ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
19 липня 2019 року № 826/16536/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - Позивач або ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича (далі також - Відповідач 1 або Уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Відповідач 2 або Фонд), в якому просив:
1. Визнати бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення ОСОБА_1 до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправною.
2. Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича включити ОСОБА_1 до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
3. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Позовні вимоги мотивовано тим, що оскільки Позивач є вкладником ПАТ «Банк Михайлівський», згідно договору банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» від 15.05.2016 № НОМЕР_1 (відкрито рахунок НОМЕР_2 ), то він має право на включення до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, тож допущення Уповноваженою особою Фонду оскаржуваної бездіяльності призвело до невиплати Позивачу гарантованої суми.
Представник Фонду, у відзиві на позов, просив суд відмовити в його задоволенні посилаючись на те, що оскільки у переданому Уповноваженою особою Фонду Переліку рахунків інформація про Позивача була відсутня, то дані про нього не могли бути враховані Фондом при складанні та затвердженні Загального реєстру вкладників. Отже, Фонд правомірно не включив Позивача до Загального реєстру вкладників, оскільки не володів і не повинен був володіти жодною додатковою інформацією про Позивача, окрім тієї, що міститься в наданому Уповноваженою особою Переліку рахунків, в якому інформація щодо Позивача відсутня. Тож, у Фонду не виникло жодного обов'язку перед Позивачем, і тому права Позивача не могли бути порушені Фондом, а тому жодної правової підстави для спонукання Фонду до вчинення відповідних дій не існує.
Уповноважена особа Фонду, у запереченнях проти позову, просив суд відмовити в його задоволенні посилаючись на те, що оскільки суму коштів, яка обліковується на рахунку Позивача, останній отримав на умовах договору позики та вони є сумою поверненої позики і процентів за користування нею. Також вказав, що укладений договір позики є двостороннім, укладеним Позивачем безпосередньо з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» без участі ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного, а кошти, що вносились/отримувались за таким договором, по своїй природі не є вкладом у розумінні Законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2016 між Позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» (далі також - Банк) укладено договір № 980-025000003315 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний», згідно з яким Позивачу відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні для зберігання грошей. При цьому, за умовами вказаного договору Банку здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку.
Також, 18.05.2016 між Позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладено договір № 980-025-00024156 «Суперкапітал», відповідно до якого Позивач передав ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» грошові кошти в сумі 35250,00 грн. на строк не більше 181 день. При цьому ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» взяло на себе зобов'язання повернути кошти Позивачу та виплатити проценти.
Зазначені кошти 18.05.2016 Позивач вніс на рахунок у Банку, який перерахував їх ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», а 19.05.2016 ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» повернуло кошти на рахунок Позивача згідно з договором № 980-025-00024156 від 18.05.2016.
Рішенням Національного банку України 23.05.2016 № 4/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, у зв'язку з чим виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 23.05.2016 № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» призначено Ірклієнка Ю.П.
Рішенням № 991 від 13.06.2016 виконавча дирекція Фонду продовжила строки тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» з 23.06.2016 до 22.07.2016 включно.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 12.07.2016 № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнко Ю.П. з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно.
Рішенням № 1702 від 01.09.2016 виконавча дирекція Фонду змінила Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», на ОСОБА_2 з 05.09.2016.
Наказом Уповноваженої особи Фонду №27/1 від 24.05.2016 створено комісію по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
Так, за результатами вказаної перевірки було складено акт № 2 від 01.06.2016, яким зафіксовано, зокрема, що Банком 19.05.2016 виконано платіжні документи ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», з перерахунку коштів на рахунки 12160 фізичних осіб в сумі 1298015973,74 грн. (у тому числі, відносно Позивача на суму 35250,00 грн.), при цьому фінансових можливостей Товариства, зокрема залишку коштів, було недостатньо для проведення вищенаведених правочинів, у зв'язку з чим Комісія дійшла висновку, що відповідні транзакції мають ознаки нікчемності.
Наказом Уповноваженої особи Фонду від 01.06.2016 № 42/2 затверджено результати вищезазначеної перевірки правочинів та доручено застосувати наслідки нікчемності правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 платіжних доручень ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів на рахунок 12160 фізичних осіб в сумі 1298015973,74 грн. та видати відповідне розпорядження.
Про зазначені обставини Позивача було повідомлено листом від 03.08.2016 за № 3Г5/133/1. Також, у відповідь на запит Позивача, листом від 15.08.2016 № 3Г3(К)/2602 Уповноважена особа Фонду повідомила, що у зв'язку з нікчемністю правочину з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», його не включено до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Не погоджуючись з такою позицією Відповідачів, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам та поясненням сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуваннях усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним критеріям.
Для вирішенні спірних правовідносин судом застосовано, окрім іншого, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (далі також - Закон № 4452-VI), у відповідній редакції на момент виникнення спірних правовідносин, яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону № 4452-VI є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Згідно з положеннями пунктів 3, 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 4452-VI, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
За приписами частини першої-третьої статті 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.
Згідно з частиною першою-третьою статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.
Таким чином, Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями щодо формування перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина перша статті 28 Закону № 4452-VI).
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу І Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду 09.08.2012 № 14 (далі також - Положення № 14, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Фонд не відшкодовує кошти у випадках, передбачених частиною четвертою статті 26 Закону.
Фонд здійснює відшкодування коштів за вкладами відповідно до Загального реєстру за частинами Загального реєстру (пункт 5 розділу ІІІ Положення № 14).
Відповідно до частини другої статті 37 Закону № 4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, окрім іншого, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
За приписами частини другої, третьої статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
На момент виникнення спірних правовідносин, з метою виявлення нікчемних правочинів (у тому числі договорів) уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію / ліквідацію в неплатоспроможному банку (далі - Уповноважена особа Фонду), якій делеговані відповідні повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), та встановлення механізму, послідовності дій і критеріїв обмеження здійснення неплатоспроможним банком банківських операцій, було розроблено Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду від 26.05.2016 № 826 (далі також - Порядок № 826).
Так, відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 826, протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними відповідно до частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (пункт 3 розділу І Порядку № 826).
Згідно пунктів 7, 8 розділу ІІ Порядку № 826 за наслідками проведення перевірки Комісією складаються та подаються на розгляд Уповноваженій особі Фонду пропозиції та висновки, які оформлюються відповідним актом(ами) перевірки.
Акт перевірки повинен містити: інформацію щодо складу Комісії; перелік правочинів (у тому числі договорів) щодо кожного правочину (договору), що перевірялися, а саме: номер рахунку/договору, назва операції, наявність/відсутність факту нікчемності, підстава нікчемності (норма закону) (у разі виявлення факту нікчемності), інформація про те, яким чином вчинення (укладення) даного правочину призвело до збільшення витрат Фонду, пов'язаних з виведенням неплатоспроможного банку з ринку (у разі нікчемності правочину на підставі пункту 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»); інформацію щодо конфлікту інтересів членів Комісії.
Акт(и) перевірки повинен(ні) бути складений(і) не пізніше останнього дня проведення перевірки. Акт підписується всіма членами Комісії.
У разі виявлення фактів шахрайства та/або інших кримінальних дій працівників банку або інших осіб Уповноважена особа Фонду зобов'язана невідкладно звернутися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Уповноважена особа Фонду протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновки, викладені у ньому, та у разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ та вчиняє інші необхідні дії.
У розпорядчому документі зазначається інформація про наявність/відсутність обґрунтованих підстав нікчемності правочинів (договорів) та обов'язково додається перелік нікчемних правочинів (договорів) із зазначенням номера рахунку/договору, назви операції, підстави нікчемності (норма закону) щодо кожного правочину (договору).
