ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.07.2019Справа № 910/6844/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали господарської справи
за позовом приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"
до акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 104 955,9 грн.
Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за порушення термінів доставки вантажу у розмірі 104 955, 9 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено строки доставки вантажу до станції призначення, що є підставою для нарахування штрафу.
За змістом статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6844/19. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 18.06.2019 представник відповідача подав письмовий відзив та клопотання про зменшення штрафу до 50 %. У письмовому відзиві відповідач зазначив, що позивачем по накладній № 43031483 не вірно здійснено розрахунок за порушення термінів доставки вантажу, посилаючись, що прострочення становить 90 годин, у зв'язку з чим застосовується штраф у розмірі 20 % від провізної плати та становить 69 970, 60 грн.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 12.07.2019 представник позивача подав письмову відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
У листопаді 2018 року відповідачем до станції призначення - Чорноморська Одеської залізниці здійснювалося перевезення окатишів залізорудних, відправником яких є позивач, а одержувачем товариство з обмеженою відповідальністю «Тіс-Руда», що підтверджується залізничною накладною № 43031483.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно пунктів 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Відповідно до пункту 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно пункту 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно.
Відповідно до пункту 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (пункт 2.1 Правил).
Згідно пункту 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (пункт 2.10. Правил).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно залізничної накладної № 43031483 вантаж, що прямував за означеною залізничною накладною, відповідачем доставлено та видано одержувачу 02 грудня 2018 року, тобто після закінчення встановленого терміну доставки, про що свідчить календарний штемпель видачі вантажу у графі 52.
У зв'язку із простроченням відповідачем строку доставки вантажу, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 104 955, 9 грн.
У письмовому відзиві відповідач зазначив, що позивачем по накладній не вірно здійснено розрахунок за порушення термінів доставки вантажу, посилаючись, що термін доставки вантажу починається з 24-ї години дати приймання вантажу - 24.11.2018 до 02.12.2018 та становить сім діб і вісімнадцять годин. Розрахунковий термін доставки вантажу на відстань 514 км. становить три доби та додатково одна доба на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу, прострочення становить 90 годин, у зв'язку з чим повинен застосовуватись штраф у розмірі 20 % від провізної плати.
З приводу означеного твердження відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно відмітки у графі 30 накладної № 43031483, загальна тарифна відстань перевезення вантажу становить 514 км., тип відправки - групова/маршрутна (графа 29).
Відповідно до Правил обчислення термінів доставки вантажів у разі перевезення вантажною швидкістю маршрутними відправками відповідач зобов'язаний доставити вантаж за призначенням у термін одна доба на кожні повні та неповні 320 км.
Терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу (п. 2.4 Правил).
Враховуючи наведене, термін доставки вантажу, перевезення якого оформлено залізничною накладною № 43031483 становить три дні з розрахунку (2+1): 514 км. маршрутна відправка, 1 доба на кожні повні та неповні 320 км, тобто всього 2 доби;
Згідно календарного штемпеля у графі 56 накладної № 43031483 вантаж оформлено 24.11.2018, тому строк доставки розпочався з 25.11.2018. Додатково одна доба на операції, пов'язані з відправленням вантажу та з прибуттям вантажу.
З урахуванням наведеного, вантаж повинен бути доставлений на станцію призначення не пізніше 28.11.2018 (3 доби, враховуючи 25.11.2018).
Проте, як вбачається з залізничної накладної № 43031483, вантаж прибув на станцію призначення 02.12.2018, тобто з порушенням строків доставки вантажу.
Таким чином, відповідач допустив прострочення доставки вантажу, відмітки про причини затримки вантажу, які дають право відповідачу на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки не проставлені, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки вантажу.
За вказаних обставин, доводи відповідача, наведені у письмовому відзиві до уваги судом не приймаються.
Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно пункту 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 1) 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 2) 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 3) 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Встановлений пунктом 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Як підтверджується календарним штемпелем на накладній № 43031483 (графа 52), відповідачем доставлено позивачу вантаж із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного пунктом 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що у відповідності до пункту 116 Статуту та пункту 1.1. Правил є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді штрафу.
Перевіривши розрахунок штрафу за несвоєчасну доставку вагонів по накладній та з урахуванням кількості днів прострочення, залізничного тарифу, вказаного у накладних, долучений позивачем розрахунок є арифметично вірним та відповідає розрахунку, з урахуванням кількості днів прострочення.
Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
У письмовому відзиві, відповідач, посилаючись на статтю 133 статуту залізниць України зазначив, що передача прав на пред'явлення претензій та позовів не допускається за винятком випадків передачі такого права вантажоодержувач вантажовідправнику та вантажовідправником вантажоодержувачу.
Дослідивши зміст наявної в матеріалах справи накладної № 43031483 вбачається, що згідно вчиненого на означеній накладній напису, право на пред'явлення позовів та претензій одержувач вантажу передав позивачу, тобто відправнику, що підтверджується відмітками у графах 46, 48 залізничної накладної № 43031483.
Таким чином, доводи відповідача, викладені у письмовому відзиві, до уваги судом не приймаються, оскільки спростовується наявними у матеріалах відмітками на залізничній накладній про переуступний напис.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 50 %, cуд зазначає наступне.
Неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення штрафу, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
Наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем.
На переконання суду, відповідач не довів належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності передумов для зменшення заявленого до стягнення штрафу в порядку зазначених приписів законодавства, виняткової ситуації, що призвела до неналежного виконання зобов'язань при здійсненні перевезення.
Встановивши факт невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо своєчасної доставки вантажу, суд не знаходить підстав для зменшення суми нарахованого штрафу.
Крім того, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і застосовується виключно у виняткових випадках, наявність яких відповідач у даному випадку не довів.
Таким чином, подане клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу задоволенню не підлягає.
Виходячи з наведеного, суд встановив, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 104 955,9 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (39802, Полтавська область, місто Горішні Плавні, вулиця Будівельників, 16, ідентифікаційний код 00191282) 104 955 (сто чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 9 коп. - штрафу та 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. - судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.Ю. Кирилюк