Справа № 344/6839/19
Провадження № 1-кс/344/3763/19
17 липня 2019 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши в судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , в межах кримінального провадження № 12018090000000762 від 21.09.2018 року, -
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , в обґрунтування якого покликався на те, що влітку 2017 року ОСОБА_7 вступив у злочинну змову і завербував до організованої групи ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , на початку жовтня 2017 року завербував до організованої групи ОСОБА_4 і ОСОБА_10 , з якими готувався до вчинення розбійних нападів та крадіжок чужого майна, спільно підшукував та оглядав об'єкти злочинних посягань, планував скоєння злочинів, придбав маски, рукавиці, скотч, полімерні хомути, відлякувач собак, пристрої для відкривання дверей та вогнепальну зброю і таким чином організував озброєну банду, обговорив з її членами спільні злочинні плани та розподілив кожному роль при вчиненні злочинів. Отримавши від невстановленої особи інформацію про те, що ОСОБА_11 займається купівлею та продажем ювелірних виробів і за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , зберігає ювелірні вироби та грошові кошти в особливо великих розмірах, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 вирішили вчинити розбійний напад на неї у житловому будинку та заволодіти майном останньої, приїжджали в смт. Перегінське, встановили маршрут руху з м. Калуш до будинку потерпілої, на якому відсутні камери спостереження, оглядали її господарство, вивчили розпорядок її дня, встановити місце перебування, наявність замків на вхідних дверях, сусідів, собак, спосіб можливого проникнення у будинок та маршрут залишення місця вчинення злочину.
Як зазначено у клопотанні, 11 жовтня 2017 року вранці ОСОБА_7 , згідно відведеної ролі, черговий раз оглянув господарство ОСОБА_11 та маршрут руху, після чого поїхав у м. Львів, де неподалік ТЦ «Епіцентр», згідно попередніх домовленостей, зустрівся з ОСОБА_4 і ОСОБА_10 , обговорив з ними план проникнення в будинок ОСОБА_12 і вчинення нападу на неї, спільно відвели роль ОСОБА_10 під час вчинення цього злочину, після чого ОСОБА_4 залишився у м. Львів, а ОСОБА_10 і ОСОБА_7 прибули у м. Калуш, у квартиру останнього, де на той час знаходились ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . В орендованій ОСОБА_7 квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , він, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 спільно обговорили інформацію про ОСОБА_11 і її будинок, розподілили ролі при вчиненні злочину, приготували спеціально придбані мобільні телефони, рації, рукавиці, маски, скотч, полімерні хомути, відлякувач собак, пристрої (інструменти) для відкривання дверей, електрошокер та вогнепальну зброю.
Зазначено, що 11 жовтня 2017 року, близько 22.40 год. ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на автомобілі «Ауді А8» темносинього кольору прибули до господарства ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 , де згідно відведеної ролі ОСОБА_10 , за допомогою заздалегідь спеціально підготовлених інструментів, зламав замок вхідних дверей будинку та залишився на вулиці та спостерігав за навколишньою обстановкою і при появі сторонніх осіб та небезпеки повинен був повідомити інших учасників організованої групи - банди, а ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , згідно спільного плану та відведеної їм ролі, одягнувши маски та рукавиці, проникли в будинок ОСОБА_11 , зненацька напали на неї, полімерними хомутами і скотчем зв'язали її, погрожуючи фізичною розправою і застосуванням електрошокера, застосувавши насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілої та погрози застосування такого насильства, примусили ОСОБА_11 повідомити про місцезнаходження грошових коштів і ювелірних виробів, після чого обшукали будинок і заволоділи виробами із золота в кількості 5 найменувань та виробами із срібла у кількості 30 найменувань, і таким чином спричинили потерпілій збитки на загальну суму 11438,18 грн. Здобуті внаслідок вчиненого розбійного нападу ювелірні вироби ОСОБА_7 збув за невстановлених обставин, а отримані грошові кошти розділив з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_4 і ОСОБА_10 , всі використали їх на особисті потреби.
