ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.07.2019Справа № 910/6762/19
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
(87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1; ідентифікаційний код: 00191158)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
(03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код: 40075815)
в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
(84400, Донецька область, місто Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22; ідентифікаційний код: 40150216)
про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 500 399,55 грн,
Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 500 399,55 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено строк доставки вантажу, внаслідок чого позивачем був нарахований штраф в розмірі 500 399,55 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи. Крім того, відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про поновлення строку для подачі позовної заяви.
Будь-яких заперечень від учасників справи проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
У встановлений судом строк (надісланий засобами поштового зв'язку 21.06.2019) до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач частково заперечує проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що наданий позивачем розрахунок штрафу за несвоєчасну доставку вантажу є математично невірним, а позивачем помилково завищено суму штрафу на 42 424,10 грн, обґрунтованою за розрахунком відповідача є сума штрафу у розмірі 457 975,45 грн. Крім того, відповідач вказує на те, що по всім залізничним накладним вимога про стягнення штрафу заявлена позивачем з пропуском строку позовної давності, у зв'язку з чим відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності. Порушення термінів доставки вантажу відповідачем не заперечується, але як вказує останній такі порушення виникли з поважних та незалежних від залізниці причин, а тому наявні підстави для зменшення суми штрафу, про що відповідачем подано відповідну заяву.
Позивач у встановлений судом строк своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -
Протягом травня 2018 року - червня 2018 року відповідачем було доставлено позивачеві вантаж за залізничними накладними, а саме:
№ 34962050 від 19.05.2018 - 31.05.2018; № 34966598 від 20.05.2018 - 31.05.2018;
№ 34972679 від 20.05.2018 - 31.05.2018; № 34973685 від 20.05.2018 - 31.05.2018;
№ 34981977 від 21.05.2018 - 31.05.2018; № 34966663 від 20.05.2018 - 31.05.2018;
№ 34973693 від 20.05.2018 - 31.05.2018; № 34972810 від 20.05.2018 - 31.05.2018;
№ 34943332 від 18.05.2018 - 31.05.2018; № 32008567 від 23.05.2018 - 01.06.2018;
№ 34834796 від 10.05.2018 - 01.06.2018; № 34842740 від 10.05.2018 - 01.06.2018;
№ 34842757 від 10.05.2018 - 01.06.2018; № 34930412 від 17.05.2018 - 01.06.2018;
№ 34955732 від 19.05.2018 - 01.06.2018; № 34971150 від 20.05.2018 - 01.06.2018;
№ 34963694 від 19.05.2018 - 01.06.2018; № 34963074 від 19.05.2018 - 01.06.2018;
№ 34972943 від 20.05.2018 - 01.06.2018; № 34973057 від 20.05.2018 - 01.06.2018;
№ 34973123 від 20.05.2018 - 01.06.2018; № 34989269 від 21.05.2018 - 01.06.2018;
№ 34974519 від 20.05.2018 - 01.06.2018; № 34974493 від 20.05.2018 - 01.06.2018;
№ 34974162 від 20.05.2018 - 01.06.2018; № 34974071 від 20.05.2018 - 01.06.2018;
№ 34973727 від 20.05.2018 - 01.06.2018; № 34973651 від 20.05.2018 - 01.06.2018;
№ 34973529 від 20.05.2018 - 01.06.2018; № 32003501 від 22.05.2018 - 01.06.2018;
№ 34964064 від 20.05.2018 - 02.06.2018; № 34904284 від 15.05.2018 - 02.06.2018;
№ 32017915 від 23.05.2018 - 02.06.2018; № 34992909 від 22.05.2018 - 02.06.2018;
№ 32029019 від 24.05.2018 - 02.06.2018; № 34995407 від 22.05.2018 - 02.06.2018;
№ 34930156 від 17.05.2018 - 02.06.2018; № 34933366 від 17.05.2018 - 02.06.2018;
№ 34972133 від 20.05.2018 - 02.06.2018; № 34972190 від 20.05.2018 - 02.06.2018;
№ 34995423 від 22.05.2018 - 02.06.2018; № 34971473 від 20.05.2018 - 02.06.2018;
№ 34954354 від 19.05.2018 - 04.06.2018; № 32004673 від 23.05.2018 - 04.06.2018;
№ 32055394 від 26.05.2018 - 04.06.2018; № 34992057 від 22.05.2018 - 04.06.2018;
№ 34950055 від 18.05.2018 - 04.06.2018; № 34950048 від 18.05.2018 - 04.06.2018;
№ 32029688 від 24.05.2018 - 04.06.2018; № 34969402 від 20.05.2018 - 04.06.2018;
№ 32023053 від 24.05.2018 - 05.06.2018; № 32012056 від 23.05.2018 - 05.06.2018;
№ 32027351 від 24.05.2018 - 05.06.2018; № 32029126 від 24.05.2018 - 05.06.2018;
№ 34970319 від 20.05.2018 - 05.06.2018; № 34970392 від 20.05.2018 - 05.06.2018;
№ 32046146 від 25.05.2018 - 05.06.2018; № 32046195 від 25.05.2018 - 05.06.2018;
№ 32046732 від 25.05.2018 - 05.06.2018; № 32044760 від 25.05.2018 - 05.06.2018;
№ 32037947 від 25.05.2018 - 05.06.2018; № 34967307 від 20.05.2018 - 05.06.2018;
№ 32044687 від 25.05.2018 - 05.06.2018; № 32003642 від 22.05.2018 - 05.06.2018;
№ 34974196 від 20.05.2018 - 05.06.2018; № 32031353 від 24.05.2018 - 05.06.2018;
№ 34967273 від 20.05.2018 - 05.06.2018; № 32041535 від 25.05.2018 - 06.06.2018;
№ 32025538 від 24.05.2018 - 06.06.2018; № 32056996 від 26.05.2018 - 06.06.2018;
№ 34973024 від 20.05.2018 - 06.06.2018; № 32053589 від 26.05.2018 - 06.06.2018;
№ 32046823 від 25.05.2018 - 06.06.2018; № 32064032 від 27.05.2018 - 06.06.2018;
№ 32060410 від 26.05.2018 - 06.06.2018; № 32071839 від 27.05.2018 - 06.06.2018;
№ 32045890 від 25.05.2018 - 06.06.2018.
Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, вказує на те, відповідач, як перевізник вантажу, належним чином не виконав зобов'язання та допустив прострочення доставки вантажу за вказаними вище залізничними накладними, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 500 399,55 грн штрафу на підставі ст. 116 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив про те, що позивачем невірно розраховано суму штрафу, оскільки вимоги позивача заявлені поза межами строку позовної давності, відповідач просить застосувати до вимог позивача наслідки спливу такого строку та відмовити у задоволенні позову повністю. Окремо, відповідач послався на наявність підстав для зменшення суми штрафу.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Таким чином, відповідачем взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу на підставі вказаних вище залізничних накладних.
Згідно з пунктами 22, 23 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
У ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Відповідно до пункту 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (далі - Правила) визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 названих Правил у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно.
Відповідно до пункту 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (пункт 2.1. Правил).
Як передбачено у пункті 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (пункт 2.10 Правил).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частинами 2, 3 ст. 313 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини. Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.
Згідно з пунктом 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 1) 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 2) 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 3) 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Встановлений пунктом 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Суд встановив, що відповідачем доставлено позивачу вантаж із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного пунктом 41 Статуту та Правилами, що підтверджується календарними штемпелями у вказаних вище накладних (графа 52), що у відповідності до пункту 116 Статуту та пункту 1.1. Правил є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді штрафу.
Порушення визначених Правилами термінів доставки вантажу відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечується.
При цьому, судом встановлено, що у графі 49 накладних № 34962050 від 19.05.2018, № 34995407 від 22.05.2018, № 34930156 від 17.05.2018, № 34992057 від 22.05.2018, №32029688 від 24.05.2018, № 32041535 від 25.05.2018, № 32025538 від 24.05.2018, №32056996 від 26.05.2018, № 32053589 від 26.05.2018 наявні відмітки про затримку вагонів та про продовження термінів доставки.
Відповідно до пункту 2.9 Правил у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, якi трапилися з вини вiдправника або iнших затримок, якi трапились з вини вiдправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, якi дають право залiзницi на збiльшення термiну доставки, та тривалiсть цiєї затримки повинна бути зроблена вiдмiтка в перевiзних документах, яка завiряється пiдписом працiвника станцiї.
