Справа № 522/10096/16-ц
Провадження №2/522/551/19
11 липня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого - судді Шенцевої О.П.,
при секретарі - Соболевої О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Суворовський районний відділ Головного управління ДМС в Одеський області Державної міграційної служби України, Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії та усунення перешкод, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати заповіт від 30.10.2006 року, посвідчений державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори Кулаковою Л.М., зареєстровано у реєстрі за №2-2864, за яким ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , все майно де б воно не було та з чого б воно не складалося та взагалі усе те, що на день смерті моєї буде мені належати, та на що я законом матиму право - недійсним.
Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 та його рідна сестра ОСОБА_4 є спадкоємцями померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_6 . 30.10.2006 року на ім'я ОСОБА_2 було складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори Кулаковою Л.М., зареєстровано у реєстрі за №2-2864. Позивач стверджує, що померлий батько ОСОБА_6 тривалий час вживав спиртні напої, переніс інсульт та вважає що він не міг усвідомлювати значення свої дій та свідомо керувати ними під час складання цього заповіту.
Із зустрічним позовом до суду звернувся ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Суворовський районний відділ Головного управління ДМС в Одеський області Державної міграційної служби України, Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії та усунення перешкод, згідно якого просить зобов'язати ОСОБА_1 , ОСОБА_7 передати ОСОБА_2 в натурі спадкове майно та квартиру АДРЕСА_2 . Також просить усунути перешкоди з здійсненні ОСОБА_2 права користування та розпоряджання спадковим майном та квартирою АДРЕСА_2 шляхом виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та їх сімей з квартири АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги мотивує тим, що 30.10.2006 року на його ім'я було складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори Кулаковою Л.М., зареєстровано у реєстрі за №2-2864, яким усе своє майно де б воно не було та з чого б воно не складалося, заповів ОСОБА_2 , та у тому числі 1/2 майна та квартири АДРЕСА_2 . Та зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та інші особи, як члени їх сімей чинять перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженню його власністю, а тому був змушений звернути до суду із позовом.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_9 у судовому засіданні просила у задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічну позовну заяву.
Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання з'явився, та просив у задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічну позовну заяву.
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином, але надала заяву про розгляд справи за її відсутності
Інші сторони у судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 25 квітня 2018 року призначено у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Суворовський районний відділ Головного управління ДМС в Одеський області Державної міграційної служби України, Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії та усунення перешкод комісійну судово-медичну експертизу та справу було направлено Обласного бюро судово-медичних експертиз.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від13 березня 2019 року було відновлено провадження по справі, у зв'язку з тим, що вище вказана справа повернулась до суду без експертного дослідження.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 30.10.2006 року ОСОБА_6 було складено заповіт, який посвідчений державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори Кулаковою Л.М., зареєстровано у реєстрі за №2-2864, за яким ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , все майно де б воно не було та з чого б воно не складалося та взагалі усе те, що на день смерті йому буде належати, та на що він законом матиме право.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 12.02.2015 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
До складу спадщини увійшла Ѕ квартири АДРЕСА_2 , що належала спадкодавцю на підставі рішення Суворовського районного суду м.Одеси №2-6942 від 29.09.2004 року.
03.06.2015 року, ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
10.04.2015 року, ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Частиною 2 статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Вимоги щодо форми та змісту заповіту встановлені ст. 1247 ЦК України. Так, цією нормою Кодексу визначено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4. ст. 207 цього Кодексу.
За приписами ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Заповіт є одностороннім правочином, а тому він повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно дост.204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За нормами ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Системний аналіз норм ЦК України свідчить, що відповідно до ч. 2ст. 1257 ЦК України виключно підстави недійсності правочину, визначені у ст.225, ст.231 ЦК України, зумовлюють те, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.
У відповідності до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Правила цієї статті ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 25 квітня 2018 року призначено у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Суворовський районний відділ Головного управління ДМС в Одеський області Державної міграційної служби України, Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії та усунення перешкод комісійну судово-медичну експертизу та справу було направлено Обласного бюро судово-медичних експертиз. На вирішення якої поставити наступні питання:
- якими соматичними (тілесними) захворюваннями страждав за життя померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , зокрема, чи мав він психічне захворювання та саме яке? Який був перебіг захворювань та чи могли ці захворювання супроводжуватися психічними розладами у період складання заповіту від 30 жовтня 2006 року, і якими саме?
- чи спроможним був померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , з урахуванням його вікових особливостей, психічних властивостей, рівня розумового розвитку, супутніх захворювань усвідомлювати реальний зміст власних дій, що відбувалися протягом певного часу, а саме: у період з вересня по жовтень 2006 року, у повній мірі свідомо керувати ними і передбачати їх наслідки?
- чи страждав померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , під час укладання заповіту від 30 жовтня 2006 року на психічне захворювання, та чи усвідомлював значення своїх дій, можливі наслідки своєї поведінки?
На адресу суду повернулися матеріали цивільної справи без виконання. У клопотанні комісія лікарів судово-медичних експертів, зазначила, що для прийняття повного та об'єктивного висновку необхідно надати додаткові матеріали.
Проте додаткові матеріали для проведення експертизи не були надані.
Крім того, у судовому засіданні представником позивача не було заявлено клопотання щодо призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, а тому відсутні допустимі докази стану заповідача під час складення заповіту.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень ( ч.1ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч.2ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною другою статті 81 ЦПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не було доведено ті обставини на які він посилається.
Стосовно позовних вимог викладених у зустрічній позовній заяві слід зауважити наступне.
Частиною 1, 2 ст.319ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
У відповідності до ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.
Згідно з ч.1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Підставою звернення до суду із даним позовом стали посилання позивачів на те, що відповідач чинить їм перешкоди у користуванні власністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як зазначено в ч. 1 ст.16ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.2 ст.386ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходить з того, що позивачем ОСОБА_2 не надано жодних доказів того, що позивач за первісним позовом чинить перешкоди у користуванні квартирою.
Надані позивачем за зустрічним позовом докази, не можуть бути прийняті судом як докази, оскільки матеріали справи не містять свідоцтво про прийняття спадщини та реєстрацію права власності на квартиру.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Таким чином суд прийшов до висновку, про необґрунтованість та недоведеність первісного позову та зустрічного позову, тому суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог.
Керуючись ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним - відмовити у повному обсязі.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Суворовський районний відділ Головного управління ДМС в Одеський області Державної міграційної служби України, Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії та усунення перешкод - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: