вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/513/19
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши матеріали справи
за позовом Комунального підприємства “Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району”, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка
до Приватного акціонерного товариства “Київобленерго”, Київська область, м. Вишневе
про скасування штрафних санкцій
представники:
від позивача - Н.В.Безпалюк
від відповідача - В.О.Шматко
вільний слухач - Д.А.Серьогіна
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства “Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району” (далі - позивач) №95 від 21.02.2019 року (вх.№538/19 від 25.02.19 року) до Приватного акціонерного товариства “Київобленерго” (далі - відповідач) про скасування штрафних санкцій за Договором про постачання електричної енергії №0073 від 28.02.2007 року у розмірі 111751,48 грн., з яких 295,94 грн. пені, 9075,54 грн. 3 % річних та 102380,00 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставне нарахування відповідачем штрафних санкцій у розмірі 111751,48 грн., а тому, звернувся до суду з позовом про скасування штрафних санкцій у зазначеному розмірі.
Ухвалою суду від 29.03.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/513/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.05.2019 року.
До суду від представника позивача надійшла заява б/н від 15.04.2019 року (вх. №7865/19 від 18.04.2019 року) про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 07.05.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 11.06.2019 року.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 31.05.2019 року (вх. 11306/19 від 06.06.2019 року), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову. На думку відповідача, акт приймання-передачі електричної енергії, який є первинним обліковим документом, фіксує факт здійснення господарської операції, яка є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що акт прийняття-передавання електричної енергії є документом первинного обліку, який фіксує факт, об'єм, тощо поставки електричної енергії відповідно до договору про постачання електричної енергії і не є правочином у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, тому такий акт не можна визнати в судовому порядку недійсним, а вимоги позивача згідно чинного законодавства не відповідають способам захисту порушеного права. Також, відповідач зазначає, що підставою виникнення зобов'язання з оплати поставленої електроенергії за договором є не факт нарахування такої заборгованості і виставлення рахунків постачальником, а несплата покупцем поставленої за договором електроенергії.
Представник позивача у судовому засіданні 11.06.2019 року повідомив, що ним не отримано відзив на позовну заяву та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості підготувати відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 11.06.2019 року відкладено розгляд справи на 25.06.2019 року.
До суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву №291 від 19.06.2019 року (вх. №12430/19 від 24.06.2019 року).
Ухвалою суду від 25.06.2019 року закрито підготовче провадження у справі №911/513/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2019 року.
Представник позивача у судовому засіданні 16.07.2019 року позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 16.07.2019 року проти позову заперечив, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.
У судовому засіданні 16.07.2019 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Закритим акціонерним товариством «А.Е.С.Київобленерго» (найменування юридичної особи змінено на Приватне акціонерне товариство «Київобленерго» (за договором - постачальник) та Комунальним підприємством «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області» (за договором - споживач) 28.02.2007 року укладено Договір про постачання електричної енергії №0073 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 1600 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору, під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не врегульовані цим Договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).
Згідно пп. 2.2.1. Договору, постачальник зобов'язується продавати (постачати) споживачу електричну енергію, як товар з врахуванням його споживчих якостей та фізико-технічних характеристик: в межах 440 кВт дозволеної потужності, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з врахуванням розділу 6 цього Договору (Додаток №2 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).
Відповідно до пп. 2.3.3. Договору, споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та Додатку №6 «Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку». Споживач зобов'язується здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача, згідно з умовами Додатку №5 (5а) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» (пп. 2.3.4. Договору).
Розділом 4 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. цього Договору, з порушенням термінів, визначених в Додатку №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається в розрахунковому документі окремим рядком.
Розділом 6 Договору визначено, що електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником з повідомленням споживача не пізніше ніж за три робочих дні у разі несвоєчасного внесення споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені Додатком №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію».
Розділ 7 Договору визначає порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків.
У розділі 9 Договору сторони погодили, строк, на який укладається Договір, порядок продовження терміну дії Договору та умови за яких його може бути розірвано.
Згідно ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» та «Про електроенергетику».
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України, абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Правила користування енергією, якщо інше не передбачено законом, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Як зазначає позивач у позовній заяві, у квітні 2018 року на його адресу надійшов акт прийняття-передавання електричної енергії №8199286942 за квітень 2018 року та рахунок-фактура за спожиту у квітні 2018 року електричну енергію з додатком до рахунку-фактури, в якому виставлено до оплати борг без зазначення періодів, в яких виникла неустойка. Згідно додатку до рахунку-фактури за електроенергію №8199286942 відповідачем здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Так, розмір пені складає 295,94 грн., розмір 3% річних складає 9075,54 грн. та інфляційні втрати складають 102380,00 грн.
Позивач наголошує, що в період з 2015 року по березень 2018 року, до нього не надходило жодного рахунку по сплаті пені, а в розрахункових документах не було зазначено окремим рядком суму пені до сплати. Позивач зазначає, що він не має заборгованості перед відповідачем за спожиту електроенергію, не прострочує виконання грошових зобов'язань та своєчасно сплачує за спожиту електричну енергію згідно виставлених відповідачем рахунків.
З метою з'ясування обставин щодо нарахування штрафних санкцій згідно виставлених рахунків позивач звернувся до відповідача з листом №304 від 08.05.2018 року та листом №339 від 31.05.2018 року. У відповідь на зазначені звернення відповідач листом №06/220/4181 від 12.06.2018 року повідомив позивача, що одними з істотних умов укладеного між сторонами Договору про постачання електричної енергії №0073 від 28.02.2007 року є початок та тривалість розрахункового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, форма та порядок оплати, терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку. Відповідно до ст.ст. 546, 549, 625 ЦК України, за кожний день прострочення платежу зі споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на користь постачальника електричної енергії, а сума боргу враховує індекс інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми. Враховуючи терміни погашення заборгованості по рахункам за спожиту електричну енергію за період з 01.03.2015 року по 30.03.2018 року розмір штрафних санкцій становить 111751,48 грн.
