Справа № 309/3819/18
Провадження № 2/309/1200/19
15 липня 2019 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі головуючого судді Волощук О. Я.
при секретарі Галай В.В.
за участю позивачки ОСОБА_1
представника відповідачки ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду м. Хуст справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: виконавчий комітет Хустської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення та зняття з реєстраційного обліку, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог: виконавчий комітет Хустської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення та зняття з реєстраційного обліку.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про на спадщину за законом від 22.07.2013 року, виданого та посвідченого приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Рошинець Н.П., зареєстрованого в реєстрі за №4283 та договору про розподіл спадкового майна від 22.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Рошинець Н.П., зареєстрованого в реєстрі за №4284.
У будинку позивачки зареєстрована її внучка ОСОБА_5 , яка із семи років проживає разом із позивачкою, так як мати відповідачки позбавили батьківських прав щодо неї, батько створив іншу сім'ю, позивачка стала її опікуном. До 2017 року позивачка займалась вихованням та матеріальним утриманням відповідачки, відповідачка проживала в її будинку.
18 грудня 2017 року позивачка отримала травму - перелом шийки стегнової кістки у зв'язку із чим півроку була прикована до ліжка. Протягом двох з половиною тижнів перебування в лікарні відповідачка жодного разу не навідала позивачку. Після повернення позивачки із лікарні, відповідачка покинула будинок ОСОБА_1 , залишивши її у безпорадному стані, прикутою до ліжка, та переїхала проживати до ОСОБА_6 , з яким у той час зустрічалася. На даний час відповідачка одружилася із ОСОБА_6 , народила дитину і проживає більше півтора року із чоловіком в його будинку за адресою АДРЕСА_2 .
Добровільно знятися із реєстрації із будинку позивачки відповідачка ОСОБА_4 не бажає.
Відповідачка ОСОБА_4 не веде із позивачкою спільного господарства, не допомагає їй, не приймає участі в утриманні будинку, не сплачує комунальні послуги, чим порушує права позивачки на користування та розпоряджання житловим будинком, який належить їй на праві власності. Реєстрація відповідачки в будинку позивачки не дає змоги ОСОБА_1 отримати субсидію, оскільки на прохання позивачки надавати хоч якісь документи щодо доходів, працевлаштування чи перебування у відпустці по догляду за дитиною відповідачка ігнорує. Позивачка несе значні витрати за оплату житлово-комунальних послуг, змушена позичати гроші, оскільки пенсія, яку вона отримує не покриває цих витрат і у неї утворилась заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг.
Позивачка просила ухвалити рішення про визнання відповідачки ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
В судовому засідання позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила суд задоволити позов з підстав, зазначених у позові.
Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася. Представник відповідачки ОСОБА_2 подав заперечення на позов. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивачкою неправильно застосовано до правовідносин з відповідачкою положення ст. 391 ЦК України. Власник житлового приміщення, на підставі ст. 391 ЦК України має право вимагати усунення порушень свого права власності у будь-який час від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. На думку представника відповідача позивачкою не доведено, що відповідачка не проживає постійно разом з нею і не веде спільного господарства. Відповідачка є членом сім'ї позивачкою - внучкою, не припинила із позивачкою сімейні відносини, у зв'язку із чим вона не може бути позбавлена права користування житловим приміщенням у будинку позивачки за адресою АДРЕСА_1 . Представник відповідачки просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Представник третьої особи виконавчого Хустської міської ради в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 ствердила, що відповідачка ОСОБА_4 є внучкою позивачки. Позивачка виховувала її із семи років, оскільки її матір позбавили батьківських прав. Вони проживали тільки вдвох. Взимку 2018 року після того, як позивачка зламала шийку стегнової кістки, була прикута до ліжка, потребувала постійної дороги та нагляду відповідачка ОСОБА_4 залишила будинок позивачки та переїхала проживати до ОСОБА_6 Позивачку, яка після травми потребує постійного догляду, не навідує, не допомагає ОСОБА_1 , будинок не утримує, більше півтора року в будинку не проживає. Догляд за ОСОБА_1 здійснюють сусіди та інші родичі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про на спадщину за законом від 22.07.2013 року, виданого та посвідченого приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округ Рошинець Н.П. за зареєстрованого в реєстрі за №4283 (а.с.11-12) та договору про розподіл спадкового майна від 22.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округ Рошинець Н.П., зареєстрованого в реєстрі за №4284 (а.с.13). Крім позивачки в будинку зареєстрована ОСОБА_4 , її внучка, яка більше двох півтора року виїхала з будинку позивачки, переїхала проживати до свого чоловіка ОСОБА_6 .
Суд констатує, що позивачкою ОСОБА_1 , показами свідка ОСОБА_7 доведено той факт, що ОСОБА_4 взимку 2018 року покинула будинок позивачки, залишивши її у безпорадному стані, прикутою до ліжка та згодом стала проживати у чоловіка ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2 . Відповідачка не веде із позивачкою спільного господарства, де допомагає їй, будинок не утримує, не сплачує комунальні послуги, чим порушує права позивачки на користування та утримання житлового будинку, який належить їй на праві власності. Реєстрація відповідачки в будинку позивачки не дає змоги ОСОБА_1 оформити субсидію. Вона, будучи особою похилого віку, несе значні витрати за оплату житлово-комунальних послуг, змушена позичати гроші, оскільки пенсія, яку вона отримує не покриває цих витрат (копії квитанцій про оплату житлового комунальних послуг за опалювальний період 2018-2019 рік).
Відповідачка не виявила бажання з'явитися в судове засідання. Обставини наведені позивачкою в позові не спростувала.
Суд оцінює таку поведінку відповідачки, як прояв байдужості, небажання виконувати обов'язки по належному утриманні будинку, наданні позивачці ОСОБА_1 допомоги, яка внаслідок перенесеної травми - перелому шийки стегнової кістки потребує постійної допомоги та догляду, пересувається за допомогою спеціальних предметів.
Ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року № 475\97-ВР, якими закріплено принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст.71 ЖК України суд може визнати особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням, якщо доведено, що вона не користується цим приміщенням більше шести місяців без поважних причин.
У відповідності до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Відповідно до ст.150 ЖК України власник житла має право користуватися ним на власний розсуд.
Враховуючи наведене, реєстрація відповідачки є перешкодою для користування і розпорядження власністю позивачки, що є порушенням її права вільного розпоряджання своєю власністю.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 83, 175, 177, 259, 263, 265, 268, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 71,72 ЖК України, ст.ст. 391 ЦК України, ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.41 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -
Позов ОСОБА_1 задоволити.
Визнати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка змінила прізвище на ОСОБА_9 внаслідок укладення шлюбу, такою, що втратила право користування житловим приміщенням у житловому будинку АДРЕСА_1 .
Дане рішення є підставою для зняття ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка змінила прізвище на ОСОБА_9 внаслідок укладення шлюбу із реєстраційного обліку із житлового будинку АДРЕСА_1 .
Стягнути із ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 768,40 грн. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його оголошення до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд Закарпатської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.
Суддя Хустського
районного суду: Волощук О.Я.