У клопотанні вказано, що у листопаді 2017 року, члени організованої групи ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 отримали інформацію про те, що ОСОБА_13 є власником кафе, неподалік вокзалу в м. Івано-Франківськ, проживає одна у квартирі АДРЕСА_3 , за місцем проживання зберігає грошові кошти в особливо великих розмірах, та вирішили вчинити крадіжку її майна. З цією метою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 на початку листопада 2017 року стежили за ОСОБА_13 , вивчили розпорядок її дня, встановили час, коли вона покидає свою квартиру, приходить у кафе «Дебют», скільки часу там перебуває та коли повертається додому. 13 листопада 2017 року ОСОБА_9 , згідно спільного плану та відведеної йому ролі, залишився у м. Калуш, а ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , невстановлена слідством особа та ОСОБА_8 автомобілем «Мерседес» сірого кольору реєстраційний номер НОМЕР_1 Чеської Республіки під керуванням останнього, прибули у м. Івано-Франківськ, оглянули прилеглу територію, будинок, під'їзд, сходову клітку, тамбур квартири ОСОБА_13 і суміжних квартир, встановили наявність на них замків та їх моделі, готуватись до таємного проникнення у її квартиру та вчинення крадіжки майна в особливо великих розмірах. Однак з причини, яка не залежала від їх волі, через складність злому замків торгової марки «Mul-T-Lock», яким були обладнані вхідні двері квартири ОСОБА_13 , члени організованої групи ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 не змогли вчинити крадіжку майна ОСОБА_13 в особливо великих розмірах.
Матеріалами клопотання зазначено, що 07 вересня 2018 року складено та вручено повідомлення про підозру ОСОБА_4 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185, ст. 257 КК України. 16.07.2019 року ОСОБА_4 затримано на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 17.04.2019 року.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, який підтримав клопотання, підозрюваного та його захисників, які заперечили клопотання, вказавши на його необґрунтованість та безпідставність наведених у ньому ризиків, просили відмовити у задоволенні клопотання, встановлено наступне.
Матеріалами клопотання встановлено, що у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_4 , українець, громадянин України, раніше судимий.
Як слідує з матеріалів клопотання, причетність ОСОБА_4 до скоєння вказаних злочинів підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом огляду місця події, показаннями свідків, та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Згідно зі змістом ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
За ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Прокурором, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України доведено наявність ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки, як вказується у клопотанні, підозрюваний усвідомлює неминучість призначення покарання, пов'язаного з позбавленням волі, за вчинений ним особливо тяжкий злочин; незаконно впливати на потерпілого та свідків, оскільки після отримання копії матеріалів провадження підозрюваному відомі адреси проживання та контактні дані осіб, допитаних в якості свідків, потерпілого. Крім того, як встановлено в судовому засіданні, підозрюваний використовував підроблений документ - посвідчення водія, вказавши, що користувався документом товариша, який схожий на нього. А відтак слідчий суддя вважає доведеним стороною обвинувачення ризик переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У справі " Ілійков проти Болгарії " Європейський суд з прав людини визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Враховуючи доводи обвинувачення та захисту слідчий суддя бере до уваги те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкимінованих йому кримінальних правопорушень.
При вирішенні клопотання, слідчим суддею окрім норм КПК України, враховується практика Європейського суду з прав людини, яка сформульована зокрема у рішенні "Лабіта проти Італії" від 06.04.2000 року та свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Такими обставинами у кримінальному провадженні є тяжкість злочину, який інкримінуються підозрюваному та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, також підвищена суспільна небезпечність інкримінованого підозрюваному злочину, і саме наведені вище обставини у їх сукупності, а також дані про особу підозрюваного підтверджують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.
У рішенні "Марченко проти України" Європейський суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчий суддя бере до уваги вищезазначену правову позицію Європейського суду з прав людини, і приходить до висновку, що жоден із інших-альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Разом із тим, відповідно до п. 1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотиви кримінального правопорушення, особливу тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_4 , слідчий суддя приходить до переконання, що в засіданні, зважаючи доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, а тому клопотання підлягає задоволенню без визначення розміру застави.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 197, 309, 395 Кримінального процесуального Кодексу України, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 13 вересня 2019 року включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань (№12).
Ухвала слідчого судді діє до 13 вересня 2019 року та підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали складено 18 липня 2019 року.