ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.07.2019Справа № 922/659/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши заяву Національного банку України про зупинення провадження у справі № 922/659/19
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 )
до 1) Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, будинок 17/52; ідентифікаційний код: 35894495)
2) Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, будинок 9; ідентифікаційний код: 00032106)
про встановлення фактів та визнання правочину неукладеним
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - представник
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: Звада Р.В. - представник
ОСОБА_1, яка є фізичною особою звернулась до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Златобанк" та Національного банку України, в якій просить визнати, що взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя у Акціонерного товариства "Златобанк" і Національного банку України за договором застави майнових прав № 12/ЗМП від 05.03.2014 в частині застави майнових прав за договором іпотеки щодо квартири АДРЕСА_1 не виникли. Також, позивач просить визнати договір застави майнових прав № 12/ЗМП від 05.03.2014 в частині застави майнових прав за договором іпотеки щодо квартири АДРЕСА_1 неукладеним.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона та її чоловік є добросовісними набувачами квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 07.11.2014 за реєстровим номером 5147, що укладений між позивачем та ДП "Укрінвестпроект", що зокрема встановлено рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 02.11.2015 за цивільною справою № 638/17364/15-ц, яке набрало законної сили. На момент купівлі вказаної квартири, а також згідно Витягу Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо зазначеного об'єкта нерухомого майна від 09.02.2018 інформації щодо обтяжень на вказану квартиру, а також інформації щодо спірного правочину та передачі майнових прав Національному банку України за кредитними договорами, що укладені між ПАТ "Златобанк" і юридичними та фізичними особами не містилося. Позивач зазначає, що у червні 2015 року виник судовий спір щодо квартири АДРЕСА_1 , що був предметом розгляду у Господарському суді міста Києва у справі № 910/16770/15, до розгляду якою було залучено й позивача, а саме щодо визнання недійсним договору про внесення змін до договору іпотеки від 25.05.2012 та від 07.11.2014, що укладений між ПАТ "Златобанк" (кредитор) та ДП "Укрінвестпроект" (боржник), щодо припинення іпотеки за договором іпотеки щодо квартири АДРЕСА_1 та застосування наслідків недійсності правочину. За результатами розгляду справи № 910/16770/15 судом апеляційної інстанції, з яким погодився й Вищий господарський суд України, договір про внесення змін до договору іпотеки від 25.05.2012 та від 07.11.2014, що укладений між ПАТ "Златобанк" (кредитор) та ДП "Укрінвестпроект" (боржник), щодо припинення іпотеки за договором іпотеки, посвідченого 25.05.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д. під № 504, а саме квартири АДРЕСА_1 було визнано недійсним. Визнано Публічне акціонерне товариство "Златобанк" іпотекодержателем з 25.05.2012 нерухомого майна - що є предметом іпотеки згідно з Договором іпотеки, посвідченим 25.02.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтун О.Д. під реєстр. № 504, а саме квартири АДРЕСА_1 . Скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень про припинення іпотеки і обтяжень обтяжувача Публічного акціонерного товариства "Златобанк" щодо квартири АДРЕСА_1 .
Проте, позивач зазначає, що спірний договір застави майнових прав № 12/ЗМП від 05.03.2014. в частині застави майнових прав за договором іпотеки щодо квартири АДРЕСА_1 , укладений між сторонами договору в простій письмовій формі та при його укладанні сторонами не дотримано вимог ст. 210 ЦК України та ст. 640 ЦК України, а саме щодо державної реєстрації вказаного договору та його нотаріального посвідчення, а тому даний договір є неукладеним.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.03.2018 матеріали справи № 922/659/19 було передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
За наслідками проведення автоматизованого розподілу справи № 922/659/19, визначено суддю Баранова Д.О. для подальшого її розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 15.05.2019.
02.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від відповідача-2, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 05.06.2019.
03.06.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив відповідача-2 на позовну заяву.
05.06.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява від відповідача-2 про застосування строків позовної давності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 10.07.2019.
10.07.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява в порядку ст. 169, 170 ГПК України та письмові заперечення на заяву відповідача-2 про застосування строків позовної давності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 судом було оголошено перерву до 17.07.2019.
У підготовчому засіданні 17.07.2019 суд продовжив розгляд питання щодо передачі справи № 922/659/19 за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах провадження у справі № 910/4475/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Златобанк".
Представник позивача просила суд здійснювати розгляд справи в межах позовного провадження. Разом з тим, повідомила, що не заперечує щодо передачі справи для розгляду в межах справи про банкрутство.
Представник відповідача-2 не заперечував щодо передачі справи для розгляду в межах справи про банкрутство. Крім того, представник відповідача-2 у даному підготовчому засіданні надав суду клопотання про зупинення провадження у справі № 922/659/19 у зв'язку з оскарженням ухвали Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 (суддя Чеберяк П.П.), якою відкрито провадження у справі № 910/4475/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Златобанк".
Представник позивача не заперечував щодо зупинення провадження у справі.
Представник відповідача-1 у підготовче засідання не з'явився, належним чином повідомлявся ухвалою суду про місце, дату та час розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках:
1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;
2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи;
3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;
4) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді;
5) об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Таким чином, ст. 227 Господарського процесуального кодексу України передбачений вичерпний перелік підстав для зупинення провадження по справі, який не підлягає розширеному тлумаченню.
Так, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі господарський суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Суд вважає за необхідне зазначити, що пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Розглянувши клопотання відповідача-2, заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи те, що вимоги у справі № 922/659/19, у разі їх задоволення, вплинуть на права та обов'язки Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (саме на майновий стан товариства), щодо якого ухвалою суду відкрито провадження про банкрутство, суд дійшов висновку задовольнити клопотання відповідача-2 та зупинити провадження у даній справі до перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі № 910/4475/19 в апеляційному та касаційному порядку, оскільки, встановлення обставин щодо правомірності відкриття провадження у справі № 910/4475/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Златобанк", та в подальшому своїм наслідком матиме необхідність передання / не передання справи № 922/659/19 за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах провадження у справі № 910/4475/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Златобанк".
При цьому, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положення зазначеної статті повністю узгоджуються з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Згідно ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30 від 27 вересня 2001 року).
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Між тим, з урахуванням викладеного вище, враховуючи пояснення представників, предмет та підставу позову у справі № 922/659/19, існування об'єктивної неможливості розгляду даної справи до перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі № 910/4475/19 в апеляційному та касаційному порядку, враховуючи категорію та складність справи № 922/659/19 з метою процесуальної економії та повного, об'єктивного, всебічного її розгляду, з урахування обставин, які будуть встановлені та досліджені при перегляді ухвали від 19.06.2019 у справі № 910/4475/19 та відповідно матимуть преюдиціальне значення при розгляді справи № 922/659/19.
Керуючись ст. 42, п. 5 ч. 1 ст. 227 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Клопотання Національного банку України про зупинення провадження у справі № 922/659/19 - задовольнити.
2. Зупинити провадження у справі № 922/659/19 до перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі № 910/4475/19 в апеляційному та касаційному порядках.
3. Сторонам повідомити Господарський суд міста Києва про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження в даній справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 19.07.2019
Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.О. Баранов