Справа № 520/16153/19
Провадження № 2-о/520/316/19
19.07.2019 року
Суддя Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В., оглянувши матеріали справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,
11 липня 2019 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа - Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, в якій заявник просить суд встановити факт народження дитини ОСОБА_2 .
Відповідно до автоматизованої системи документообігу справу за вказаною заявою було розподілено судді Калініченко Л.В.
При перевірці чи відповідає подана заява вимогам ст. 175-177, 294 ЦПК України, суддею були встановлені недоліки поданої заяви, узв'язку з чим, ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 12.07.2019 року вказану заяву було залишено без руху, надано позивачеві строк терміном в п'ять днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків поданої заяви, а саме для надання медичних документів на підтвердження народження дитини.
В ухвалі суду, судом було встановлено та зазначено, що відповідно до п. 1 розділу 111 Правил державної реєстрації актів цивільного стану громадян підставами для проведення державної реєстрації народження дитини є медичне свідоцтво про народження
Крім того, в рішенні суду про встановлення факту народження вказуються такі дані, як яка за чергою народжена дитина, що зазначається в медичному свідоцтві про народження, так як ці дані вносяться до актового запису про народження.
Отже, заявник у відповідності до ч.5 ст.177 ЦПК України повинен надати докази, на яких ґрунтуються його вимоги про встановлення факту народження дитини, у даному випадку медичне свідоцтво про народження або обмінна картка пологового будинку, оскільки саме ці документи є первинними для встановлення факту народження дитини, та саме на підставі них здійснюється державна реєстрація дитини.
Однак, заявником до заяви не долучені жодні медичні документи, що підтверджують факт народження дитини.
Також, в ухвалі суду заявникові було роз'яснено, що у разі виконання недоліків поданої заяви відповідно до ухвали суду у встановлений строк, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі не усунення недоліків поданої заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникам.
Надалі заявник отримав вказану копію ухвали суду та 18.07.2019 року надав заяву про усунення недоліків поданої заяви, в якій зазначив, що надає суду медичну документацію.
Оглянувши надані до заяви документи, судом встановлено, що заявником надано довідку про народження №394, яка видана Бахчисарайським районним відділом записів актів цивільного стану Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, якою засвідчено вчинений актовий запис, яка видана органом діючим на тимчасово окупованій території України, що в свою чергу не є медичною документацією.
У зв'язку з чим, судом встановлено, що заявником належним чином не усунуті недоліки поданої заяви, а саме не надано жодних медичних документів, що підтверджують факт народження дитини, оскільки саме така документація є первинною, яка видається у відповідному пологовому будинку та підтверджує народження дитини, про що заявникові було зазначено в ухвалі суду від 12.07.2019 року.
Судом також враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів..
Згідно з ч. 2 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України..
Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п. 36).
На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).
Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
У зв'язку з тим, що заявником недоліки поданої заяви належним чином у відповідності до ухвали Київського районного суду міста Одеси від 12.07.2019 року не усунуті, суддя вважає, що у відповідності до ст. 185 ЦПК України, заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України - слід повернути заявникові та роз'яснити, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України - вважати неподаною та повернути заявникові.
Роз'яснити заявникові, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу судді протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Калініченко Л. В.