Справа № 620/1277/19 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
16 липня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Карпушової О.В., Мельничука В.П.
за участю секретаря Такаджі Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року про закриття провадження у справі
у справі №620/1277/19
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Чернігівської міської ради
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівської міської ради, у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльності щодо нездійснення компенсації додаткових витрат на оплату житлово-комунальних послуг, які нараховані КП «Чернігівводоканал» у межах, що перевищують соціальні нормативи встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування»;
- зобов'язати відповідача компенсувати за рахунок місцевого бюджету додаткові витрати на оплату житлово-комунальних послуг, які нараховані КП «Чернігівводоканал» за період з листопада 2016 року по квітень 2019 року включно за нормами, встановленими рішеннями виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 112 від 14.04.2014 та № 181 від 20.04.2017, що перевищують соціальні нормативи встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», шляхом погашення заборгованості у розмірі 2472,52 грн. перед КП «Чернігівводоканал».
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року провадження у справі закрито, роз'яснено позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, скаргу позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для розгляду продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що спір у даній справі є публічно-правовим.
Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для розгляду продовження розгляду, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду справи до суду першої інстанції з наступних підстав.
Колегія суддів в повній мірі не погоджується з даним висновком суду у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання та зазначає наступне.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно з частиною шостою статті 48 Бюджетного кодексу України (далі - БК) бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
За змістом підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 БК до видатків місцевих бюджетів належать видатки щодо додаткових виплат населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню).
Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 102 БК постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (пункт 2 Порядку).
Згідно з пунктом 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. У свою чергу, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої).
У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Звертаючись до суду із даним позовом з вимогою зобов'язати відповідача нарахувати на рахунок субсидію, позивач намагається захистити своє право на отримання такої субсидії, яка у розумінні вимог чинного законодавства є соціальною допомогою певній категорії громадян, яким встановлені пільги на оплату житлово-комунальних послуг. Така допомога є гарантією держави щодо соціальною захисту певної категорії громадян та компенсується відповідачем з місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Як свідчать положення КАС України, спори фізичних осіб щодо оскарження ними рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг належать до юрисдикції адміністративних судів.
За таких обставин, оскільки спірні правовідносини у даній справі стосуються права позивача на отримання державної соціальної допомоги у вигляді компенсації на оплату житлово-комунальних послуг (житлової субсидії), то спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 906/621/17 також є необґрунтованим, оскільки спір у справі, розглянутій касаційним судом не був пов'язаний із правом фізичних осіб на соціальні пільги, допомоги чи компенсації та стосувався лише встановленого законом обов'язку органу державної влади здійснювати відповідному суб'єкту господарювання компенсацію витрат за надані ним пільгові послуги.
У зазначеній справі Верховний Суд у вирішував питання юрисдикції у справах з іншим суб'єктним складом, предметом позову та суттю спірних правовідносин. Тому, згадане рішення не може бути застосовано до даної справи.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки даний спір має розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства.
Крім того, ухвалою Верховного суду від 17.08.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Чернігівської міської ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 у справі предметом розгляду якої у справі є визнання протиправною бездіяльність Чернігівської міської Ради (щодо нездійснення компенсації додаткових витрат на оплату житлово-комунальних послуг, які нараховані КП «Чернігівводоканал» у межах, що перевищують соціальні нормативи; зобов'язання відповідача компенсувати за рахунок місцевого бюджету позивачеві додаткові витрати на оплату житлово-комунальних послуг, які нараховані КП «Чернігівводоканал» за нормами, встановленими рішеннями виконкому Чернігівської міської ради, шляхом погашення заборгованості перед КП «Чернігівводоканал».
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з винесенням нової ухвали про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року про закриття провадження у справі - скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: О.В. Карпушова
В.П. Мельничук
Повний текст постанови виготовлено 18 липня 2019 року.