ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.07.2019Справа № 910/4860/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І. при секретарі судового засідання Яценко Я.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "КОРОСТЕНСЬКИЙ ЗАВОД "ЯНТАР" (11503, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Житомирська, буд. 2, код ЄДРПОУ 02969797)
до Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" ФІЛІЯ "ЦЕНТР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА" (03680, м. Київ, вул. Тверська. 5, код ЄДРПОУ 40081347)
про стягнення 60 566,96 грн.
Представники: згідно протоколу судового засідання
Приватне акціонерне товариство "КОРОСТЕНСЬКИЙ ЗАВОД "ЯНТАР" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" ФІЛІЯ "ЦЕНТР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА" (далі - відповідач) про стягнення 840 968,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором поставки № ЦЗВ-02-01918-01 від 27.07.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, заперечення на відповідь на відзив, та позивачу - відповідь на відзив.
11.05.2019 до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву та заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. У поданому відзиві відповідач вказує на часткове погашення заборгованості, просить зменшити розмір нарахування штрафних санкцій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/4860/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.06.2019.
21.05.2019 через відділ діловодства суду позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, у якій заперечував проти тверджень відповідача щодо зменшення нарахування штрафних санкцій.
28.05.2019 через відділ діловодства суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив ПрАТ "КОРОСТЕНСЬКИЙ ЗАВОД "ЯНТАР".
13.06.2019 через відділ діловодства суду позивач подав заяву про зменшення позовних вимог відповідно до якої просить стягнути з відповідача 5 901,00 грн. 3% річних, 18 874,37 грн інфляційних, 35 791,59 грн пені, клопотання про повернення частини судового збору та клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд приймає її та здійснює подальший розгляд справи з урахуванням зменшених позовних вимог.
Ухвалою від 20.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.07.2016.
У судовому засіданні, призначеному на 18.07.2019, представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні 18.07.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст.240 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
27 липня 2018 року між Філією «Центр забезпечення виробництва» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі-філія «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця», замовник, відповідач) та Приватним акціонерним товариством «Коростенський завод «ЯНТАР» (надалі - ПрАТ «ЯНТАР», постачальник, позивач) був укладений договір поставки № ЦЗВ- 02-01918-01 ( надалі - Договір).
Згідно п.1.1 Договору, ПрАТ «ЯНТАР» зобов'язується поставити та передати у власність, а філія «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» прийняти та оплатити Продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.
Згідно п.7.1. Договору, приймання продукції філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» здійснюється на підставі підтвердження наступних документів : рахунку фактури, видаткової накладної або Акту прийому - передачі, підписаного представником ПрАТ «ЯНТАР» який філія «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» повинна підписати після прийняття продукції, податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України, товаро-транспортної накладної або накладної (залізничної), документів, що підтверджують якість продукції зазначених п.2.2.договору,пакувальних аркушів (при наявності).
ПрАТ «ЯНТАР» була поставлена філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» продукція, що підтверджується письмовими доказами, а саме :
Видатковою накладною № ЯН000002176 від 20 листопада 2018 року та Товаро-транспортною накладною № РЯН000002176 від 20 листопада 2018року на поставку продукції на загальну суму 684 738,00грн.
Видатковою накладною № ЯН000002193 від 22 листопада 2018 року та Товаро-транспортною накладною №РЯН000002193 від 22 листопада 2018року на поставку продукції на загальну суму 683 368,00грн.
Видатковою накладною № ЯН000002197 від 23 листопада 2018 року та Товаро-транспортною накладною № РЯН000002197 від 23 листопада 2018року на поставку продукції на загальну суму 650 678,40грн.
Видатковою накладною № ЯН000002211 від 26 листопада 2018 року та Товаро-транспортною накладною № РЯН000002211 від 26 листопада 2018року на поставку продукції на загальну суму 766 810,80грн.
Видатковою накладною № ЯН000002220 від 28 листопада 2018 року та Товаро-транспортною накладною № РЯН000002220 від 28 листопада 2018року на поставку продукції на загальну суму 744 888,00грн,
Видатковою накладною № ЯН000002229 від 29 листопада 2018 року та Товаро-транспортною накладною № РЯН000002220 від 29 листопада 2018року на поставку продукції на загальну суму 777 150,00грн,
Видатковою накладною № ЯН000002251 від 04грудня 2018 року та Товаро-транспортною накладною № РЯН000002251 від 04 грудня 2018року на поставку продукції на загальну суму 780 402.00грн.
Згідно Акту звірки взаєморозрахунків підписаний між ПрАТ «ЯНТАР» та філією «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» станом на 01.01.2019року, заборгованість за поставлену продукцію складала 5 088 036,00 грн.
Відповідно до Виписки по банківському рахунку ПрАТ «ЯНТАР», відкритому в філії Житомирського обласного управління AT «Ощадбанк», від 31.01.2019року, борг за поставлену продукцію філією «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» був частково оплачений на суму 4 307 634,00 грн.
01.02.2019року між ПрАТ «ЯНТАР» та філією «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» був складений Акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого розмір заборгованості за поставлену продукцію складає 780 402 гривні 00 копійок.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем було прострочено виконання зобов'язання за договором поставки №ЦВЗ-02-01918-01 від 27.07.2018, у зв'язку з чим відповідно до заяви про зменшення позовних вимоги позивач просить стягнути з відповідача 5 901,00 грн. 3% річних, 18 874,37 грн інфляційних, 35 791,59 грн пені.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За наведених обставин, оскільки наявні у справі докази свідчать про прострочення оплати за Договором, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено зобов'язання, яке є предметом Договору, щодо оплати товару.
Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до частин 1 та 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 10 банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України, та у відповідності до рахунку - фактури на поставлену партію продукцію, обумовлену у п.5.2. договору.
Згідно з п. 10.6. Договору, в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення. При розрахунку пені постачальник враховує умови п.6.5. договору, якщо випадки несвоєчасного постачання мали місце.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок суми пені, суд дійшов висновку про невірність визначення періодів нарахування відповідно до п.6.1. договору. Тому суд погоджується з доводами відповідача. Так, податкову накладну від 04.12.2018 №25 зареєстровано 27.12.2018, тобто строк оплати настав 14.01.2019. Отже, за контр розрахунком відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 33 482,45 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням визначеного періоду погоджується з контр розрахунком відповідача, відповідно до якого підлягає стягнення з відповідача на користь позивача 18 874,37 грн інфляційних та 5 580,41грн 3% річних.
Щодо заяви Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи Відповідача, суд зазначає, що Відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а тому заява Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України задоволенню не підлягає.
Щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути з відповідача у розмірі 10000,00 грн, суд зазначає наступне.
За ч.ч.1, 2 ст.126 Господарського процесуального України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.126 Господарського процесуального України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Як вбачається з наявних в матеріалах справи заперечень позивача, останній надав суду контррозрахунок вартості наданої відповідачу професійної правничої допомоги, заперечення щодо часу, який необхідний для надання означених послуг.
Аналіз наведених норм ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, а також норм ст.129 цього кодексу, дає підстави для висновку що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Крім того при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною 5 ст.126 Господарського процесуального України встановлено, що у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального України в суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 Господарського процесуального України).
В обґрунтування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав суду договір про надання правової допомоги від 08.04.2019 №М/8-19, укладений з Адвокатським об'єднанням "Лігал Фокс", відповідно до умов якого Адвокатське об'єднання зобов'язалось надати правову допомогу, на предмет стягнення заборгованості з відповідача;
Акт наданих послуг від 13.05.2019, рахунок-фактуру №1 від 13.05.2019; платіжне доручення №722 від 15.05.2019 про оплату послуг за надання правової допомоги в розмірі 10 000,00 грн; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Отже, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським об'єднанням "Лігал Фоксp" професійної правової допомоги в межах даної справи.
Однак, з огляду на те, що такі витрати у сумі 10 000,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатським об'єднанням обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи наведене, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" ФІЛІЯ "ЦЕНТР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА" (03680, м. Київ, вул. Тверська. 5, код ЄДРПОУ 40081347) на користь Приватного акціонерного товариства "КОРОСТЕНСЬКИЙ ЗАВОД "ЯНТАР" (11503, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Житомирська, буд. 2, код ЄДРПОУ 02969797) 5 580 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 41 коп 3% річних, 18 874 (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 37 коп. інфляційних, 33 482 (тридцять три тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 45 коп. пені та судовий збір у розмірі 1837 (одна тисяча вісімсот тридцять сім) грн. 62 коп., 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.
3.Повернути з Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству "КОРОСТЕНСЬКИЙ ЗАВОД "ЯНТАР" (11503, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Житомирська, буд. 2, код ЄДРПОУ 02969797) 10 693 (десять тисяч шістсот дев'яносто три) грн 00 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №543 від 11.04.2019, оригінал якої міститься в матеріалах справи.
4.В решті позову відмовити.
5 Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 19.07.2019.
Суддя Н.І. Ягічева