Справа № 640/13266/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Добрянська Я.І.
Суддя-доповідач Шурко О.І.
20 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.
при секретарі Баглай О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Окружної виборчої комісії з позачергових виборів Народних депутатів України одномандатного виборчого округу №211, третя особа - Центральна виборча комісія України про визнання протиправною та скасування постанови №36 від 17.07.2019,-
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Окружної виборчої комісії з позачергових виборів Народних депутатів України одномандатного виборчого округу № 211, третя особа Центральна виборча комісія України, в якому просила визнати постанову № 36 від 17.07.2019 Окружної виборчої комісії з позачергових виборів Народних депутатів України одномандатного виборчого округу № 211- протиправною та скасувати її.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове, яким визнати постанову № 36 від 17.07.2019 Окружної виборчої комісії з позачергових виборів Народних депутатів України одномандатного виборчого округу № 211 - протиправною та скасувати її .
Апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, оскільки оскаржувана Постанова №36 «Про грубе порушення законодавства головою Окружної виборчої комісії» від 17.07.2019 порушує права та законні інтереси апелянта. Вказаною постановою визначається, що Головою ОВК №211 перевищені надані повноваження при укладанні Договору №0110/В від 10.07.2019 про поставку вивісок фасадних для роботи виборчих комісій.
Позивач в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу та позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, однак подав до суду клопотання, в якому просив розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є Головою Окружної виборчої комісії з позачергових виборів Народних депутатів України одномандатного виборчого округу № 211.
10.07.2019 між Окружної виборчої комісії з позачергових виборів Народних депутатів України одномандатного виборчого округу № 211 (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (постачальник) укладено договір поставки вивісок фасадних для роботи виборчих комісій № 0110/В за умовами якого постачальник зобов'язується поставити вивіски фасадні необхідні для забезпечення роботи виборчих комісій під час підготовки та проведення виборів народних депутатів України 21.07.2019. Такий договір підписаний, з одного боку ФОП ОСОБА_2 та позивачем з іншого, як головою окружної виборчої комісії.
13.07.2019 Окружною виборчою комісією з позачергових виборів Народних депутатів України одномандатного виборчого округу № 211 прийнято постанову № 27 "Про вивіски для окружної та дільничних виборчих комісій" в якій зазначено, що замовлені за умовами договору поставки вивісок фасадних для роботи виборчих комісій від 10.07.2019 № 0110/В вивіски не відповідають вимогам Постанови ЦВК № 52 від 22.03.2012 "Про зразки та опис печаток, вивісок окружної і дільничних виборчих комісій з виборів народних депутатів України та штампа "Вибув". При цьому, членом комісії ОСОБА_3 було організовано виготовлення вивісок для дільничних виборчих комісій та окружної виборчої комісії ТОВ "АНВ ГРУП". Вивіски для дільничних виборчих комісій ТОВ "АНВ ГРУП" на даний час виготовлені та доставлені на адресу ОВК ОВО № 211 разом із примірниками відповідного Договору поставки з підписом та печаткою виконавця. З огляду на що комісія постановила відмовити в оплаті рахунка ФОП ОСОБА_2 за договором від 10.07.2019 № 0110/В оскільки виготовлені вивіски не відповідають макету, затвердженому ЦВК, а саме, замість напису "місто Київ", а вивіски для спеціальних дільниць взагалі не містять назву регіону. Доручено голові комісії ОСОБА_1 підписати договір на виготовлення та поставку вивісок для окружної та дільничних виборчих комісій із ТОВ "АНВ ГРУП", оскільки виготовлені ТОВ "АНВ ГРУП" вивіски повністю відповідають затвердженим постановою ЦВК зразкам та описам. Доручено головному бухгалтеру ОВК ОВО № 211 здійснити оплату за Договором із ТОВ "АНВ ГРУП" на виготовлення та поставку вивісок для окружної та дільничних виборчих комісій.
17.07.2019 Окружною виборчою комісією з позачергових виборів Народних депутатів України одномандатного виборчого округу № 211 прийнято постанову № 36 "Про грубе порушення законодавства головою Окружної виборчої комісії" в якій зазначено, що голова комісії ОСОБА_1 одноосібно прийняла рішення про використання коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку та проведення виборів депутатів, незважаючи на те, що дане повноваження належить окружній виборчій комісії як колегіальному органу відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 31 Закону України "Про вибори народних депутатів". Вищевикладені факти свідчать про перевищення головою ОВК ОВО № 211 ОСОБА_1 наданих повноважень, що є грубим порушенням законодавства України про вибори. З огляду на що, постановлено звернутися до ЦВК для встановлення факту грубого порушення законодавства України про вибори головою окружної виборчої комісії ОСОБА_1 , яке виразилось в перевищенні наданих повноважень при укладенні договору від 10.07.2019 № 0110/В про поставку вивісок фасадних для роботи виборчих комісій.
Позивач вважаючи протиправною вищезазначену постанову звернулась до суду для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, зазначив, що оскаржувана постанова Окружної виборчої комісії за своїм змістом жодним чином не порушила права позивача станом на момент винесення цього рішення.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 24 Закону України "Про вибори народних депутатів України", систему виборчих комісій, що здійснюють підготовку та проведення виборів депутатів, становлять: Центральна виборча комісія; окружні виборчі комісії; дільничні виборчі комісії.
Повноваження виборчих комісій щодо підготовки та проведення виборів депутатів здійснюються, зокрема, окружної виборчої комісії - у межах одномандатного округу.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про вибори народних депутатів України", повноваження окружної виборчої комісії починаються з моменту складення присяги не менш як двома третинами її мінімального складу, визначеного частиною першою статті 27 цього Закону, на її першому засіданні, яке проводиться не пізніш як на третій день після дня прийняття рішення про її утворення.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 31 Закону України "Про вибори народних депутатів України", окружна виборча комісія, зокрема, вирішує питання використання коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку та проведення виборів депутатів, у порядку, встановленому Центральною виборчою комісією.
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про вибори народних депутатів України", повноваження усього складу окружної, дільничної виборчої комісії можуть бути достроково припинені виборчою комісією, яка її утворила, за власною ініціативою або на підставі рішення суду в разі систематичного порушення чи одноразового грубого порушення комісією Конституції України, цього та інших законів України.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 37 Закону України "Про вибори народних депутатів України", повноваження члена окружної, дільничної виборчої комісії припиняються достроково виборчою комісією, яка її утворила, у зв'язку з, зокрема, одноразовим грубим порушенням законодавства України про вибори, встановленим рішенням суду або рішенням виборчої комісії вищого рівня.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуваною постановою вирішено звернутись до ЦВК для встановлення факту грубого порушення законодавства України про вибори головою окружної виборчої комісії ОСОБА_1 , яке виразилось в перевищенні наданих повноважень при укладенні договору від 10.07.2019 № 0110/В про поставку вивісок фасадних для роботи виборчих комісій.
Проаналізувавши наведене, колегія суддів вважає, що постанова Окружної виборчої комісії з позачергових виборів Народних депутатів України одномандатного виборчого округу № 211 від 17.07.2019р. № 36 "Про грубе порушення законодавства головою Окружною виборчої комісії" не є юридично значимою для позивача, тобто не має юридичного навантаження, так як не несе жодних правових наслідків для її виконання, а є лише зверненням до органу вищого рівня для встановлення факту одноразового грубого порушення законодавства України про вибори ОСОБА_1 .
Колегія суддів наголошує на тому, що встановлення наявності або відсутності факту грубого порушення законодавства України про вибори головою окружної виборчої комісії ОСОБА_1 в даному випадку підлягає вирішенню саме ЦВК України або судом, і саме рішення ЦВК України прийняте за результатом розгляду такої постанови може мати вплив на права та обов'язки позивача.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний спосіб захисту, у розумінні Конвенції, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 5 КАС України визначають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У рішенні від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто, право кожної особи на звернення до суду у випадку, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси є беззаперечним та не може бути піддане сумніву. Водночас, визначені такою особою способи захисту або інші способи, які самостійно можуть визначатися судом, на переконання судової колегії, повинні передусім відповідати підставам позову та його змісту.
Як свідчать матеріали справи, відомостей про встановлення рішенням суду або рішенням виборчої комісії вищого рівня рішення, факту одноразового грубого порушення законодавства України про вибори ОСОБА_1 до суду не подано. Позивачем протилежного не доведено.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 242, 272, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Окружної виборчої комісії з позачергових виборів Народних депутатів України одномандатного виборчого округу №211, третя особа Центральна виборча комісія України про визнання протиправною та скасування постанови №36 від 17.07.2019 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.