ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
18 липня 2019 року № 640/3629/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УК-ЕСКАР»
доГоловного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В'ячеславовича
про визнання протиправною та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ук-Ескар» (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В'ячеславовича (надалі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 28.01.2019 № 58202045, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром В'ячеславовичем.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2019 відкрито спрощене провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 14.05.2019, яке в подальшому неодноразово відкладалось зважаючи на неявку представників сторін та неможливості правильного вирішення спору за їх відсутності.
Під час розгляду справи в судовому засіданні 09.07.2019 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на доводи викладені в позовній заяві.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, надавши при цьому на вимогу суду належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження.
За результатами розгляду справи в судовому засіданні 09.07.2019, в зв'язку з неприбуттям представника відповідача повідомленого належним чином про дату час та місце розгляду справи, враховуючи подання представником позивача письмової заяви про розгляд справи за його відсутності, справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
28 січня 2019 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Медведєвим О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58202045 з примусового виконання виконавчого напису №2053 від 19.11.2018, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л.І. про звернення стягнення на предмет договору застави рухомого майна №64-2896/13-ЗЮ, а саме: 1) лінія переробки птиці; 2) стстема автоматичного підігріву підлоги; 3) система охолодження до морозильних камер; випаровувач панельний, які на праві власності належать ТОВ «Ук-Ескар».
Боржником у виконавчому провадженні є позивач - ТОВ «Ук-Ескар», стягувачем є АТ «Вест Файнест Енд Кредит Банк».
Слід зазначити, що виконавчий напис і постанова про відкриття виконавчого провадження позивачем не оскаржувались, а отже, є можливим дійти висновку, що вимоги АТ «Вест Файнест Енд Кредит Банк» є безспірними.
28 січня 2019 року відповідачем винесено оскаржувану постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на рухоме майно, зазначене у виконавчому написі та, відповідно, в постанові про відкриття виконавчого провадження.
Не погоджуючись з правомірністю оскаржуваної постанови позивач посилається на те, що: 1) відповідач не виніс постанову про накладення арешту під час відкриття виконавчого провадження; 2) арешт був накладений у розмірі суми стягнення без урахування виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди виконавця; 3) майно, на яке накладено арешт не є майном, зазначеним в ч.8 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» та не було передано на зберігання боржникові або іншим особам, що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна боржника під розписку; 4) сторони не досягнули згоди щодо вартості майна.
За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.
Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 року визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до частини 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Згідно статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, в тому числі, виконавчих написів нотаріусів.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У відповідності до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За змістом ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
В рамках спірних правовідносин має місце звернення стягнення на рухоме майно, яке не підлягає державній реєстрації.
Дійсно, відповідно до положень ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
В даному випадку при накладенні арешту на нерухоме майно відповідачем не було проведено опису такого майна.
Разом з тим, суд не розцінює дану обставину, як таку, що є підставою для скасування постанови про накладення штрафу, адже, по перше, наданий державному виконавцю виконавчий напис нотаріуса вже містив детальний опис майна, а по-друге, представник позивача крім формальних посилань не проведення виконавцем опису майна, не зміг пояснити, в чому конкретно полягає порушене право позивача в цій частині, з урахуванням безспірності вимог АТ «Вест Файнест Енд Кредит Банк».
При цьому, суд виходить з того, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, а формальні недоліки при накладенні державним виконавцем арешту на майно, на переконання суду, не можуть бути підставою для скасування відповідної постанови, до того ж у випадку, коли боржник, не заперечуючи безспірності вимог стягувача, одночасно не може обґрунтувати власне порушене право в зв'язку з формальними порушеннями при накладенні арешту, які не впливають на суть правовідносин між ним і стягувачем.
Посилання позивача на те, що відповідач не виніс постанову про накладення арешту під час відкриття виконавчого провадження, судом відхиляються, адже як постанова про відкриття виконавчого провадження, так і постанова про накладення штрафу винесені 28.01.2019.
Посилання позивача на те, що арешт був накладений у розмірі суми стягнення без урахування виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди виконавця, судом відхиляються, адже накладення арешту на майно у сумі, що є меншою від загальної суми стягнення, не може порушувати матеріальних прав та інтересів позивача. До того ж, виконавчий збір стягнуто на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, яка позивачем не оскаржувалась, а станом на дату винесення постанови про накладення арешту, питання витрат виконавчого провадження та штрафів, державним виконавцем не вирішувались в зв'язку з відсутністю на те підстав.
Доводи позивача про те, що майно, на яке накладено арешт не є майном, зазначеним в ч.8 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», а ні судом, а ні відповідачем не заперечуються. Представник позивача не зміг пояснити суду доцільності посилання в позовній заяві на зазначену норму, адже відповідно до наведеного в ч.8 ст.56 Закону переліку майна, таким майном є: цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів.
Твердження позивача про не передачу на зберігання боржникові або іншим особам, що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна боржника під розписку арештованого майна, не можуть бути прийняті судом до уваги, адже відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», такі дії є правом, а не обов'язком державного виконавця.
Оскільки позивачем не наведено інших доводів на підтвердження протиправності оскаржуваної постанови про накладення штрафу, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Посилання позивача на те, що сторони не досягнули згоди в частині вартості майна, судом відхиляються, адже питання правового регулювання визначення вартості майна боржника / оцінка майна боржника, виходять за межі предмета доказування питання щодо правомірності накладення державним виконавцем арешту на майно - регулюються іншою нормою, а саме, ст.57 Закону України «Про виконавче провадження».
Відтак, оскільки питання щодо правомірності оцінки майна не є предметом розгляду даної справи, посилання позивача в цій частині є недоречними.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УК-ЕСКАР» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37980114, адреса: 21000, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ ЧЕХОВА, будинок 12-А).
Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м.Київ, вул. Городецького, будинок 13).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.О. Григорович