Справа №266/3025/18
Провадження№ 2-а/266/4/19
15.07.2019 року м. Маріуполь
Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі:
головуючого-судді - Курбанової Н.М.,
при секретарі - Макогон С.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Донецької митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови про порушення митних правил,
ОСОБА_2 звернувся з позовом до Донецької митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови про порушення митних правил №0049/70000/18 від 22.05.2018 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 602556,36 грн.
Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 , який діє на підставі довіреності, до відкритого судового засідання не з'явився за невідомих суду причин, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача Несмеянов О.Г. надав суду заяву про залишення адміністративного позову ОСОБА_4 без розгляду, у зв'язку з тим, що позивач не прибув у судове засідання без поважних причин та від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. Крім того, дану адміністративну справу просив розглянути без його участі.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 205 КАС України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.
Згідно з п.4 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
При цьому суд керувався практикою Європейського суду з прав людини, нормами національного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і спів ставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 до відкритого судового засідання призначеного на 14.09.2018 р., 09.10.2018 р., 21.11.2018 р., 30.01.2019 р., 11.02.2019 р., 05.03.2019 р., 04.04.2019 р., 15.05.2019 р., 17.05.2019 р., 25.06.2019 р. та 15.07.2019 р. не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується рекомендованим відправленням про вручення (а.с. 117, 119, 123, 125, 129, 136, 138, 142, 143, 144, 162) та особистим підписом представника позивача (а.с. 134), що містяться в матеріалах справи.
Крім того, в матеріалах даної адміністративної справи наявні заяви представника ОСОБА_3 про її відкладення від 14.08.2019 р., у зв'язку із неявкою позивача ОСОБА_4 за сімейними обставинами (а.с. 31), від 09.10.2018 р., у зв'язку з тим, що позивач ОСОБА_2 перебуває у Республіці Молдова у тяжко хворої матері (а.с.107), від 11.02.2019 р., у зв'язку з неможливістю його явки, так як зайнятий у іншому суді по кримінальній справі №266/4648/14-к (а.с.120), від 25.06.2019 р., у зв'язку з його знаходженням на лікарняному (а.с.147-148), але документів, які б підтверджували поважність причини неявки ні представник ОСОБА_3 ні позивач ОСОБА_2 не надали.
За таких підстав, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_5 та його представнику ОСОБА_3 було відомо про дату судового засідання, однак вони для участі у судовому засіданні до суду не з'явилися, заяви про розгляд справи за їх відсутності не надходили, суд прийшов до висновку про те, що їх поведінка свідчить про бажання перешкодити своєчасному розгляду справи по суті та є зловживання своїми правами та залишає позовну заяву без розгляду.
Керуючись ч.5 ст.205, п.4 ч.1, ст.240 КАС України,суд
Адміністративний ОСОБА_1 до Донецької митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови про порушення митних правил - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 299 цього Кодексу.
Суддя Курбанова Н. М.