Головуючий І інстанції: Панченко О.В.
11 липня 2019 р.Справа № 2040/6168/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання - Ковальчук А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
31.07.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким, з урахуванням уточнених позовних вимог /т. 1, а.с. 81-88/, просив:
- визнати дії відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (подалі - ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган), які полягають у зменшенні розміру його пенсії з надбавками за рахунок виплати лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року протиправними і такими, що порушують його права, як людини;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплачувати йому пенсію розмірі 53% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 01.01.2018 року здійснити виплату сум недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою;
- визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (подалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо невнесення у довідку про додаткові види грошового забезпечення, які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні;
- визнати протиправними дії (бездіяльність) ГУ ПФУ в Харківській області щодо невиконання завдань покладених на нього п.п. 1,3 п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2 щодо здійснення контролю за призначенням і виплатою йому пенсії;
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо обчислення розміру та виплати йому пенсії з грошового забезпечення без урахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні, які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати до ГУ ПФУ в Харківській області довідку про додаткові види грошового забезпечення, які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, яка містить грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразову грошову допомогу при звільненні;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області після отримання від ІНФОРМАЦІЯ_2 довідки про додаткові види грошового забезпечення, які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, призначити та виплачувати пенсію в розмірі 53%, обчисленій з грошового забезпечення, до складу якого включені грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразова грошова допомога, які він отримав протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з моменту звернення до ГУ ПФУ в Харківській області, тобто з 22.03.2018 року.
Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що у зв'язку із збільшенням грошового забезпечення військовослужбовців він, як особа - колишній військовослужбовець, яка отримує пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсі особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 оку. № 103, отримав право на перерахунок призначеної пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою передбачено підвищення пенсій діючих військовослужбовців.
Вказує, що його право на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018 року з урахуванням вже сплачених сум має визначатись безпосередньо Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», отже підпадає під дію статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
У відзиві на позов ОСОБА_1 зазначає, що згідно чинного законодавства не уповноважений самостійно проводити нарахування та видачу довідок про додаткові види грошового забезпечення, які враховуються для призначення пенсії за останні 24 місяці перед звільненням на пенсію, а також не уповноважений надсилати до органів Пенсійного фонду будь-які повідомлення про підстави або умови перерахунку пенсії.
У відзиві на позов ГУ ПФУ в Харківській області вказує, що постанова Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсі особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 року № 103, на яку посилається позивач, не змінює порядку перерахунку пенсій, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 року (рішення у повному обсязі складено 07.12.2018 року) у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Висновок суду вмотивований тим, що вимоги позивача про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 та без обмеження максимального розміру пенсії є безпідставними, оскільки відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 вже надана довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача, на підставі якої позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 року, а позивачем не доведено, що розмір пенсії буде перевищувати максимальний розміру пенсії.
Також суд виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та одноразова грошова допомога при звільненні не мають постійного характеру, тобто не є додатковими видами грошового забезпечення в розумінні ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які враховуються при призначенні пенсії.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області посилається на правомірність ухваленого судом рішення та просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а судове рішення, - без змін. Доводи відзиву на скаргу пенсійний орган обґрунтовує фактично аналогічними обставинами, що зазначені ним у відзиві на позов.
Правом поданні відзиву на апеляційну скаргу відповідач ХОВК не скористався, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судом установлено, що позивач проходив військову службу в Збройних силах України та звільнений з військової служби 31.12.2002 року з посади начальника інженерної служби 1835 реактивного артилерійського полку військової частини НОМЕР_1 .
Після звільнення позивачу призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 53 % грошового забезпечення з 31.12.2002 року довічно.
22.03.2018 року позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Харківській області щодо отримання від ХОВК даних відносно нього про грошове забезпечення, із зазначенням посадового окладу, надбавок (за звання, вислугу років, завантаженість у роботі, працю з секретними документами), доплат, підвищень, премій та інше, а після отримання відповідних документі просив здійснити перерахунок пенсії.
Листом від 30.03.2018 року № 8486-14/20 відповідач ГУ ПФУ в Харківській області відмовив позивачу у витребуванні запитуваних ним документів з ХОВК.
22.03.2018 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою щодо направлення до ГУ ПФУ в Харківській області даних для перерахунку його пенсії про грошове забезпечення, із зазначенням посадового окладу, надбавок (за звання, вислугу років, завантаженість у роботі, працю з секретними документами), доплат, підвищень, премій та інше.
Листом від 06.04.2018 року № ФХ-109446/882/ВСЗ відповідач ХОВК відмовив ОСОБА_1 у направленні зазначених даних до ГУ ПФУ в Харківській області для проведення перерахунку пенсії.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до п. 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393» від 13.02.2008 року № 45, пенсії, призначені згідно Закону № 2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із цим Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України 17.07.1992 року N 393 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року) перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ проводиться на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
З 01.01.2018 року пенсію позивача перераховано відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ і постанови № 103, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» на підставі довідки, виданої ХОВК № ФХ109446 від 27.03.2018 року.
Виплата пенсії позивачу проводиться відповідно до п. 2 постанови № 103, якою передбачено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з врахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Зазначена постанова Кабінету Міністрів України № 103, станом на момент виникнення спірних правовідносин, є чинною та підлягала застосуванню. При цьому, цей Урядовий акт не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.
Наведене узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.05.2018 року по справі № 818/1076/18.
Стосовно доводів позивача під час розгляду цієї справи обставини наявності рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року по справі № 826/3858/18, що набрало законної сили 05.03.2019 року, колегія суддів зазначає наступне.
Цим судовим рішенням визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» втратила чинність з 05.03.2019 року.
Відтак, станом на момент як виникнення спірних правовідносин, так і ухвалення судового рішення судом першої інстанції у цій справі, постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» була чинною та підлягала застосуванню.
За наведеного, колегія суддів вважає безпідставними вимоги позивача про зобов'язання здійснити перерахунок його пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704.
Щодо вимог ОСОБА_1 про зобов'язання виплати пенсії без обмеження розміру, колегія суддів зазначає, що Законом України від 08.07.2011 року № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668), який набув чинності з 01.10.2011 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до законів України, зокрема Закону України № 2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України і конституційності положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ зі змінами, зокрема частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Однак, дію статті 2 Закону України від 08.07.2011 року № 3668 не скасовано і, відповідно слід мати на увазі, що згідно зазначеної статті закону максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, призначених (перерахованих) відповідно до законів України, зокрема до Закону № 2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед країною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених перерахованих) відповідно до законів України, в тому числі і до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати 10740 гривень, відтак, відсутні правові підстави для виплати пенсії позивачу без обмеження її розміру за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.
З 01.01.2017 року із набуттям чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII, набрали чинності положення статті 43 Закону № 2262-ХІІ, які не були предметом розгляду Конституційного Суду України та регулювали норми статті в межах дії іншого бюджетного року.
Згідно вказаної норми максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії і особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії, з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлено з 1 січня 2018 року складає 1373 грн.
Оскільки зазначені зміни не визнавались такими, що не відповідають Конституції України, підстави для їх незастосування та виплати пенсії у розмірі, що перевищує 10740 грн. за період по 31.12.2017 року
3+ та 13730 грн. (прожитковий мінімум 1373 х 10) з 01.01.2018 р. відсутні.
Крім того, позивач не навів доказів на підтвердження доводів про те, що розмір його пенсії після перерахунку перевищуватиме максимальний розмір, в зв'язку з чим вказана позовна вимога є передчасною.
Щодо доводів позивача про необхідність врахування при призначенні та виплаті пенсії одноразових додаткових видів грошового забезпечення, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи встановлено призначення позивачу пенсії за вислугу відповідно до Закону України № 2262-ХІІ у розмірі 53% грошового забезпечення. При цьому матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні не включені до складу грошового забезпечення для обчислення пенсії.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як зазначається в рішенні Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року № 4-рп/2015 перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, введення яких є підставою для перерахунку пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій осіб, визначається виключно законами України. Положення першого речення частини третьої статті 63 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб“ від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ з наступними змінами, згідно з якими „усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством“, в аспекті порушених у конституційному зверненні питань необхідно розуміти так, що до встановлених виключно законами України нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, на підставі введення яких усі призначені за цим законом пенсії підлягають перерахунку, належать лише надбавки, доплати, підвищення.
Отже, системний аналіз наведених норм з урахуванням рішення Конституційного Суду України дає підстави для висновку, що для включення в розрахунок грошового забезпечення, з якого обчислюються пенсії, входять додаткові види грошового забезпечення, які одночасно відповідають наступним ознакам:
1. є щомісячними;
2. є надбавками, доплатами чи підвищеннями;
3. із яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону.
При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до ч. 2 п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Отже, при проведенні перерахунку пенсій мають враховуватися ті ж самі види виплат, що і під час призначення пенсії, з урахуванням підвищення грошового забезпечення відповідних категорій осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Стосовно наявності підстав врахування матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення при розрахунку пенсії судом встановлено наступне.
Вказані види грошового забезпечення мають назву «допомога» і не зазначені у переліку видів грошового забезпечення, які відповідно до 43 статті Закону № 2262-ХІІ враховуються до складу грошового забезпечення, з яких розраховується пенсія.
Відповідно до пп. 3 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», визначено, що керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Згідно п.33.1. розділу ХХХІІІ «Правил виплати матеріальної допомоги» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі-Інструкція), затвердженої наказом МО України від 11.06.2008 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.07.2008р. за №638/15329, та застосовується у Збройних Силах України з 01.01.2008 (далі - Інструкція № 260), особам офіцерського складу, для вирішення соціально - побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, а відповідно до п.33.2. вказаної Інструкції № 260 матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частині.
Відповідно до пп. 3 п. 5 Постанови КМ України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», визначено, що керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Пунктом 30.1 Інструкції № 260 визначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відтак, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення не є щомісячними видами грошового забезпечення.
Стосовно наявності підстав врахування одноразової грошової допомоги при звільненні, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
З аналізу зазначеної норми суд дійшов висновку, що одноразова допомога при звільненні не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків та отриманням за це грошової допомоги, її виплата зумовлена саме фактом звільнення зі служби, юридична природа якого не дає підстав визнати цю виплату складовою грошового забезпечення.
Вказана винагорода не носить постійного характеру та не відноситься до переліку видів грошового забезпечення, які відповідно до ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” включаються до складу грошового забезпечення, з якого нараховується та виплачується пенсія.
Відтак, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та одноразова грошова допомога при звільненні не мають постійного характеру, тобто не є додатковими видами грошового забезпечення в розумінні ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, які враховуються при призначенні пенсії.
Така позиція суду також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 року по справі № 286/2987/16-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів також зазначає, що не приймає в якості належного обґрунтування вимог апеляційної скарги посилання представника позивача на позицію, викладену у постановах Верховного Суду України по справі № 21-70а15 від 10.03.2015 року оскільки Велика Палата Верхового Суду у постанові від 06.02.2019 року по справі № 522/2738/17 відступила від позиції Верховного Суду України по справі № 21-70а15.
Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання представника позивача на інші позиції, викладені у постановах Верховного Суду України також не доводять правомірності його позовних вимог, оскільки зазначені позиції також не є актуальними з огляду на зміни законодавства та наявність нових позицій Верховного Суду, викладених у Постановах Верховного Суду, зокрема, на які посилається колегія суддів у цій постанові.
Також, колегія суддів зазначає, що Велика Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року по справі № 591/4543/16-ц зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Суд зазначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даній справі протиправних дій (бездіяльності) відповідачів стосовно позивача судом не виявлено, так само не встановлено порушення прав позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.
Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко
Постанова у повному обсязі складена і підписана 19 липня 2019 року.