Про прийняте рішення Уповноважена особа Фонду повідомляє протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного правочину (договору) та у разі потреби - правоохоронні органи.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме додатку 1 до акту № 2 Комісії по перевірці правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними від 01.06.2016 № 2, під час перевірки Комісією було встановлено, що 11.11.2014 між Банком та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (далі також - ТОВ «ІРЦ» або Товариство) було укладено договір доручення № 1, відповідно до предмету якого, Банк мав укладати договори, що передбачають отримання/залучення Товариством грошових коштів у позику від фізичних осіб. На виконання умов вказаного договору, Банком від імені Товариства укладались із фізичними особами (Клієнтами) договори позики за встановленою формою та залучались кошти на рахунок Товариства (далі - Договір позики).
При цьому Комісією було відмічене те, що умовами вказаного договору або було встановлено пряму заборону на ініціювання з боку Товариства дострокового повернення коштів, або в разі коли Договір передбачав автоматичну пролонгацію, тобто укладення на новий строк, було передбачено лише право Товариства відмовитись від чергової пролонгації, але з обов'язковим виконанням договору до кінця строку.
Разом з тим, 19.05.2016 Банком було отримано від Товариства 16 286 платіжних документів з призначенням платежу «повернення коштів згідно з договором №.....» та отримувачем платежу зазначено фізична особа-клієнт Банку. Тобто 19.05.2016 Товариством ініційоване повернення коштів по Договорах позики, що були укладені Банком в межах дії Договору доручення. При цьому, Комісією було досліджено лише частину договорів позики, які на час введення тимчасової адміністрації були у володінні Банку.
За результатами аналізу укладених Договорів позики та руху коштів по рахунках фізичних осіб (Клієнтів), які відкриті в Банку, встановлено, що по більшості з них строк дії не закінчився, а отже 19.05.2016 Товариством ініційоване дострокове повернення коштів за позиками.
За таких обставин Комісія дійшла висновку про те, що дострокове повернення коштів здійснено Товариством з порушенням вимог законодавств України та в супереч договорів позики, укладених між ним та фізичними особами, і Банк при цьому здійснював представництво Товариства та укладав правочини від його імені, як наслідок, проведення Банком таких операцій є штучне збільшення суми відшкодування з боку Фонду.
Окрім того, Банком виконані платіжні доручення Товариства на перерахування коштів не маючи достатнього залишку на рахунку Товариства.
Виходячи з вищезазначеного в сукупності, Комісія дійшла висновку, що виконуючи 19.05.2016 платіжні документи Товариства з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973,74 грн., Банк здійснив операції з порушенням вимог законодавства, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, що є ознакою нікчемності правочину згідно положень пункту 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Наказом Уповноваженої особи Фонду від 01.06.2016 № 42/2 затверджено результати вищезазначеної перевірки правочинів та доручено застосувати наслідки нікчемності правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 платіжних доручень ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів на рахунок 12160 фізичних осіб в сумі 1298015973,74 грн. та видати відповідне розпорядження, що і стало підставою для не включення Позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та бездіяльність щодо чого оскаржується Позивачем.
Разом з тим, судом встановлено, що Позивачем, до запровадження в Банку тимчасової адміністрації, було укладено з Банком та Товариством два різних договори, хоча і в один день - 18.05.2016, які жодним чином не пов'язані один з одним та не взаємозамінюють (не взаємовиключають) умови один одного, а саме: договір № 980-025000003315 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний», укладений між Позивачем та Банком та договір № 980-025-00024156 «Суперкапітал», укладений між Позивачем та Товариством, а не з Банком чи через нього (без участі Банку чи його посередництва). При цьому, вказані договори не містять жодних посилань на те, що вони укладені на виконання та в межах договору доручення № 1 від 11.11.2014, укладеного між Банком та Товариством. Кошти перераховані Позивачем на рахунок Товариства. Повернуті кошти були 19.05.2016 також від Товариства на рахунок Позивача у Банку в рамках взаємовідносин Позивача з Товариством, а не Позивача із Банком, чи Товариства та Банку.
Більше того, умовами договору від 18.05.2016 № 980-025-00024156 «Суперкапітал», укладеного між Позивачем та Товариством передбачено право Товариства з власної ініціативи достроково повернути Позивачу кошти у будь-який момент дії договору.
Таким чином, у суду відсутні підстави ставити під сумнів законність проведеної 19.05.2016 Банком транзакції повернення Товариством Позивачу коштів згідно з договором №980-025-000241567 від 18.05.2016 у сумі 35250,00 грн.
Натомість, перевищуючи надані Законом № 4452-VI повноваження Уповноважена особа Фонду фактично визнала нікчемними розрахункові банківській операції з перерахування коштів з одного рахунку на інший (з рахунку Товариства на рахунок Позивача).
Тож, висновки Відповідачів щодо нікчемності вищевказаних транзакцій, наведені в акті № 2 від 01.06.2016 та додатку 1 до акту № 2 Комісії, затверджені наказом Уповноваженої особи Фонду від 01.06.2016 № 42/2, які стали підставою для не включення Позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, по відношенню саме до Позивача є формальними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.
У взаємозв'язку з вищенаведеним судом встановлено, що у даному випадку не вбачається обмежень щодо віднесення Позивача до категорії вкладників, а сум, які надійшли (повернулися) на його рахунок - до категорії вкладу, оскільки за відносинами між Позивачем та Товариством Банк виконував лише розрахунково-касове обслуговування рахунку.
Окрім того, суд зазначає, що договір, укладений Позивачем з Банком, у порядку вищезгаданої процедури Відповідачами нікчемним не визнавався та, за висновком суду, не має ознак нікчемного правочину неплатоспроможного банку з підстав, перелічених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI, оскільки не містить в собі жодних умов, які б передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, як і не містить ознак штучного створення зобов'язань Фонду по відшкодуванню вкладів за рахунок Фонду.
Отже, у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI Позивач є вкладником Банку, а кошти, які надійшли для нього як вкладника за договором банківського рахунку, в розумінні тієї ж статті, є вкладом, на який поширюються гарантії, передбачені статтею 26 Закону № 4452-VI.
За вказаних обставин, суд вважає позовну вимогу Позивача про визнання протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення ОСОБА_1 до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частин першої, третьої статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.
Пунктом 6 розділу ІІ Положення № 14 закріплено, що Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 4 до цього Положення.
Протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до переліків.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Положення № 14. Фонд складає зміни та/або доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та/або доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.
У взаємозв'язку з вищенаведеним, Позивач мав бути включений Уповноваженою особою Фонду до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, який був наданий Фонду для затвердження, тож вимога Позивача про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення ОСОБА_1 до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є обґрунтованою.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Уповноважену особу вчинити дії, суд вважає за привальне задовольнити позовні вимоги в цій частині шляхом зобов'язання Уповноважену особу надати до Фонду доповнення до переліку рахунків щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду, адже Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положенням не передбачено можливості включення даних про рахунок позивача до вже сформованого переліку рахунків, натомість передбачено можливість надання Уповноваженою особою до Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до переліку рахунків про збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
Разом з тим, вимога Позивача про зобов'язання Фонду включити позивача до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, на думку суду є передчасною, оскільки Фонд формує Загальний реєстр, а також складає зміни та/або доповнення до нього на підставі відповідних змін та/або доповнень до Переліку, прийнятих Фондом наданих Уповноваженою особою Фонду. Тож така вимога може бути заявлена Позивачем в окремому позовному провадженні, у разі настання обставин невиконання Уповноваженою особою Фонду задоволеної щодо неї позовної вимоги.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами письмові докази та пояснення, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У свою чергу, Відповідачі належним чином не виконали обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення ОСОБА_1 до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, - протиправною.
3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до переліку рахунків про збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
5. Стягнути з уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича (ідентифікаційний код банку 38619024, місцезнаходження: 01001, місто Київ, провулок Рильський, будинок 10-12/3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ), понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя П.О. Григорович