Іменем України
19 липня 2019 року
Київ
справа №233/4911/16-а
адміністративне провадження №К/9901/23150/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Костянтинівської міської ради про визнання дій та рішення протиправними
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13.04.2017 (суддя Наумик О.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 (колегія суддів у складі: Компанієць І.Д., Сухарька М.Г., Ястребової Л.В.)
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Костянтинівської міської ради, в якому, з урахуванням уточнення до позовної заяви, просив: визнати протиправним та скасувати пункт 1.2 Інструкції про пропускний та внутрішньооб'єктовий режим на території виконавчого комітету Костянтинівської міської ради (далі - Інструкція) в частині недопущення внесенню (винесенню) на територію (з території) виконкому особистих аудіо-, відео-, радіо-, фотоапаратури, інших технічних засобів без відповідного дозволу; визнати протиправним та скасувати пункт 2.2 Інструкції, яким встановлюються обмеження у користуванні майном членам територіальної громади; визнати протиправним та скасувати пункт 3.3 Інструкції в частині допуску у приміщення та кабінети виконкому відвідувачів з обов'язковою реєстрацією в спеціальному журналі приймання-здавання об'єкта адміністративної будівлі Костянтинівської міської ради, який заповнюється співробітником охорони; визнати протиправним та скасувати пункт 3.6 Інструкції в частині дозволу на проведення кіно-, фото-, відеозйомок у приміщенні міської ради тільки з дозволу міського голови, першого заступника або заступників міського голови; визнати протиправним та скасувати пункт 7.5 Інструкції в частині заборони працівникам виконкому, служб, відділів і управлінь міської ради та відвідувачам заходити до кабінету міського голови з мобільними телефонами, звукопідсилювальною технікою, персональними комп'ютерами, електронними планшетами, книгами та іншою електронною технікою.
Позов мотивовано тим, що позивач є членом територіальної громади, керівником громадської організації «Костянтинівський Союз «Інваліди Чорнобиля». 29.09.2016 він отримав відповідь на своє звернення до виконавчого комітету Костянтинівської міської ради щодо надання йому копії Інструкції, вивчивши яку вважає окремі її пункти такими, що прийняті в порушення законодавства та з перевищенням виконавчим комітетом своїх повноважень.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області постановою від 13.04.2017 у задоволенні позову відмовив.
Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.05.2017 рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Судові рішення мотивовано тим, що правом на звернення до адміністративного суду наділена особа, яка вважає, що її права, свободи або інтереси були порушені безпосередньо. При цьому, позивач має довести суду, яким чином відбулося порушення його прав. Проте ОСОБА_1 не навів жодного факту порушення його прав, прав осіб, яких він представляє, спірними пунктами Інструкції.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вважає, що суди неповно з'ясували обставини справи, не обґрунтували належним чином свою позицію щодо застосування до спірних правовідносин Законів України «Про основи національної безпеки України», «Про державну таємницю», «Про інформацію».
Зазначає, зокрема, що судами не встановлено в яких саме приміщеннях проводиться робота, пов'язана з державною таємницею, чи є кабінет міського голови таким приміщенням.
Звертає увагу на те, що Закон України «Про основи національної безпеки України» не містить заборон щодо користування у приміщенні міської ради і, зокрема, у кабінеті міського голови технічними засобами, які дозволяють висвітлювати діяльність органів місцевого самоврядування засобами масової інформації.
Позивач вказує на те, що обмеження, які встановлені Інструкцією не відносяться до охорони державної таємниці відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939 «Про затвердження Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях».
Також наголошує на тому, що представник суб'єкта владних повноважень-відповідач має перевагу перед позивачем стосовно доступу до відомостей, віднесених до державної таємниці, що призводить до нерівності процесуального становища сторін у справі та дискримінації позивача відносно відповідача.
Позиція інших учасників справи
Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.
Рух касаційної скарги
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.09.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13.04.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017.
15.02.2018 вказана касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24.06.2019 зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач є членом територіальної громади міста Костянтинівка Донецької області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939 затверджено Порядок організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (далі - Порядок № 939). Зазначена Постанова є нормативно-правовим актом з грифом «Для службового користування».
На виконання вимог Постанови від 18.12.2013 інспектором відділу з юридичної, кадрової роботи, запобігання та протидії корупції розроблена Інструкція про пропускний та внутрішньооб'єктовий режим на території виконкому Костянтинівської міської ради, яка відповідно до вимог зазначеної постанови 26.02.2016 затверджена міським головою.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Костянтинівської міської ради від 19.07.2016 № 256 «Про внесення змін у додаток 1 до рішення виконавчого комітету міської ради від 21.12.2011 № 644 «Про затвердження переліку публічної інформації з обмеженим доступом, якою володіє виконавчий комітет Костянтинівської міської ради» до переліку публічної інформації з обмеженим доступом, якою володіє виконавчий комітет Костянтинівської міської ради, входить зазначена Інструкція.
Пропускний та внутрішньооб'єктовий режим на території виконавчого комітету Костянтинівської міської ради застосовано на третьому поверсі адміністративної будівлі.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Частина четверта статті 13 Конституції України. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Частина друга статті 19 Конституції України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина четверта статті 41 Конституції України. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частина перша статті 143 Конституції України. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Частина друга статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, чинній до 15.12.2017). До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частина третя статті 2 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017). У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частина перша статті 6 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частини перша та друга статті 71 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина перша статті 317 ЦК України. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частина перша та сьома статті 319 ЦК України. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Стаття 1 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР). Представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.
Частина п'ята статті 16 Закону № 280/97-ВР. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Підпункт 1 пункту а) статті 29 Закону № 280/97-ВР. До відання виконавчих органів, зокрема, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Стаття 1 Закону України від 19.06.2003 № 964-IV «Про основи національної безпеки України» (далі - Закон № 964-IV). Національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.
Стаття 4 Закону № 964-IV. Суб'єктами забезпечення національної безпеки є, зокрема, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
Частина шоста статті 6 Закону України від 01.06.2010 № 2297-VI «Про захист персональних даних». Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Пункт 1 частини другої статті 6 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації». Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, діяльність власника може бути обмежена лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб'єктами права. Обмеження встановлюються щодо окремих суб'єктивних прав як засіб стримання особи-власника при здійсненні ним цих прав з урахуванням необхідності дотримання прав інших осіб або суспільних інтересів. Таким чином, абсолютність прав власника не означає, що ніхто і ніколи не може їх обмежити.
Вищенаведені приписи законодавства кореспондуються з нормами статей 13, 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими закріплені основні принципи здійснення права власності та його обмеження: по-перше, встановлено право безперешкодно і в повному обсязі здійснювати правомочності власника щодо свого майна; по-друге, визначено межі допустимого розумного втручання держави у здійснення правомочностей власника. Причому таке втручання повинно бути законним і має здійснюватися з дотриманням принципу справедливого балансу між публічними і приватними інтересами.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях від 23.09.1982 по справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» та від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», положення статті 1 Першого протоколу містять три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила.
Згідно з частиною першою статті 3 та статті 11 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування» від 15.07.1997 № 452/97-ВР, місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення. Органи місцевого самоврядування мають право використовувати засоби правового захисту для забезпечення вільного здійснення своїх повноважень і поважання принципів місцевого самоврядування, які утілені в конституції чи національному законодавстві.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність доводів позивача щодо грубого порушення відповідачем його права власності внаслідок обмеження вільно розпоряджатися особистим майном в приміщенні виконкому та кабінеті міського голови (аудіо-, відео апаратурою, мобільними телефонами тощо).
Відповідно до пункту 1.2. Інструкції пропускний режим на території виконкому Костянтинівської міської ради, розташованого на третьому поверсі адміністративної будівлі (вул. Правобережна, 260) встановлюється з метою недопущення безконтрольного проходу, проникнення в приміщення сторонніх осіб, порушенню громадського порядку, внесенню (винесенню) на територію (з території) виконкому особистих аудіо-, відео-, радіо-фотоапаратури, інших технічних засобів без відповідного дозволу, несанкціонованого витоку інформації, викрадення документів і майна.
Пунктом 3.6. Інструкції передбачено, що представники засобів масової інформації (у тому числі з кіно-, фото-, відео-, аудіоапаратурою) допускаються в адміністративне приміщення міської ради при пред'явленні документів, що засвідчують особу. Проведення кіно, фото-, відеозйомок у приміщенні міської ради може здійснюватися тільки з дозволу міського голови, першого заступника або заступника міського голови. При проведенні у виконкомі міської ради прес-конференцій, нарад за участю ЗМІ допуск здійснюється за списками, що подаються на пост охорони керуючим справами виконкому.
Згідно з пунктом 7.5. Інструкції працівникам виконкому, служб, відділів і управлінь міської ради та відвідувачам заборонено: заходити до кабінету міського голови з мобільними телефонами, звукопідсилювальною технікою, персональними комп'ютерами, електронними планшетами, книгами та іншою електронною технікою; приносити вогне та вибухонебезпечні речовини та предмети, а також їх зберігати в приміщеннях.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в адміністративному приміщенні міської ради, окрім загальнодоступної інформації, зберігаються документи, які містять у собі інформацію з обмеженим доступом (документи для службового користування, документи, що містять державну таємницю тощо), які підлягають захисту від несанкціонованого доступу.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів позивача про незаконне встановлення виконком міської ради обмеження у користуванні комунальним майном, яке належить кожному члену територіальної громади.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що пункти 1.2., 3.6., 7.5. не суперечать вищезазначеним вимогам законодавства України.
Пунктом 2.2. Інструкції передбачено, що співробітники охорони під час виконання завдань забезпечення безпеки, додержання встановленого порядку допуску та підтримання режиму на об'єкті охорони мають право: вимагати від працівників виконкому, служб, відділів і управлінь міської ради, громадян України, іноземців та осіб без громадянства додержання режиму, встановленого на об'єкті охорони (режимної території); перевіряти документи, які засвідчують особу, безпосередньо брати їх в руки у відвідувачів, що прибули на об'єкт охорони для ретельного вивчення; затримувати осіб, які порушуючи встановлений режим, проникли чи намагаються проникнути на об'єкт охорони виконкому міської ради або до режимної території, не виконують законних вимог співробітників охорони і передавати їх до міського відділу поліції; не дозволяти проводити кіно-, фотозйомку, аудіо і відеозапис на об'єкті охорони (без відповідного дозволу).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до паспорту антитерористичної захищеності будівлі виконкому Костянтинівської міської ради, затвердженого начальником Костянтинівського міжрайвідділу УСБ України в Донецькій області та секретарем Костянтинівської міської ради, з метою попередження і припинення можливості здійснення терористичного акту в установі вводиться комплекс організаційно-профілактичних заходів, що дозволяє запобігти або максимально скоротити втрати людей при вчиненні терористичного акту. Комплекс організаційно-профілактичних заходів включає в себе, зокрема організацію пропускного режиму. Пропускний режим організовується для недопущення проникнення сторонніх осіб на територію, у службові приміщення, до систем життєзабезпечення установи. Пропускний режим забезпечується організацією постів охорони з перевірки дозвільних документів на право входу (перепусток, службових посвідчень, тощо); спеціальним контролем всіх службових і технічних входів в будівлю закладу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до листа Костянтинівської міської ради від 29.03.2017 № 267/001 - на підставі акту перевірки Управлінням Служби безпеки України стану охорони державної таємниці у виконкомі Костянтинівської міської ради у жовтні 2016 року (акт для службового користування) визначено, що умови для проведення зазначеної роботи у виконкомі створені, робота ведеться згідно з чинним законодавством, внутрішні нормативні документи розроблені у відповідності до вимог Порядку № 939.
Тобто, пункт 2.2. Інструкції в умовах проведення антитерористичної операції в Донецькій області визначає права співробітників охорони під час виконання завдань забезпечити безпеку, додержати встановленого порядку допуску та підтримати режим на об'єкті охорони.
Відповідно до пункту 3.3. Інструкції допуск у приміщення та кабінети виконкому працівників правоохоронних, контролюючих органів, виконавчої та законодавчої влади, відвідувачів відбувається з обов'язковою реєстрацією в спеціальному журналі приймання-здавання об'єкта адмінбудівлі Костянтинівської міської ради, який заповнюється співробітником охорони. Співробітники охорони викликають працівника виконкому, до якого прийшов відвідувач. Працівник виконкому супроводжує відвідувача і повертається з ним до поста охорони після закінчення відвідування, про що в журналі робиться відповідний запис.
Як вже зазначалося вище, статтею 4 Закону № 964-IV визначено, що органи місцевого самоврядування входять у систему суб'єктів забезпечення національної безпеки, в адміністративному приміщенні міської ради, окрім загальнодоступної інформації, зберігаються документи, які містять у собі інформацію з обмеженим доступом (документи для службового користування, документи, що містять державну таємницю тощо), які підлягають захисту від несанкціонованого доступу.
В рішенні Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України зазначено, що згідно з Конституцією України людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19); усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (стаття 21); кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості (стаття 23); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (частини перша, друга статті 24); кожна людина має невід'ємне право на життя (частина перша статті 27); кожен має право на повагу до його гідності (частина перша статті 28); кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68); виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; засади регулювання шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики (пункти 1, 6, 12 частини першої статті 92).
Відповідно до частин першої, другої статті 32 Основного Закону України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що: збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац другий частини першої статті 302 Цивільного кодексу України); поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI); конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина друга статті 21 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-ХІІ зі змінами); розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI).
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач жодним чином не порушує права позивача шляхом реєстрації в журналі анкетних даних відвідувачів.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів порушення його прав, прав осіб, яких він представляє, спірними пунктами Інструкції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України (в чинній редакції), якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13.04.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк