Справа № 296/4696/19
2/296/1928/19
"04" липня 2019 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді - Драча Ю. І.,
за участю секретаря судового засідання - Івашко Т. А.,
представника позивачів - адвоката Яроша В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління житлового господарства Житомирської міської ради, третя особа на стороні позивачів без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , про визнання права на приватизацію квартири за відсутності ордера, -
15.05.2019 позивачі звернулись до суду з позовом до Управління житлового господарства Житомирської міської ради, у якому просять визнати право наймача ОСОБА_1 та члена сім'ї наймача ОСОБА_2 на приватизацію квартири АДРЕСА_1 за відсутності ордера на дане житлове приміщення.
В обґрунтування позову зазначили, що ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1 відповідно до рішення виконкому Житомирської міської ради, його дружина ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 є членами його сім'ї, тобто членами сім'ї наймача вказаного житлового приміщення. Позивачі отримали квартиру АДРЕСА_2 від АДРЕСА_3 КЕЧ на підставі листа від 30.08.1993 р. у зв'язку із вибуттям попереднього наймача указаного житлового приміщення. 14.10.2010 року виконавчий комітет Житомирської міської ради переуклав договір найму квартири АДРЕСА_2 з ОСОБА_1 і він до цього часу є наймачем указаного житлового приміщення. Ордер позивачам на квартиру № АДРЕСА_3 КЕЧ не видавався, оскільки вони були заселені у дане житлове приміщення на підставі його листа.
Після укладення договору найму на підставі рішення від 14.10.2010 р. оредр позивачам також не видавався, оскільки це не передбачено нормами ЖК України. Позивачі фактично проживають і до теперішнього часу зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 Ордера на вселення у квартиру не було та немає з незалежних від них причин.
Позивачі вирішили приватизувати належну їм квартиру АДРЕСА_2 за виключенням третьої особи, однак не можуть отримати квартиру у власність шляхом приватизації у зв'язку з відсутністю ордера на неї.
Ухвалою суду від 20.05.2019 прийнято позовну заяву та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
05.06.2019 року від представника відповідача Управління житлового господарства Житомирської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позов, посилаючись на положення Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Положення про порядок передачі квартир, жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян", за якими надання ордеру на квартиру для її приватизації є обов'язковим у переліку документів, визначеному п.п. 17, 18 Положення (а.с.36-37).
Представник позивачів - адвокат Ярош В. В. в судовому засіданні позов підтримав з наведених у ньому підстав і поданих доказів та просив його задовольнити.
Представник відповідача Управління житлового господарства Житомирської міської ради в судове засідання не з'явився, проти позову заперечував з підстав, вказаних у відзиві. Просив суд розгляд справи провести без його участі (а.с. 39-41).
Третя особа ОСОБА_3 позов підтримав з наведених у ньому підстав та просив справу також розглядати без його участі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачів, суд дійшов такого висновку.
Так, ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1 відповідно до рішення виконкому Житомирської міської ради від 14.10.2010 р. № 745 ''Про зміни договорів найму жилих приміщень''. ОСОБА_2 є дружиною позивача, а третя особа ОСОБА_3 є його сином, а отже вони є членами його сім'ї наймача вказаного житлового приміщення.
Позивачі отримали квартиру АДРЕСА_2 від АДРЕСА_3 КЕЧ на підставі листа від 30.08.1993 р. № 999 у зв'язку із вибуттям попереднього наймача указаного житлового приміщення.
14.10.2010 року виконавчий комітет Житомирської міської ради переуклав договір найму квартири АДРЕСА_2 зі співпозивачем ОСОБА_1 і він до цього часу є наймачем указаного житлового приміщення. Ордер позивачам на квартиру № АДРЕСА_3 КЕЧ не видавався, оскільки вони були заселені у дане житлове приміщення на підставі листа.
Після укладення договору найму на підставі рішення від 14.10.2010 р. ордер позивачам також не видавався, оскільки це не передбачено нормами ЖК України.
Позивачі фактично проживають і до теперішнього часу зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою КП ''ВЖРЕП - 5'' ЖМР від 14.05.2019 р. № 1125. У КП ''ВЖРЕП - 5'' ЖМР, яке обслуговує будинок позивачів, ордер на квартиру АДРЕСА_2 також відсутній. У даному підприємстві наявні лише поквартирна картка та картки прописки позивачів.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирішили приватизувати належну їм квартиру АДРЕСА_2 за виключенням третьої особи ОСОБА_3 , який не має наміру використовувати своє право на приватизацію, однак не можуть отримати квартиру у власність шляхом приватизації у зв'язку з відсутністю ордера на неї.
Листом від 02.05.2019 р. № 1-646 відповідач відмовив позивачам у передачі квартири АДРЕСА_2 у приватну власність в порядку приватизації.
Підставою для відмови у приватизації квартири зазначено відсутність ордера на дане житлове приміщення, оскільки його обов'язковість передбачена п. 18 ''Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян'', затвердженого наказом Міністерства ЖКГ України від 16.12.2009 р. № 396.
Через відмову відповідача передати у приватну власність позивачам квартиру, останні вважають, що відбулося порушення їх конституційних та житлових прав на отримання житла з державного житлового фонду у приватну власність шляхом його приватизації.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Відповідно до ст. 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир державного житлового фонду, які перебувають у власності територіальних громад. Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Відповідно до ст. 2 Закону України ''Про приватизацію державного житлового фонду'' приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир на користь громадян України.
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир. Частиною 1 ст. 8 вказаного Закону закріплено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними, зокрема, органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 10 ст. 8 Закону України ''Про приватизацію державного житлового фонду'' органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачі мають право на отримання у приватну власність займаної ними квартири АДРЕСА_1 шляхом її приватизації, а відмова відповідача у реалізації ними такого права є такою, що суперечить Конституції України, Житловому і Цивільному кодексу України та нормам Закону України ''Про приватизацію державного житлового фонду''.
Відповідач є органом, уповноваженим на передачу квартир громадянам у приватну власність в порядку приватизації. ОСОБА_6 житлового господарства при здійсненні процедури передачі приватизації керується, зокрема, ''Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень гуртожитках у власність громадян'', затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 р. № 396.
Вказаним Положенням передбачено, що до переліку документів, зазначених у його пункті 18, громадянами має бути поданий ордер на житлове приміщення, яке вони виявили намір приватизувати. Проте, у разі відсутності ордера у особи, даний нормативно-правовий акт не містить вказівок, яким чином має діяти орган, уповноважений на передачу квартир у власність громадян шляхом приватизації, що стало підставою для відмови відповідачем у передачі позивачам їхньої квартири у приватну власність.
Житловим кодексом України та іншими актами законодавства не передбачено процедури повторної видачі ордера наймачеві житлового приміщення, з якими у подальшому переукладався договір найму на підставі рішення виконкому відповідної ради.
Суд зауважує, що Конституція України за юридичною силою є найвищим нормативно-правовим актом, норми якої є нормами прямої дії. Чинний Житловий кодекс та Цивільний кодекс України, якими гарантовано право громадянам на приватизацію їхніх квартир, є другими за юридичною силою нормативно-правовими актами після Конституції. Закон України ''Про приватизацію державного житлового фонду'' є третім за юридичною силою в ієрархії нормативно-правових актів, яким також гарантовано позивачам право на отримання у власність шляхом приватизації належної їм квартири.
Натомість, ''Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян'', затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 р. № 396, є найнижчим за юридичною силою актом у серед правових актів даного інституту правовідносин.
Відповідно до ч. 7 ст. 10 ЦПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на п.18 вищевказаного Положення в частині вимоги про надання позивачами втраченого не з їх вини ордера та вважає цю позицію такою, що порушує житлові права позивачів і не відповідає вимогам правових актів, що мають вищу юридичну силу, а надто Конституції України.
Обраний позивачами спосіб захисту своїх прав в частині визнання за ними права на приватизацію квартири за відсутності ордера суд вважає таким, що узгоджуються з нормами ст. ст. 2, 5, 10 ЦПК України та ст. 13 ''Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод'', а отже відповідають вимогам ч.2 ст.16 ЦК України, де закріплено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений судом у визначених законом випадках.
Суд також враховує, що Корольовським районним судом м. Житомира вже розглядалися аналогічні справи (№ 296/2419/18 та № 296/3825/18), де спори виникли з тих самих підстав (відсутність ордера на квартиру) та з тим же самим відповідачем (УЖГ міської ради) і позови громадян були задоволені та за ними визнано право на приватизацію їхніх квартир за відсутності ордерів.
У вказаних справах УЖГ міської ради з рішеннями судів погодилось і не оскаржувало їх, а тому суд вважає встановленими і такими, що не підлягають доказуванню обставини щодо дій та рішення відповідача - Управління житлового господарства Житомирської міської ради у цій справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням встановлених обставин і досліджених доказів суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Оскільки позивачами у позовній заяві заявлено клопотання про віднесення сплаченого судового збору на їх рахунок, суд задовольняє вказане клопотання та понесені позивачами витрати зі сплати судового збору з відповідача не стягує.
Керуючись ст.ст.5, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати право наймача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 та члена сім'ї наймача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп: НОМЕР_2 на приватизацію квартири АДРЕСА_1 за відсутності ордера на дане житлове приміщення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач:
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1
рнокпп: НОМЕР_1
проживає за адресою:
АДРЕСА_4
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2
рнокпп: НОМЕР_2
проживає за адресою:
АДРЕСА_4
Відповідач:
Управління житлового господарства Житомирської міської ради
код в ЄДРПОУ: 34900607
місцезнаходження:
м-н С.П. Корольова, 4/2, м. Житомир, 10014
Третя особа:
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3
рнокпп: НОМЕР_3
проживає за адресою:
АДРЕСА_4
Суддя Ю. І. Драч