат.
Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що 30.11.2016р. набув чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії». Згідно до цього Закону, стаття 5 ч.ч.1-3 реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені) інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий газ), не погашена на 1 грудня 2016 року. Реструктуризація заборгованості за спожитий газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладеного договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення. На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені) проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону. Згідно ст. 7 ч.ч.1,3 цього Закону на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання - теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості. На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та достачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Як вказує відповідач при складанні вище вказаного позову позивач не керувався Законом України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово- комунальні послуги, спожиті за газ і електроенергію» від 2003 року, та «Положенням про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року №187.
Крім того відповідач посилається на часткову оплату заборгованості.
Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Під час розгляду справи позивачем та відповідачем були надані документи (виписки по рахунку) з яких вбачається, що станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за поставлений позивачем газ відсутня.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом встановлено, що 26.08.2016р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №3535/1617-ТЕ-23 постачання природного газу на виконання якого позивач зобов'язався поставити відповідачу у 2016 - 2017р.р. природний газ, а відповідач зобов'язався оплатити його на умовах договору.
Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до п.6.1. договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Під час розгляду справи відповідач наявну заборгованість сплатив у повному обсязі, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями виписок по рахунку позивача та відповідача у зв'язку з чим станом на день розгляду справи відсутній предмет спору щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 256471,24грн.
Згідно п. 2 ч.1 ст. 231 Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи, що станом на день розгляд справи заборгованість за договором №3535/1617-ТЕ-23 постачання природного газу від 26.08.2016р. відповідачем сплачена у повному обсязі, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 256471,24грн.
Посилання відповідача на Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який набрав чинності 30.11.2016р., який є підставою для списання штрафних санкцій для відповідача, судом до уваги не приймається виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Водночас частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії, при цьому її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом. Зокрема, виконання цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Судом встановлено, що заборгованість відповідача виникла після набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у зв'язку з чим нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату отриманого природного газу не підпадає під дію Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 74845,20грн. у тому числі за зобов'язаннями за грудень 2016р. у сумі 58,72грн. за період з 26.01.2017р. по 26.01.2017р., зобов'язаннями за січень 2017р. у сумі 2417,54грн. за період з 28.02.2017р. по 23.03.2017р., за зобов'язаннями за лютий 2017р. у сумі 13927,30грн. за період з 28.03.2017р. по 08.06.2017р., за зобов'язаннями за березень 2017р. у сумі 20764,71грн. за період з 26.04.2017р. по 01.11.2017р., за зобов'язаннями за квітень 2017р. у сумі 9641,47грн. за період з 27.05.2017р. по 06.05.2018р., за зобов'язаннями за травень 2017р. у сумі 7584,03грн. за період з 27.06.2017р. по 16.08.2018р., за зобов'язаннями за червень 2017р. у сумі 5401,52грн. за період з 26.07.2017р. по 16.08.2018р., за зобов'язаннями за липень 2017р. у сумі 5041,65грн. за період з 29.08.2017р. по 16.08.2018р., за зобов'язаннями за серпень 2017р. у сумі 4629,08грн. за період з 26.09.2017р. по 16.08.2018р., за зобов'язаннями за вересень 2017р. у сумі 5379,18грн. за період з 26.10.2017р. по 16.08.2018р. слід зазначити наступне.