Справа № 522/21706/17
Провадження по справі№ 1-кп/522/1446/19
06 червня 2019 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
здійснивши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12017162500002093 від 27.07.2017р. на підставі обвинувального акту стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, маючого вищу освіту, одруженого, маючого на утриманні 2-х неповнолітніх діетй, 2013 та 2017 року народження, працюючого директором ТОВ «Інвестросткапітал», зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України,-
27.07.2017р., ОСОБА_3 прибув у денний час до приміщення будівлі Приморського районного суду м. Одеси, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 33, де припарковував біля центрального входу до суду на тротуарі свій транспортний засіб - мотоцикл.
В цей час, на тротуарі біля будівлі Приморського районного суду м. Одеси перебував ОСОБА_7 , який вирішив зафіксувати факт порушення правил дорожнього руху при паркуванні водієм мотоцикла шляхом ведення відео зйомки.
27.07.2017 року, приблизно о 14:30 год., ОСОБА_7 , здійснюючи відео зйомку на особисту відеокамеру, почав рухатись у бік особи, яка на його думку, порушувала правила дорожнього руху. Підійшовши до водія мотоцикла, ОСОБА_7 впізнав у ньому ОСОБА_3 та почав з ним розмову. У ході розмови у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на погрозу вбивством ОСОБА_7 . Усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій ОСОБА_3 почав рух прямо на ОСОБА_7 , дістаючи правою рукою з карману рюкзаку, який висів в нього за плечима предмет, схожий на ніж. Тримаючи предмет, зовні схожий на ніж, у правій руці ОСОБА_3 продовжував рухатись в бік ОСОБА_7 , але згодом заховав вказаний предмет у карман штанів.
Далі, після запитання ОСОБА_7 : «Угрожаете ножиком?». ОСОБА_3 відійшов від ОСОБА_7 та відповів йому: «Когда последний раз били вас?», а згодом сказав потерпілому «Я щас в горло тебе засуну нож и здохнешь здесь, понял?»... Перебуваючи біля свого мотоциклу ОСОБА_3 продовжив погрожувати ОСОБА_7 словесно: «Я два раза не повторяю, просто беру и засовую в сердце». тобто за допомогою усної погрози та жестів, направлених на адресу ОСОБА_7 , виявив намір позбавити його життя.
У вказаній ситуації, що склалася, та супроводжувалася конкретними словесними погрозами ОСОБА_3 , були реальні підстави для ОСОБА_7 побоюватись реалізації цієї погрози.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, не визнав та надав пояснення, відповідно до яких вбачається, що 27.07.2017р., він був предстаником ОСОБА_10 в судовому засіданні у головуючого судді ОСОБА_11 , тому завчасно приїхав на територію Приморського районного суду м. Одеси. Свій мотицикл він залишив на території Приморського районного суду м. Одеси. Вважає, що правил дорожнього руху при паркуванні мотициклу не порушував, у звязку з відсутністю складеного працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення. З ОСОБА_7 він був знайомий на протязі року. Після паркування до нього підійшов ОСОБА_7 та почав першим з ним розмову, при цьому провокував ОСОБА_3 на вчинення кримінального правопорушення, чіплявся до ОСОБА_3 , підходив до ОСОБА_3 дуже близько, камерою торкався обличчя обвинуваченого.
У той час, в руках у ОСОБА_3 знаходились якісь предмети, а саме ключі від мотоциклу та інші речі, перелічити які обвинувачений не зміг, проте категорично заперечував, про наявність у нього ножа, про що свідчить відсутність протоколу вилучення зброї.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 в суді заперечував той факт, що він демонстрував ніж ОСОБА_7 або погрожував його застосувати стосовно потерпілого.
Як зазначив обвинувачений ОСОБА_3 , він вважає, що відеозапис, наданий працівникам поліції потерпілим ОСОБА_7 являється змонтовним самим потерпілим, у звязку з тим, що потерпілий завжди монтує відеозаписи.
Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_7 пояснив суду, що 27.07.2017р., біля 14.30 годин, він проходив біля будівлі Приморського районного суду м. Одеси та фіксував на відеокамеру все що відбувалось навкруги. Через деякий час ОСОБА_7 звернув увагу на той факт, шо хтось на мопеді пересувався по тротуару. ОСОБА_7 , підійшовши до водія мопеду, а саме ОСОБА_3 , зробив останньому зауваження, на що останній сказав: «Підійди сюди, я тобі щось розповім». Після цього ОСОБА_3 дістав з карману рюкзаку, який висів в нього за плечима, предмет, схожий на ніж (лезо не менше 7см., та рукоятка не менш ніж 7 см.), розкрив його частково, щоб було видно лізо, тобто ОСОБА_7 , бачив, що ніж знаходився відкритий, після чого ОСОБА_3 почав підходити до ОСОБА_7 , ховаючи при цьому ніж тулубом та курткою, після чого сказав потерпілому, що встромить ніж в серце та горло ОСОБА_7 . Потім ОСОБА_3 почав відходити до мотоциклу, дивлячись по сторонам, з метою встановити факт існування свідків його неправомірних дій. Посля чого, ОСОБА_7 зрозумів, що його життю вже минувала загроза, викликав працівників поліції та вимкнув відеокамеру. Усі неправомірні дії ОСОБА_3 були зафіксовані ним на відеозапис, з метою самозахисту.
Як зазначив потерпілий ОСОБА_7 , усі погрози ОСОБА_3 він сприймав як реальні, так як дійсно бачив в руках у ОСОБА_3 ніж, ОСОБА_3 під час її бесіди скорочував відстань між ними для нанесення тілесних ушкоджень, ховав ніж від оточуючих людей та висловлював погрози використання вказаного ножа.
Крім того, потерпілий ОСОБА_7 повідомив, що з ОСОБА_3 він був раніше знайомий по судовим засіданням в інших процессах - цивільним справам, де ОСОБА_3 захищав його апонентів. 27.07.2017р. ОСОБА_7 прийшов до приміщення Приморського районного суду м. Одеси дізнатись про дату наступного засідання у цивільній справі.
Як зазначив ОСОБА_7 , відеофіксацію він проводив регулярно, так як це входить до його професійних обов'язків. Фіксацію здійснював на свій пристрій «Соні», потім зкопіював його на диск та віддав праівникам поліції. Фіксував порушення правил дорожнього руху, а саме проїзд транспортного засобу на тротуарі.
Чи здійснював хтось ще відеозапис конфлікту між ним та ОСОБА_3 , потерпілий не знає.
Допитана в якості свідка, за клопотанням сторони захисту обвинуваченого, ОСОБА_12 повідомила суду, що обвинувачений ОСОБА_3 - це її адвокат, який представляє її інтереси у суді біля двох років. Вона судиться з ОСОБА_7 у зв'язку із житловими проблемами. Крім того, як зазначила свідок, вона являється сусідкою ОСОБА_7 і їй відомо, що погані відносини у ОСОБА_7 не тільки із нею, а також із іншими усіма сусідами. У ОСОБА_7 має претензії до кожного сусіда з різних житлових обставин.
27.07.2017р. її адвокат ОСОБА_3 приїхав на мотоциклі до приміщення Приморського районного суду м. Одеси. Через декілька хвилин свідок ОСОБА_12 , побачивши ОСОБА_3 , стала направлятись в його сторону, але побачила перед собою, на відставні приблизно 2-3 метрів, ОСОБА_7 , який йшов також в сторону, де знаходився ОСОБА_3 , при цьому ОСОБА_7 здійснював відеофіксацію. Після чого, ОСОБА_7 з увімкненою камерою підійшов до ОСОБА_3 та почав до нього приставати з запитаннями. ОСОБА_3 попросив його не знімати на камеру та залишити у спокою. При цьому ОСОБА_12 не бачила в руках ОСОБА_3 ніж, останній його не показував та не погрожував ним. На думку свідка ОСОБА_12 в руках у ОСОБА_3 під час конфлікту між ним і ОСОБА_7 був грібенець, який розкладується. Потім ОСОБА_7 почав кричати: «Він на мене кинувся з ножем». По тротуару ОСОБА_3 пересувався на мотоциклі. В її присутності ОСОБА_3 раніше ніколи не погрожував ОСОБА_7 вбивством. Конфліктів між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ніколи не було.
Як зазначила свідок ОСОБА_12 , вона була присутня на місці події, коли приїхали працівники поліції. Потім вона зі всіма поїхала до районного відділку поліції, де надала пояснення. ОСОБА_3 , зі слів свідка ОСОБА_12 , завжди спокійний, натомість ОСОБА_7 постійно провокує конфлікти, тикає камерою в обличя.
Допитаний в якості свідка працівник УПП в Одеській області ОСОБА_13 пояснив суду, що 27.07.2017р. він працював на денній зміні, отримав виклик на вул. Балківську, 33, щодо погроз вбивством, у телефонній розмові потерпілий ОСОБА_14 пояснив, що йому правозахисник погрожував ножем. Прибувши на місце вчинення злочину, працівники поліції побачили ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . ОСОБА_14 пояснив, шо в нього був конфлікт з ОСОБА_15 з приводу паркування, після чого ОСОБА_14 зробив Боштану зауваження. Працівники поліції переглянули відеозапис, здійснений ОСОБА_14 , після чого, ОСОБА_15 показав їм маленький розкладний ніж, який був в його в сумці, потім вони викликали слідчо-оперативну группу.
ОСОБА_14 був знервований на місці вчинення злочину. Боштан вів себе стриманно. Боштан повідомив, що він доставав ніж, але не пояснив з якою метою.
Допитаний в якості свідка слідчий Портофранківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_16 пояснив суду, що 27.07.2017р. перебував на добовому чергуванні, біля обіднього часу надійшов виклик про конфлікт біля Приморського районного суду м. Одеси. Прибувши, приблизно через 20 хвилин, до зазначеного суду, свідок побачив ОСОБА_7 , який сказав, що в нього стався конфлікт з ОСОБА_3 , який погрожував йому ножем. Біля ОСОБА_14 знаходилась жінка, яка пояснювала, що в цей день у неї було судове засідання. ОСОБА_3 повідомив, що був інцидент, але ножем або іншим предметом він не погрожував, після чого показав чохол, який можна використовувати для зберігання ножа. Проте ножа в чохлі не було. Ніж у ОСОБА_3 не вилучався. На той час, мотоцикл ОСОБА_3 знаходився на тротуарі перед приміщенням Приморського районного суду м. Одеси. Потім всі направились до Портофранківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, де свідок ОСОБА_16 прийняв заяву від потерпілого та пояснення. Крім того, потерпілим йому було надано відеозапис обставин, які відбулися 27.07.2017р. біля будівлі Приморського районного суду м.Одеси, які були залучені до матеріалів кримінального провадження. З ОСОБА_3 та свідком - жінкою спілкувались інші працівники поліції.
Як зазначив свідок ОСОБА_16 , потерпілий на місці пригоди вів себе адекватно. А у відділку поліції просив викликати йому лікарів, так як він сприйняв реально погрозу вбивства і потребує медичної допомоги. В нього трусились руки, був емоційно збуджений.
Крім того, в судовому засіданні були дослідженні письмові докази, надані стороною обвинувачення, якими підтверджується вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 129 КК України, а саме:
- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12017162500002093 від 27.07.2017р. відповідно до якого вбачається, що відомості про злочин внесені на підставі заяви ОСОБА_7 за фактом погроз ОСОБА_3 вбивства ножем;
- пояснення ОСОБА_7 від 27.07.2017р., які за загальним змістом аналогічні показанням, наданим ОСОБА_7 в судовому засіданні;
- постанова про визнання речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 27.07.2017р., а саме: відеокамеру марки «Sony», модель HDRX-CX 190E, №1220108 у корпусі чорного кольору із вставками срібного кольору та карта памяті марки «Transed SD HC 32GB», у корпусі синього кольору, №А 724226730;
- зберігальна розписка від 27.07.2017р. про отримання ОСОБА_7 на зберігання відеокамери марки «Sony», модель HDRX-CX 190E, №1220108 у корпусі чорного кольору із вставками срібного кольору та карти памяті марки «Transed SD HC 32GB», у корпусі синього кольору, №А 724226730;
- постанова про визнання речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 01.11.2017р., а саме: копії журналу реєстрації амбулаторних хворих КУ «Міська лікарня №5» невралогічний кабінет поліклінічного відділення, копії журналу реєстрації прийому амбулаторних хворих, копії само запису хворих до лікарів та відповідь на вищевказану ухвалу;
- постанова про визнання речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 05.10.2017р., а саме: диск білого кольору № BR1082718G107, наданий ОСОБА_7 ;
- заява ОСОБА_7 від 05.10.2017р. про долучення до матеріалів кримінального провадження диска білого кольору № BR1082718G107, наданий ОСОБА_7 ;
- протоколу огляду предмету від 01.10.2017 року, - документів вилучених у КУ «Міська лікарня №5»р., а саме копія листа «самозапись больніх к врачам» за 08.08.2017р. часи прийому 12-17 годин, лікар ОСОБА_17 , у ніжній частині розміщені записи, один із них ОСОБА_18 ; журналу рестрації прийому амбулаторних хворих, в якому під № 877 розміщений запис ОСОБА_18 ;
- постанова про визнання речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 05.10.2017р., а саме: диск білого кольору № BM2082718G922, наданий ОСОБА_7 ;
- протокол огляду предмету диска білого кольору № BM2082718G922, наданого ОСОБА_7 ;
- протокол огляду предмету диска білого кольору № BR1082718G107, наданого ОСОБА_7 ;
- протокол огляду предмету, а саме рукоятки від складного ножа, довжиною приблизно 2,5 см. у корпусі чорного кольору із вставками металу, наданого ОСОБА_3 , на момент огляду лезо у рукоятці відсутнє;
- постанова про визнання речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 06.11.2017р., а саме: рукоятки від складного ножа довжиною приблизно 2,5 см. у корпусі чорного кольору із вставками металу, наданої ОСОБА_3 . Лезо у рукоятці відсутнє;
- вимога ГУОІ МВС України в м. Києві, УОІ УМВС України в Одеській області відповідно до якої вбачається, що відомості про судимість стосовно ОСОБА_3 ,- відсутні;
- заява ОСОБА_7 від 27.07.2017р. щодо вчинення ОСОБА_3 стосовно нього кримінального правопорушення;
- постанова про визнання речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 07.08.2017р., а саме: диску білого кольору № BL4082718G099, наданого ОСОБА_7 ;
- протокол огляду предмету: диску білого кольору № BL4082718G099, наданого ОСОБА_7 ;
- протокол огляду предмету: відеокамери марки «Sony», модель HDR -CX 190E, №1220108 у корпусі чорного кольору із вставками срібного кольору та карти памяті марки «Transed SD HC 32GB», у корпусі синього кольору, №А 724226730;
- протокол огляду предмету: диску DVD +R сірого кольору марки «Verbatim». Який добровільно надано ОСОБА_3 ;
- постанова про визнання речовими доказами та доручення їх до матеріалів кримінального провадження від 06.11.2017р., а саме: диску DVD +R сірого кольору марки «Verbatim». Який добровільно надано ОСОБА_3 ;
- відеозаписом, щодо обставин від 27.07.2017р., відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_3 припарковує свій мотоцикл біля воріт Приморського районного суду м.Одеси та в цей момент до нього наближається оператор. На 23с. відео оператор промовив на адресу ОСОБА_3 : «Добрый день, а Вас не смущает, что Вы проезжаете по тратуару?», на що ОСОБА_3 на 28с. відеозапису відповів: «Иди сюда, я тебе что то скажу». Після чого ОСОБА_3 почав рухатись в бік ОСОБА_7 , дістаючи на 31 с. відеозапису, правою рукою з карману рюкзаку, який висів в нього за плечима, предмет, схожий на ніж. Тримаючи предмет, зовні схожий на ніж, у правій руці ОСОБА_3 продовжував рухатись в бік ОСОБА_7 , але згодом заховав вказаний предмет в карман штанів.
Далі, після запитання, ОСОБА_7 на 35с. відео. «Угрожаете ножиком?». ОСОБА_3 відійшов від ОСОБА_7 та на 42 секунді відео, відповів йому: «Когда последний раз били вас?», а згодом, на 48 секунді сказав. «Я щас в горло тебе засуну нож и здохнешь здесь, понял?». та, продовжуючи стояти коло свого мотоциклу, ОСОБА_3 на 56 секунді відео, додав. «Я два раза не повторяю, просто беру и засовую в сердце».
Одночасно суд, ухвалюючи вказане судове рішення, не надає оцінку, не аналізує характеризуючий матеріал, наданий ОСОБА_7 , та ОСОБА_3 , в судових засіданнях, а саме судовим рішенням, ухваленим судом, за участю обвинуваченого ОСОБА_3 у цивільних справах; відомостям, що ОСОБА_7 не являється журналістом; відомостям про те, що ОСОБА_3 не являється адвокатом, у звязку з тим, що вказані документи не містять доказової бази щодо наявності, або відсутності в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що незважаючи на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, його вина була повністю встановлена ??в ході судового розгляду наданими суду матеріалами, вислуханими показаннями потерпілого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , дослідженими письмовими і речовими доказами, які суд, керуючись законом, оцінив за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Проте, суд зазначає, що доводи, викладені в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_3 , щодо наявності в його правій руці ножа та його демонстрацію обвинуваченим ОСОБА_3 , не містять підтвердження та спростовуються матеріалами кримінального провадження, про що свідчить також той факт, що зазначений ніж працівниками поліції у ОСОБА_3 не вилучався.
Проте, як вбачається із показань потерпілого, свідків та відеозапису від 27.07.2017р., ОСОБА_3 дійсно наближаюсь до потерпілого ОСОБА_7 дістав правою рукою правою рукою з карману рюкзаку, який висів в нього за плечима, предмет, схожий на ніж. Як вбачається, із показань потерпілого ОСОБА_7 вказаний предмет, він сприймав, як ніж, так як обвинувачений ОСОБА_3 погрожував йому вбивством із застосуванням ножа. Пояснити, що саме знаходилось у його руках 27.07.2017 під час інциденту із ОСОБА_7 , обвинувачений не зміг.
Відповідно до протокол огляду предмету та постанови про визнання речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 06.11.2017р., вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 27.07.2017р. добровільно надав рукоятку від складного ножа довжиною приблизно 2,5 см. у корпусі чорного кольору із вставками металлу.
Таким чином, суд прийшов до висновку, щодо необхідності зміни у формулюванні обвинувачення стосовно ОСОБА_3 , змінивши слова «ніж» на «предмет, схожий на ніж».
Відповідно до ст. 129 КК України безпосереднім об'єктом злочину є особиста безпека людини.
З об'єктивної сторони злочин виражається у погрозі вчинити вбивство - доведенні до відома потерпілого наміру винної особи позбавити потерпілого життя. При цьому склад злочину в діях винного, який погрожує вбивство, буде лише у разі, якщо у особи, щодо якої була висловлена погроза позбавити її життя були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
Погроза може бути висловлена усно, письмово, конкретними діями, по телефону, через телекомунікаційну мережу тощо, як безпосередньо потерпілому, так і шляхом доведення до потерпілого через інших осіб чи з використанням технічних засобів передавання інформації.
Погрозою застосування фізичного насильства, в тому числі і погрозою вбивством, слід вважати залякування особи застосування до неї такого насильства, в тому числі і залякування її вчинити вбивство. Погроза може полягати у висловлюваннях, жестах, демонстрації зброї або предметів, що можуть бути використані для нанесення тілесних ушкоджень, предметів, що імітують зброю, які потерпіла особа приймає за справжню зброю, чи в інших діях. Погроза застосування фізичного насильства, в тому числі погроза вбивством, повинна сприйматися потерпілою особою як реальна, тобто у неї має скластися враження, що погроза буде реалізована. Така погроза може сприйматися потерпілою особою як реальна, виходячи з часу, місця та обстановки, що склалася (п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи»).
Погроза вбивством може застосовуватись безпосередньо після її вираження. Або бути зверненою у майбутнє.
Злочин є закінченим в момент сприйняття потерпілим висловленої погрози позбавити його життя як реально, тобто як такої, що може бути виконана (здійснена).
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та допиту потерпілого ОСОБА_7 , останній сприймав слова обвинуваченого ОСОБА_3 : - «Когда последний раз били Вас?», «Я щас в горло тебе засуну нож и здохнешь здесь, понял?», «Я два раза не повторяю, просто беру и засовую в сердце», демонструючи при цьому вилучення правою рукою з карману рюкзаку, який висів в нього за плечима, предмет, який потерпілий сприймав, як ніж, як реальну погрозу застосування фізичного насильства, в тому числі погрозу вбивством, що становить об'єктивну сторону злочину, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 стосовно потерпілого ОСОБА_7 .
Крім того, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 , що відеозапис, наданий працівникам поліції потерпілим ОСОБА_7 являється змонтовним самим потерпілим, не мають підтверджуючих доказів.
Крім того, відеозапис подій, які відулись за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_7 поряд з будівлею Приморського районного суду м. Одеси 27.07.2017р., потерпілий ОСОБА_7 пред'явив органу досудового розслідування відразу після доставлення ОСОБА_7 та ОСОБА_3 до Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області з місця події. За цей час ОСОБА_19 не міг змонтувати вказаний відеозапис, внести в нього якійсь корективи.
При цьому суд зазначає, що а ні ОСОБА_3 , а ні його захисником на протязі досудового розслідування та судового розляду не заявлялось клопотання про проведення експертизи з метою встановлення цілісності відеозапису від 27.07.2017р. та відсутності відеомонтажу.
Проте суд ставить під сумнів доводи, зазначені свідком ОСОБА_12 щодо її безпосередньої присутності на місці вчинення злочину та можливості чути діалог, який відбувався між обвинуваченим та потерпілим та бачити їх дії. Вказані доводи не були підтверджені потерпілим ОСОБА_7 та спростовані відеозаписом, який міститься на диску білого кольору №BR1082718G107, відповідно до якого вбачається, що під час інциденту від 27.07.2017р. свідок ОСОБА_12 не знаходилась від ОСОБА_7 на відстані 2 метрів, як зазначала свідок ОСОБА_12 , а також була відсутня на відстані 5 метрів від місця події, як зазначав в своїх свідченнях обвинувачений ОСОБА_3 .
Оцінюючи доводи обвинуваченого про те, що його незаконні дії не містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, суд розцінює їх як голослівні і неспроможні, що суперечать матеріалам кримінального провадження, свідченням потерпілого, свідків по справі, при цьому показання свідків і потерпілого узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, дослідженими судом, а невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї провини в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 1 ст. 129 КК України є спробою обвинуваченого пом'якшити свою долю і уникнути застосування до нього покарання за вчинення злочину.
Враховуючи та даючи оцінки, зокрема, показанням потерпілого та свідків, які узгоджується між собою та з матеріалами кримінального провадження, показанням обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, повністю доведена.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 містять склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 129 КК України, за кваліфікуючими ознаками: погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який характеризується виключно позитивно.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить ті обставини, що ОСОБА_3 раніше не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, займається благодійницькою діяльністю.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, - не встановлено.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді обмеження волі, проте, з урахуванням того, що ОСОБА_3 раніше не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, займається благодійницькою діяльністю, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливо без ізоляції від суспільства і йому необхідно призначити покарання у вигляді обмеження волі, звільнивши від призначеного з випробуванням, із застосуванням вимог ст.ст. 75,76 КК України, оскільки саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ОСОБА_3 нових злочинів.
Під час досудового розслідування потерпілим заявлено цивільний позов про відшкодування матеріального збитку на суму 42 гривні 40 копійок та морального збитку на суму 500 000 гривень.
Відповідно до вимог ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
На підставі викладеного, позовні вимоги потерпілого ОСОБА_7 щодо стягнення з ОСОБА_3 на його користь матеріальних збитків в сумі 42 гривні 40 копійок,- підлягають задоволенню, як аргументовані та маючи документальне підтвердження.
Проте, в позовній заяві ОСОБА_7 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 моральної шкоди на його користь в сумі 500000 гривень, потерпілий також зазначає про його витрати на отримання правової допомоги в сумі 56000 гривень. Проте додатки, додані до позовної заяви ОСОБА_7 від 23.10.2017р. та від 23.12.2017р., документи додані потерпілим та його представником в ході досудового розслідування та судового розляду обвинувального акту, не мають підтвердження розміру суми, зазначеної у позовній заяві. Так, потерпілим ОСОБА_7 та його представником, - не надано до суду договору про надання правової допомоги між адвокатом та потерпілим ОСОБА_7 з встановленням суми гонорару за виконану роботу, додатку до договору про надання правової допомоги з зазначенням отриманої суми гонорару та акту виконаних робіт щодо надання правової допомоги. На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_7 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 витрат на отримання правової допомоги в сумі 56000 гривень,- не підлягають задоволенню.
Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди, яка повинна бути стягнута з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_7 , суд, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходить з принципів розумності, виваженості та справедливості і враховує характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) потерпілого, характер немайнової шкоди (його тривалість, можливості відновлення), а також стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, час і зусилля, необхідні для їх відновлення, матеріальне становище обвинуваченого.
Так, відповідно до змісту позовної заяви ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_3 на його користь моральної шкоди в сумі 500000 гривень та додатків, доданих до неї, вбачається, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 потерпілий ОСОБА_7 отримав стрес, у зв'язку з чим вимушений був звернутись до лікаря, де було відмічено наявність безсоння, запальність, дратіливість, пригнічений настрій та поставлено діагноз - ситуаційний синдром, у зв'язку з чим останьому виписан рецепт на придбання лікарського засобу, який відноситься до фармакотерапевтичної групи - амінокислоти, а саме «Гліцисед», який потерпілий ОСОБА_7 придбав за 42 гривні 40 копійок; седатативного лікарського засобу, складаючого з трави звіробоя та корневища валеріана, а саме «Седаристон» (даних щодо придбання вказаного засобую потерпілим не надано), терміном вживання строком на 1 місяц, тощо.
Проте, вивчивши матеріали кримінального провадження та матеріали, додані до них строною обвинувачення та потерпілим вбачається відсутність відомостей щодо проходження потерпілим ОСОБА_19 повторного огляду лікаря, після лікування, та підтвердження діагнозу у потерпілого ОСОБА_7 .
Крім того, матеріали кримінального провадження та додатки, додані до нього, не містять відомостей щодо призначення та проведення експертизи, з метою встановлення суми моральної шкоди. Клопотання про проведення зазначеної слідчої дії, потерпілим ОСОБА_19 в судовому засідані не надавалося.
Крім того, як вбачається із довідки лікаря Одеської лікарні №5 окрім вживання зазначених лікарських засобів, потерпілому ОСОБА_7 пропоновано пройти фізіотерапевтичну процедуру - електросон. Таким чином, доводи потерпілого ОСОБА_7 зазначені у позовній заяві щодо необхідності проведення стосовно нього реабілітуючих заходів після хвороби, а саме відвідування санаторію, відпочинку за кордоном, зайняття йогою, походи з дітьми до парків розваг (типу «Ігроленд») та кіно, тощо,- не є огрунтованими та підтвердженими документами.
Таким чином, цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_7 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягає частковому задоволенню.
Так, суд вважає, що з урахуванням того, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_3 , потерпілий ОСОБА_7 переніс душевні переживання, що внесло в його життя негативні зміни, порушило його нормальні життєві відносини, необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 500 (п'ятсот) гривень.
Прокурором цивільний позов не заявлявся.
Питання речових доказів слід вирішити, керуючись правилами, викладеними в ст. 100 КПК України.
Судові витрати по справі, - відсутні.
Керуючись ст.ст. 366, 367, 368, 369, 370, 371, 373, 374, 375, 376, 395, 532 КПК України /в редакції 2012 року/, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК україни та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Відповідно до вимог ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_3 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 органом досудового розслідування не застосовувався.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду у сумі 42 (сорок дві) гривні 40 (сорок) копійок;
Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_7 завдану моральну шкоду у сумі 500 (п'ятсот) гривень.
Речові докази по даному кримінальному провадженню:
- відеокамера марки «Sony», модель HDR -CX 190E, №1220108 у корпусі чорного кольору із вставками срібного кольору та карта пам'яті марки «Transed SD HC 32GB», віддані під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_7 - вважати повернутими за належністю потерпілому ОСОБА_7
- копію журналу реєстрації амбулаторних хворих КУ «Міська лікарня №5» невралогічний кабінет поліклінічного відділення, копія журналу реєстрації прийому амбулаторних хворих, копія само запису хворих до лікарів та відповідь на вищевказану ухвалу,- зберігати при матеріалах кримінального провадження;
- диск білого кольору № BR1082718G107, наданого ОСОБА_7 - зберігати при матеріалах кримінального провадження;
- диск білого кольору № BM2082718G922, наданого ОСОБА_7 - зберігати при матеріалах кримінального провадження;
- рукоятку від складного ножа довжиною приблизно 2,5 см. у корпусі чорного кольору із вставками металлу, видану ОСОБА_3 , в якій на момент огляду лезо у рукоятці відсутнє, - знищити;
- диск білого кольору № BL4082718G099, наданого ОСОБА_7 - зберігати при матерілах кримінального провадження;
- диск DVD +R сірого кольору марки «Verbatim», який добровільно надано ОСОБА_3 - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
06.06.2019