Позивачем також на адресу НКРЕКП надіслано лист №583 від 29.08.2018 року та №720 від 31.10.2018 року про надання роз'яснень щодо правомірності нарахування відповідачем - ПрАТ «Київобленерго» штрафних санкцій.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) листом №12654/20/7-18 від 29.12.2018 року повідомила позивача, що умовами Договору про постачання електричної енергії №0073 від 28.02.2007 року та чинним законодавством передбачено, що у разі несвоєчасної оплати рахунків, за Договором, енергопостачальник має право здійснювати передбачені Договором та/або законодавством нарахування. Згідно положень ст. 1 ГПК України, питання стягнення енергопостачальником з позивача пені за період з 01.03.2015 року по 30.03.2018 року має вирішуватись в судовому порядку.
Після отримання від НКРЕКП відповіді на листи №583 від 29.08.2018 року, №720 від 31.10.2018 року позивачем надіслано лист ПрАТ «Київобленерго» та НКРЕКП з вимогою поновити електропостачання на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідь на зазначений лист в матеріалах справи відсутня.
Враховуючи викладене, позивач просить скасувати штрафні санкції, нараховані відповідачем, у сумі 111751,48 грн., а саме, 295,94 грн. пені, 9075,54 грн. 3% річних, 102380,00 грн. інфляційних втрат.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. На думку відповідача, підписавши акт приймання-передачі електричної енергії, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», сторони фіксують факт здійснення господарської операції, яка є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що акт прийняття-передавання електричної енергії є документом первинного обліку, який фіксує факт, об'єм, тощо поставки електричної енергії відповідно до договору про постачання електричної енергії і не є правочином у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, тому, такий акт не можна визнати в судовому порядку недійсним, а вимоги позивача, згідно чинного законодавства, не відповідають способам захисту порушеного права.
Крім того, відповідач зазначив, що він не звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості та нарахованих штрафних санкцій за Договором про постачання електричної енергії №0073 від 28.02.2007 року, яка виникла у 2018 році, таким чином позивачем не було доведено, яким чином порушуються його права внаслідок здійснення відповідачем нарахування зазначеної заборгованості. При цьому, підставою виникнення зобов'язання з оплати поставленої електроенергії за договором є не факт нарахування такої заборгованості і виставлення рахунків постачальником, а несплата покупцем поставленої за договором електроенергії. Отже, нарахування заборгованості і виставлення рахунків відповідачем не тягне для позивача юридичних наслідків щодо обов'язку оплати заборгованості саме у розмірі, визначеному відповідачем.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 235 Господарського кодексу України, за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Статтею 237 Господарського кодексу України встановлено, що порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.
11.06.2017 року набрав чинності Закон України «Про ринок електричної енергії» №209-VІІІ, який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії.
Відповідно до ст.ст. 1, 4 зазначеного Закону, учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом. Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Згідно ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», споживач зобов'язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії; дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 цього Закону учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.
Підписані акти приймання-передачі електричної енергії, є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в яких сторони фіксують факт здійснення господарської операції, яка є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків. Враховуючи зазначене та положення Господарського кодексу України акти прийняття-передавання електричної енергії є документам первинного обліку, який фіксує факт, об'єм, тощо поставки електричної енергії відповідно до договору про постачання електричної енергії і в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України не є правочином.
Визначаючи правову природу нарахованих відповідачем штрафних санкцій судом встановлено, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат постачальника електроенергії від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника за порушення виконання зобов'язання. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).
Таким чином, порушення позивачем, як споживачем за Договором, строків оплати за поставлену електроенергію є підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої Договором та чинним законодавством, та являється господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення в сфері господарювання і по своїй правовій природі є штрафною, а не оперативно-господарською санкцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Враховуючи викладене, звернення до суду з вимогами про скасування штрафних санкцій чинним Господарським кодексом України та іншими законами не передбачено, а тому, суд не може захистити права та інтереси позивача в обраний ним спосіб. Позовна вимога про скасування штрафних санкцій не відповідає встановленим способам захисту прав.
В процесі розгляду справи судом не встановлено, а позивачем не доведено порушення відповідачем будь-яких цивільних, господарських та інших прав і інтересів позивача. Відповідно, у суду, в даному випадку, відсутні підстави вважати порушеним право позивача, що надавало б йому підстави для захисту цього права у встановленому чинним законодавством порядку.
При цьому суд зауважує, що позивач не позбавлений права висловити свої доводи щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій відповідачем, у разі звернення останнього з відповідним позовом до суду. Права позивача можуть бути також захищені у інший спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
Щодо посилань позивача у відповіді на відзив, що надсилання відповідачем повідомлень про можливе відключення електроенергії у зв'язку із несплатою рахунків порушує право позивача та може спричинити збій у господарській діяльності підприємства та неякісному наданні споживачам житлово-комунальних послуг, слід зазначити, що приписами п. 7.5 Правил користування електричною енергією визначено, що постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі, зокрема, несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району» №95 від 21.02.2019 року (вх.№538/19 від 25.02.2019 року) до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» про скасування штрафних санкцій відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256,257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 19.07.2019 року.
Суддя Д.Г. Заєць