Справа № 522/16163/18
Провадження № 2/522/722/19
11 липня 2019 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі :
головуючого - судді Науменко А.В.
за участю секретаря - Полегенького В.С.,
розглянувши у загальному позовному порядку цивільну справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Одеська міська рада, Департамент міського господарства Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні шляхом виселення, скасування запису про державну реєстрацію,-
Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до відповідачів, а саме просить витребувати від ОСОБА_1 нежитлове приміщення підвалу № НОМЕР_1 , загальною площею 57,0 кв.м, АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, департаменту комунальної власності Одеської міської ради, усунути перешкоди у користуванні шляхом виселення ОСОБА_1 з нежитлового приміщення підвалу № 801, загальною площею 57,0 кв.м, за адресою АДРЕСА_2 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, департаменту комунальної власності Одеської міської ради, скасувати запис про право власності № 24629952 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на квартиру АДРЕСА_3 , та закрити розділ за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 1445278351101.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси суду від 24 вересня 2018 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті у порядку спрощеного позовного провадження, на підставі статті 274 ЦПК України з викликом сторін.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси суду від 06.11.2018 року було задоволено заяву представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про витребування доказів.
18 грудня 2018 року представником відповідача подано заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 18 грудня 2018 року заяву представника відповідача задоволено, призначено розгляд справи в загальному позовному порядку та призначено провести заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 19 березня 2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Департамент комунальної власності Одеської міської ради зазначає в позові, що нежитлове приміщення підвалу № 801, загальною площею 57,0 кв.м, розташоване в триповерховому багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про право власності виконавчого комітету Одеської міської ради від 18.02.2010 р., серії НОМЕР_3 , зареєстрованим в реєстрі прав власності на нерухоме 26.05.2010 р., реєстраційний номер: 30516085.
Відповідно до п. 1.1. та п. 1.2. Положення про департамент комунальної власності Одеської міської ради - департамент комунальної власності Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради. Департамент наділяється міською радою повноваженнями щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста.
Відповідно до п. 2.6 Положення про департамент комунальної власності Одеської міської ради одним із основних завдань Департаменту є організація претензійно-позовної роботи. У встановленому порядку здійснює захист прав та інтересів територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради в усіх судових органах з питань, що віднесені до компетенції Департаменту.
19.03.2018 року здійснено обстеження нежитлового приміщення підвалу № 801, загальною площею 57,0 кв.м, розташованого в триповерховому багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами якого встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія і номер паспорта громадянина України: НОМЕР_4 , виданий 12.01.2005 року, Ананьївським РВ ГУМВС України в Одеській області, використовує дане приміщення на підставі договору дарування від 01.02.2018 року серії НМХ № 397972, згідно з яким громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дарує громадянину ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 55,9 кв.м. Також надано технічний паспорт ТОВ «Проф бюро технічної інвентаризації» від 06.12.2017 року (замовник Язажі Л. ОСОБА_3 ).
Згідно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_1 набув права власності на підставі договору дарування від 01.02.2018 року, укладеного з ОСОБА_2 . Підставою виникнення права власності у ОСОБА_2 стало свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_5 , видано 17.11.2011 р., Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради.
Департамент міського господарства Одеської міської ради листом від 30.03.2018 року № 01-70/181 повідомив, що за інформацією КП «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради згідно архівною базою даних квартир, розташована за адресою: АДРЕСА_5 не приватизована. Розпорядження органу приватизації № 221658 від 17.11.2011 року не видавалось.
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Позивач зазначає, що із вказаних приписів вбачається, що рішення щодо відчуження комунального майна приймається виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, однак враховуючи те, що Одеською міською радою рішень щодо відчуження спірного приміщення не приймалось, приміщення вибуло з комунальної власності поза волею територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.
Департамент комунальної власності вважає, що право власності на житло, а саме квартиру АДРЕСА_3 , зареєстровано з порушенням вимог законодавства та на підставі неіснуючих документів.
Також, позивач зазначає, що необхідно виселити ОСОБА_1 із займаних ним приміщень, які належать територіальній громаді м Одеси та скасувати реєстрацію запису про державну реєстрацію права приватної власності на відповідача.
Відповідач у відзиві зазначає, що не погоджується із викладеними у позові обставинами та стверджує, що вони не відповідають дійсності з огляду на наступне.
З 07.02.2018 року ОСОБА_1 зареєстрований у вказаній квартирі.
Вказана квартира облаштована відповідачем, в ній зроблено ремонт за рахунок відповідача, у квартирі наявні комунікації (електричні мережі, водопровід та каналізація) та він постійно сплачує платежі за користування комунальними послугами.
Також представник відповідача зазначає, що обставини викладені в позовній заяві не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 не користується підвальним приміщенням, а проживає у квартирі, яка належить йому на праві приватної власності на підставі Договору дарування від 01.02.2018 року № 41, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Каралкіною Ю.Г.
Відповідач зазначає, що Департамент звертаючись із даним позовом, обґрунтовує свої повноваження Положенням про департамент комунальної власності Одеської міської ради, яким зазначено, що останній є виконавчим органом ОМР та наділяється повноваженням щодо управління комунальною власністю територіальної громади м. Одеси.
Положення не закріплює за Департаментом права на володіння комунальним майном територіальної громади м. Одеси. Володільцем такого майна є саме територіальна громада міста Одеси, в особі ОМР.
Виходячи із позовних вимог Департамент вимагає витребування майна не на користь Одеської міської ради, а й на свою користь, що є неправомірним.
Крім того, як визначено у положенні, Департаменту здійснює претензійно - позовну роботу в інтересах територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, однак позовна зава в частині повного найменування позивача не містить відомостей що вона подана саме в інтересах Одеської міської ради.
Також відповідач зазначає, що перша та друга позовні вимоги мають на меті витребування від ОСОБА_1 та його виселення з нежитлового приміщення підвалу № 801, загальною площею 57 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 на підставі того, що відповідача не володіє та не проживає в підвальному приміщенні.
Відповідач зазначає, що лист КП «БТІ» ОМР не може слугувати достатнім доказом для визнання квартири ОСОБА_1 приміщенням підвалу та потребує проведення судової будівельно - технічної експертизи спеціалізованими установами.
В відзиві, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 є володільцем квартири, а не підвального приміщення, а отже скасування запису про право власності на квартиру не є законним.
З огляду на викладені обставини, відповідач вважає, що позовні вимоги Департаменту не тільки не можуть бути задоволенні, а є й такими, що суперечать одна одній та дійсним обставинам справи, та у випадку їх задоволення створять підґрунтя для незаконного виселення ОСОБА_1 із власної житлової квартири.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення якого повідомлений належним чином. Надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що позов підтримує.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином у встановленому порядку. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.
В судовому засіданні представник відповідача не заперечував, що підвальне приміщення на яке оформлене право власності позивача та квартира на яке оформлено право власності відповідача є одним приміщенням.
Треті особи до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи нежитлове приміщення підвалу № 801, загальною площею 57,0 кв.м, розташоване в триповерховому багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про право власності виконавчого комітету Одеської міської ради від 18.02.2010 р., серії НОМЕР_3 , зареєстрованим в реєстрі прав власності на нерухоме 26.05.2010 р., реєстраційний номер: 30516085.
Відповідно до п. 1.1. та п. 1.2. Положення про департамент комунальної власності Одеської міської ради - департамент комунальної власності Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради. Департамент наділяється міською радою повноваженнями щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста.
Відповідно до п. 2.6. Положення про департамент комунальної власності Одеської міської ради (надалі - Положення) одним із основних завдань Департаменту є організація претензійно-позовної роботи. У встановленому порядку здійснює захист прав та інтересів територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради в усіх судових органах з питань, що віднесені до компетенції Департаменту.
19.03.2018 року здійснено обстеження нежитлового приміщення підвалу № 801, загальною площею 57,0 кв.м, розташованого в триповерховому багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами якого встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія і номер паспорта громадянина України: НОМЕР_4 , виданий 12.01.2005 року, Ананьївським РВ ГУМВС України в Одеській області, використовує дане приміщення на підставі договору дарування від 01.02.2018 року серії НМХ № 397972, згідно з яким громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дарує громадянину ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 55,9 кв.м. Також надано технічний паспорт ТОВ «Проф бюро технічної інвентаризації» від 06.12.2017 року (замовник ОСОБА_4 Л ОСОБА_5 Н.).
Згідно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_1 набув права власності на підставі договору дарування від 01.02.2018 року, укладеного з ОСОБА_2 .
Підставою виникнення права власності у ОСОБА_2 стало свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_5 , видано 17.11.2011 р., Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради.
Таким чином, суд встановлює, що право власності за часом виникло раніше у позивача ніж у відповідача.
На підставі вищевикладеної інформації, Департаментом направлено лист № 01-13/1213 від 22.03.2018 року на адресу Департаменту міського господарства Одеської міської ради з проханням надання інформації стосовно видачі свідоцтва про право власності від 17.11.2011 року на квартиру АДРЕСА_4 із наданням документів, які стали підставою для його видачі.
Департамент міського господарства Одеської міської ради листом від 30.03.2018 року № 01-70/181 повідомив, що за інформацією КП «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради згідно архівною базою даних квартир, розташована за адресою: АДРЕСА_5 не приватизована. Розпорядження органу приватизації № 221658 від 17.11.2011 року не видавалось.
З договору дарування від 01.02.2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 слідує, що згідно п.2 державну реєстрацію прав власності за ОСОБА_2 на квартиру здійснено державним реєстратором Іскровим 18.12.2017 року.
Відповідно до Положення про департамент міського господарства Одеської міської ради у новій редакції № 3300-VII від 06.06.2018 р. єдиним органом уповноваженим розпоряджатися житловим фондом на момент первинної реєстрації права власності та до теперішнього часу, є ДЕПАРТАМЕНТ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, який є правонаступником управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу міської ради.
Отже, первісне набуття права власності на спірне нерухоме майно як на квартиру відповідача відбулось на підставі підроблених документів, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом Департаменту міського господарства Одеської міської ради.
Також в матеріалах справи наявний лист КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 14.05.2018 р. № 3198/123/80, згідно якого нежитлове приміщення підвалу № 801, загальною площею 57,0 кв.м., яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано в комунальному підприємстві за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 18.02.2010 року серія НОМЕР_3 та приміщення загальною площею 55,9 кв.м., яке зображене у технічному паспорті, виготовленому ТОВ «ПРОФ БТІ» 06.12.2017 року, як квартира АДРЕСА_4 , яка розташована у цокольному поверсі - є тотожними. Даний факт не спростували представники сторін.
Згідно п. 2.5 Державних будівельних норм України «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» ДБН В.2.2-15-2005 розміщення житлових приміщень у цокольних, підвальних і підземних поверхах житлових будинків не допускається.
Статтею 1 Закону України «Про державну приватизацію житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Матеріалами справи підтверджено, відповідачем не спростовано, що спірне нежитлове приміщення не виділялося в окрему квартиру, відсутні будь які-документи, які б свідчили про існування окремо виділеної вищевказаної квартири АДРЕСА_6 . Однак і спірне нежитлове АДРЕСА_7 АДРЕСА_6 знаходяться в одному місці.
Отже, чинним законодавством для нерухомого майна передбачена сукупність двох процедур: процедура прийняття майна в експлуатацію та його державна реєстрація.
Квартира АДРЕСА_4 , в експлуатацію не вводилася, а тому, як об'єкт нерухомості у встановленому Законом порядку не створювалася.
Відповідно до ст. ст. 317, 319, 321, 327 Цивільного кодексу України власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном та можливість використовувати ці права на свій розсуд. Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді, а управління цим майном здійснює безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Враховуючи те, що Одеська міська рада є колегіальним органом, органом місцевого самоврядування, вона діє лише через створені нею виконавчі органи місцевого самоврядування, виконавчий комітет, відділ, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виключний перелік вказаний органів міститься в Законі України «Про місцеве самоврядування».
Департамент комунальної власності Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради і здійснює облік, контроль та управління комунальним майном відповідно до Положення про департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.02.2013 року № 2752-VI.
Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу, якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Із вказаних приписів вбачається, що рішення щодо відчуження комунального майна приймається виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, однак враховуючи те, що Одеською міською радою рішень щодо відчуження спірного приміщення не приймалось, приміщення вибуло з комунальної власності поза волею територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.
Незаконне вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Одеси нежитлового приміщення підвалу порушує економічні основи місцевого самоврядування, економічні права територіальної громади м. Одеси.
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Оскільки органи приватизації рішень щодо передачі квартири не приймалось, свідоцтво про право власності не видавалось, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин є нікчемним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Отже, якщо судом буде встановлено, що продавець не мав право відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
Вищевказана Постанова Пленуму ВСУ вказує, що норма частини першої ст. 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 «Про судову практику у справах про захисту права власності та інших речових прав»:
Спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов'язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини.
У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК.
Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правшами статей 387, 388 ЦК.
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник майна має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача ( статті 387,388 ЦК ). Якщо в такій ситуації ( саме так обгрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсним договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387,388 ЦК України.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою ст. 388 ЦК.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Доводи відповідача про те, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради звертаючись з позовом до ОСОБА_1 , визначив Одеську міську раду як третю особу, що не заявляє самостійних вимог, однак позивач не є власником спірного майна, а тому він не є належним позивачем у цій справі є необґрунтованими, оскільки до повноважень департаменту, згідно Положень про департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19 лютого 2013 року № 2752-VI, віднесені функції по управлінню об'єктами нерухомого майна, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.
Аналогійний правий висновок викладений у постанові Верховного суду у складі колегії Касаційного цивільного суду у справі № 522/21752/13-ц.
Таким чином, позовні вимоги щодо віндикації та усунення перешкод у користування спірним майном шляхом виселення підлягають задоволенню на користь позивача як первинного власника спірного об'єкту як нежитлового приміщення.
Крім того, оскільки позовні вимоги про усунення перешкод шляхом виселення ОСОБА_1 є похідними від позовних вимог про витребування у неї майна, то і зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому слід зазначити, що відповідно до п.3 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.
Таким чином, вимога про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення є похідною вимогою про витребування майна, оскільки це є одним зі шляхів реалізації вимог про витребування майна. Саме таке формулювання позовної вимоги надає можливість виконати судове рішення в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» без будь-яких затягувань цього процесу і необхідності звернення до суду з заявами про роз'яснення порядку та способу виконання судового рішення
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що реєстрація запису про державну реєстрацію права приватної власності з відповідача - підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, то і судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 242, 247, 258-273, 354-355 ЦПК України,-
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -
Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Одеська міська рада, Департамент міського господарства Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні шляхом виселення, скасування запису про державну реєстрацію - задовольнити.
Витребувати від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , серія та номер паспорта: НОМЕР_4 , виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 12.01.2005 року) нежитлове приміщення підвалу № 801, загальною площею 57,0 кв.м, за адресою АДРЕСА_2 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, вул. Артилерійська, 1 м. Одеса, р/р 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській обл., ЄДРПОУ 26302595).
Усунути перешкоди у користуванні шляхом виселення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , серія та номер паспорта: НОМЕР_4 , виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 12.01.2005 року) з нежитлового приміщення підвалу № 801, загальною площею 57,0 кв.м, за адресою АДРЕСА_2 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, вул. Артилерійська, 1 м. Одеса, р/р 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській обл., ЄДРПОУ 26302595).
Скасувати запис про право власності № 24629952 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на квартиру АДРЕСА_3 , та закрити розділ за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 1445278351101.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , серія та номер паспорта: НОМЕР_4 , виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 12.01.2005 року) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, вул. Артилерійська, 1 м. Одеса, р/р НОМЕР_6 , МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській обл., ЄДРПОУ 26302595) судові витрати у розмірі 5286,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлений 19 липня 2019 року.
Суддя А.В. Науменко
11.07.19