Справа № 523/9204/17
Провадження №2/523/1998/19
"18" липня 2019 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Кисельова В.К.
при секретарі - Дзюба Г.І.
за участю представника позивача, адвоката - Кудрявцева І.А.
за участю представника відповідача, адвоката - Землякова О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гребенюк Ірини Миколаївни, ОСОБА_2 , третя особа: Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання виконавчого напису нотаріуса, таким що не підлягає виконанню,-
ОСОБА_1 звернулась з позовом до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гребенюк Ірини Миколаївни, ОСОБА_2 , третя особа: Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання виконавчого напису нотаріуса, таким що не підлягає виконанню. В обґрунтування позовних вимоги позивач посилається на наступні обставини. Так, 13 грудня 2016 року колишній чоловік позивачки ОСОБА_3 з яким вона перебувала у шлюбі, уклав договір позики з ОСОБА_2 , згідно якого ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти на загальну суму 601 910 (шістсот одна тисяча дев'ятсот десять) гривень із зобов'язанням повернути грошові кошти до 23.12.2016 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк Іриною Миколаївною, зареєстрованого у реєстрі за № 2117.
Проте, 09 лютого 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк Іриною Миколаївною на підставі вищезазначеного договору позики від 13 грудня 2016 року було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 192, про стягнення заборгованості солідарно з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 601 910 (шістсот одна тисяча дев'ятсот десять) гривень, (заборгованість, що невиплачена в строк до 23.12.2016 року) та державне мито у розмірі 1% тобто у розмірі 6019 гривень 10 коп., а всього грошової суми у розмірі 607 929 (шістсот сім тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять) гривень.
Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не є стороною договору позики від 13 грудня 2013 року укладеного між моїм колишнім чоловіком ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк Іриною Миколаївною, зареєстрованого у реєстрі за № 2117.
За твердженням позивачки кошти у розмірі 601 910 (шістсот одна тисяча дев'ятсот десять) гривень у ОСОБА_2 вона не позичала та взагалі їх не бачила, а тому вона вважає, що не має жодних боргових зобов'язань перед ОСОБА_2 на підставі укладеного договору позики її колишнім чоловіком ОСОБА_3
На підставі вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса від 09.02.2017 року про стягнення заборгованості, 10.02.2017 року старшим державним виконавцем Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення у примусовому порядку на користь ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 601 910 грн., що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження (додаток № 5).
Позивачка вважає, що нотаріус неправомірно вчинила виконавчий напис на підставі наступних норм законодавства.
Так, згідно ст. 88 ЗУ «Про нотаріат»: «нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем».
За правилами розділу 2 глави 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5: «Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.».
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року N1172 затверджено «Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Так, згідно з Переліком, для одержання виконавчого напису подаються: «а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.»
Однак, нотаріус вчинив виконавчий напис без жодних документів, які б підтверджували безспірність заборгованості перед відповідачем у вигляді грошової суми у розмірі 607 929 (шістсот сім тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять) гривень, тобто в порушення порядку визначеному законом та підзаконними нормативними актами.
Окрім того, згідно частини 1 ст. 73 Сімейного Кодексу України, «за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі».
За правилами ст. 541 ЦК України. «Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.».
Однак у даному випадку та при даних правовідносинах солідарний обов'язок, щодо позивачки не встановлений, ані договором, ані законом.
На підставі викладеного, позивачка просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк Іриною Миколаївною від 09.02.2017 року, зареєстрованого за №192 про стягнення заборгованості солідарно з ОСОБА_1 на підставі договору позики від 13.12.2016 року, зареєстрованого за № 2117.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат- Кудрявцев І.А. підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Він пояснив, що дійсно позивачка надала згоду на укладення її чоловіком договори позики, оскільки надання такої згоди було обов'язковою умовою нотаріального посвідчення договору. В той же час, отримані кошти її чоловік використав на власні потреби, а не на потреби сім'ї. Він також пояснив, що вимоги ОСОБА_2 щодо сплати боргу до неї не надходила, а про існування виконавчого напису вона дізналась після відкриття виконавчого провадження.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Земляков О.А. заперечував проти задоволення позову, посилаючись на правомірність дій нотаріуса. Він також пояснив, що перед укладенням договору позики позивачка ОСОБА_1 надала заяву, згідно якої вона надала згоду її чоловіку отримати позику у ОСОБА_2 , яка буде використана в інтересах сім'ї. В зв'язку із чим, вона несе солідарну відповідальність по зобов'язанням чоловіка.
Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гребенюк Ірина Миколаївна в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи була повідомлена належним чином. Відповідно до поданого відзиву нотаріус позовні вимоги не визнає, посилаючись на відповідність її дій чинному законодавству. Так, вона вважає, що оскільки перед укладенням договору позики позивачка ОСОБА_1 надала заяву, згідно якої вона надала згоду її чоловіку отримати позику у ОСОБА_2 , яка буде використана в інтересах сім'ї, то вона несе солідарну відповідальність по зобов'язанням чоловіка.
Представники Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання виконавчого напису нотаріуса, таким що не підлягає виконанню в судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Судом встановлені наступні обставини справи, а також відповідні правовідносини.
Так судом встановлено, що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк Іриною Миколаївною 09.02.2017р. був вчинений виконавчий напис про стягнення заборгованості, зареєстрований у реєстрі № 192 щодо стягнення заборгованості солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП № НОМЕР_2 ) заборгованості за договором позики у розмірі 601910 гривень, державного мита у розмірі 6019 гривень 10 копійок, а всього суми у розмірі 607929 гривень 10 копійок.
На час вчинення вищевказаної нотаріальної дії були чинними наступні норми законодавства.
Відповідно до ч. 7 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року N 3425-XII (в редакції на 02.11.2016р. чинною на час вчинення нотаріальної дії) нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України,
постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій.
Згідно ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року N 3425-XII нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня
виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року N 3425-XII у виконавчому написі повинні зазначатися у томі числі найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для
юридичних осіб).
У відповідності до п.1.1, 1.2 глави 16 пп. «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом МЮУ від 22.02.2012р. № 296/5 (далі «Порядку») для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів . Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2.3. «Порядку» встановлено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Згідно п. 3.1 «Порядку» нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Згідно п. 3.2. «Порядку» безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Відповідно до «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затверджених Постановою КМУ від 29.06.1999р. № 1172 для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
З матеріалів, які були надані приватним нотаріусом ОМНО Гребенюк І.М. вбачається, 09.02.2017р. до нотаріуса звернулась ОСОБА_4 , яка діяла від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 26.12.2016р. та просила вчинити виконавчий напис щодо стягнення солідарно з подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованості за договором позики у розмірі 601910 гривень за договором позики від 13.12.2016р.. (а.с. 219)
Судом встановлено, що 13 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти на загальну суму 601 910 (шістсот одна тисяча дев'ятсот десять) гривень із зобов'язанням повернути грошові кошти до 23.12.2016 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк Іриною Миколаївною, зареєстрованого у реєстрі за № 2117. (а.с. 194). Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
В даному випадку боржником за договором позики є саме ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 не є стороною за даним договором, а також із нею не укладався договір поруки.
В той же час, законодавством передбачені випадки можливої майнової відповідальності подружжя.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, який був зареєстрований 27.04.1998р., актовий запис № 2022.
Судом встановлено, що перед укладенням вищевказаного договору позики ОСОБА_1 надала нотаріальну посвідчену згоду на його укладення. У вищевказаній заяві ОСОБА_1 повідомила, що договір буде укладений в інтересах сім'ї та відповідаю спільному волевиявленню. (а.с. 199)
Необхідно відзначити, що обов'язковість надання згоди подружжя на укладення договори позики, враховуючи суму позики, передбачено нормами СК України.
Так, згідно ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
В судовому засіданні представник позивачки не заперечував факту надання згоди на укладення договору позики, проте пояснив, що фактично ОСОБА_3 кошти використав у власних інтересах.
Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Отже нормами СК України не передбачено обов'язкової відповідальності одного із подружжя за укладеними договорами іншого, та передбачає можливість оспорювати наявність обов'язків за даним договором, якщо майно, одержане за договором не використане в інтересах сім'ї.
Суд вважає, що дійсно ОСОБА_2 має право звернутись з вимогами до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості, як до боржника, враховуючи вимоги ч.4 ст. 65 СК України, однак, як боржник, ОСОБА_1 має право заперечувати наявність свого обов'язку.
Суд вважає, що приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гребенюк Ірина Миколаївна під час вчинення виконавчого напису не перевила даний факт, оскільки документи, які були подані нотаріусу не містять доказів вручення вимоги боржнику ОСОБА_1 , що передбачено п. 2.3 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом МЮУ від 22.02.2012р. № 296/5.
Так судом встановлено, що вимога про повернення боргу була направлена лише на ім'я ОСОБА_3 . (а.с. 214-215).
Отже на час вчинення виконавчого напису, нотаріус не мала документального підтвердження вручення боржнику ОСОБА_1 вимоги від ОСОБА_2 , а тому не мала право вчинювати виконавчий напис.
Згідно ст. 50 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року N 3425-XII нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2,5,10,12,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд, -
1.Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гребенюк Ірини Миколаївни, ОСОБА_2 , третя особа: Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання виконавчого напису нотаріуса, таким що не підлягає виконанню - задовольнити.
2.Визнати виконавчий напис про стягнення заборгованості від 09.02.2017р., вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк Іриною Миколаївною 09.02.2017р., зареєстрований у реєстрі № 192 щодо стягнення заборгованості солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП № НОМЕР_2 ) заборгованості за договором позики у розмірі 601910 гривень, державного мита у розмірі 6019 гривень 10 копійок, а всього суми у розмірі 607929 гривень 10 копійок.
3.Стягнути з приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гребенюк Ірини Миколаївни на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 320 гривень.
4.Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП № НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 320 гривень.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня отримання копії повного тексту рішення.
Суддя:
Повний текст рішення складено та підписано 19.07.19 р.