З огляду на наявність у вищевказаних накладних відповідних відміток, зокрема, про продовження термінів доставки на 2 доби, а у залізничній накладній № 34930156 від 17.05.2018 - на 4 доби, наявні підстави для перерахунку суми штрафу, який був нарахований позивачем без врахування таких обставин, зокрема:
- за накладною № 34962050 від 19.05.2018 відсутні підстави для нарахування штрафу, оскільки термін доставки не перевищено, при встановленому терміні продовження доставки на 2 доби;
- за накладною № 34995407 від 22.05.2018 відсутні підстави для нарахування штрафу, оскільки термін доставки не перевищено, при встановленому терміні продовження доставки на 2 доби;
- за накладною № 34930156 від 17.05.2018 розмір штрафу складає 5 778,80 грн (20%), оскільки термін доставки було перевищено на 3 доби, при встановленому терміні продовження доставки на 4 доби;
- за накладною № 34992057 від 22.05.2018 розмір штрафу складає 2 889,40 грн (10%), оскільки термін доставки було перевищено на 2 доби, при встановленому терміні продовження доставки на 2 доби;
- за накладною №32029688 від 24.05.2018 відсутні підстави для нарахування штрафу, оскільки термін доставки не перевищено, при встановленому терміні продовження доставки на 2 доби;
- за накладною № 32041535 від 25.05.2018 відсутні підстави для нарахування штрафу, оскільки термін доставки не перевищено, при встановленому терміні продовження доставки на 2 доби;
- за накладною № 32025538 від 24.05.2018 розмір штрафу складає 2 847,40 грн (10%), оскільки термін доставки було перевищено на 2 доби, при встановленому терміні продовження доставки на 2 доби;
- за накладною №32056996 від 26.05.2018 відсутні підстави для нарахування штрафу, оскільки термін доставки не перевищено, при встановленому терміні продовження доставки на 2 доби;
- за накладною № 32053589 від 26.05.2018 відсутні підстави для нарахування штрафу, оскільки термін доставки не перевищено, при встановленому терміні продовження доставки на 2 доби.
З урахуванням викладеного, перевіривши розрахунок штрафу за несвоєчасну доставку вантажу окремо по кожній накладній, врахувавши при цьому наведений відповідачем у відзиві на позовну заяву контррозрахунок суми штрафу, суд погоджується з доводами відповідача про те, що обґрунтованою є загальна сума штрафу в розмірі 457 975,45 грн.
У відзиві на позовну заяву та в доданій до відзиву заяві відповідач просить застосувати до вимог позивача строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Так, згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
За змістом вказаних вище норм, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з частиною 1 статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
У відповідності до ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Згідно зі статтею 136 Статуту позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.
Пунктом "д" статті 134 Статуту передбачено, що претензії з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу можуть бути заявлені - від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 315 Господарського кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Таким чином, стаття 315 Господарського кодексу України і статті 134, 136 Статуту є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу, що виникають із залізничних перевезень.
При цьому, суд відзначає, що Статут залізниць України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, і останні зміни до статей 134, 136 вносилися постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1973.
Тоді як, Господарський кодекс України, який за своєю правовою природою є законом України, був прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року за № 436-IV і набув чинності з 1 січня 2004 року. Крім того, у прикінцевих положеннях Господарського кодексу України законодавець зобов'язав Кабінет міністрів України привести свої нормативні акти (в т.ч. і Статут залізниць України, оскільки він суперечить Господарському кодексу України) у відповідність до норм Господарського кодексу України, що Кабінетом міністрів України зроблено не було.
З урахуванням викладеного, строк позовної давності у цій справі визначається на підставі ст. 315 Господарського кодексу України та його перебіг розпочинається після закінчення строку розгляду претензії до перевізника, незалежно від того, чи пред'являлася вона до перевізника.
Якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 Господарського кодексу України).
Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2019 у справі № 905/729/18.
Суд зазначає, що враховуючи пункт "д" статті 134 Статуту та відсутність у матеріалах справи претензії до відповідача про сплату штрафу, спеціальний строк позовної давності починає перебіг з дня видачі вантажу (відбитку календарного штемпелю у кожній накладній про видачу вантажу) та закінчується через 6 місяців + 90 днів (45 днів на пред'явлення претензії + 45 днів на розгляд претензії).
При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на положення ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України, відповідно до якої для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк та правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 905/3245/16, оскільки спір у названій справі стосувався питання стягнення збитків за незбереження вантажу, натомість у даному випадку позов пред'явлено вантажоодержувачем до перевізника про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, що виключає можливість застосування наведеної норми та позиції суду касаційної інстанції до правовідносин у цій справі.
Враховуючи те, що за всіма вказаними вище залізничними накладними позивачеві видано вантаж у період з 31.05.2018 по 06.06.2018, а саме 31.05.2018, 01.06.2018, 02.06.2018, 04.06.2018, 05.06.2018, 06.06.2018, строк позовної давності становить:
- за накладними, за якими видано позивачу вантаж 31.05.2018 - до 28.02.2019;
- за накладними, за якими видано позивачу вантаж 01.06.2018 - до 01.03.2019;
- за накладними, за якими видано позивачу вантаж 02.06.2018 - до 04.03.2019, оскільки 02.03.2019-03.03.2019 є вихідними днями та відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день;
- за накладними, за якими видано позивачу вантаж 04.06.2018 - до 04.03.2019;
- за накладними, за якими видано позивачу вантаж 05.06.2018 - до 05.03.2019;
- за накладними, за якими видано позивачу вантаж 06.06.2018 - до 06.03.2019.
Натомість, як вбачається з накладної 8750509718944 на поштовому конверті, позивачем надіслано позовну заяву до суду 21.05.2019.
При розгляді цієї справи судом не встановлено наявність порушеного права позивача у частині стягнення з відповідача суми штрафу за прострочення доставки вантажу в розмірі 42 424,10 грн, у зв'язку з чим наслідки спливу строку позовної давності судом не застосовуються, у цій частині вимог позивача суд дійшов висновку про необхідність відмови у їх задоволенні за безпідставністю та невідповідністю приписам законодавства України.
Щодо решти вимог позивача, а саме у частині стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 457 975,45 грн, суд встановив, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного права поза межами спеціального строку позовної давності.
Як про те відзначав суд в ухвалі про відкриття провадження у справі від 03.06.2019, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Суд зазначає, що у встановлений судом строк позивач відповіді на відзив, в тому числі й щодо доводів відповідача про застосування до вимог позивача наслідків спливу строку позовної давності не надав.
Водночас, у поданому разом з позовною заявою клопотанні про поновлення строку для подачі позовної заяви позивач вказував на поважність причин пропуску строку позовної давності, оскільки позивач звертався до суду з позовною заявою до відповідача з тим же предметом (стягнення суми штрафу у розмірі 500 399,55 грн) за тих саме підстав (порушення відповідачем строків доставки вантажу за названими вище залізничними накладними) 11.02.2019 року (опис вкладення про направлення до суду позовної заяви № 09-5/32 від 31.01.2019 з відбитком календарного штемпеля підприємства поштового зв'язку та фіскальний чек від 11.02.2019 у справі), проте ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі № 910/1956/19 вказану позовну заяву було залишено без розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Цивільного кодексу України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
З огляду на вимоги частини першої статті 265 Цивільного кодексу України, залишення господарським судом позову без розгляду з підстав, зазначених у частині першій статті 226 ГПК України, не зупиняє перебігу позовної давності, тобто перебіг позовної давності, що розпочався до подання позову, продовжується в загальному порядку. Але якщо ухвалу про залишення позову без розгляду буде скасовано з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то перебіг позовної давності вважатиметься зупиненим з моменту подання позовної заяви.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Доказів оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі № 910/1956/19 або скасування компетентним судом названого судового акту, матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
При цьому, закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір. Питання щодо поважності цих причин, тобто, наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Отже, коли судом на підставі досліджених доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, та буде встановлено, що цей строк пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 04.03.2018 у справі № 917/1150/17.
Проте, викладені у клопотанні про поновлення строку для подачі позовної заяви, обставини, за висновком суду, не є об'єктивними причинами, які унеможливили звернення позивача до суду з цим позовом в межах визначеного законом спеціального строку позовної давності та повністю залежали від волевиявлення самого позивача.
Інших обґрунтувань, доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності, позивачем не наведено та до матеріалів справи не надано.
З урахуванням викладеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 457 975,45 грн не підлягають задоволенню, оскільки сплинув строк позовної давності, а відповідач у відзиві на позовну заяву та в доданій до відзиву заяві просить суд застосувати строк позовної давності та наслідки його спливу, при цьому, судом не визнано причини пропуску позовної давності поважними.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить підстав для задоволення цього позову.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, заява відповідача про зменшення розміру штрафу судом не розглядається.
Судовий збір у розмірі 7 505,99 грн, у зв'язку з відмовою в позові, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
Керуючись статтями 73 - 74, 76 - 79, 86, 129, 232, 233, 237 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь".
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Нечай О.В.