ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.06.2019Справа № 910/7437/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробництво підсиленої техніки";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод сільгоспмашин" (відповідач 1);
Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (відповідач 2);
про визнання недійсним свідоцтва.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Дюбко С.П.
Представники:
Від позивача: Дроздович О. С., представник, довіреність № б/н від 01.02.2018 р.:
Від відповідача 1: не з'явилися;
Від відповідача 2: не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробництво підсиленої техніки" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод сільгоспмашин" та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсним повністю свідоцтва на знак для товарів і послуг № 133078.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 року відкрито провадження у справі № 910/7437/18 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 26.07.2018 року.
Через канцелярію суду 26.07.2019 представником позивача було подано заяву про зміну підстав позову.
Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до закінчення підготовчого засідання змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Оскільки заяви про зміну (доповнення) підстав позову позивач заявив в установленому законодавством порядку з дотриманням процесуальних вимог, такі заяви були прийнята до розгляду судом.
В ході підготовчого засідання сторони неодноразово заявляли про надання часу для врегулювання спору мирним шляхом.
Також у підготовчому засіданні 18.10.2018 року представники сторін попросили суд надати їм необхідний час для укладення мирової угоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 року у справі № 910/7437/18 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності. На вирішення експертизи поставлено ряд питань, перелік яких наведено у резолютивній частині ухвали. Провадження у справі зупинено.
До Господарського суду міста Києва від Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи у зв'язку з несплатою її вартості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2019 року провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 19.03.2019 року.
Через відділ діловодства суду 18.03.2019 від відповідача 1 надійшло клопотання про застосування строків позовної давності.
У судовому засіданні 14.05.2019 р. від представника відповідача 1 надійшло клопотання про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів та про витребування доказів. Також відповідачем 1 було заявлено клопотання про поновлення строку на подання клопотання про витребування прихованих позивачем доказів та про витребування доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з ч. 2-3 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Враховуюче те, що клопотання про витребування доказів було заявлено відповідачем з пропуском встановленого ч. 1 ст. 81 ГПК строку, без належного обґрунтування неможливості його подання у встановлений строк, суд приходить до висновку про залишення клопотань про витребування доказів та витребування прихованих доказів від 14.05.2019 без задоволення.
З підстав пропуску встановленого ч. 1 ст. 81 ГПК строку на подання клопотання про витребування доказів в судовому засіданні 14.05.2019 року також було відхилено клопотання представника позивача про витребування інформація від 14.05.2019 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/7437/18 до судового розгляду по суті на 30.05.2019 р.
У судових засіданнях 30.05.2019 та 11.06.2019 оголошувалась перерва в слуханні справи по суті.
Під час розгляду спору по суті 25.06.2019 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Відповідач 1 та відповідач 2 своїх повноважних представників у судове засідання 25.06.2019 не направили, хоча про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням того, що неявка представників відповідача 1 та відповідача 2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
25.06.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод сільгоспмашин" є власником свідоцтва України № 133078 від 27.12.2010 року на знак для товарів і послуг «ОВС» (заявка № m200916098 від 30.11.2009 року) для товарів 7 Класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП), а саме: борошнові млини; борошномельні машини; повітродувні машини або вентилятори для ущільнювання, всмоктування і переміщування зерна; паси вентиляторів до двигунів; вібратори промислові (машини); гребки до згрібальних машин; жниварки; жниварки (косарки) (машини); жниварки-снопов'язалки; машини для збирання врожаю; згрібальні машини; зернозбиральні комбайни; зернолущильні машини; ножі косарок; лезогострильні машини; лемеші плугові; машини для видаляння непотребу; мішалки; млини (машини); паков'язальні машини для сіна; пакувальні машини; плуги; преси (машини промислові); просіювальні машини; ручні інструменти, крім з ручним рушієм; рушійні механізми, крім призначених до наземних транспортних засобів; сита (решета) (машини або деталі машин); сита (решета) (машини); сівалки (машини); сільськогосподарське знаряддя, крім ручного; сільськогосподарські елеватори; сільськогосподарські машини; сіноворушилки (машини); січкарні; снопов'язалки (машини); сортувальні машини промислові; машини для сортування плодів і овочів).
Позивач у своїй позовній заяві зазначав, що з тексту претензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод сільгоспмашин» та доданих до неї додатків позивачу стало відомо про вимогу відповідача 1 про припинення використання товарного знаку «ОВС» у своїй господарській діяльності.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що позначення за свідоцтвом на знак для товарів і послуг №133078 "ОВС" є :
- оманливим або таким, що може ввести в оману щодо товару як такого, та/або особи, яка виробляє товар, для частини товарів 7 класу МКТП вказаних в оскаржуваному свідоцтві а саме жниварки (косарки) (машини); жниварки; вібратори промислові (машини); гребки до згрібальних машин; жниварки-снопов'язалки; згрібальні машини; зернозбиральні комбайни; ножі косарок; лезогострильні машини; паков'язальні машини для сіна; пакувальні машини; плуги; просіювальні машини; рушійні механізми, крім призначених до наземних транспортних засобів; сита (решета) (машини або деталі машин); сита (решета) (машини); сівалки (машини); мішалки; млини (машини); сіноворушилки (машини); січкарні; снопов'язалки (машини); машини для сортування плодів і овочів (п.п. 4 ч.2 ст.6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").
- не має розрізняльної здатності; складається лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; складається лише з позначень що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів, зокрема вказують на вид, якість, склад, властивості, призначення; складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами для частини товарів 7 класу МКТП вказаних в оскаржуваному свідоцтві а саме машини для збирання врожаю; зернолущильні машини; машини для видаляння непотребу; сільськогосподарське знаряддя, крім ручного; сільськогосподарські машини; сортувальні машини промислові (п.п. 1-3, 5 ч. 2 ст.6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").
Згідно п. 4 ст. 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (ст. 492 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 494 Цивільного кодексу України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.
Згідно ст. 495 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:
1) право на використання торговельної марки;
2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;
3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом.
Згідно п. 4 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.
Статтею 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" зазначено, що свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права. При цьому, використанням знака визнається:
- нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);
- застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;
- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.
Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.
З частини 2 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" вбачається, що не можуть одержати правову охорону також позначення, які:
- звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання;
- складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;
- складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;
- є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;
- складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами;
- відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності.
Позначення, вказані в абзацах другому, третьому, четвертому, шостому та сьомому цього пункту, можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні знака.
Крім того, відповідно до ч. 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із:
- знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;
- знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності;
- фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг;
- кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються відповідно до Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів". Такі позначення можуть бути лише елементами, що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися вказаними зазначеннями;
- знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку.
Частиною 1 ст. 499 Цивільного кодексу України встановлено, що права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:
- невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;
- наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;
- видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.
Пунктом 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 5 «Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності» було роз'яснено, що з урахуванням обставин справи та суті спору господарські суди за допомогою експертного дослідження мають з'ясовувати фактичні дані щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні торговельній марці правової охорони. З метою такого з'ясування слід вирішувати, зокрема, питання про те, чи торговельна марка:
-мала розрізняльну здатність на дату подання заявки або чи набула розрізняльної здатності внаслідок використання;
-складається лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;
-є оманливою або такою, що може ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послуги;
-складається лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами;
Так, з урахуванням п. 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 5 та з метою встановлення обставин, які потребують спеціальних знань, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 у справі № 910/7437/18 було призначено експертизу об'єктів інтелектуальної власності.
Як вбачається з листа Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності № 1149/4-1-17/131 від 22.02.2019, експертною установою 03.01.2019 року було виставлено позивачу рахунок-фактуру на сплату попередньої плати за проведення судової експертизи, яка останнім оплачена не була, у зв'язку з чим матеріали справи № 910/7437/18 були повернуті до суду без проведення судової експертизи.
Відповідно до п. 1, 2, 6, та 7 ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані:
- виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
- сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи;
- виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;
- виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом
Позивачем, в порушення вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 та ч. 2 ст. 42 ГПК України, вартість проведення судової експертизи сплачено не було.
Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що знак для товарів і послуг «ОВС» за оскаржуваним свідоцтвом України №133078 представляє собою словесний знак, що виконаний у стандартному та жирному шрифті заголовними літерами латинської абетки.
Згідно з п. 4.3.1.4 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 р. № 116 (в редакції наказу Держпатенту від 20 серпня 1997 р. № 72) (далі за текстом - Правила): «До позначень, що не мають розрізняльної здатності, відносяться, зокрема, позначення, які тривалий час використовувались в Україні кількома виробниками як знаки для товарів, що мають спільну якість або інші характеристики, і втратили розрізняльну здатність як індивідуальні знаки відносно таких товарів».
Позивач не надав доказів того, що на дату подання - 30.11.2009 заявки №m200916098 на знак для товарів і послуг «ОВС» за оскаржуваним свідоцтвом України № 133078, зазначений знак тривалий час використовувався в Україні кількома виробниками як знак для товарів 7 класу МКТП, що мали спільну якість або інші характеристики.
Інтернет-посилання, які були надані позивачем та містяться у позовній заяві, не є належними та допустимими доказами, оскільки датовані пізніше за дату подання заявки на оскаржуваний знак (30.11.2009) або не датовані взагалі, що не відображає об'єктивних обставин та не підтверджує тверджень позивача.
Таким чином, твердження та доводи позивача про відсутність розрізняльної здатності знака «ОВС» за свідоцтвом України № 133078 є необгрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.
Згідно з п. 4.3.1.5 Правил до позначень, що є загальновживаними для товарів певного виду, належать позначення, які використовуються для певних товарів і які, внаслідок їх тривалого використання для одного й того ж товару або товару такого ж виду різними виробниками, стали видовими або родовими поняттями.
За цією підставою видове або родове поняття товару (послуги) стає невід'ємною назвою товару і/або послуги. Основними інформаційними джерелами для віднесення заявленого позначення до загальновживаного, як позначення товару (послуги) певного виду є офіційні документи, якими можуть бути, зокрема: МКТП, Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності, додаток до Закону України «Про Митний тариф України»; Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016-97.
Товар «ОВС» у вищезазначених інформаційних джерелах відсутні.
Позивачем не доведено того, що на дату подання - 30.11.2009 заявки № m200916098 на знак для товарів і послуг «ОВС» за оскаржуваним свідоцтвом України № 133078, позначення «ОВС» використовувалося для певних товарів та внаслідок його тривалого використання для товарів 7 класу МКТП різними виробниками, стало видовим або родовим поняттям.
Таким чином, твердження та доводи позивача про те, що знак «ОВС» складається лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду, є необгрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до абз. 4 п. 2 ст. 6 Закону не можуть одержати правову охорону позначення, які, зокрема, складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення товарів або надання послуг;
Описове позначення - позначення, що описує товар або послугу, тобто безпосередньо вказує, зокрема на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг.
Відповідно до п. 4.3.1.7 Правил до позначень, які вказують на вид, якість, кількість, властивості, склад, призначення, цінність товарів і/або послуг, а також на місце і час їх виготовлення чи збуту, належать прості найменування товарів; зазначення категорії якості товарів; зазначення властивостей товарів, в тому числі таких, що носять хвалебний характер; зазначення матеріалу або складу сировини; зазначення ваги, об'єму, ціни товарів, дати виробництва товарів; історичні дані щодо заснування виробництва, зображення нагород, що присуджені товарам; видові найменування підприємств, адреси виробників товарів або посередників.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що знак «ОВС» не є описовим позначенням, оскільки не має певної чіткої семантики (смислового значення) для його розуміння потрібні додаткові асоціації, логічні побудови, тому його сприйняття можуть бути різними.
Згідно з п. 2 ст. 6 Закону не можуть одержати правову охорону позначення, які, зокрема, складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами.
Відповідно до абзацу другого пункту 4.3.1.6 Правил до позначень, які являють собою загальновживані символи, належать, як правило, позначення, що символізують галузь господарства чи сферу діяльності, до яких належать товари чи послуги, для яких реєструється знак; умовні позначення, що застосовуються в різних галузях науки і техніки.
До позначень, які являють собою загальновживані терміни, відносяться лексичні одиниці, характерні для конкретних галузей науки і техніки.
Пункт 10.4.2 Методичних рекомендацій з окремих питань проведення експертизи заявки на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного підприємства «Український інститут промислової власності» від 07.04.2014 № 91 (далі - Методичні рекомендації) визначає, що відповідно до пункту 4.3.1.6 Правил до позначень, які являють собою загальновживані символи, належать, як правило:
позначення, що символізують галузь господарства чи сферу діяльності, до яких належать товари чи послуги, для яких реєструється знак (наприклад, зображення чаші зі змією для медичної та фармацевтичної галузей, позначення хімічних елементів, умовні графічні позначення в електроніці чи електротехніці);
умовні позначення, що застосовуються в різних галузях науки і техніки (наприклад, позначення хімічного елемента, математичні позначки, символ з будь-якої системи одиниць, умовне та графічні позначення в схемах, дорожні знаки, попереджувальні знаки).
Знак «ОВС» не є символом, тому зазначене позначення повинно бути проаналізоване лише в частині загальновживаного терміну.
Відповідно до п. 10.3.4 Методичних рекомендацій до позначень, які являють собою загальновживані терміни, відносяться лексичні одиниці (слово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття), характерні для конкретних галузей науки і техніки (наприклад, ватт, валентність).
Пункт 10.4.6 Методичних рекомендацій передбачає, що для визначення того чи є заявлене позначення терміном необхідно:
1) встановити до якої галузі науки та господарства (виду діяльності) належить товар (послуга), щодо якого (якої) це позначення заявлене на реєстрацію чи використовується;
2) визначити офіційні інформаційні джерела, які доступні для використання в Україні і які складають понятійний термінологічний апарат цієї галузі науки та господарства (виду діяльності);
3) проаналізувати відібрані інформаційні джерела і встановити чи внесене до них позначення, яке досліджується.
Такими джерелами, зокрема можуть бути відповідні термінологічні словники та термінологічні глосарії, стандарти та інші спеціальні видання.
Позивач не довів того, що на дату подання - 30.11.2009 заявки №т200916098 знак для товарів і послуг «ОВС» був лексичною одиницею, характерне для конкретної галузі науки і техніки.
Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відповідність умовам надання правової охорони знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № №133078 від 27.12.2010 та відсутності порушення відповідачами п. 4 ч. 2 та п. 1-3 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" і прав позивача.
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи відповідність зареєстрованого знаку для товарів і послуг "ОВС" за свідоцтвом України №133078 від 27.12.2010 умовам надання правової охорони, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача, відповідно позовна заява задоволенню не підлягає.
Щодо поданої відповідачем 1 заяви про застосування строку позовної давності суд відзначає наступне.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
З огляду на те, що судом було встановлено відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача в даній справі, заява відповідача 1 про застосування строку позовної давності судом по суті не розглядалася.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача зважаючи на відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15.07.2019
Суддя О.В. Мандриченко