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання Споживачем п.6.1, він зобов'язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню, у розмірі 21% річних але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п.10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі пені у сумі 74845,20грн. у тому числі за зобов'язаннями за грудень 2016р. у сумі 58,72грн. за період з 26.01.2017р. по 26.01.2017р., за зобов'язаннями за січень 2017р. у сумі 2417,54грн. за період з 28.02.2017р. по 23.03.2017р., за зобов'язаннями за лютий 2017р. у сумі 13927,30грн. за період з 28.03.2017р. по 08.06.2017р., за зобов'язаннями за березень 2017р. у сумі 20764,71грн. за період з 26.04.2017р. по 01.11.2017р., за зобов'язаннями за квітень 2017р. у сумі 9641,47грн. за період з 27.05.2017р. по 06.05.2018р., за зобов'язаннями за травень 2017р. у сумі 7584,03грн. за період з 27.06.2017р. по 16.08.2018р., за зобов'язаннями за червень 2017р. у сумі 5401,52грн. за період з 26.07.2017р. по 16.08.2018р., за зобов'язаннями за липень 2017р. у сумі 5041,65грн. за період з 29.08.2017р. по 16.08.2018р., за зобов'язаннями за серпень 2017р. у сумі 4629,08грн. за період з 26.09.2017р. по 16.08.2018р., за зобов'язаннями за вересень 2017р. у сумі 5379,18грн. за період з 26.10.2017р. по 16.08.2018р. вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 74845,20грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 18837,02грн. у тому числі за зобов'язаннями за грудень 2016р. у сумі 8,39грн. за період з 26.01.2017р. по 26.01.2017р., за зобов'язаннями за січень 2017р. у сумі 345,36грн. за період з 28.02.2017р. по 23.03.2017р., за зобов'язаннями за лютий 2017р. у сумі 2484,56грн. за період з 28.03.2017р. по 08.06.2017р., за зобов'язаннями за березень 2017р. у сумі 3809,46грн. за період з 26.04.2017р. по 01.11.2017р., за зобов'язаннями за квітень 2017р. у сумі 2452,82грн. за період з 27.05.2017р. по 06.05.2018р., за зобов'язаннями за травень 2017р. у сумі 2773,52грн. за період з 27.06.2017р. по 16.08.2018р., за зобов'язаннями за червень 2017р. у сумі 2078,19грн. за період з 26.07.2017р. по 16.08.2018р., за зобов'язаннями за липень 2017р. у сумі 1769,32грн. за період з 29.08.2017р. по 16.08.2018р., за зобов'язаннями за серпень 2017р. у сумі 1520,46грн. за період з 26.09.2017р. по 16.08.2018р., за зобов'язаннями за вересень 2017р. у сумі 1594,94грн. за період з 26.10.2017р. по 16.08.2018р., вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 18837,02грн.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат у сумі 58190,30грн. у тому числі за зобов'язаннями за лютий 2017р. у сумі 5701,59грн. за період з 28.03.2017р. по 30.06.2017р., за зобов'язаннями за березень 2017р. у сумі 14619,32грн. за період з 26.04.2017р. по 30.11.2017р., за зобов'язаннями за квітень 2017р. у сумі 10072,64грн. за період з 27.05.2017р. по 31.05.2018р., за зобов'язаннями за травень 2017р. у сумі 8859,97грн. за період з 27.06.2017р. по 31.07.2018р., за зобов'язаннями за червень 2017р. у сумі 5822,86грн. за період з 26.07.2017р. по 31.07.2018р., за зобов'язаннями за липень 2017р. у сумі 5501,40грн. за період з 29.08.2017р. по 31,07.2018р., за зобов'язаннями за серпень 2017р. у сумі 3918,16грн. за період з 26.09.2017р. по 31.07.2018р., за зобов'язаннями за вересень 2017р. у сумі 3694,36грн. за період з 26.10.2017р. по 31.07.2018р., вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 58190,30грн.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 256471,24грн. та задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 74845,20грн. пені, 18837,02грн. 3% річних, 58190,30грн. інфляційних витрат.
Враховуючи, що відповідачем сума основного боргу сплачена після звернення позивача з даним позовом до суду, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 6125,16грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, п. 2 ст. 231, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Каскад" про стягнення 408343,76грн. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Каскад" (65058, м. Одеса, пр. Шевченка, 12/1, код ЄДРПОУ 32933096) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 74845,20грн. пені, 18837,02грн. 3% річних, 58190,30грн. інфляційних витрат, 6125,16грн. судового збору.Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
3. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у сумі 256471,24грн. - закрити.
Повне рішення складено 22 липня 2019р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова