08 липня 2019 року Справа № 320/6424/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-транс" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАСТ-ТРАНС" (далі - позивач, ТОВ "ВАСТ-ТРАНС") з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 14.11.2018 №0112305405 (форми «ПС») про визначення штрафних санкцій (штрафу) у сумі 340,00 грн. (далі - податкове повідомлення-рішення).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відносно Товариства проведено камеральну перевірку, якою встановлено неподання звіту про суми податкових пільг за І квартал 2018 року, І півріччя 2018 року. На підставі вказаного акту винесено спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним з огляду на відсутність у ТОВ «ВАСТ-ТРАНС» обов'язку подання звіту про суми податкових пільг. Позивач також зазначає, що не користувався податковими пільгами у перевіряємому періоді, а всі послуги, що надавались позивачем в Україні, обкладались ПДВ за основною ставкою, передбаченою Податковим кодексом України, тобто у розмірі 20 відсотків.
Відповідач проти позову заперечує, надав відзив на позовну заяву (а.с.112-114) та додаткові пояснення (а.с.134-136), в яких зауважує, що ТОВ «ВАСТ-ТРАНС» відповідно до поданих декларацій за січень-травень 2018 року декларувалися суми податкових зобов'язань з ПДВ за нульовою ставкою. Відповідач також зазначив, що відповідно до Довідників пільг №87/2, №84/2, за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання послуг міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом (код пільги 14060400, підпункт 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України), що відповідає основному виду діяльності ТОВ «ВАСТ-ТРАНС».
Таким чином, відповідач вказує, що мав усі законні підстави для застосування штрафних санкцій за неподання звіту про суми податкових пільг за І квартал 2018 року, І півріччя 2018 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/6424/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, витребувано докази по справі та призначено підготовче засідання на 07.02.2019.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 повторно витребувано докази по справі від відповідача та відкладено підготовче засідання на 26.02.2019.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 повторно витребувано докази по справі від відповідача та відкладено підготовче засідання на 12.03.2019.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 закрито підготовче провадження перейти та розпочато розгляд справи №320/6424/18 по суті після закриття підготовчого судового засідання 12.03.2019.
Присутній у судових засіданнях по справі 07.02.2019, 26.02.2019 та 12.03.2019 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд позов задовольнити.
Присутній у судових засіданнях по справі 26.02.2019 та 12.03.2019 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 постановлено здійснити подальший розгляд справи №320/6424/18 в порядку письмового провадження.
Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (ідентифікаційний код 30367782) зареєстроване в якості юридичної особи 19.03.1999 за адресою: 08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, буд. 1, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1, а.с. 23-24).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №13831221 Серії НВ №052367 від 06.04.1999 позивач зареєстрований в якості платника податку на додану вартість (т. 1, а.с. 25).
Основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" за КВЕД згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
Головне управління ДФС у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, у порядку підпункту 76.3 статті 76, статті 102 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності подання звіту про суми податкових пільг ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" (код 30367782) за І квартал 2018 року, І півріччя 2018 року, за результатами якої складено акт від 18.10.2018 №1412/10-36-54-05/30367782 (а.с. 44-45).
Камеральною перевіркою встановлено неподання ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" звіту про суми податкових пільг за І квартал 2018 року, І півріччя 2018 року, чим порушено вимоги пункту 46.1 статті 46, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, пункту 3 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1233 від 24.12.2010 (далі - Порядок №1233).
На підставі вказаних висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.2018 №0112305405 (форми «ПС»), яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за платежем: податок на додану вартість у сумі 340,00 грн. (а.с. 42-43).
Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 16.1.6 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).
Згідно з підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право, зокрема, користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
В силу пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).
За приписами пункту 30.6 статті 30 Податкового кодексу України суми податку та збору, не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб'єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, в силу пункту 2 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 № 1233 (далі - Порядок № 1233), суб'єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв'язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг за формою згідно з додатком.
Пунктом 3 Порядку № 1233 передбачено, що звіт подається суб'єктом господарювання за три, шість, дев'ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб'єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 1233 податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об'єктами обкладення податком на додану вартість і відповідно до Податкового кодексу України та міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, а також тих, до яких застосовані спеціальні режими оподаткування в галузі сільського господарства.
Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Як вбачається зі змісту акту від 18.10.2018 №1412/10-36-54-05/30367782, під час проведення камеральної перевірки відповідачем не було досліджено питання користування ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" податковими пільгами за І квартал 2018 року, І півріччя 2018 року, зокрема, в акті не визначено, якими видами податкових пільг відповідно до Довідника пільг користувався позивач, внаслідок чого фактично не вбачається можливим встановлення обов'язку, в силу вищезазначених положень податкового законодавства, щодо подання звіту про суми податкових пільг.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.
Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) № 37801/97 від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не встановлено та не доведено під час проведення камеральної перевірки факту користування позивачем податковими пільгами, який є необхідним для встановлення відповідного обов'язку щодо подання звіту про суми податкових пільг, передбаченого Порядком № 1233, суд вважає, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України та пункту 3 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 № 1233 в частині не подання до контролюючого органу звіту про суми податкових пільг за звітний період за І квартал 2018 року, І півріччя 2018 року є необґрунтованими та безпідставними.
Суд також зазначає, що згідно з п. 30.9 ст. 30 Податкового кодексу України податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;
в) встановлення зниженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору.
відповідно до статті 193 Податкового кодексу України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:
а) 20 відсотків;
б) 0 відсотків;
в) 7 відсотків по операціях з:
постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні;
постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
В свою чергу, стаття 195 Податкового кодексу України визначає операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, серед яких підпунктом 195.1.3. пункту 195.1 цієї статті виокремлюється постачання послуг міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.
В той же час судом встановлено, що на виконання пункту 9 Порядку № 1233, який встановлює, що суми податків та зборів, не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, розраховуються таким суб'єктом у порядку, встановленому Державною податковою службою за погодженням з Мінфіном, розроблено Порядок визначення сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг за операціями, які здійснюються на митній території України, затверджений наказом ДПА України від 29.03.2011 №167, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2011 р. за № 483/19221, який є чинним та підлягає застосуванню до спірних правовідносин (далі - Порядок №167).
Порядок №167 передбачає розрахунок сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг виключно за операціями, які здійснюються на митній території України.
На думку суду, операції, щодо яких платник податків отримує пільги, повинні відповідати двом критеріям у сукупності: бути об'єктом оподаткування ПДВ і здійснюватися на митній території України.
Відтак, у звітах, які подаються платниками податків, зазначатимуться лише ті коди пільг щодо ПДВ, операції за якими є об'єктом оподаткування ПДВ і здійснюються на митній території України.
Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є постачання послуг міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом, що відповідає КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Вказане не оспорюється відповідачем.
Позивач у письмових поясненнях по справі зазначає, що підтвердженням надання послуг міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом є єдиний міжнародний перевізний документ - міжнародна товарно-транспортна накладна, в якій наявні відмітки митних органів про надання послуг за межами митної території України (а.с. 126-129).
Суд погоджується з таким обґрунтуванням позивача, оскільки з викладеного вбачається, що позивач не отримував пільги в оподаткуванні за операціями, що здійснювались на митній території України, а відповідно суд підтримує доводи позивача про неможливість застосування до операцій, що здійснювались за межами митної території України та оподатковувались у відповідності до ставок, встановлених країнами - отримувачами послуг, вимог Порядку № 1233 та здійснення розрахунку таких операцій за положеннями Порядку №167.
Суд також бере до уваги роз'яснення, надані у листі Державної податкової служби України від 24.01.2012 № 1556/6/15-3315 за наслідками розгляду звернення підприємства стосовно пільг з ПДВ, згідно яких нульова ставка ПДВ при експорті товарів не є податковою пільгою, оскільки не є особливістю, що характеризує певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат, а залежить виключно від напрямку постачання товару (на експорт).
При цьому у вказаному листі зазначено, що ПДВ є внутрішнім непрямим податком на споживання та справляється із операцій з постачання товарів/послуг, які споживаються на митній території України. При здійсненні експортних операцій ПДВ справляється країною - отримувачем таких товарів/послуг, що відповідає загальноєвропейським правилам та вимогам справляння непрямих податків та не залежить від видів діяльності платника податків. Таким чином, застосування нульової ставки ПДВ за експортними операціями здійснюється з метою уникнення подвійного оподаткування операцій з постачання товарів/послуг у митному режимі експорту.
Наведеною нормою (ст.193 ПКУ) не встановлено переваг для жодної із вказаних ставок податку. База оподаткування, визнання права на податковий кредит, порядок ведення податкового обліку та заповнення податкової звітності для них також визначаються відповідними статтями Кодексу за однаковими принципами. Тому ставки податку у розмірі 17 % (до 2014 року - 20 %) та 0 % при експорті є двома основними рівнозначними ставками, які застосовуються залежно від напрямку постачання.
Такий підхід, як зазначено у листі ДПС України, відповідає терміну "податкова пільга" та підставам для її надання, встановленим п. 30.1 та п. 30.2 ст. 30 Кодексу, згідно з якими податкова пільга надається конкретному платнику податків або групі платників податків. Податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (наприклад, ст. 197 або розділ XX "Перехідні положення" Кодексу).
У листі ДПС України також зауважено на тому, що постановою КМУ від 27.12.2010 №1233 затверджено Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг. При цьому відповідно до п. 2 постанови її норми поширюються на операції, які здійснюються на митній території, України.
Відповідно до п. 2 постанови Державна податкова служба України забезпечує облік сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, за операціями, що здійснюються на митній території України.
Облік пільг здійснюється згідно з Довідником пільг, наданих чинним законодавством по сплаті податків та зборів, який щоквартально затверджується відповідним наказом ДПСУ. При цьому в Довіднику пільг експортні операції обліковуються як переваги в оподаткуванні, що за економічною сутністю не є пільгами, не є фінансовою підтримкою платника та не є втратами бюджету.
Вказане виключає обов'язок позивача подавати звіти про суми податкових пільг з ПДВ за І квартал 2018 року, І півріччя 2018 року, а отже податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 14.11.2018 №0112305405 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Під час розгляду справи відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності застосування до позивача штрафних санкцій з податку на додану вартість за неподання позивачем звітів про суми податкових пільг з ПДВ за І квартал 2018 року, І півріччя 2018 року, оскільки нульова ставка ПДВ при експорті товарів (послуг) не є податковою пільгою.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як убачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як убачається з частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з укладеного між позивачем та адвокатом Рибченко Наталією Миколаївною договору про надання правової допомоги від 21.11.2018 №21/11 (а.с. 18-19), Замовник (позивач у справі) зобов'язується оплатити Виконавцю (адвокат Рибченко Наталія Миколаївна) винагороду та зобов'язаний оплатити адвокату гонорар за надання правничої допомоги з надання правової інформації у вигляді консультацій, аналізу бухгалтерських документів за І півріччя 2018 року та складання позовної заяви щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 14.11.2018 №0112305405 у розмірі 5000,00 грн., за участь у кожному судовому засіданні - 1500,00 грн. та виконані інші роботи згідно даного договору у розмірі 500,00 грн. за кожну годину.
Відповідно до акту виконаних робіт від 30.11.2018 до договору про надання правової допомоги від 21.11.2018 №21/11 (т. 1, а.с. 20 адвокатом Рибченко Наталією Миколаївною надана позивачу правнича допомога, а саме: надання правової інформації; консультацій і роз'яснень з правових питань, аналізу бухгалтерських документів за І півріччя 2018 року; зі складання позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 14.11.2018 №0112305405; виготовлення трьох екземплярів позовних заяв з додатками на загальну суму 5000,00 грн.
Зазначені грошові кошти були сплачені позивачем у повному обсязі адвокату Рибченко Н.М., що підтверджується платіжним дорученням від 28.11.2018 №13762 на суму 5000,00 грн. (т. 1, а.с. 22).
Суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, який здійснював підготовку позовної заяви із попереднім опрацюванням матеріалів, супроводження справи в суді є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Проте, відповідач із відповідним клопотанням до суду не звертався.
Відтак, враховуючи, що позивачем надано належні докази на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, які були сплачені ним з метою належного захисту інтересів позивача у Київському окружному адміністративному суді, суд дійшов висновку, що витрати позивача на правову допомогу у сумі 5000,00 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.
Крім цього, позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 28.11.2018 №13761, оригінал якого наявний в матеріалах справи (т. 1, а.с. 2).
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок Головного управління ДФС у Київській області судовий збір у розмірі 1762,00 грн.
Отже, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача складає 6762,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 14.11.2018 №0112305405.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт Транс" (08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, буд. 1, ідентифікаційний код: 30367782) судові витрати у сумі 6762,00 грн. (шість тисяч сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5а, ідентифікаційний код: 39393260).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 08.07.2019 р.
Суддя Кушнова А.О.