ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.07.2019Справа № 910/9407/19
Суддя Привалов А.І., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне об'єднання «Будівельник» про забезпечення позову і додані до неї матеріали, подану до пред'явлення позову
Особи, які отримають статус учасника справи:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне об'єднання «Будівельник» (08000, Київська обл., Макарівський район, смт. Макарів, вул. Калініна, 37; код ЄДРПОУ 35967552).
Відповідач - державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 00100227).
Третя особа без самостійних вимог - акціонерне товариство «Український будівельно-інвестиційний банк» (01135, м. Київ, вул. Вячеслава Чорновола, 8; код ЄДРПОУ 26547581).
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне об'єднання «Будівельник» звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, у якій заявник просить суд:
- заборонити акціонерному товариству «Український будівельно-інвестиційний банк» виплачувати кошти в сумі 1 343 095,62 грн. згідно вимоги від 08.07.2019р. №01/25244 державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про сплату коштів за банківською гарантією від 28.12.2018р. №BGV/U/03-2-2026 (вих. №5487-БГ від 28.12.2018р.);
- зупинити стягнення на підставі банківської гарантії від 28.12.2018р. №BGV/U/03-2-2026.
Заявник зазначає, що 12.07.2019р. ТОВ «Виробничо-торгівельне об'єднання «Будівельник» отримало від АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» повідомлення №3224-БГ від 12.07.2019р., в якому зазначалося, що банк отримав від державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» вимогу від 08.07.2019р. №01/25244 про сплату 1 343 095, 62 грн., у зв'язку з настанням гарантійного випадку згідно умов гарантії №BGV/U/03-2-2026 від 28 грудня 2018 року.
У вимозі від 08.07.2019 року №01/25244 зазначається, що АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» було надано безумовну та безвідкличну гарантію виконання зобов'язань від 28.12.2018р. № BGV/U/03-2-2026 на суму 1 343 095,62 грн. на користь ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» у забезпечення виконання ТОВ «Виробничо-торговельне обладнання «Будівельник» зобов'язань за договором підряду за предметом закупівлі ДСТУ Б.Д.1.1- 1:2013 Виконання робіт з технічного переоснащення ПС 750 кВ «Донбаська», заміна АТ-2 ф.С інв. № 8256, 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи) (зі змінами від 28.09.2018, та 29.12.2018)» (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.2. Договору (зі змінами в редакції додаткової угоди № 3 від 29.12.2018), підрядник розпочинає виконання робіт після набуття Договором чинності і виконую їх по 30.06.2019р., з урахуванням запланованого Сторонами графіку робіт (Додаток 22 до Договору).
Проте, Принципалом роботи за Договором в строк не виконані, чим порушено термін, встановлений Договором.
Заявник вважає, що умови додаткової угоди № 3 від 29.12.2018р. та вимога ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» від 08.07.2019р. №01/25244 про сплату суми коштів за гарантією є недійсними, а тому буде звертатися за захистом своїх порушених прав до Господарського суду міста Києва з позовом про часткове визнання недійсними умов додаткової угоди № 3 від 29.12.2018р., на підставі якої заявлена вимога про перерахування коштів за гарантією в сумі 1 343 095,62 грн.
Заявник вважає, що Банк не міг гарантувати 28.12.2018р. виконання зобов'язань ТОВ «Виробничо-торгівельне об'єднання «Будівельник» за додатковою угодою №3 від 29 грудня 2018 року, оскільки такої додаткової угоди на час видачі гарантії ще не існувало, а тому державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» неправомірно в вимозі від 08.07.2019р. №01/25244 посилається на порушення заявником умов додаткової угоди №3 від 29 грудня 2018 року до договору №80-4/3218-17 від 15.11.2017р., як на правову підставу для стягнення гарантії.
У зв'язку з наведеним, заявник готує позов до суду про зобов'язання відповідача внести зміни до Договору щодо продовження строків поставки, який зобов'язується подати у строк, встановлений до ч. 3 ст. 138 ГПК України.
З огляду на викладене заявник вважає, що в разі невжиття заходів забезпечення позову, банк 19.07.2019р. перерахує кошти за гарантією від 28.12.2018р. №BGV/U/03-2-2026 на суму 1 343 095, 62 грн. на рахунок ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго», що може унеможливити поновлення порушених прав позивача, оскільки згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 28.02.2019р. ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» знаходиться в стані припинення, а строк для заявлення кредиторами своїх вимог сплив 11.05.2019р.
Розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне об'єднання «Будівельник» про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями статті 138 ГПК України передбачено, зокрема, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви за правилами підсудності, встановленими цим кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Згідно зі статті 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Таким чином, суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не доведено належними доказами, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду щодо зобов'язання відповідача внести зміни до Договору підряду №80-4/3218-17 від 15.11.2017р. в частині продовження строків поставки та про часткове визнання недійсним умов додаткової угоди № 3 від 29.12.2018р.
Крім того, заходи забезпечення позову до пред'явлення позову, про які просить ТОВ «Виробничо-торгівельне об'єднання «Будівельник», не відповідають позовним вимогами, з якими останній має намір звернутися до суду та між ними відсутній зв'язок, адже у даній заяві позивач просить заборонити АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» виплачувати кошти в сумі 1 343 095,62 грн. згідно вимоги від 08.07.2019р. №01/25244 ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» про сплату коштів за банківською гарантією від 28.12.2018р. №BGV/U/03-2-2026 (вих. №5487-БГ від 28.12.2018р.) та зупинити стягнення на підставі банківської гарантії від 28.12.2018р. №BGV/U/03-2-2026, а предметом позову, з яким останній має намір звернутися до суду, є зобов'язання відповідача внести зміни до Договору та про часткове визнання недійсним умов додаткової угоди № 3 від 29.12.2018р.
Суд також зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Разом з тим, до матеріалів заяви про забезпечення позову заявником не долучено договору підряду №80-4/3218-17 від 15.11.2017р., невід'ємною частиною якого є спірна додаткова угода, а також у заяві не наведено жодних обґрунтувань підстав недійсності додаткової угоди, про визнання недійсними положень якої заявник має намір звернутись з позовом до суду, що позбавляє суд можливості беззаперечно встановити характер спірних правовідносин та оцінити доцільність заявлених заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки заявником не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження характеру спірних правовідносин, а також того, що незабезпечення позову в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, враховуючи, що заявлені заходи забезпечення позову не відповідають предмету спору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви акціонерного «Виробничо-торгівельне об'єднання «Будівельник» про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне об'єднання «Будівельник» в задоволенні заяви про забезпечення позову.
2. Згідно частиною другою статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано: 19.07.2019.
Суддя А.І. Привалов