(заочне)
Справа №338/538/19
Провадження № 2/338/291/19
18 липня 2019 року селище Богородчани
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Рибки Л.Я.,
при секретарі Полек Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням,
ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання останнього таким, що втратив право на користування належним їй (позивачці) жилим приміщенням - будинком по АДРЕСА_1 , в якому відповідач зареєстрований.
Заявлені вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько ОСОБА_3 подарував їй житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 . Договір дарування засвідчений державним нотаріусом та зареєстрований в цілому в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації 15 квітня 1988 року за реєстровим номером 451.
З 20 червня 1982 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , у зв'язку з чим дівоче прізвище ОСОБА_5 змінила на ОСОБА_6 . 14 серпня 2007 року шлюб між нею та відповідачем розірвано. Після розлучення вона залишила прізвище " ОСОБА_6 ". Колишній чоловік ІНФОРМАЦІЯ_2 змінив своє прізвище на " ОСОБА_7 ".
У вказаному вище житловому будинку, окрім неї, проживають також її дочка ОСОБА_8 , зять ОСОБА_9 , внук ОСОБА_10 та зареєстрований відповідач. Ще до розірвання шлюбу (з 2005 року) останній в належному їй будинку не проживає, має іншу сім'ю, як їй відомо, постійно працює на території Російської Федерації.
Через реєстрацію ОСОБА_2 на проживання в її будинку не може оформити субсидію на житлово-комунальні послуги.
З огляду на викладене, позивачка просить визнати ОСОБА_11 таким, що втратив право на користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 .
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, 17 травня 2019 року подала до канцелярії суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Зазначила, що заявлені вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві, не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи, судові витрати стягувати з відповідача не бажає.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся засобами поштового зв'язку. До суду повернулися повідомлення про виклик до суду на 30 травня, 20 червня, 04 липня та 18 липня 2019 року з відмітками, що адресат за вказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) не проживає. Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснено також шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному сайті Судової влади України. Відзив на позовну заяву ОСОБА_2 у встановлений судом строк не подав. Причини неявки суду не повідомив. Заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від нього не надходило.
З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, це право закріплено в Конституції України та в ч.1 ст. 321 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно долученої до матеріалів справи копії договору дарування, посвідченого 19 лютого 1988 року державним нотаріусом Богородчанської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 подарував дочці ОСОБА_1 жилий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 . Вказаний договір дарування зареєстрований в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації 15 квітня 1988 року за реєстровим номером 451. Таким чином позивачка у справі ОСОБА_1 є власником зазначеного жилого приміщення (а.с. 5-6).
Судом встановлено та підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою №864, яка видана Богородчанською селищною радою Богородчанського району Івано-Франківської області 03 травня 2019 року, що в будинку АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_2 (а.с.15).
ОСОБА_12 є колишнім чоловіком позивачки. Шлюб між сторонами розірвано 14 серпня 2007 року, про що свідчить копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Богородчанського районного управління юстиції Івано-Франківської області (а.с.4).
Відповідач у справі 24 квітня 2018 року змінив прізвище з " ОСОБА_13 " на " ОСОБА_7 ", що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) (а.с.16).
Після розірвання шлюбу колишній чоловік позивачки - відповідач у справі змінив місце проживання, належним ОСОБА_1 на праві власності житловим будинком тривалий час не користується.
Факт відсутності ОСОБА_2 понад один рік в житловому будинку, в якому він зареєстрований, підтверджений актами обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_1 від 11 червня 2018 року, 04 жовтня 2018 року, 09 квітня 2019 року, складеними депутатом Богородчанської селищної ради (а.с. 12-14), згідно з якими відповідач за вказаною адресою - АДРЕСА_1 - зареєстрований, але не проживає.
Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У разі виникнення спору між власником та членами його сім'ї суд повинен врахувати, що право члена сім'ї власника на користування житлом є сервітутним правом, у зв'язку з чим припинення цього права повинно відбуватися у відповідності з вимогами статей 405, 406 ЦК України, зокрема, сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 405 ЦК України визначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням).
Як встановлено судом, відповідач у справі ОСОБА_2 був зареєстрований в належному позивачці житловому будинку як член сім'ї власника - її чоловік.
Судом не встановлено обставин, які б вказували на те, що ОСОБА_2 у житлі за адресою АДРЕСА_1 відсутній з поважних причин.
Крім того, на даний час шлюб між сторонами розірвано, відповідач більше одного року житлом не користується, а тому втратив право на користування житловим приміщенням.
Оскільки на даний час відсутня будь-яка домовленість між власником та відповідачем на право користування житловим будинком, відповідач в добровільному порядку знятись з реєстрації наміру не виявляє, перебування останнього на реєстраційному обліку у вказаному будинку порушує та обмежує права і охоронювані законом інтереси його власника, то суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивачки про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житлом в АДРЕСА_1 .
Судові витрати, відповідно до заяви позивачки, залишити за нею.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, задоволити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право на користування жилим приміщенням - будинком по АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Судові витрати залишити за позивачкою ОСОБА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачкою заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Богородчанський районний суд Івано-Франківської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Суддя Л.Я. Рибка